Рішення

від 31.03.2021 по справі 569/16199/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №569/16199/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

за участю представника позивача Мовчуна А.І. ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені якої діє ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Плетньов Володимир Олександрович, про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків недійсності правочину,

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Рівненської міської ради (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , від імені якої діє ОСОБА_5 (надалі відповідачі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Плетньов В.О., в якому просив визнати нікчемним та застосувати наслідки недійсності, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, до договору дарування квартири, укладеного 18 квітня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , від імені якої діяла законний представник ОСОБА_5 , про дарування квартири АДРЕСА_1 .

Позовну заяву мотивував тим, що 18 квітня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої діяла законний представник ОСОБА_5 , уклали договір дарування, згідно якого ОСОБА_3 безоплатно передала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , а обдарована прийняла цей дарунок.

Виконавчий комітет Рівненської міської ради вважає, що вищезазначений договір дарування квартири, укладений з порушенням чинного законодавства та підлягає визнанню судом нікчемним, оскільки договір вчинений без дозволу органу опіки та піклування, а зазначення в договорі дарування про дозвіл служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради є безпідставним, оскільки повноважень у служби на надання дозволу органу опіки та піклування немає. Крім того, квартира, щодо якої укладено договір дарування, знаходиться в будинку, який є самочинним будівництвом.

28 січня 2019 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог.

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 19 вересня 2019 року позов задоволено та визнано нікчемним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 18 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , від імені якої діяла законний представник ОСОБА_5 , що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О. та застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину, шляхом зобов`язання сторін провести двосторонню реституцію у вигляді повернення кожною із сторін одержаного за вказаним договором.

06 листопада 2019 року представник ОСОБА_6 ОСОБА_23 подала заяву про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 вересня 2019 року, в якій просила поновити ОСОБА_6 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати це рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Заяву мотивувала тим, що ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_6 , під час укладення договору діяла як законний представник своєї малолітньої дитини, а відтак в даному випадку положення статей 71 та 224 ЦК України не підлягають до застосування. Окрім того, ОСОБА_5 при укладені договору дарування надала приватному нотаріусу Плетньому В.О. дозвіл на вчинення правочинів, виданий Службою у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради №01-10/117 від 07 квітня 2017 року, вказаний дозвіл є чинним, не оспорений в судовому порядку, при цьому зазначала, що на укладення даного правочину дозволу органу опіки та піклування не вимагалось. Також зазначила, що позивач не вказав, які саме його права порушуються оспорюваним договором.

29 листопада 2019 року виконавчий комітет Рівненської міської ради подав заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в яких просив відмовити в задоволенні заяви, оскільки ОСОБА_5 , як матір малолітньої ОСОБА_6 , мала отримати дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину, який підлягав нотаріальному посвідченню. Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради не є органом опіки та піклування і наданий нею лист не є рішенням, яке прийняте органом опіки та піклування, а відтак немає юридичної сили при укладенні договору. Крім того, укладеним договором дарування порушені права дитини, так як квартира, якої стосується договір, знаходиться в будинку, що є самочинним будівництвом. Тому набуття у власність нерухомості, що є складовою самочинного будівництва і щодо якої зареєстрована заборона вчиняти реєстраційні дії, суперечить законодавству та майновим інтересам малолітньої дитини. Крім того, договір дарування порушує права та інтереси виконавчого комітету Рівненської міської ради як стягувача на виконання судових рішень у справі №2а-2211/10.

27 січня 2020 року Рівненський міський суд Рівненської області своєю ухвалою поновив строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, вказану заяву задовольнив, скасував заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2019 року.

23 березня 2020 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати недійсним договір дарування квартири, укладений 18 квітня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , від імені якого діє законний представник - ОСОБА_5 , про дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О. та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання сторін провести двосторонню реституцію у вигляді повернення кожною із сторін одержаного за вказаним договором.

У даній заяві позивач вказав, що ОСОБА_5 , як матір малолітньої ОСОБА_6 , мала отримати дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину, який підлягав нотаріальному посвідченню. Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради не є органом опіки та піклування і наданий нею лист не є рішенням, яке прийняте органом опіки та піклування, а відтак немає юридичної сили при укладенні договору, а тому договір дарування не відповідає положенням чинного законодавства.

04 січня 2021 року представник відповідача ОСОБА_6, від імені якої діє законний представник ОСОБА_5 , ОСОБА_2 подав пояснення, в яких вказав, що не погоджується із позовною заявою, зважаючи на її безпідставність та необґрунтованість.

Вказує, що договір дарування не регулює правовідносини позивача з відповідачами, а стосується відносин між відповідачами, тому договір жодним чином не впливає на права, обов`язки чи охоронювані законом інтереси позивача. Будь-які права позивача під час укладення договору дарування порушені не були, тому відсутні підстави для його захисту, оскільки захист права має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Також вказує, що ОСОБА_5 , матір ОСОБА_6 , під час укладення договору діяла як законний представник своєї малолітньої дитини, а відтак в даному випадку положення статей 71 та 224 ЦК України не підлягають до застосування. Окрім того, ОСОБА_5 при укладені договору дарування надала приватному нотаріусу Плетньому В.О. дозвіл на вчинення правочинів, виданий Службою у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради №01-10/117 від 07 квітня 2017 року, вказаний дозвіл є чинним, не оспорений в судовому порядку, на момент вчинення договору дарування мав юридичну силу. При цьому зазначив, що на укладення даного правочину дозволу органу опіки та піклування не вимагалось.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовну заяву підтримав та просив її задовольнити з підстав у ній наведених. Зокрема вказав, що договір дарування порушує права та інтереси виконавчого комітету Рівненської міської ради як стягувача на виконання судових рішень щодо майна, яке є об`єктом договору дарування. Договір дарування є недійсним, оскільки при його укладенні ОСОБА_5 не був отриманий дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочину, який підлягав нотаріальному посвідченню, та предметом договору дарування було майно, яке є самочинним будівництвом.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в позовних вимогах, оскільки позивач не вказав, яким чином укладеним договором порушуються його права. Окрім того, для укладення даного договору не потрібно було отримувати дозвіл органу опіки та піклування, однак незважаючи на це ОСОБА_5 надала нотаріусу дозвіл Служби у справах дітей, який є чинним.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася жодного разу, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Плетньов В.О. також в судове засідання не з`явився жодного разу, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Про причини неявки суд не повідомив, пояснення третьої особи щодо позову не подав.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом 18 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяла законний представник ОСОБА_5 , укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О. Згідно даного договору ОСОБА_3 безоплатно передає належну їй на праві власності квартиру, а ОСОБА_6 приймає цей дарунок.

Як вбачається з матеріалів справи, будинок по АДРЕСА_2 неодноразово був предметом судових спорів.

Зокрема, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 грудня 2010 року у справі № 2а-2211/10, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2013 року, у справі за позовом Виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_10 про зобов`язання привести самочинне будівництво до затвердженого проекту було встановлено, що ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу за № 930, була власником домоволодіння на АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,0287 га призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належала ОСОБА_10 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 05 травня 2009 року серії ЯЕ № 245423, виданого Рівненською міською радою.

Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради було погоджено ОСОБА_10 проект реконструкції та надані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 28 липня 2009 року № 41 на реконструкцію житлового будинку з добудовою за вказаною адресою.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області наданий дозвіл на виконання будівельних робіт від 19 серпня 2009 року № 968. Відповідно до вказаного дозволу на виконання будівельних робіт, авторський нагляд за дотриманням проектних рішень покладено на розробника проекту науково-дослідне управління Національного університету водного користування та природокористування. Разом з тим, перевіркою проведеною інспекцією ДАБК у Рівненській області встановлено, що авторський нагляд вказаним науково-дослідним управлінням не проводився. У зв`язку з чим, керівника науково-дослідного управління ОСОБА_11 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також перевіркою встановлено, що будівництво за зазначеною адресою проводиться з відхиленням від затвердженого проекту. Так ОСОБА_10 допустила наступні відхилення від затвердженого проекту: збільшені габаритні розміри будівлі від 9,3 м. х 6,5 м. до 21 м. х 8 м.; по висоті об`єкт перевищує граничну висоту будівлі, яка зазначена у містобудівних умовах та обмеженнях № 41, виданих управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради. Зміни до проекту в установленому законодавством порядку не погоджені.

Наказом інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області від 29 березня 2010 року № 16-оон Про скасування дозволу на виконання будівельних робіт було скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт від 19 серпня 2009 року № 968 з реконструкції житлового будинку з добудовою наданий ОСОБА_10 , оскільки даний об`єкт знаходиться в зоні регулювання 1 категорії забудови пам`ятки архітектури національного значення.

Відтак, судами було встановлено, що будинок АДРЕСА_2 є самочинним будівництвом, оскільки його реконструкція проведена з істотним відхиленням від проекту, та зобов`язано ОСОБА_10 привести будівництво цього об`єкту у відповідність до затвердженого проекту управління містобудування і архітектури, шляхом знесення габаритних розмірів з 21 м х 8 м до 9,3 м х 6,5 м та по висоті, зменшивши граничну висоту будівлі до зазначеної в містобудівних умовах і обмеженнях № 41, виданих управлінням містобудування і архітектури.

Рішення суду ОСОБА_10 не виконано.

Окрім того, постановою Рівненського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 569/8906/15 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Рівненської міської ради, про виділ частки в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_13 його правонаступника ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , правонаступників - ОСОБА_19 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 - правонаступника ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 - правонаступника ОСОБА_21 до ОСОБА_12 про виділ частки майна в натурі було встановлено наступне.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2015 року скасовано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 липня 2012 року у справі № 1715/11853/12 за позовом ОСОБА_22 до ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, яким було визнано дійсним укладений між ОСОБА_22 та ОСОБА_10 27 липня 2011 року договір купівлі-продажу нерухомого майна по АДРЕСА_2 , на підставі якого 29 березня 2013 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_22 на житловий будинок з офісними приміщеннями по АДРЕСА_2 .

Вказаним судовим рішенням апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_22 згідно з договором купівлі-продажу від 24 березня 2011 року була власником земельної ділянки, загальною площею 287 кв.м з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .

27 липня 2011 року ОСОБА_10 продала ОСОБА_22 завершений будівництвом житловий будинок з офісними приміщеннями літ. А-3 (загальною площею 480,3 кв. м), по АДРЕСА_2 .

Відтак, право власності ОСОБА_22 на спірний житловий будинок скасовано рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2015 року у справі № 1715/11853/12.

ОСОБА_22 передала спірний будинок як внесок до статутного капіталу ТОВ Валіон , яке з 15 квітня 2014 року стало власником вказаного будинку.

Право власності на частки у спірному житловому будинку з офісними приміщеннями по АДРЕСА_2 та земельної ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:015:0076, для будівництва та обслуговування житлового будинку пропорційно по 1/7 частині кожен, сторони у справі зареєстрували згідно з договорами купівлі-продажу від 31 березня 2015 року, укладених між ТОВ Валіон-105 з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , з кожним окремо.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, як встановлено вищенаведеними рішеннями судів, які набрали законної сили, будинок АДРЕСА_2 є самочинним будівництвом, оскільки його реконструкція проведена з істотним відхиленням від проекту. ОСОБА_10 було зобов`язано привести будівництво цього об`єкту у відповідність до затвердженого проекту, проте нею судове рішення не виконане. Натомість в подальшому ОСОБА_10 з ОСОБА_22 27 липня 2011 року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна по АДРЕСА_2 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 липня 2012 року у справі № 1715/11853/12 було визнано дійсним укладений між ОСОБА_22 та ОСОБА_10 27 липня 2011 року договір купівлі-продажу нерухомого майна по АДРЕСА_2 , на підставі якого 29 березня 2013 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_22 на житловий будинок з офісними приміщеннями по АДРЕСА_2 . Надалі ОСОБА_22 передала спірний будинок як внесок до статутного капіталу ТОВ Валіон , яке з 15 квітня 2014 року стало власником вказаного будинку.

31 березня 2015 року на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ Валіон-105 з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , з кожним окремо, зареєстровано право власності на частки у спірному житловому будинку з офісними приміщеннями по АДРЕСА_2 та земельної ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:015:0076, для будівництва та обслуговування житлового будинку, пропорційно по 1/7 частині кожен.

Разом з тим, рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2015 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 липня 2012 року було скасоване.

Як слідує з постанови Рівненського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року та постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 569/8906/15 ОСОБА_6 є правонаступником ОСОБА_14 на половину від 1/7, що складає 1/14 будинку з офісними приміщенням АДРЕСА_2 , а саме на квартиру АДРЕСА_3 .

Відтак, за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 , в ОСОБА_3 , безпосередньо чи опосередковано, від ОСОБА_14 , в ОСОБА_14 від ТОВ Валіон , ТОВ Валіон від ОСОБА_22 , а в ОСОБА_22 від ОСОБА_10 .

Окрім того, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 лютого 2017 року в справі №569/17097/16-ц було забезпечено позов шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді Управління забезпечення надання адміністративних послуг від 05 грудня 2017 року №7859/01-26 ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 15 лютого 2017 року у справі №569/17097/16-ц була отримана Управлінням 17 березня 2017 року та державна реєстрація заборони вчиняти будь-які реєстрацій дії щодо об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , була виконана 17 березня 2017 року.

Відтак, за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на самочинне будівництво та, опосередковано, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, та в період дії ухвали суду про заборону вчинення реєстраційних дій.

За змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом.

Згідно частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно частини 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).

Відтак, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, які в даному випадку судом не встановлені.

Зведена споруда підпадає під поняття самочинного будівництва і в силу статей 331, 376 ЦК України ОСОБА_10 не могла набути право власності на неї та, відповідно, укладати правочини щодо її відчуження іншим особам, як і ОСОБА_22 , ТОВ Валіон , ОСОБА_14 та ОСОБА_3 .

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно частин 1, 2 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 18 квітня 2017 року, що був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Плетньовим В.О. за реєстровими №263, слід визнати недійсним, оскільки майно, яке передано за ним, не є об`єктом права власності та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом повернення кожною із сторін одержаного на виконання вказаного договору.

Також, суд зауважує, що договір дарування від 18 квітня 2017 року порушує права малолітньої дитини ОСОБА_6 , оскільки вчинений відносно самочинного будівництва.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що оспорюваний договір жодним чином не впливає на права, обов`язки чи охоронювані законом інтереси позивача на увагу не заслуговує, оскільки при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_10 про зобов`язання привести самочинне будівництво до затвердженого проекту Виконавчий комітет Рівненської міської ради реалізовував свої повноваження у галузі будівництва та право, передбачене ч.7 ст. 376 ЦК України, звертатися до суду з позовом до особи, яка здійснила самочинне будівництво, про проведення відповідної перебудови. Зазначене судове рішення на час розгляду даної справи не виконане, натомість укладено ряд договорів по відчуженню даного самочинного будівництва, що і стало приводом для подання вказаного позову Виконавчим комітетом Рівненської міської ради.

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_2 про неефективний спосіб захисту суд зазначає, що право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При цьому, в даному випадку для виконання рішення про проведення самочинного будівництва до затвердженого проекту сторони укладених відносно вказаного будівництва правочинів не повернуті у попередній стан.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що при зверненні до суду Виконавчим комітетом Рівненської міської ради не був сплачений судовий збір, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, в рівних частках з відповідачів по 881 грн. 00 коп. (1762 грн. 00 коп./2) з кожного.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені якої діє ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Плетньов Володимир Олександрович, про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири, укладений 18 квітня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені якої діяла законний представник ОСОБА_5 , про дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим Володимиром Олександровичем та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом повернення кожною із сторін одержаного на виконання вказаного договору.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені якої діє ОСОБА_5 в дохід держави судові витрати у розмірі по 881 (вісімсот вісімдесят одній) гривні 00 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач - Виконавчий комітет Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 12А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 04057758.

Відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , від імені якої діє ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа - Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Плетньов Володимир Олександрович, місцезнаходження: вул. 16-го Липня, буд. 38, м. Рівне.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2021 року.

Суддя О.О. Першко