Ухвала

від 01.04.2021 по справі 807/1269/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 807/1269/15

адміністративне провадження № К/9901/9115/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,

перевіривши касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року

у справі № 807/1269/15

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства доходів і зборів України, Закарпатської митниці ДФС, Закарпатської митниці Держмитслужби

про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 807/1269/15, предметом розгляду якої є:

- визнання незаконним та скасування наказу Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року № 146-о Про звільнення ОСОБА_1 щодо звільнення з 12 березня 2015 року ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Чопської митниці Міндоходів,

- визнання незаконним та скасування розпорядження Чопської митниці Міндоходів від 16 березня 2015 року № 4/6-р Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року № 146-о Про звільнення ОСОБА_1 ,

- поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби,

- стягнення з Закарпатської митниці Дермитслужби на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2015 року по день поновлення на роботі,

- допущення негайного виконання постанови суду в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення одного місяця та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Закарпатської митниці Держмитслужби.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, задоволено частково позов. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року № 146-о Про звільнення ОСОБА_1 щодо звільнення з 12 березня 2015 року ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Чопської митниці Міндоходів. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Чопської митниці Міндоходів від 16 березня 2015 року № 4/6-р Про оголошення наказу Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року № 146-о Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Чопської митниці Міндоходів з 13 березня 2015 року. Стягнуто із Закарпатської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2015 року по 13 березня 2016 року в розмірі 106 753, 08 грн. В решті вимог адміністративного позову - відмовлено.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судами застосовано норму права без врахування висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 26 вересня 2019 року у справі №820/10744/15. Скаржник зазначає, що відповідно до вказаного висновку у випадку реорганізації юридичної особи, неправомірно звільнений працівник підлягає поновленню на роботі в установі, що є правонаступником реорганізованого підприєвства.

Верховний Суд проаналізувавши вказану підставу касаційного оскарження прийшов до висновку, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі №820/10744/15, про які зазначає заявник, стосуються інших фактичних обставин справи, установлених судами.

Зокрема у справі 26 вересня 2019 року у справі №820/10744/15 Суд дійшов висновку про те, що позивач має бути поновлений на роботі в ГУ Держпраці в Харківській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією, посадою, яку він обіймав у Територіальній державній інспекції з питань праці в Харківській області ураховуючи, що у зв`язку з припиненням Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області позивача неможливо поновити на попередній роботі, а до Головного управління Держпраці в Харківській області позивач в установленому законом порядку та на конкретну посаду переведений не був.

В той же час, як у справі № 807/1269/15 суди попередніх інстанції прийшли до висновку про поновлення позивача на посаді, яку займав до звільнення з огляду на те, що з офіційних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час розгляду справи судом діяльність Міністерства доходів і зборів України (код 38516786) не є припиненою , вказаний суб`єкт владних повноважень перебуває в стані припинення. Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припиналася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З огляду на вище наведене, посилання скаржника на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 807/1269/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Закарпатської митниці ДФС, Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяО.В. Калашнікова