Постанова

від 23.03.2021 по справі 395/456/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

23 березня 2021 року м. Кропивницький

справа № 395/456/20

провадження № 22-ц/4809/308/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Черненка В.В.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю Вентура , державний реєстратор Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Наталія Володимирівна ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головатюка Сергія Анатолійовича , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Вентура , на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2020 року у складі судді Забуранного Р.А.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вентура (далі по тексту - ТОВ Вентура ), державного реєстратора Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Наталії Володимирівни про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та визнання недійсним договору оренди землі і застосування наслідків його недійсності .

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шпола Черкаської області померла ОСОБА_2 . 17 серпня 2012 року позивачка оформила на своє ім`я в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 право на земельну ділянку, площею 5,68 га, з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, яка розташована на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області та належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР №005910, виданого 28 травня 2002 року Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області. Вказала, що на момент набуття нею права власності на земельну ділянку спірна ділянка перебувала в користуванні відповідача на підставі договору оренди землі від 10 березня 2004 року №108, зареєстрованого 08 серпня 2005 року за №915 у Новомиргородському відділі ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру , та додаткової угоди про зміну і доповнення договору №108, укладеної 20 липня 2006 року, зареєстрованої у Новомиргородському відділі ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру 17 серпня 2006 року за №138.

Відповідно до абзаців 2 та 7 п.2 додаткової угоди змінено деякі умови договору та викладено у такій редакції:

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8).

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п.40).

Відповідно до п.6 додаткової угоди ця угода набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

16 серпня 2016 року закінчився строк договору №108, на який його було укладено.

Після закінчення дії договору №108 позивач в усному порядку надав згоду відповідачеві на використання ним у 2017 році належної їй земельної ділянки, однак при умові, що той протягом року надасть позивачеві проект договору оренди земельної ділянки та сплатить орендну плату за 2017 рік, на що відповідач погодився, однак не виконав жодної із вказаних вимог.

Посилалась на те, що протягом 2018 року відповідач в особі його керівника ігнорував пропозиції позивача укласти договір оренди щодо земельної ділянки та сплатити орендну плату за використання ним належної позивачеві земельної ділянки у 2017 і 2018 роках.

05 липня 2018 року позивачу стало відомо про те, що 25 жовтня 2017 року на підставі рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08 листопада 2017 року індексний номер 38009419 вчинено запис №23248885 про право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080 на основі Державного акту серії І-КР №005910, виданого 28.05.2002 Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіроворадської області, та про реєстрацію за ТОВ ВЕНТУРА права оренди строком на 25 років відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, яке виникло у останнього на підставі договору оренди землі №80К, начебто укладеного 23 грудня 2015 року між ТОВ Вентура та ОСОБА_2 , тобто уже після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є стороною договору.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення від 08 листопада 2017 року, індексний номер 38009419, прийняте державним реєстратором Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Наталією Володимирівною про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080 за ОСОБА_2 ;

- припинити за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080;

- визнати недійсним договір оренди землі, серія та номер 80 К, виданий 23 грудня 2015 року сторонами: орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - ТОВ ВЕНТУРА щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський р-н, Коробчинська сільська рада;

- припинити за ТОВ ВЕНТУРА право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080;

- застосувати наслідки недійсності договору оренди землі серії та номер 80 К, укладеного 23 грудня 2015 року між сторонами: орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - ТОВ ВЕНТУРА щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Коробчинська сільська рада та стягнути із ТОВ Вентура на користь ОСОБА_1 , кошти в сумі 81339 грн 70 коп.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення, індексний номер 38009419, від 08.11.2017, прийняте державним реєстратором Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Наталією Володимирівною, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080 за ОСОБА_2 .

Припинено за ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером. 3523883600:02:001:0080.

Визнано недійсним договір оренди землі серія та номер: 80 К, виданий 23 грудня 2015 року сторонами: орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - ТОВ ВЕНТУРА щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Коробчинська сільська рада. Припинено за ТОВ ВЕНТУРА право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080. Застосовано наслідки недійсності договору оренди землі серії та номер 80 К, укладеного 23 грудня 2015 року, між орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - ТОВ ВЕНТУРА щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Коробчинська сільська рада

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ Вентура , в інтересах якого діє адвокат Головатюк Сергій Анатолійович, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ Вентура Головатюк С.А. підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності позивача та Державного реєстратора Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Наталії Володимирівни на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині визнання недійсним договору оренди та застосування наслідків недійсності з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с.14).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 серпня 2012 року у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна є її дочка ОСОБА_1 . Майно складається з земельної ділянки, площею 5,68 га, з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, яка розташована на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 005910, виданого 28 травня 2002 року Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, реєстровий № 1410, виданим 17 серпня 2012 року приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Білоусом В.П. (а.с.15).

Відповідно до договору оренди землі від 10 березня 2004 року №108 ОСОБА_2 надала ТОВ ВЕНТУРА в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Коробчинська сільська рада, який був зареєстрований 08 серпня 2005 року за №915 у Новомиргородському відділі ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру (а.с.17-22).

Відповідно до додаткової угоди про зміну і доповнення до договору №108, укладеної 20 липня 2006 року, зареєстрованої у Новомиргородському відділі ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру 17 серпня 2006 року за №138, зазначений договір оренди було укладено строком на 10 років, тобто до 16 серпня 2016 року (а.с.23-24).

Звернувшись до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 послалась на те, що 05 липня 2018 року з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, індексний номер 129838958, їй стало відомо про те, що 25 жовтня 2017 року на підставі рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 38009419 від 08 листопада 2017 року вчинено запис №23248885 про право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080 на основі державного акту серії І-КР №005910, виданого 28.05.2002 Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіроворадської області, та про реєстрацію за ТОВ ВЕНТУРА права оренди строком на 25 років відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, яке виникло у останнього на підставі договору оренди землі №80 К, укладеного 23 грудня 2015 року між ТОВ Вентура та ОСОБА_2 (а.с.25).

Як убачається з листа Відділу в Новомиргородському районні Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 30 жовтня 2017 року №520/118-17 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68, розташованої на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, є ОСОБА_2 (а.с.106 -107).

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що зазначені у вказаному вище листі від 30 жовтня 2017 року №520/118-17 обставини не відповідають дійсності, оскільки згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Білоусом В.П. 17 серпня 2012 року за №1410 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР №005910, виданого 28 травня 2002 року Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, власником на дату запиту державного реєстратора є позивач - ОСОБА_1 (а.с.15). Відділом у Новомиргородському районні Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 17 грудня 2012 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68, розташовану на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, серії ЯК №007285, на ім`я позивача - ОСОБА_1 (а.с.16).

Колегія суддів вважає правильним висновок суду про незаконність вчинюваних дій державним реєстратором при проведенні державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , яка не могла бути власником цього нерухомого майна у зв`язку із смертю, що є недопустимим, оскільки грубо порушує право власності ОСОБА_1 , тому як наслідок рішення від 08 листопада 2017 року, індексний номер 38009419, прийняте державним реєстратором Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Наталією Володимирівною, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080 за ОСОБА_2 , підлягає скасуванню, а право власності на земельну ділянку з кадастровим номером. 3523883600:02:001:0080 за ОСОБА_2 - припиненню.

Проте, ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції також дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання оспорюваного договору недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України та про необхідність застосування наслідків його недійсності.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта вказаної статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї статті).

У разі ж , якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Отже, встановивши, що оспорюваний договір оренди було укладено 23 грудня 2015 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка є стороною договору, та переходу прав власника на земельну ділянку 17 грудня 2012 року до ОСОБА_1 , тобто він не є укладеним, тому суду належало відмовити у задоволенні позову в частині визнання договору оренди недійсним з тих підстав, що оспорюваний договір оренди землі між сторонами не укладався, а тому є нікчемним і визнанню недійсним у судовому порядку не підлягає.

Як роз`яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), яка вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі №6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції зазначених вимог не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним, оскільки він є недійсним (нікчемним) в силу закону, не має юридичної сили, не породжує тих прав і обов`язків, на встановлення яких він був спрямований, визнання його недійсним в судовому порядку не потребує.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене вище апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Вентура , державного реєстратора Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Наталії Володимирівни про визнання недійсним договору оренди землі , укладеного 23 грудня 2015 року між орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕНТУРА , щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський р-н, Коробчинська сільська рада, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 жовтня 2017 року, номер запису: 23249040, та про застосування наслідків його недійсності шляхом стягнення з ТОВ ВЕНТУРА на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 81339 грн 70 коп . В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З ОСОБА_1 на користь ТОВ Вентура підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 2522 грн 40 коп за подання апеляційної скарги, а з ТОВ Вентура на користьОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840 грн 80 коп.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376 , 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головатюка Сергія Анатолійовича , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Вентура , задовольнити частково .

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2020 року скасувати в частині визнання недійсним договору оренди землі і застосування наслідків його недійсності та ухвалити в цій частині нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вентура , державного реєстратора Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Наталії Володимирівни про визнання недійсним договору оренди землі , укладеного 23 грудня 2015 року між орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕНТУРА , щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський р-н, Коробчинська сільська рада, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 жовтня 2017 року, номер запису: 23249040, та про застосування наслідків його недійсності шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНТУРА на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 81339 грн 70 коп - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНТУРА (код ЄДРПОУ 32155508) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕНТУРА (код ЄДРПОУ 32155508) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Дуковський

В.В. Черненко