Постанова

від 25.03.2021 по справі 910/7910/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. Справа№ 910/7910/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Колодяжної А.В. посвід.від 01.12.20;

від відповідача 1: Ільчик М.О. дов. від 11.03.21;

від відповідача 2: Склярова В.О. орд. від 30.06.20; Сенюти І.В. орд. від 30.06.20;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 (повний текст складено 04.12.2020)

у справі №910/7910/20 (суддя Ковтун С.А..)

за позовом першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №1

до 1. Київської міської ради

та 2. товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислової фірми "Корн ЛТД"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору,

УСТАНОВИВ:

У червні 2020 року перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №1 звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислової фірми "Корн-ЛТД" (далі - відповідач 2), у якому просив суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1892/5956 "Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловій фірмі "Корн-ЛТД" договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва";

- визнати недійсним договір про поновлення договору на право тимчасового користування на умовах оренди земельної ділянки для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва загальною площею 0,8668 га (кадастровий номер 8000000000:90:126:0007), укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловою фірмою "Корн ЛТД" та Київською міською радою, який 27.06.2019 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №207.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах. Обґрунтовуючи свої доводи щодо необхідності застосування конкурентних засад набуття права оренди на земельну ділянку, прокурор посилав на те, що площа земельної ділянки (0,8 га) у 34 рази перевищує площу (255,3 кв.м.) належної позивачу на праві власності будівлі, що знаходиться на цій земельній ділянці. На думку прокурора, земельна ділянка, що не знаходиться під майном, не відноситься до земель, які підлягають передачі в оренду на неконкурентних засадах, а тому не може передаватись в оренду інакше, як із земельного аукціону. Такі дії відповідачів, за твердженням прокурора, не відповідають приписам статті 122,124, 134 Земельного кодексу України.

Відповідач 1, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що прокурором не обґрунтовано, яким чином оскаржуване рішення порушує саме інтереси держави, при цьому прокурор неправомірно ототожнює інтереси територіальної громади з інтересами держави; на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу 2, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, право оренди не підлягало продажу на конкурентних засадах; жодним нормативним актом не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться; оскаржуване рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, зокрема, шляхом укладення Договору оренди.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що на спірній земельній ділянці розташована будівля, яка є власністю відповідача 2, а тому право оренди на цю земельну ділянку не підлягало продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) відповідно до вимог ст. 134 Земельного кодексу України; відповідачу 2 належить на праві користування дві земельні ділянки площею 22,03 га, з яких ділянка площею 21,16 га - на праві постійного користування, та суміжна з нею земельна ділянка, яке є спірною, площею 0,87 га; на зазначених земельних ділянках, які мають однакове цільове призначення - для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку, розміщений цілісний майновий комплекс - міський автомобільний ринок "Центральний" загальною площею 4163,7 кв.м., до складу якого зокрема входить будівля літ. Щ корпус СТО № 2 площею 255,3 кв. м., що належить на праві власності відповідачу 2, автомобільні місця для паркування, торгівельні пункти, місця для розташування автомобілів. Крім того, на спірній земельній ділянці розміщені в`їзди та виїзди до цілісного майнового комплексу міський автомобільний ринок "Центральний". Це також є підставою для передачі земельної ділянки без проведення торгів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки спірна земельна ділянка лише частково забудована нежитловим будинком площею 255,2, що становить лише 2,9% від загальної площі переданої земельної ділянки; будь-які обґрунтування надання товариству земельної ділянки саме такої площі матеріали справи не містять; суди касаційної інстанції при розгляді справ у подібних правовідносинах виходять з того, що є обов`язковим з`ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведення власнику майна; згідно Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав, зареєстрована 27.06.2019, після набуття товариством права власності на нерухоме майно, а тому не могла бути передана у користування відповідача 2 без проведення аукціону; орендні відносини між відповідачами закінчились 29.07.2007; реконструкція міського автомобільного ринку "Центральний" є реєстрація права власності на об`єкти нерухомості (з яких складається ринок) здійснювалась після закінчення договору оренди, без будь-яких правоустановчих документів на землю; спірним рішенням Київської міської ради земельну ділянку передане не лише для експлуатація наявного у товариства нерухомого майна, а й для будівництва нового, тому земля підлягала передачі в оренду виключно на конкурентних засадах; спірні правовідносини носять суспільний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування такому інтересу не відповідає, оскільки відведення вільної від забудови частини спірної земельної ділянки поза конкурентними засадами є неефективним розпорядженням землею територіальної громади міста Києва та свідчить про порушенні інтересів держави.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що він з 1997 року є користувачем двох суміжних земельних ділянок, площею 21,16 га (на праві постійного користування) та 0,8668 га (договір оренди), на яких розміщений цілісний майновий комплекс - міський автомобільний ринок "Центральний"; Верховним Судом в постанові від 08.04.2020 у справі №910/10353/19, предметом розгляду якої були це ж рішення і договір, було встановлено, що у Київської міської ради були підставі для передачі земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів внаслідок розташування на ній об`єкта нерухомого майна, що перебуває у власності ТОВ КПФ "Корн ЛТД"; на переданих відповідачу 2 земельних ділянках, крім нерухомого майна, також розміщені автомобільні місця для продажу (2000 шт), торгівельні пункти (400 шт) та місця для автомобілів (600 шт), які є складовими цілісного майнового комплексу - міського автомобільного ринку; крім того, на спірній земельній ділянці розміщені в`їзди та виїзди до автомобільного ринку; судом було вірно встановлено, що у 2018 році міська рада в черговий раз передала відповідачу 2 в оренду спірну земельну ділянку, яку останній безперервно використовує без зміни цільового призначення і розміру з 1997 року, без жодних заперечень міської ради; постанови Верховного Суду, на правові позиції яких посилається прокурор, були прийняті за інших фактичних обставин справи; доводи прокурора про те, що земельна ділянка була сформована лише у 2019 році, не відповідають дійсності, оскільки земельна ділянка була зареєстрована 29.09.1997 з присвоєнням їй кадастрового номеру; чинним законодавством під "будівництвом" розуміється "нове будівництво", "реконструкція", "реставрація" та "капітальний ремонт об`єкта будівництва", і у спірному рішенні міської ради не зазначено саме про "нове будівництво". Також просить долучити до матеріалів схему організації дорожнього руху міського автомобільного ринку "Центральний" та копію витягу з Державного земельного кадастру, які не могли бути надані суду першої інстанції, оскільки погоджені/видані після оголошення резолютивної частини рішення.

Апеляційним господарським судом, враховуючи положення ст. 269 ГПК України, було відхилено долучити надані відповідачем 2 докази до матеріалів справи.

Прокурор у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засідання заперечила проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача 2 у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18 липня 1997 року Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження №1040 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловій фірмі "Корн ЛТД" земельних ділянок для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Харківському районі", відповідно до якого затвердженого проект відведення земельних ділянок ТОВ КПФ "Корн ЛТД" для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Харківському районі; вилучено з користування радгоспу "Хотівський" земельні ділянки площею 22,03 га; надано ТОВ КПФ "Корн ЛТД" для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку земельні ділянки загальною площею 22,03 га, з них: земельну ділянку площею 21,16 га в постійне користування; земельну ділянку площею 0,87 га в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років.

На виконання вказаного розпорядження ТОВ ВПФ "Корн ЛТД" 29.07.1997 було видано державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ№005404 щодо земельної ділянки №8000000000:90:126:0006 площею 21,1619 га, а також між Київською міською радою та ТОВ ВПФ "Корн ЛТД" був укладений Договір на право тимчасового користування на умовах оренди від 29.07.1997 №90-5-00026, щодо земельної ділянки площею 0,8668 га. Договір передбачав строкове користування землею - 10 років, і метою надання земельної ділянки в оренду було будівництво та експлуатація міського автомобільного ринку. Отже, вказаний договір діяв до 29.07.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 у справі №32/305 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-промислової фірми "Корн ЛТД" до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради, Київської міської ради, було поновлено на 5 років договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 29.07.1997 № 90-5-00026 та визнано укладеною угоду до договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 29.07.1997 № 90-5-00026.

Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано угоду до договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 29.07.1997 №90-5-00026, про що зроблено запис 18.08.2009 за №79-6-00712 у книзі записів державної реєстрації договорів. Цією угодою поновлено на 5 років договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 29.07.1997 № 90-5-00026. Термін дії угоди до договору до 18.08.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 у справі №32/305 за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 по вказаній справі скасовано, ТОВ КПФ "Корн ЛТД" відмовлено в поновленні договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди №90-5-00026 від 29.07.1997 та укладенні угоди до договору від 29.07.1997 №90-5-00026. Апеляційний суд дійшов висновку, що єдиною та необхідною умовою для поновлення договору є воля власника землі, яка має бути виражена в рішенні органу місцевого самоврядування. Вказана постанова суду набрала законної сили 06.11.2012.

Таким чином, строк дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки від 29.07.1997 закінчився 29.07.2007.

Після закінчення строку договору оренди № 90-5-00026 ТОВ КПФ "Корн ЛТД" продовжило користуватись земельною ділянкою площею 0,8668 га по вул. Академіка Заболотного у м. Києві.

У грудні 1997 року прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт - 1 пусковий комплекс автомобільного ринку "Центральний" за будівельною адресою - вул. Академіка Заболотного, а поштовою - Столичне шосе,104, що розташований на земельній ділянці площею 22,03 га.

25.08.1998 Київською міською державною адміністрацією видано ТОВ КПФ "Корн ЛТД" свідоцтво про право власності на майновий комплекс в частині - 1 пусковий комплекс автомобільного ринку "Центральний" за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 104, як на новостворене майно.

У 2012 році ТОВ КПФ "Корн ЛТД" проведено реконструкцію міського автомобільного ринку "Центральний" за адресою: Столичне шосе, 104, за результатами якої Інспекцією державної архітектурно-будівельного контролю у місті Києві затверджено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Згідно з цією декларацією, вирішено вважати закінчений будівництвом об`єкт - міський автомобільний ринок "Центральний" по Столичному шосе, 104.

Право власності ТОВ КПФ "Корн ЛТД" на цілісний майновий комплекс - міський автомобільний ринок "Центральний" по Столичному шосе, 104, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.04.2019. Цілісний майновий комплекс - міський автомобільний ринок "Центральний" складається з таких об`єктів загальною площею 4163,7 кв.м.: будівля літ. "Б" кафе 561,3 кв.м., будівля літ. "Г" побутово-господарська 63,4 кв.м., будівля літ. "ІІ" (цифра) центр технічної діагностики станція технічного обслуговування автомобілів 402,5 кв.м., будівля літ "V" (цифра) склад непродовольчих товарів 652,7 кв.м., будівлі літ. "VІ" (цифра) шино-монтаж 143,3 кв.м., будівля літ. "Щ" корпус СТО № 2 255,3 кв.м., будівлі літ. "В" прохідна 122,6 кв.м., будівлі літ. "Э" склад-магазин 142,8 кв.м., будівля літ. "Ш" прохідна 134,9 кв.м., будівлі літ. "І" (цифра) адміністративна будівлі 1355,4 кв.м., будівлі літ. "ІІІ" (цифра) 66,1 кв.м., будівля літ. "ІV" (цифра) 66,2 кв.м., будівля літ. "Е" насосна 24,3 кв.м., будівля літ. "Я" 49,5 кв.м., будівля літ. "Д" еклетрощитова 123,4 кв.м.

На земельній ділянці площею 0,8668 га, кадастровий номер 8000000000:90:126:0007, розташована будівля літ. "Щ" корпус СТО № 2 площею 255,3 кв.м.

11 жовтня 2018 року Київською міською радою прийнято рішення №1892/5956 "Про поновлення товариству з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловій фірмі "Корн ЛТД" договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва".

Відповідно до цього рішення поновлено на 10 років договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 29.07.1997 № 90-5-00026 (із змінами, внесеними угодою від 18.08.2009 № 79-6-00712) площею 0,8668 га на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:90:126:0007).

На виконання вказаного рішення 27.06.2019 між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю комерційно-промисловою фірмою "Корн ЛТД" укладено договір про поновлення договору на право тимчасового користування на умовах оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), який 27.06.2019 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим № 207.

Керівником Київської місцевої прокуратури №1 у 2019 році оскаржувалась в судовому порядку правомірність рішення №1892/5956 та Договору оренди з підстав відповідності цього акту та правочину вимогам ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/10353/19 (постанова від 08.04.2020), переглядаючи в касаційному порядку рішення судів першої і апеляційної інстанції, якими було відмовлено у позові прокурора, зазначив, що Київська міська рада при прийнятті спірного рішення реалізувала надані законом повноваження власника щодо розпорядження землями комунальної власності, передавши спірну земельну ділянку в ТОВ КПФ "Корн ЛТД". При реалізації цього рішення відбулося не поновлення договору оренди від 29.07.1997 в порядку статті 33 Закону України "Про оренду" (який припинив свою дію ще в 2007 році), а укладення між сторонами нового договору оренди землі від 27.06.2019.

У зв`язку із вказаними обставинами прокурор повторно звернувся до суду із позовом про визнання незаконним і скасування рішення №1892/5956 та про визнання недійсним договору оренди, змінивши при цьому підстави позову та посилаючись на те, що земельна ділянка повинна була передаватись в оренду за результатами проведення земельних торгів.

У процесі розгляду справи відповідачем 2 подавалась заява про закриття провадження у справі, з посиланням на наявність судового рішення між цими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, однак судом першої інстанції у задоволенні вказаної заяви було обґрунтовано відмовлено, оскільки у справі №910/10353/19 доводи прокурора про недійсність рішення та договору засновувались на порушенні врегульованої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" процедури продовження договору оренди земельної ділянки, проте, у даній справі підстави позову не стосуються порушення процедури продовження договору оренди земельної ділянки, а стосуються самої процедури надання земельної ділянки в оренду.

Також відповідачем подавалось клопотання про залишення позову без розгляду з посиланням на те, що перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №1 Вігірінська О.Б не мала права підписувати позовну заяву. Проте, вказане клопотання також обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки позовна заява підписана особою, яка має процесуальну дієздатність відповідно до ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстави, з якими прокурор пов`язує недійсність оскаржуваних рішення та договору (порушення приписів ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України), не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад. Також відповідно до пункту "в" статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Отже, вирішення питання про надання у користування спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 104, належить до компетенції Київської міської ради.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Приписами ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Отже, наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, є обставиною, за наявності якої не застосуються передбачені ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України конкурентні засади набуття права на земельну ділянку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка площею 21,16 га (кадастровий номер 8000000000:90:126:0006), яка належить ТОВ КПФ "Корн ЛТД" на праві постійного користування (державний акт І-КВ № 005404), та спірна земельна ділянка площею 0,8668 га (кадастровий номер 8000000000:90:126:0007) є суміжними земельними ділянками, на яких, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, знаходиться цілісний майновий комплекс - міський автомобільний ринок "Центральний". Власником цілісного майнового комплексу є ТОВ КПФ "Корн ЛТД", що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий комплекс серії СК №010001768 від 25.08.1998, технічним паспортом від 14.06.2012, декларацією про готовність об`єкту до експлуатацію.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Цілісним майновим комплексом є господарський об`єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 28.07.2004 №281 затверджені Методичні рекомендацій щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (далі - Рекомендації), відповідно до яких ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій. Спеціалізація або товарний профіль ринку залежить від основного асортименту продукції, що реалізується. За цією ознакою всі ринки можна поділити на спеціалізовані і змішані. Спеціалізовані і вузькоспеціалізовані ринки - це продовольчі, непродовольчі, автомобільні, фуражні, тваринні, квіткові та інші ринки. Змішані ринки поєднують різні напрями товарної спеціалізації - продовольчо-речові, продовольчо-квіткові, худобо-фуражні тощо.

Відповідно до п. 2.1 Рекомендацій основними типами місцевих ринків є ринки з продажу сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, непродовольчих товарів і універсальні (змішані) ринки.

Ринки повинні мати зручне сполучення пасажирського транспорту загального користування, відокремлений від проїжджої частини стоянки для автотранспорту, безпечні для руху пішоходів наземні та підземні переходи. Територія ринку повинна бути огородженою, під`їзні шляхи і підходи до нього заасфальтованими. Схили асфальтового покриття повинні мати стоки для зливних і талих вод.

Автомобільний ринок - спеціалізоване торговельно-сервісне підприємство, на якому здійснюється реалізація транспортних засобів як нових, так і тих, що були в експлуатації, номерних агрегатів, а також запасних частин, мастильних матеріалів, автомобільних аксесуарів та засобів догляду за ними.

Враховуючи наведені положення Методичних рекомендацій, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що при вирішенні питання розміру земельних ділянок, на які у ТОВ КПФ "Корн ЛТД" наявне право на оренду, слід виходити не лише з розміру окремо розташованих будівель на земельній ділянці, а й з їх значення як складових елементів цілого.

З матеріалів справи вбачається, що розташована на спірній земельній ділянці 0,8668 га, кадастровий номер 8000000000:90:126:0007, будівля літ. "Щ" корпус СТО №2 площею 255,3 кв.м., є складовою цілісного майнового комплексу - міський автомобільний ринок "Центральний", що задіяна у його виробничому циклі. На земельній ділянці 0,8668 га, кадастровий номер 8000000000:90:126:0007, з 1997 року знаходиться автомобільний ринок, як цілісний майновий комплекс, діяльність якого, у тому числі, забезпечує будівля СТО № 2 площею 255,3 кв.м. Крім цього, на вказаній земельній ділянці знаходяться в`їзд та виїзд на автомобільний ринок, погоджені з Управлінням патрульної поліції міста Києва.

Отже, доводи прокурора про те, що земельна ділянки надана у користування у розмірі, що значно перевищує розмір землі, необхідний для обслуговування цієї будівлі, не відповідають дійсності, оскільки на земельній ділянці розташований цілісний майновий комплексом - міський автомобільний ринок "Центральний", необхідною умовою функціонування якого є наявність земельної ділянки.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що незважаючи на те, що будівля СТО №2 площею 255,3 кв.м. є окремо стоячою будівлею, вона є складовою цілісного майнового комплексу, для забезпечення якого задіяна вся спірна земельна ділянка, у тому числі і для забезпечення будівлі СТО № 2 площею 255,3 кв.м., що свідчить про відсутність порушень приписів ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, а також законами України.

Визначальним у правовідносинах з надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене в формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі (статті 116, 123 ЗК). Тому в разі, якщо правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси, тобто, прийнято всупереч волевиявленню власника землі, то такий акт визнається незаконним та скасовується судом на підставі частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України. суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Однак, спірне рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1892/5956 прийнято Київської міської ради в межах її компетенції та відповідає вимогам чинного законодавства, отже відсутні підстави для визнання його незаконним і скасування, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, то відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Прокурор у позовній заяві вказує, що спірний договір було укладено на виконання незаконного рішення Київської міської ради, у зв`язку із чим просив визнати його недійсним.

Однак, судом встановлено, що відсутні підстави для визнання незаконним рішення Київської міської ради від 11.10.2018 №1892/5956, отже, відповідно, відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди, який був укладений на його виконання, а тому позовні вимоги прокурора у цій частині також не підлягають задоволенню.

Крім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті. Також прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст. 53 ГПК України.

Висновок суду першої інстанції щодо цього відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у суді, яку було викладено у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Щодо посилань прокурора на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах у справах №910/9028/19, №910/1856/16, №910/4528/15-г, №910/9028/19, то вони не підлягають застосуванню у даному випадку, оскільки вказані постанови була прийняті за інших фактичних обставин справи, ніж у даній справі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави, з якими прокурор пов`язує недійсність спірних рішення та договору, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05.04.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

Г.П. Коробенко