Постанова

від 28.05.2021 по справі 591/2789/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 травня 2021 року

м. Київ

справа № 591/2789/20

провадження № 61-6857св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Перший державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми в складі судді Клименко А. Я. від 15 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С. від 31 березня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати недійсним та скасувати наказ начальника Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області № 79 від 02 березня 2020 року та поновити його на посаді з 04 березня 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 08 грудня 2017 року по 04 березня 2020 року він працював на посаді пожежного рятувальника 28 державного пожежно-рятувального поста (смт Низи Сумського району) Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області, але відповідно до наказу начальника Першого державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області № 79 від 02 березня 2020 року був звільнений за частиною першою статті 36 КЗпП України з 04 березня 220 року, вважає вказаний наказ про звільнення незаконним та таким, що суперечить діючому законодавству, оскільки подана ним заява про звільнення з займаної посади була написана внаслідок психічного і морального примусу та не підтверджувала взаємну угоду сторін щодо звільнення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові виходив із того, що позивачем не доведено обставин незаконності його звільнення відповідачем, зокрема вчинення останнім відносно нього фізичного, психологічного тиску або примусу, а тому відсутні правові підстави для поновлення його на роботі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач не довів незаконність дій відповідача при його звільненні.

Узагальнені доводи вимог касаційних скарг

22 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 31 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 820/243/16, від 31 жовтня 2019 року у справі № 1340/6082/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 236/1286/19, від 20 травня 2020 року у справі № 825/3587/15-а (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не мав волевиявлення на звільнення за угодою сторін, заява про звільнення була написана внаслідок психічного та морального примусу зі сторони керівництва.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 591/2789/20 з Зарічного районного суду м. Суми.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що з 08 грудня 2017 року по 04 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 працював на посаді пожежного-рятувальника 28 державного пожежно-рятувального поста (смт. Низи, Сумського району) Першого Державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області.

Наказом начальника Першого Державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області № 79 від 02 березня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено за частиною першою статті 36 КЗпП України з 04 березня 2020 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП можуть бути укладені як в письмовій такі в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Суд установив, що 28 лютого 2020 року позивач власноручно написав заяву про звільнення з займаної посади за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) з 04 березня 2020 року. На зазначеній заяві міститься дата її складання та особистий підпис позивача. Роботодавець погодився з цим і звільнив працівника в той день, про який він наполягав, а саме в день подачі заяви. Тобто, сторони трудового договору дійшли взаємної згоди про припинення трудових відносин з 04 березня 2020 року.

Установивши, що звільнення позивача відбулося за угодою сторін та на підставі відповідної заяви позивача про звільнення, а анулювання такої домовленості не мало місця, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків що звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося з дотриманням вимог пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Ураховуючи наведене, а також укладену сторонами угоду про розірвання трудового договору, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем його тверджень про відсутність у нього добровільного волевиявлення на звільнення за угодою сторін.

Твердження позивача про те, що заяву про звільнення він написав внаслідок психічного та морального примусу зі сторони керівництва, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 31 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун