Постанова

від 31.03.2021 по справі 591/2789/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м.Суми

Справа №591/2789/20

Номер провадження 22-ц/816/536/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Перший державний пожежно-рятувальний загон Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2021 року в складі судді Клименко А.Я., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 26 січня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати наказ начальника Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області № 79 від 02 березня 2020 року та поновити його на посаді з 04 березня 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивував тим, що з 08 грудня 2017 року по 04 березня 2020 року працював на посаді пожежного - рятувальника 28 державного пожежно-рятувального поста (смт. Низи Сумського району) Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, але відповідно до наказу начальника Першого державного пожежно - рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області № 79 від 02 березня 2020 року був звільнений за ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 04 березня 2020 року, вважає вказаний наказ про звільнення протизаконним та таким, що суперечить діючому законодавству.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в зв`язку з його необґрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 840 грн 80 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не з`ясував обставин чи мав волевиявлення на звільнення за угодою сторін позивач під час видачі наказу або написання заяви. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що з наказом про звільнення ані в день його видачі, ані в день звільнення, відповідач не ознайомив позивача і такими діями порушив норму 11 пункту 9 розділу Наказу Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 року. Посилається на недоведеність з боку відповідача обставин про домовленість між сторонами про підставу та дату звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КзПП України (за угодою сторін).

Також посилається на практику постанов Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі № 820/243/16, від 31 жовтня 2019 року по справі № 1340/6082/18, від 07 жовтня 2020 року по справі № 236/1286/19 та просить взяти їх до уваги при розгляді даної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Перший державний пожежно-рятувальний загон Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України , справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України , апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 08 грудня 2017 року по 04 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 працював на посаді пожежного -рятувальника 28 державного пожежно-рятувального поста (смт. Низи, Сумського району) Першого Державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (а.с. 14-15).

Наказом начальника Першого Державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області № 79 від 02 березня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено за ч. 1 ст. 36 КзПП України з 04 березня 2020 року (а.с. 12).

Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову мотивоване тим, що позивач не довів незаконність дій відповідача при його звільненні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін, тобто у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 статті 36 КЗпП (угода сторін) припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення труд договору за п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України можуть бути укладені як у письмовій так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою, сторін з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Чинне законодавство не містить обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Така угода була оформлена між сторонами шляхом подання позивачем ОСОБА_1 заяви про звільнення за угодою сторін від 28 лютого 2020 року із зазначенням конкретної дати звільнення - 04 березня 2020 року та згоди відповідача на його звільнення, шляхом проставлення візи на заяві позивача та видачі наказу 1 ДПРЗ від 02 березня 2020 року за № 79.

Всупереч вимогам ст. ст. 12 , 8 1 ЦПК України позивач не довів незаконність дій відповідача при його звільненні. Встановивши, що сторони трудового договору дійшли взаємної домовленості про розірвання трудового договору за згодою сторін і відповідач, як результат видав наказ про звільнення, оскільки від позивача було волевиявлення на припинення трудового договору з 04 березня 2020 року і останній не заявляв про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги з приводу недоведеності з боку відповідача обставин про домовленість між сторонами про підставу та дату звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КзПП України (за угодою сторін) не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2020 року позивач власноручно написав заяву про звільнення з займаної посади за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) з 04 березня 2020 року. На зазначеній заяві міститься дата її складання та особистий підпис позивача ОСОБА_1 . Тобто, сторони трудового договору дійшли взаємної згоди про припинення трудових відносин з 04 березня 2020 року, тобто саме ця дата звільнення була зазначена в заяві позивача.

Стосовно посилань ОСОБА_1 на практику Верховного Суду постанова від 21 листопада 2018 року по справі № 820/243/16, постанова від 31 жовтня 2019 року по справі № 1340/6082/18, постанова від 07 жовтня 2020 року по справі № 236/1286/19 то останні не можуть братися до уваги колегією суддів з огляду на слідуюче.

У вищевказаних справах розглянуто питання звільнення державного службовця, а не працівника (зазначені відносини врегульовано нормами спеціального законодавства, а не виключно нормами КЗпП України, як в даній справі).

Обов`язок доказування в цивільних відносинах на відміну від публічних (про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень) покладається на обидві сторони, а не виключно на відповідача.

Постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 236/1286/19 не може бути взята судом до уваги в даному спорі, оскільки в справі, розглянутій судом касаційної інстанції визначальним фактором, який вплинув на задоволення позовних вимог працівника було те, що в заяві про звільнення за угодою сторін були відсутні дата її написання та дата звільнення працівника. Натомість в заяві ОСОБА_1 на звільнення, яка міститься в матеріалах справи, наявна дата її написання - 28 лютого 2020 року та дата звільнення - 04 березня 2020 року.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу фактично зводяться до переоцінки доказів, яким вже була надана належна оцінка судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369 , 374 , 375 , 381- 384 , 389 , 390 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2021 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.С. Ткачук