Ухвала

від 01.07.2021 по справі 395/456/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 липня 2021 року

м. Київ

справа № 395/456/20

провадження № 61-6961ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Вентура , державного реєстратора Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Наталії Володимирівни про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та визнання недійсним договору оренди землі і застосування наслідків його недійсності ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Вентура (далі по тексту - ТОВ Вентура ), державного реєстратора Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Н. В. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та визнання недійсним договору оренди землі і застосування наслідків його недійсності.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення, індексний номер 38009419, від 08 листопада 2017 року, прийняте державним реєстратором Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Н. В., про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080 за ОСОБА_2 .

Припинено за ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером. 3523883600:02:001:0080.

Визнано недійсним договір оренди землі серія та номер: 80 К, виданий 23 грудня 2015 року сторонами: орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - ТОВ ВЕНТУРА щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Коробчинська сільська рада. Припинено за ТОВ ВЕНТУРА право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080. Застосовано наслідки недійсності договору оренди землі серії та номер 80 К, укладеного 23 грудня 2015 року, між орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - ТОВ ВЕНТУРА щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Коробчинська сільська рада

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2021 року рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2020 року скасовано в частині визнання недійсним договору оренди землі і застосування наслідків його недійсності та ухвалено в цій частині нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Вентура , державного реєстратора Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Н. В. про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 23 грудня 2015 року між орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - ТОВ ВЕНТУРА , щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:001:0080, площею 5,68 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський р-н, Коробчинська сільська рада, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 жовтня 2017 року, номер запису: 23249040, та про застосування наслідків його недійсності шляхом стягнення з ТОВ ВЕНТУРА на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 81 339,70 грн відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 23 квітня 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2021 року , у якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: сплатити судовий збір та вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

На виконання ухвали Верховного Суду від 29 квітня 2021 року особа, яка подала касаційну скаргу, сплачено судовий збір та надано уточнену касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк на усунення недоліків, а саме вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

У червні 2021 року на виконання ухвали Верховного Суду від 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала уточнену касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Уточнена касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підставкасаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тому ОСОБА_1 не виконала вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2021 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Дундар