Рішення

від 20.01.2010 по справі 2-1494/10

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1494/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 року

Рiвненський мiський суд в особi суддi Куцоконя Ю.П.,

з участю: секретаря судового засідання Жилінської О.М.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника управління містобудування та архітектури

виконавчого комітету Рівненської міської ради Германа В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення частки у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали і просять суд визначити частку спадкодавця ОСОБА_7 у праві спільної сумісної власності на домоволодіння, розташоване на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , у розмірі ? частини домоволодіння; встановити факт прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ними право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 114 кв.м. та право приватної власності на земельну ділянку площею по 239 кв.м. за кожним, як на спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_7 ; визнати за ними право спільної часткової власності на домоволодіння на земельній ділянці на АДРЕСА_1 в частках: за ОСОБА_1 - на 77/100 частин домоволодіння, за ОСОБА_8 - на 23/100 частин домоволодіння у складі приміщень та господарських будівель, зазначених у висновку № 160 судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2009 року, в тому числі і на гараж «Г» , самочинно переобладнаний з сараю.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала і не заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Суду пояснила, що на спадщину після смерті батька ОСОБА_7 не претендує і не заперечує проти прийняття спадщини позивачами, які є її братом та матір`ю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що чоловіку ОСОБА_2 та батьку ОСОБА_1 і ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 грудня 2006 року серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради, на праві власності належить домоволодіння, розташоване на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку «А-1» загальною площею 80,7 кв.м., жилою площею 35,9 кв.м., сараю «Б» , вбиральні «В» , огорожі «№1» , огорожі «№2» , замощення «І» .

Земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,0592 га, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, належить ОСОБА_7 на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РВ 00348 від 02 грудня 1997 року, виданого Рівненською міською радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 343.

22 серпня 2007 року ОСОБА_7 склав заповіт, за яким, як зазначено у заповіті, зробив наступне розпорядження: з належного йому на праві особистої власності житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , кімнати за номером 1-3 та 1-2 заповів своєму синові ОСОБА_1 , а кімнату за номером 1-4, кухню 1-5, коридор 4-1, веранду 1 та п.підвал заповів свої дочці ОСОБА_3 . Надвірні будівлі та земельну ділянку заповів їм же в рівних частинах кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. З 16 липня 1951 року і на час смерті ОСОБА_7 перебував у шлюбі з позивачем ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно положень ст.70 СК України, частки майна дружини та чоловіка у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними чи шлюбним договором.

У правовстановлюючих документах, що посвідчують право власності на домоволодіння та на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , частки подружжя, як співвласників, не визначені.

Враховуючи вимоги ст.ст.60,70 СК України та ст.ст.355,357 ЦК України, а також встановлені по справі обставини, суд прийшов до висновку, що домоволодіння та земельна ділянка на АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , як подружжя, і частка ОСОБА_7 у праві спільної сумісної власності на домоволодіння та земельну ділянку становить ? частину.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 за період експлуатації згаданого домоволодіння було проведено реконструкцію житлового будинку з добудовою, загальна площа якого становить 247,7 кв.м., житлова площа 93,5 кв.м. та самочинно переобладнано сарай під гараж «Г» .

Вказана обставина є перешкодою в оформленні спадкоємцями у встановленому законодавством порядку права власності на вказане спадкове майно як за заповітом, складеним ОСОБА_7 22 серпня 2007 року, так і за законом.

Як слідує з досліджених судом письмових доказів, реконструкція житлового будинку з добудовою проведена заповідачем на підставі необхідних дозвільних документів, передбачених чинним законодавством, а саме: розпорядження міського голови міста Рівне «Про дозвіл на реконструкцію» від 29 грудня 2006 року № 2572-р., проектної документації, розробленої ТзОВ «Будпроект» та погодженої у встановленому порядку, дозволу на виконання будівельних робіт міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 12 січня 2007 року № 6.

Згідно довідки проектної організації ТзОВ «Будпроект» від 12 червня 2009 року, реконструкція житлового будинку з добудовою на АДРЕСА_1 виконана у відповідності до робочого проекту та вимог Державних будівельних норм. Сарай, який був самочинно, тобто без належного дозволу, переобладнаний під гараж «Г» , розташований на земельній ділянці, що належала спадкодавцю на праві власності для цієї мети.

Вiдповiдно до ч.5 ст.376 ЦК Укpаїни на вимогу власника (користувача) земельної дiлянки суд може визнати за ним пpаво власностi на неpухоме майно, яке самочинно збудоване на нiй, якщо це не поpушує пpава iнших осiб.

Судом встановлено, що самочинне будівництво гаража проведено на належній спадкодавцю на праві власності земельній ділянці, що призначена для цієї мети, в межах її площі. Самочинне будівництво не порушує права інших осіб, в тому числі суміжних землекористувачів, про що свідчить саме розташування гаража.

Оцінюючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив, що самочинне будiвництво, а саме, переобладнання сараю під гараж «Г» , не поpушує пpава iнших осiб, а тому суд вважає, що є достатні пiдстави для визнання пpава власностi на вказане самочинне будiвництво в складі домоволодіння на АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що на теперішній час, за взаємною згодою між позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та за погодженням з відповідачем ОСОБА_3 , між позивачами проведений розподіл земельної ділянки та реконструйованого житлового будинку і надвірних будівель, згідно якого, враховуючи висновок № 160 судової будівельно-технічної експертизи від 11 грудня 2009 року, у користуванні ОСОБА_1 перебуває 77/100 частин домоволодіння, а у користуванні ОСОБА_2 - 23/100 частин.

Земельна ділянка між позивачами розподілена відповідно план-схеми розподілу земельної ділянки, виготовленої на замовлення позивачів ТзОВ «Фірма-Рівнеприватзем» - землевпорядною організацією, яка має ліцензію на виконання цих видів робіт. План-схема розподілу земельної ділянки погоджена відповідачем ОСОБА_3 . Розподіл проведено таким чином, що у спільному користуванні позивачів знаходиться земельна ділянка площею 114 кв.м. та в окремому користуванні земельні ділянки площею по 239 кв.м. у кожного.

Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивачі постійно проживали і проживають по теперішній час за вказаною адресою і після смерті спадкодавця фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, а тому є такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 .

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно положень ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом. Однією з підстав набуття права власності, згідно з вимогами ст.1216 ЦК України, є спадкування.

Згідно з вимогами ст.392 ЦК України власник вправі пред`явити позов про визнання його прав власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

На пiдставi ст.ст.16,328,355,357,368,370,376,392,1216,1225,1268,1270 ЦК Укpаїни, ст.ст.60,70 СК України, кеpуючись ст.ст.3,10,11,60,209,212,214,215,218, 223,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задовольнити повнiстю.

Визначити частку спадкодавця ОСОБА_9 у праві спільної сумісної власності на домоволодіння, розташоване на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку «А-1» загальною площею 80,7 кв.м., жилою площею 35,9 кв.м., сараю «Б» , вбиральні «В» , огорожі «№1» , огорожі «№2» , замощення «І» , що належало йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 грудня 2006 року серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради, у розмірі ? частини домоволодіння.

Встановити факт прийняття ОСОБА_10 та ОСОБА_11 спадщини після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_10 та ОСОБА_11 право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 114 кв.м. та право приватної власності на земельну ділянку площею по 239 кв.м. за кожним з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1 , як на спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_9 , що належала йому на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РВ 00348 від 02 грудня 1997 року, виданого Рівненською міською радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 343.

Визнати за ОСОБА_10 та ОСОБА_11 право спільної часткової власності на домоволодіння на земельній ділянці на АДРЕСА_1 :

- за ОСОБА_10 - на 77/100 частин домоволодіння в складі: гаража « IV» площею 29,6 кв.м., комори « V» площею 15,3 кв.м., коридору « VI» площею 5,0 кв.м., сходової « VII» площею 1,3 кв.м., комори « VIII» площею 2,0 кв.м., жилої кімнати « 1-3» площею 13,4 кв.м., жилої кімнати « 1-4» площею 9,4 кв.м., передпокою « 2-1» площею 11,6 кв.м., вітальні « 2-2» площею 28,9 кв.м., кухні « 2-3» площею 12,7 кв.м., санвузла « 2-4» площею 1,3 кв.м., тамбура « IX» площею 3,9 кв.м., передпокою « 2-5» площею 19,2 кв.м., жилої кімнати « 2-6» площею 13,0 кв.м., жилої кімнати « 2-7» площею 15,7 кв.м., санвузла « 2-8» площею 6,2 кв.м., балкону площею 1,2 кв.м., вхідного ганку літ.«а3» , ? огорожі літ.«№1» , замощення літ.«ІІ» , жилою площею 80,4 кв.м., загальною площею 189,7 кв.м.

- за ОСОБА_11 - на 23/100 частин домоволодіння в складі: коридору «І» площею 6,5 кв.м., підвалу «ІІ» площею 9,2 кв.м., підвалу «ІІІ» площею 12,5 кв.м., коридору « 1-2» площею 4,1 кв.м., жилої кімнати « 1-5» площею 13,1 кв.м., кухні « 1-6» площею 5,8 кв.м., веранди « 1-1» площею 4,0 кв.м., санвузла « 1-7» площею 2,7 кв.м., погреба літ.«Пг2/а» , вхідного ганку літ.«а1» , сараю літ.«Б» , гаража літ.«Г» , вбиральні літ.«в» , ? огорожі літ.«№1» , огорожі літ.«№2» , замощення літ.«І» , жилою площею 13,1 кв.м., загальною площею 57,9 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рiшення може бути оскаржене в апеляцiйному порядку до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення також може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, але у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Cуддя: