Постанова

від 02.04.2021 по справі 440/4959/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 р. Справа № 440/4959/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2020, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, по справі № 440/4959/20

за позовом ОСОБА_1

до Карлівської міської об`єднаної територіальної громади Полтавської області , Голови Карлівської міської об`єднаної територіальної громади Полтавської області Світлика Петра Михайловича

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Голови Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області ОСОБА_2 (далі по тексту - Голова Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області Черкаський М.О., відповідач 1), в якому, з урахуванням уточнень, просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність голови Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області Черкаського Миколи Олександровича, що полягає в залишенні без розгляду клопотання позивача від 08.07.2020 року;

- зобов`язати голову Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області Черкаського Миколи Олександровича забезпечити розгляд клопотання ОСОБА_1 від 08.07.2020 у встановленому законом порядку та надати обґрунтовану письмову відповідь;

- стягнути з відповідача кошти на відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 16000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем в порушення, встановленого ст.118 Земельного кодексу України місячного строку розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, більше семи тижнів не надано жодної відповіді на її клопотання від 08.07.2020 про виділення у власність земельної діялнки для ведення особистого селянського господарства, чим порушено конституційне право позивача на розгляд такого зверненя та унеможливлює реалізацію права на одержання у власність земельної діялнки в порядку, встанволеному законом. У зв`язку з чим, вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо нерозгляду її клопотання протиправною, просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, розмір якої визначила в сумі 160000 грн, виходячи із принципів розумності та справедливості, враховуючи зухвалу поведінку посадової особи відповідача та порушення конституційного права ОСОБА_1 на вирішення звернення, негативні наслідки для неї через невирішення важливого питання про одержання у власність земельної ділянки, відволікання на судові процеси та нервування через вимушене звернення до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року по справі №440/4959/20 відкрито провадження та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Максимівську сільську раду Карлівського району Полтавської області (далі по тексту - відповідач 2).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі № 440/4959/20, прийнятим в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Голови Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області Черкаського Миколи Олександровича, Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на відсутність в судовому рішенні на підтвердження висновків жодної норми матеріального права, ненадання оцінки всім аргументам учасників справи, враховуючи положення ст. 317 КАС України, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі № 440/4959/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України, в мотивувальній частині постанови суду зазначити мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі згідно з вимогами ст.322 КАС України, постановити окрему ухвалу щодо порушення суддею ОСОБА_3 закону при розгляді та вирішенні цієї справи відповідно до ст.ст.249, 324 КАС України, та направити її до Вищої ради правосуддя для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, розгляд справи за апеляційною скаргою провести в порядку та в строк, встановлений законом.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що, 08.07.2020 звернулася до голови Максимівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке в силу положень ч.7 ст. 118 Земельного кодексу орган місцевого самоврядування має розглянути в місячний строк. При цьому зазначила, що згідно з вимогами ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин та відповідно до ч.5 ст. 46 вказаного Закону сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Разом з цим, як вказує позивач, незважаючи на отримання відповідачем її клопотання 14.07.2020, його розгляд в порушення вказаних норм відбувся лише 04.09.2020, тобто більш ніж через сім тижнів після його отримання відповідачем. Вказує, що на час звернення до суду з цим позовом (04.09.2020) відповіді на своє клопотання від 08.07.2020 вона не отримувала. У зв`язку з чим, посилаючись на приписи ст. 19 Конституції України, зауважила, що ненадаючи відповідь на звернення позивача від 08.07.2020 у строк, передбачений законодавством, відповідач порушив, передбачене ст. 40 Конституції України, право на отримання обгрунтованої відповіді у встановлений законом строк. Однак, як вказує позивач, суд першої інстанції, всупереч положень ст. 242 КАС України, ухвалив незаконне та необгрунтоване рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог, не надаючи при цьому жодної оцінки аргументам позивача та не наводячи жодної норми матеріального права на підтвердження мотивів щодо правомірності дій відповідача, що, на думку позивача, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та винесенні окремої ухвали судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2021 року замінено відповідачів у справі - Максимівську сільську ради Карлівського району Полтавської області на її правонаступника - Карлівську міську об`єднану територіальну громаду Полтавської області та Голову Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області Черкаського Миколи Олександровича на його правонаступника - Голову Карлівської міської об`єднаної територіальної громади Полтавської області Світлика Петра Михайловича.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.07.2020 відповідачем одержано клопотання ОСОБА_1 від 08.07.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5321683402:02:001:0225 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області (а.с. 43).

До заяви додано графічний матеріал із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копії паспорта, ідентифікаційного номера (а.с. 44-49).

04.09.2020 на тридцять шостій сесії сьомого скликання сільською радою прийняте рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, оскільки обрана земельна ділянка (кадастровий номер 5321683402:02:001:0225) рішенням тридцять третьої сесії сьомого скликання від 09.06.2020 надана у власність іншій особі (а.с. 42).

Позивач, не отримавши вказане рішення сільської ради, вважаючи протиправною бездіяльність останньої щодо нерозгляду її клопотання у передбачений законом строк, звернулась до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи судом клопотання позивача від 08.07.2020 розглянуте по суті Максимівською сільською радою та прийнято вмотивоване рішення про відмову у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, оскільки обрана земельна ділянка надана у власність іншій особі. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення з Максимівського сільського голови моральної шкоди у розмірі 16000,00 грн, оскільки зазначена вимога є похідною від вимог про вирішення публічно-правового спору, у задоволенні яких відмовлено.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі по тексту - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Статтею 121 ЗК України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі по тексту - Закон № 280/97-ВР) питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Таким чином, вирішення питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою відноситься до повноважень Карлівської міської об`єднаної територіальної громади Полтавської області як правонаступника Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області.

Нормами ст. 46 Закону № 280/97-ВР визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У ч. 7 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Матеріалами справи підтверджено, що клопотання ОСОБА_1 від 08.07.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки разом із графічними матеріалами отримано відповідачем 14.07.2020, що підтверджується відміткою із заначенням вхідного номеру та дати на наявній в матеріалах справи копії вказаного клопотання (а.с. 43).

Отже, останнім днем місячного строку, передбаченого ч.7 ст. 118 ЗК України, для розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є 14.08.2020.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вказане клопотання ОСОБА_1 було розглянуто Максимівською сільською радою Карлівського району Полтавської області на тридцять шостій сесії сьомого скликання лише 04.09.2020, тобто, більш ніж через місяць після його отримання, що свідчить про порушення відповідачем, встановленого ч. 7 ст. 118 ЗК України строку розгляду таких клопотань.

При цьому слід зауважити, що розглянувши клопотання позивача, хоча і з порушенням встановленого законом строку, відповідач не довів до відома заявника про його розгляд та відповідно про результати такого розгляду, чим також порушив її право на своєчасне отримання відповіді на своє звернення.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини щодо несвоєчасного розгляду клопотання позивача від 08.07.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, колегія суддів приходить до висновку про неналежний розгляд Максимівською сільською радою вказаного клопотання ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3 та 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправних дій є визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, а від протиправної бездіяльності - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

При цьому, слід зауважити, що протиправна бездіяльність полягає у неприйнятті суб`єктом владних повноважень жодного рішення.

Як зазначалось вище, Максимівською сільською радою, хоча із порушенням, встановлених строків, проте розглянуто клопотання позивача та прийнято рішення по суті порушених у ньому питань.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви позивача, остання просила визнати протиправною бездіяльність голови Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області Черкаського Миколи Олександровича, що полягає в залишенні без розгляду клопотання позивача від 08.07.2020 року та зобов`язати голову Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області Черкаського Миколи Олександровича забезпечити розгляд клопотання ОСОБА_1 від 08.07.2020 у встановленому законом порядку та надати обґрунтовану письмову відповідь.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, обрання позивачем саме такого способу захисту порушеного права (шляхом визнання протиправною бездіяльності що полягає в залишенні без розгляду клопотання позивача від 08.07.2020 року та зобов`язання забезпечити розгляд клопотання ОСОБА_1 від 08.07.2020 у встановленому законом порядку та надати обґрунтовану письмову відповідь) пов`язане з неотримання позивачем прийнятого відповідачем 04.09.2020 рішення, яким розглянуто її клопотання.

З урахуванням викладеного, враховуючи приняття 04.09.2020 рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Максимівською сільською радою Карлівського району Полтавської області, яким розглянуто по суті клопотання ОСОБА_1 та відмовлено їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, що є проявом активної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача забезпечити розгляд клопотання ОСОБА_1 від 08.07.2020 у встановленому законом порядку та надати обґрунтовану письмову відповідь, у зв`язку з чим приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дій Карлівської міської об`єднаної територіальної громади Полтавської області (як правонаступника Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області) щодо розгляду клопотання позивача від 08.07.2020 року з порушенням, встановленого законом строку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спірних правовідносинах, в силу приписів зазначеної вище статті. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить до виключних повноважень сільської ради, у зв`язку з чим навлежним відповідачем в частині зазначених позовних вимог щодо несвоєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є саме Карлівська міська об`єднана територіальна громада Полтавської області, як правонаступинк Максимівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, а не її голова.

Щодо вимог позивача про стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 16000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в ст. 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із таким позовом.

Разом з тим, позивачем ані в позові, ані в апеляційній скарзі, жодним чином не наведено належних мотивувань для стягнення моральної шкоди, у тому числі у заявленому розмірі, не надано жодних доказів заподіяння їй або членам її сім`ї душевних страждань протиправними діями відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Саме по собі твердження позивача про заподіяння їй шкоди не є підставою для стягнення з державного бюджету на її користь 16000,00 грн моральної шкоди, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Також, позивачем не надано жодних доказів погіршення стану її здоров`я (медичних довідок, висновків тощо).

Відсутні у розпорядженні суду і докази настання у позивача інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Слід зауважити, що для вирішення питання щодо відшкодування шкоди обов`язково необхідно встановити наявність одночасно трьох складових: підтвердження факту заподіяної шкоди правам заявника саме внаслідок протиправного діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв`язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.

Посилання апелянта на висновки Європейського Суду з прав людини по справам «Бурдов проти Росії» , «Антоненков та інші проти України» , "Трихліб проти України" є загальними, та не свідчать про наявність підстав для стягнення моральної шкоди в даній справі.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 16000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходила при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь 16000,00 грн моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2019 по справі № 823/628/17, який в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Карлівської міської об`єднаної територіальної громади Полтавської області щодо розгляду клопотання позивача від 08.07.2020 року з порушенням, встановленого законом строку.

З приводу вимог позивача постановити окрему ухвалу з огляду на порушення суддею ОСОБА_3 закону при розгляді та вирішенні цієї справи відповідно до вимог ст.ст.249, 324 КАС України, направити її до Вищої ради правосуддя для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.8 ст. 249 КАС України, суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Отже, з аналізу наведеної норми вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування вказаних положень та винесення окремої ухвали.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відстуність підстав для задоволення позовних вимог позивача, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 по справі № 440/4959/20 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Карлівської міської об`єднаної територіальної громади Полтавської області щодо розгляду клопотання позивача від 08.07.2020 року з порушенням, встановленого законом строку.

Керуючись ч.4 ст. 229, ч.4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 по справі № 440/4959/20 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Карлівської міської об`єднаної територіальної громади Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Карлівської міської об`єднаної територіальної громади Полтавської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 08.07.2020 року з порушенням, встановленого законом строку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова