Ухвала

від 05.04.2021 по справі 554/618/21

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 05.04.2021 Справа № 554/618/21

Провадження № 1-кс/554/5389/2021

Ухвала

іменем України

01.04.2021 м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ» про скасування арешту майна,

встановила:

22 березня 2021 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ» звернувся до суду із клопотанням в рамках у кримінального провадження № 12021170000000034 від 25.01.2021 року, в порядку ст.174 КПК України, в якому просив:

- скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02.02.2021 (справа № 554/618/21, провадження № 1-кс/554/2324/2021) на майно, яке було вилучене під час обшуків проведених 29.01.2021, а саме на: зерно кукурудзи врожаю 2020 року вагою 1693 т. 140 кг виявлене та вилучене за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, с. Корніївка, вул. Дружби 2Б/1; а також зерно кукурудзи вагою 9 800 тон виявлене та вилучене за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, с. Тарасівка, вул. Центральна, 156;

-зобов`язати слідчого у кримінальному провадженні № 12021170000000034 негайно повернути ТОВ «Мадег» вилучене у нього майно;

-зобов`язати СТОВ «Прогрес» (код ЄДРПОУ 21044481), ТОВ «СПКЗ» (код ЄДРПОУ 00687340) повернути ТОВ «Мадег» зерно кукурудзи вагою 6856 тон 560 кг., яке знаходиться в СТОВ «Прогрес» на відповідальному зберіганні відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_5 від 23.02.2021.

В обґрунтування клопотання посилалися на те, що в провадженні СУ ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження №12021170000000034.

Виявлене та вилучене під час обшуків по даному кримінальному провадженню, проведених 29.01.2021 зерно кукурудзи, на думку органу досудового розслідування, має значення для кримінального провадження.

Натомість, починаючи з 02.02.2021 слідство мало достатньо часу для з`ясування обставин щодо законності походження зерна кукурудзи, натомість дієвих заходів для встановлення таких обставин орган досудового розслідування не вживав.

На підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави були проведені обшуки, під час яких слідчими вилучено не тільки оригінали усіх первинних документів, що свідчать про фінансово-господарську діяльність підприємства ТОВ «Мадег», а й комп`ютерну техніку, на якій містяться відомості про ведення статистичного, бухгалтерського та податкового обліків підприємства.

На даний час, діяльність ТОВ «Мадег» повністю паралізована, в результаті проведених обшуків у кримінальному провадженні.

Вищевказана ситуація позбавляє можливості ТОВ «Мадег» та його представників надати до суду вичерпний перелік документів, які б могли у повному обсязі підтвердити належність ТОВ «Мадег» арештованого майна, яке вилучене під час обшуків 29.01.2021.

Накладення арешту на майно передбачає обов`язок слідства провести з таким майном, якнайшвидше, усі слідчі дії, з метою встановлення істину у кримінальному провадженні.

Будь-яке зволікання у проведені слідчих дій, свідчить виключно про якусь особисту зацікавленість слідчих органів та взагалі не може узгоджуватись з метою накладення арешту на майно.

Крім того, не дивлячись на те, що в ухвалі про накладення арешту було вказано, що у разі не застосування арешту у вигляді заборони користування, відчуження та розпорядження вказаним зерном, це призведе до його приховування, втрати, використання, передачі, переробки, реалізації, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_5 від 23.02.2021 задоволене клопотання представника цивільного позивача СТОВ «Прогрес» і вирішено передати арештоване майно, а саме: зерно кукурудзи вагою 6856 тон 560 кг., яке зберігається в складських приміщеннях за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, с. Тарасівка, вул. Центральна, 156, на відповідальне зберігання представнику потерпілого СТОВ «Прогрес», яке буде здійснюватися на ТОВ «СПКЗ» за договором № 9 від 11.02.2021.

За таких підстав, та ціль, яка була зазначена в ухвалі для накладення арешту, після постановления вказаної ухвали є вже недосягнутою, а тому в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

Приймаючи рішення про передачу зерна кукурудзи іншому суб`єкту господарювання, само по собі вже створює ризики, які взагалі не узгоджуються з метою, яка була підставою для арешту майна.

Отже, постановляючи ухвалу від 23.02.2021, слідчий суддя, виходив з того, що арешт майна своєї мети досяг, а тому вважати, що його подальше застосування буде дієвим, - вважати не можна.

Вказана обставина також підтверджується тим, що в ухвалі від 18.02.2021 зазначено, що СТОВ «Прогрес» та ТОВ «Мадег» є фігурантами кримінального провадження, натомість не дивлячись на це, постановляє ухвалу про передачу майна саме СТОВ «Прогрес».

За таких підстав, подальше накладення арешту на майно не тільки не є дієвим, а навпаки створює реальні ризики, що вказане майно не лише не збережеться, а ще й буде відчужене незаконним шляхом.

Крім того, постановляючи ухвалу про арешт майна, слідчий суддя, не визначив в ухвалі порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Тобто, наклавши арешт на зерно кукурудзи, враховуючи його особливі умови зберігання, слідчий суддя не з`ясував та не виклав в ухвалі дані про забезпечення схоронності майна (запобігання його псуванню, розкраданню, тощо), а також не зобов`язав слідчого передати майно третій особі, яка забезпечить реальне збереження майна.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_5 від 23.02.2021 вирішено передати арештоване майно, а саме: зерно кукурудзи вагою 6856 тон 560 кг., яке зберігається в складських приміщеннях за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, с. Тарасівна, вул. Центральна, 156, на відповідальне зберігання представнику потерпілого СТОВ «Прогрес», яке буде здійснюватись на ТОВ «СПКЗ» за договором N° 9 від 11.02.2021.

Після скасування арешту майна, існує реальна небезпека того, що СТОВ «Прогрес» зможе відчужити зерно кукурудзи.

За таких підстав, з метою недопущення вчинення неправомірних дій з боку посадових осіб СТОВ «Прогрес», майно яке на даний час знаходиться у них на відповідальному зберіганні, відразу після скасування арешту майна має бути повернуте ТОВ «Мадег».

Ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02.02.2021 підлягає скасуванню, оскільки арешт на майно, яке вилучене під час обшуків 29.01.2021, накладений необґрунтовано.

В судовому засіданні представник ТОВ «Мадег» підтримав клопотання, прохав його задовольнити, надавши доповнення до клопотання про скасування арешту майна, довідку про посівні площі та валовий збір врожаю сільськогосподарських культур ТОВ «Мадег» за 2020 рік, копії звітів про площі та валові збори врожаю 2020 року, копії книг вагарів.

Щодо заявленого СТОВ «Прогрес» цивільного позову у кримінальному провадженні, який не відповідає вимогам процесуального законодавства та у вказаних в позові сторін відсутній процесуальний статус у даному кримінальному провадженні. ТОВ «Мадег» не є відповідачем, а майно арештоване останнього.

Посилання представника СТОВ «Прогрес» на встановлені ним збитки (шкоду) вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності, цивільний позов та внутрішня інвентаризація не є процесуальним джерелом доказів та не можуть підтверджувати розмір збитків.

Акт внутрішньоїінвентаризації СТОВ«Прогрес» невідповідає нормативно правовимвимогам бухгалтерськогообліку,не проведенаголовним бухгалтером,оскільки інвентаризаціяпроводиться раптовоі одночаснона всіхоб`єктахіз залученнямфахівців,які добрезнають технологіюі порядокобліку,збереження тавикористання окремихвидів матеріальнихресурсів.

Наказом або розпорядженням керівника призначається інвентаризаційна комісія в такому складі: спеціаліст з певної групи товарів; представник бухгалтерії; представник адміністрації; матеріально відповідальна особа; ревізор (якщо проводиться ревізія).

Слідчий заперечував проти задоволення клопотання, надавши суду в судовому засіданні Витяг з ЄРДР кримінального провадження №12021170000000034 від 25.01.2021 року за ознаками злочинів ч.5 ст. 191 України, 191 ч.3 та ст. 366 ч.1 КК України, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.02.2021 року ТОВ «Мадег» у Головному управлінні статистики у Полтавській області, звіти ТОВ «Мадег» про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, видаткові накладні про продажу зерна кукурудзи ТОВ СП «Нібулон», копію цивільного позову без дати СТОВ «Прогрес» до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, копію протоколу допиту свідка ОСОБА_8 головного бухгалтера СТОВ «Прогрес», копію протоколу свідка ОСОБА_9 головного агронома СТОВ «Прогрес», копії товаро-транспортних накладних, акт внутрішньої інвентаризації СТОВ «Прогрес» без дати та номера.

Крім того, слідчий повідомив, що сума збитків СТОВ «Прогрес» станом на даний час не встановлена, експертиза з метою встановлення збитків не призначена. Жодній особі не повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, додані документи, слідчий приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: … 7) арешт майна (ст. 131 КПК України).

Частиною п`ятою статті 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

З урахуванням того, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, діюче кримінально процесуальне законодавство України передбачає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються з числа визначених ст. 84 КПК України.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена, у цьому випадку слідством, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що висунуте ним.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які обумовлюють доречність застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати доцільність арешту майна доведеною поза розумним сумнівом, версія заявника має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії заявника. Наявність таких обставин, яким версія заявника не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії є підставою для розумного сумніву в доведеності доцільності застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

У цьому випадку, слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків з урахуванням того, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та у такому відстоюванні прав останні є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, в ході судового розгляду, з огляду на те, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, установив, що у ракурсі наданих сторонами матеріалів, у тому числі судових рішень, у справі з дотриманням стандарту «поза розумним сумнівом» не можливо говорити, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням, а саме передбачене абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

За змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В провадженні СУ ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження №12021170000000034 від 25 січня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.191 КК України.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021170000000034 від 25 січня 2021 року здійснюється з попередньою правовою кваліфікацією за ч.5 ст.191, ч.3 ст.191, ст. 366 ч. 1 КК України.

Згідно з витягом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за ч.5 ст. 191 КК України про те, що ОСОБА_6 , будучи директором СТОВ «Прогрес» діючи у змові з ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем заволоділи майном вказаного підприємства, в тому числі насінням кукурудзи та насіння маку врожаю 2020 року, чим завдали СТОВ «Прогрес» у особливо великих розмірах.

За частиною 3 статті 191 КК України про те, що службові особи СТОВ «Прогрес» та ТОВ «Мадег», діючи за попередньою змовою між собою шляхом зловживання своїм службовим становищем заволоділи майном, в тому числі сільськогосподарською технікою, яке перебувало у користуванні ТОВ «Мадег», чим заподіяли збитки ПФ «Гамма -55», розмір яких наразі встановлюється.

За частиною 1 статті 366 КК України про те, що до СУ ГУНП в Полтавській області надійшла заява директора СТОВ «Прогрес» про те, що в січні 2021 року службові особи одного з підприємств Полтавської області внесли до офіційних документів завідомо неправдиві відомості щодо технічного стану об`єктів нерухомості для подальшого надання державному реєстратору з метою зняття їх з права власності.

02лютого 2021року ухвалоюслідчого суддіОктябрського районногосуду м.Полтави накладеноарешт навилучене підчас обшуківмайно увигляді заборонийого відчудження,користування тарозпорядження ним,а самена: зерно кукурудзи врожаю 2020 року вагою 1693 (одна тисяча шістсот дев`яносто три) т. 140 кг виявлене та вилучене за адресою: АДРЕСА_1 ; зерно кукурудзи вагою 9800 (дев`ять тисяч вісімсот) тон, виявлене та вилучене за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається зі змісту ухвали, підставою для накладення арешту з огляду на наявність підстав, передбачених ч.2ст.170 КПК України, послугувало те, що майно, вилучене під час обшуку 29.01.2021 року має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, зокрема, об`єктом кримінально протиправних дій, та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вилучене майно, а саме зерно кукурудзи врожаю 2020 року, визнано речовим доказом.

Зокрема, з протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 11 лютого 2021 року, яка працює на посаді головного бухгалтера як СТОВ «Прогрес» так і ТОВ «Мадег» слідує, що з 23.03.2016 року остання працює на даній посаді. Директором даного підприємства був ОСОБА_10 , а фактичним керівником був ОСОБА_7 і одночасно власником ТОВ «Мадег».

У 2020 році СТОВ «Прогрес» вирішило зайнятися посівом насіння маку, на якій потрібна ліцензія з Держлікслужби. Однією умовою отримання ліцензіі було потрібна вища освіта директора підприємства за статутом СТОВ «Прогрес» призначено ОСОБА_6 , який до цього часу перебував на посаді бухгалтера, в свою чергу Данієлян Геворг був переведений на посаду директора з виробничих питань, але фактично продовжував керувати підприємством одноособово.

У вересні-жовтні 2020 року на підприємстві розпочався збір урожаю кукурудзи, насіння кукурудзи з полів перевозили до сушарки в с.Тарасівка Гребінківського району, яка на той час була продана ТОВ «Мадег».

У 2020 році збір урожаю насіння кукурудзи СТОВ «Прогрес» складав 20800 тон, в свою чергу був переданий статистичний звіт із заниженими показниками, а саме що підприємством зібрано врожай кукурудзи у 2020 році 16885 тон.

Після збору врожаю та до 31.12.2020 року підприємством було реалізовано насіння кукурудзи 10523 тон, інша частина зберігалася на складах СТОВ «Прогрес» та на полях у спеціальних мішках.

Крім того, в період часу з 22.01.2021 року по 25.01.2021 року стало відомо від місцевих мешканців, що працівники СТОВ «Прогрес» вивозять насіння кукурудзи, яке зберігалося на полях та належало начебто ТОВ «Мадег» на елеватор «Нібулон» в с.Мар`янівці Гребінківського району. Яке саме насіння кукурудзи вивозилося чи СТОВ «Прогрес» чи ТОВ «Мадег» свідку невідомо. Спільна діяльність даних підприємств документально ніяк не підтверджувалася.

Згідно з протоколом допитаного свідка ОСОБА_9 від 11 лютого 2021 року, який працює головним агрономом СТОВ «Прогрес», після збору врожаю кукурудзи 2020 року її частина близько 11500 тон вивозилася до зерносушилки в с.Тарасівка Гребінківського району, інша частина близько 9000 тон залишалась на зберігання на полі в сМайорщина у спеціальних мішках.

Насіння кукурудзи СТОВ «Прогрес» до с.Тарасівка на зерносушилку вивозили також кукурудзу з ТОВ «Мадег». Після цього і кукурудзу СТОВ «Прогрес» і кукурудзу ТОВ «Мадег» вивозили із с.Тарасівка до складів ТОВ «Мадег» та СТОВ «Прогрес».

СТОВ «Прогрес» та ТОВ «Мадег» здійснювали свою господарську діяльність як одне підприємство і ніякої документації стосовно використання сільськогосподарської техніки СТОВ «Прогрес» ті ТОВ «Мадег» не велося. Всі добрива, що залучалось СТОВ «Прогрес» використовувались і для ТОВ «Мадег».

Питання поняття речових доказів та їх зберігання врегульовано статтями98,100 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

Відповідно до ч.5ст.100 КПК Україниречові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

Так, згідно з ч.6ст.100 КПК України, речові докази можуть, серед іншого, передаватися на відповідальне зберігання власнику, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Разом із цим, при постановленні судом ухвали про накладення арешту на вказане майно не було вирішене питання щодо передачі майна на відповідальне зберігання.

Отже законодавець визначив лише один порядок позбавлення/обмеження права власності під час обшуку на підставі ухвали слідчого судді, і це є тимчасове вилучення майна.

Є чітке визначення процесуального статусу майна, вилученого під час обшуку, наділивши його статусом тимчасово вилученого, надавши при цьому стороні обвинувачення збільшений, у порівнянні з іншими випадками тимчасового вилучення, строк для звернення до суду з клопотанням про накладення арешту. Вказане дозволяє заінтересованим особам відстоювати своє право користування та розпорядження майном, вилученим під час обшуку.

На міжнародному рівні, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Зосимов проти України» (заява № 4322/06) від 07.07.2016 дійшов висновку про порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначив наступне:

«74. Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи, на основі яких можна встановити юридичну підставу вилучення майна заявника. Суд вважає, що вищевикладені міркування (див. п. 61), на основі яких Суд дійшов висновку, що огляд офісу, автомобіля та гаража заявника були незаконними у розумінні статті 8, рівною мірою стосуються і цієї скарги. Відповідно, Суд вважає, що вилучення майна заявника було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу.

75.Що стосується подальшого зберігання правоохоронними органами вилученого майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні, то з матеріалів справи вбачається, що цей захід передбачався статтею 81 КПК (див. п. 46).

76.У різних попередніх рішеннях Суд доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (див. вищезгадані рішення у справах Смірнов (Smirnov), п. 57, та «East West Alliance Limited», n. 188). При цьому, має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (див., наприклад, рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п. 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov)).

77.З наявних матеріалів вбачається, що для того, щоб повернути своє майно, заявник мав чекати вирішення кримінального провадження, в рамках якого воно зберігалось, та яке, по суті, залишалося без руху без жодних перспектив прогресу протягом більше чотирьох років на дату подання цієї заяви до Суду. Національне законодавство, розтлумачене компетентними судовими органами, не надавало заявнику будь-яких засобів юридичного захисту для оскарження необхідності такого зберігання або на початковому етапі (наприклад, зберігання великої кількості пустих оптичних дисків), або зі спливом строку давності (наприклад, на підставі того, що провадження залишалося без руху, і що з вилученими речами не проводилося жодних слідчих дій).

78.Отже, зважаючи на висновки, наведені вище у пунктах 74 і 77, Суд доходить до висновку, що заявник не міг контролювати втручання та тривале зберігання його майна шляхом звернення до незалежного органу з метою своєчасної оцінки законності та пропорційності й надання йому необхідних процесуальних гарантій.»

Також необхідно звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) від 02.11.2006. В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Слідчим в судовому засіданні не доведено відповідність майна, на яке накладено арешт критеріям, визначеним ст. 98 КПК України. При цьому, постанова про визнання вказаних зернових речовими доказами в кримінальному провадженні також таких даних не містить. Приймаючи таке рішення слідчий обмежився виключно цитуванням ст. 98 КПК України, без будь -якої вказівки та ознак про можливу належність арештованого майна до речових доказів.

Відповідно до частини 2 статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку.

Органом досудового розслідування при зверненні до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно ТОВ «Мадег» порушені вимоги кримінального процесуального законодавства щодо правових підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 132 КПК України).

Разом з тим, як встановлено частиною 3 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Посилаючись на результати проведених обшуків в складських приміщеннях, сховищах та ангарах, що належать ТОВ «Мадег», під час яких виявлено зерно кукурудзи врожаю 2020 року загальною вагою 11493 тони 140 кг., на яке під час обшуку були відсутні документи щодо його походження та обліку, слідчим зроблено припущення, що частина виявленого під час обшуків зерна кукурудзи в кількості 3405 тон може належати СТОВ «Прогрес».

Разом з тим, слідчим суддею при розгляді клопотання про арешт майна надані стороною обвинувачення обставини вчинення кримінального правопорушення та докази, що начебто їх підтверджують, залишені без дослідження, та не надано оцінки факту доведеності (не доведеності) існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Європейський Суд з прав людини у Рішенні по справі «Узан та інші проти Туреччини» від 05.03.2019 дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави-учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства.

Застосування арешту майна в рамках кримінального провадження регулюється статтями 132, 170-173 КПК України.

Так, у відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У свою чергу, випадки, коли слідчий суддя в арешті майна з метою забезпечення збереження речових доказів повинен відмовити, визначені частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 173 КПК України.

Зокрема, згідно з частиною 1 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу, а відповідно до пункту 2 частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу.

Із урахуванням наведеного, слідчий суддя під час судового розгляду має з`ясувати, чи може бути накладено арешт на майно, як на речові докази у кримінальному провадженні.

Перевіряючи, чи є майно речовим доказом, слідчий суддя, виходячи із вимог частини 3 статті 170 КПК України, враховує положення статті 98 КПК України, оскільки у частині 3 статті 170 КПК України зазначено, що «у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу».

Згідно з частиною 1 статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині 1 цієї статті.

Із цього визначення, зробленого законодавцем у визначений законом спосіб, можна зробити висновок, що речові докази - це предмети матеріальною світу, на яких залишилися будь-які сліди злочину, які у зв`язку зі злочином піддавалися будь-яким змінам, переміщенню в просторі, були створен злочинними діями та ін. Підставою для віднесення об`єкта до речових доказів є відображення в ньому у некодованій формі ознак події кримінального правопорушення, особистості учасників, обставин кримінального правопорушення; наявність у ньому змін, пов`язаних із його вчиненням; знаходження в певному місці у певний час, у певної особи.

Речові докази повинні мати властивості належності та допустимості. Належність означає, що предмети, які додаються до справи як речові докази є доказами, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Допустимість речового доказу означає, що предмет був отриманий у порядку, передбаченому КПК України. Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до кримінального провадження постановою слідчого, прокурора або ухвалою суду. Особливістю оцінки речових доказів є те, що для встановлення належності речового доказу нерідко необхідне його дослідження саме як матеріального об`єкта. Перевіряється справжність речового доказу, незмінність його якостей з моменту виявлення, наявність ознак, які мають значення для кримінального провадження, механізм утворення цих ознак.

До предметів, які можуть бути речовими доказами, належать такі: 1) предмети, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, наприклад зброя, якою було заподіяно тілесних ушкоджень, предмети, за допомогою яких були відкриті приміщення, сховища (лом, відмичка, ключі й ін.);

2)предмети, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, наприклад одяг зі слідами крові або пошкодженнями, заподіяними при вчиненні кримінального правопорушення, замок зі слідами злому, документ із переклеєною фотографією;

3)предмети, які були об`єктами кримінального правопорушення, тобто предмети, на які було спрямовано кримінально-протиправне посягання, наприклад викрадені речі, документи, гроші; 4) гроші, цінності чи інші предмети, нажиті кримінально-протиправним шляхом, тобто ті предмети, гроші, цінності, які винна особа придбала за рахунок коштів, добутих протиправним шляхом.

Щодо документів, то вони є речовими доказами у тих випадках, коли вони були знаряддям учинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або були об`єктом кримінально- протиправних дій. Документи - речові докази мають доказове значення не завдяки своєму змісту, а завдяки своєму існуванню (підроблені документи), фізичним ознакам (сліди крові на документі), місцю знаходження (паспорт потерпілого в житлі обвинуваченого).

У своєму клопотанні про арешт майна ТОВ «Мадег» слідчий послався на постанову від 30.01.2021 у кримінальному провадженні № 12021170000000034 від 25.01.2021, якою вилучене під час обшуків 29.01.2021 в селі Корніївка, вулиця Дружби, 2Б/1 та в селі Тарасівка, вулиця Центральна, 156 Гребінківського району Полтавської області складських приміщень, сховищ, ангарів, що перебувають у користуванні ТОВ «Мадег», зерно кукурудзи у кількості відповідно 1693 тони 140 кг. та 9800 тон, а всього 11493 тони 140 кг. визнано речовими доказами, як таке, що було об`єктом кримінальних протиправних дій.

В обґрунтування віднесення вказаного зерна кукурудзи до речових доказів слідчий зазначив, що під час обшуку були відсутні документи щодо його походження та обліку, у зв`язку з чим висловив припущення, що частина зерна кукурудзи, виявленого під час обшуків складських приміщень, сховищ, ангарів, що перебувають у користуванні ТОВ «Мадег», в кількості 3405 тон може належати СТОВ «Прогрес».

У той же час, як вже зазначалось, жодних доказів того, що в період з 23.01.2021 до вказаних складських приміщень, сховищ та ангарів, які перебували у користуванні ТОВ «Мадег», було заведено насіння кукурудзи, яке начебто було викрадено у СТОВ «Прогрес», стороною обвинувачення не було надано, крім зробленого припущення, що такі дії могли бути вчинені.

Проте таке обґрунтування є абстрактним і не може бути само по собі підставою для висновку щодо відповідності вилученого у ТОВ «Мадег» майна ознакам речового доказу з огляду на обставини, що визначені статтею 98 КПК України.

Крім того, стверджувалось у клопотанні, що у СТОВ «Прогрес» було викрадено 3405 тон насіння кукурудзи, а речовими доказами визнано зерно кукурудзи, вилучене у ТОВ «Мадег», у кількості 11493 тони 140 кг.

Також у клопотанні про накладення арешту на майно відсутні відомості про те, за якими ознаками можна ідентифікувати насіння кукурудзи, яке начебто викрадено у СТОВ «Прогрес» (клас зерна, вологість та ін.) та чи відповідає за цими якісними показниками зерно кукурудзи, виявлене під час обшуків у складських приміщеннях, сховищах та ангарах, що були у володінні ТОВ «Мадег».

Чинним кримінальним процесуальним законодавством України, а саме частиною 1 статті 131 КПК України передбачено, що захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (частина 11 статті 170 КПК України).

Пунктом 1 частини 2 статті 171 КПК України щодо вимог до клопотання про арешт майна встановлено, що в ньому, серед іншого, повинні бути зазначені підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

У клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді від 02.02.2021 з цього приводу зазначено, що накладення арешту на зерно кукурудзи ТОВ «Мадег» у кількості 11493 тони 140 кг. необхідно з метою недопущення втрати цього майна шляхом вчинення подальших дій з метою його відчуження, переробки, знищення.

Разом з тим, крім вказаних посилань загального змісту у вказаних процесуальних документах жодних доказів реальності здійснення таких намірів не наведено, що свідчить про їх не відповідність вимогам пункту 1 частини 2 статті 171 КПК України.

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, у тому числі, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (пункт 5 частини 2 статті 173 КПК України).

Частиною 1 статті 7 КПК України визначені загальна засади кримінального провадження, до яких відносяться, зокрема: верховенство права, законність, невтручання у приватне життя, недоторканість права власності, змагальність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплено у статті 8 КПК України, згідно з якою кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципа верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень пункту 18 частини 1 статті З КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Завдання слідчого судді полягає в тому, щоб виявити законність або незаконність рішень, дій слідчого та прокурора. Зміст та форма кримінально- процесуальної діяльності слідчого судді повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначеним кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у тому числі за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

З огляду на вищезазначене, арешт майна ТОВ «Мадег» (зерно кукурудзи), яке було вилучено під час проведення обшуків 29.01.2021 складських приміщень, сховищ, ангарів, що знаходяться в селі Корніївка, вулиця Дружби, 2Б/1 та в селі Тарасівка, вулиця Центральна, 156 Гребінківського району Полтавської області та перебували у користуванні ТОВ «Мадег», що здійснений згідно з ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02.02.2021 (справа № 554/618/21), накладений необгрунтовано.

Відповідно до ст.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, протягом розгляду даного клопотання органом досудового розслідування не надано до суду належних обґрунтувань та доказів того, що зазначене майно на даний час має відношення до предмету розслідування у кримінальному провадженні та відповідає одному з критеріїв, визначених ч.1ст.98 КПК України, та які на даний час зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів клопотання, і не спростовано слідчим, з часу вилучення майна та накладення арешту минуло майже два місяці, що є достатнім для виконання необхідних слідчих та процесуальних дій із таким майном, дослідження та фіксації необхідної інформації, яка має значення для потреб досудового розслідування, з урахуванням того, що заходи забезпечення кримінального провадження мають тимчасовий, а не постійний характер.

Разом із цим, стороною обвинувачення не зазначено обґрунтованих та достатніх підстав вважати, що із залученням вказаного майна для досягнення цілей кримінального провадження потрібно проводити в подальшому будь-які слідчі та процесуальні дії, що обумовлюють необхідність обмеження (арешту) цього майна.

До матеріалів клопотання такі відомості слідчим не надані й не підтверджені належними і допустимими доказами, а також поясненнями, які б можна було вважати переконливими.

Відповідно до ст.7КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Факт перебування майна під арештом тривалий час фактично позбавляє конституційного права власника на законних підставах користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Безпідставне обмеження права власності у вигляді накладення арешту на майно не є співрозмірним із завданнями кримінального провадження та порушує основоположні права власника майна, які визначеніКонституцією Українита чиннимзаконодавством України. Наведене, дає дійти до висновку про те, що зерно кукурудзи, не зберегло слідів кримінальних правопорушень.

В інший частині клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні щодо зобов`язаня СТОВ «Прогрес» (код ЄДРПОУ 21044481), ТОВ «СПКЗ» (код ЄДРПОУ 00687340) повернути ТОВ «Мадег» зерно кукурудзи вагою 6856 тон 560 кг., яке знаходиться в СТОВ «Прогрес» на відповідальному зберіганні відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_5 від 23.02.2021, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні, оскільки не передбачено вимогами ст. 132 КПК України.

Слід зазначити, що скасування арешту майна передбачає його повернення власникам.

Під час судового розгляду встановлено, що незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває протягом тривалого часу більше ніж два місяці, відомості про причетність до злочину службових осіб ТОВ «Мадег» не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, жодній посадовій особі про підозру у вчиненні злочину не повідомлено станом на 01.04.2021 року, розмір шкоди СТОВ «Прогрес» належними та допустимими доказами не встановлений та не підтверджений, в розумінні ст. 86 КПК України.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.97 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку, що арешт майна у відповідній частині потрібно скасувати, а тому клопотання підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.2, 7, 8, 24,84,86, 98, 132, 170- 174, 370, 372 КПК України, слідчий суддя

ухвалила:

ухвалила:

клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «МАДЕГ» про скасування арешту майна, - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02.02.2021 (справа № 554/618/21, провадження № 1-кс/554/2324/2021) на майно, яке було вилучене під час обшуків проведених 29.01.2021, а саме на: зерно кукурудзи врожаю 2020 року вагою 1693 т. 140 кг виявлене та вилучене за адресою: АДРЕСА_1 ; а також зерно кукурудзи вагою 9 800 тон виявлене та вилучене за адресою: Полтавська область, Гребінківський район, с. Тарасівка, вул. Центральна, 156.

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1