Постанова

від 31.03.2021 по справі 200/20991/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 200/20991/14-ц

провадження № 61-9694св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Бонапарт ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бонапарт на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк (далі ? ПАТ ВіЕйБі Банк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 25 березня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (далі - ВАТ ВіЕйБі Банк ), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Бонапарт (далі - ТОВ Бонапарт ), яке є правонаступником ПАТ ВіЕйБі Банк , та Товариством з обмеженою відповідальністю АПК, ЛТД (далі ? ТОВ АПК, ЛТД ) укладено кредитний договір, за умовами якого останнє отримало кредит у розмірі 14 158 988,79 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 26 % річних на строк до 08 травня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 березня 2009 року між ВАТ ВіЕйБі Банк , TOB АПК, ЛТД та ОСОБА_1 укладено договір поруки.

01 червня 2009 року між ВАТ ВіЕйБі Банк та TOB АПК, ЛТД укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору та виключено з тексту кредитного договору пункт 2.1, у зв?язку з чим змінено нумерацію пунктів договору.

На підставі договору № 2 про внесення змін до кредитного договору, укладеного 16 жовтня 2009 року, зменшено суму кредиту до 5 193 854,84 грн, змінено термін повернення кредиту до 08 жовтня 2010 року та встановлено процентну ставку за користування кредитом: у розмірі 26% річних ? для заборгованості по траншу в сумі 2 983 225,37 грн, у розмірі 24,5% річних ? на транш в сумі 2 397 530 грн, а також змінено графік повернення кредиту.

Крім того між банком та боржником 19 жовтня 2009 року укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, за умовами якої транш в сумі 2 397 530 грн надано на строк до 08 жовтня 2010 року.

У договорі № 4 про внесення змін до кредитного договору від 18 грудня 2009 року зазначено, що кредит надається в сумі: 7 237 944,37 грн; гривневого еквіваленту 533 663 євро з терміном остаточного повернення кредиту до 08 листопада 2011 року зі сплатою процентів: по траншу від 25 березня 2009 року в сумі 2 983 225,37 грн ? 26% річних; по траншу від 19 жовтня 2009 року в сумі 2 397 530 грн та по всім траншам, які будуть надаватися до 31 січня 2010 року ? 24,5% річних, з 01 лютого 2010 року ? 26% річних.

Згідно з договором № 5 про внесення змін до кредитного договору від 24 грудня 2009 року позичальнику надано транш в розмірі 6 175 763,43 грн на строк до 08 листопада 2011 року.

На підставі договору № 6 про внесення змін до кредитного договору від 25 грудня 2009 року позичальнику надано транш у розмірі 2 602 470 грн.

Договорами № 7, 8 про внесення змін до кредитного договору від 16 березня 2010 року та 07 квітня 2010 року відповідно визначено, що проценти за користування кредитом сплачуються щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, а проценти, нараховані за грудень 2009 року, січень, лютий та березень 2010 року позичальник зобов?язується сплатити 15 квітня 2010 року.

Позивач зазначав, що TOB АПК, ЛТД та поручителем ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконувалися, у зв?язку з чим утворилась заборгованість по сплаті кредиту та процентів за його користування.

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі № 2-6877/2010, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та TOB АПК, ЛТД заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року станом на 09 серпня 2010 року в сумі 28 520,86 євро, з яких 28 311,11 євро ? пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 209,75 євро ? пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. Стягнуто солідарно ОСОБА_1 та TOB АПК, ЛТД заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року станом на 09 серпня 2010 року в сумі 15 814 929,32 грн.

Позивач вказував, що боржник свої зобов?язання за кредитним договором не виконує належним чином, в результаті чого банк продовжує нараховувати відсотки за користування кредитом.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором від 25 березня 2009 року за період з 10 серпня 2010 року по 17 вересня 2014 року складає 19 175 693,35 грн, про що поручителя було повідомлено.

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_1 зобов?язується відповідати перед позивачем своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

Ураховуючи викладенеПАТ ВіЕйБі Банк просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року у розмірі 19 175 693,35 грн, яка складається з: заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 13 912 048,50 грн, інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 2 782 260,15 грн, інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 2 481 384,70 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська

від 10 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВіЕйБі Банк заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року за період з 10 серпня 2010 року по 17 вересня 2014 року в сумі 19 175 693,35 грн, яка складається з: заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 13 912 048,50 грн; інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту ? 2 782 260,15 грн; інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів ? 2 481 384,70 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк виконав взяті на себе зобов?язання за кредитним договором у повному обсязі, натомість відповідач як поручитель не виконав умови кредитного договору та договору поруки, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та інфляційних збитків.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішенняЖовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2015 року. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2015 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається відповідач в заяві про перегляд заочного рішення, а саме, що він не був належним чином повідомлений про час, місце судового засідання, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Короткий зміст позовних вимог після скасування заочного рішення

У травні 2018 року ТОВ Бонапарт звернулося до суду із заявою про залучення до участі у справі як правонаступника ПАТ ВіЕйБі Банк .

Заява мотивована тим, що борг у поручителя ОСОБА_1 виник на підставі неналежного виконання ним кредитного договору від 25 березня 2009 року, укладеного між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ АПК, ЛТД .

Унаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги від 15 березня 2017 року ПАТ ВіЕйБі Банк відступило Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо (далі ? ТОВ ФК Інвест-Кредо ) належні банку права вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, укладеними між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ АПК, ЛТД .

На підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 06 червня 2017 року ТОВ ФК Інвест-Кредо передало новому кредитору Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі (далі ? ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі ) право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року.

12 липня 2017 року між ТОВ ФК Інвест-Кредо та ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі укладено договори про відступлення прав вимоги за договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року.

Згідно з договором про відступлення прав вимоги (цесії) від 09 серпня 2017 рокуТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі передало ТОВ ФК Інвест-Кредо право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, які забезпечені договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року відповідно.

09 серпня 2017 року між ТОВ ФК Інвест-Кредо та ТОВ Бонапарт укладено договір про відступлення прав вимоги (цесії), за умовами якогоТОВ ФК Інвест-Кредо відступило ТОВ Бонапарт право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, належне виконання яких забезпечено договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року.

ТОВ Бонапарт зазначало, що у результаті укладення низки договорів відступлення прав вимоги воно набуло право вимоги до ТОВ АПК, ЛТД та поручителя ОСОБА_1 , в тому числі і за кредитним договором від 25 березня 2009 року, у зв?язку з чим наявні підстави для залучення товариства до участі у справі як правонаступника позивача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 30 травня 2018 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ПАТ ВіЕйБі Банк ? ТОВ Бонапарт .

У червні 2018 року ТОВ Бонапарт подало до суду заяву про зменшення позовних вимог та просило зменшити розмір позовних вимог до загального розміру стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 березня 2009 року у сумі 10 945 855,75 грн, з яких: 8 854 430,70 грн ?заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 10 серпня 2010 року по 19 червня 2013 року, 2 091 425,05 грн ? заборгованість по інфляційним втратам за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року.

Заява мотивована тим, що рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року, яке не виконано.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06 червня 2012 року у справі № 5009/2090/12 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ АПК, ЛТД та постановою цього ж суду від 19 червня 2013 року ТОВ АПК, ЛТД визнано банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10 вересня 2012 року, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28 січня 2013 року, постановою Вищого господарського суду України від 23 квітня 2013 року та ухвалою господарського суду Запорізької області від 20 березня 2014 року ПАТ ВіЕйБі Банк було визнано кредитором ТОВ АПК,ЛТД на загальну суму 33 150 779,92 грн, зокрема зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 11 868 844,10 грн за період з 25 березня 2009 року по 19 червня 2013 року, а також за інфляційними втратами за період з 25 березня 2009 року по 06 червня 2012 року у розмірі 2 095 598,94 грн.

У ході ліквідаційної процедури ТОВ АПК, ЛТД вимоги банку у розмірі 843 502,06 грн були задоволені.

Отже залишилась заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 10 серпня 2010 року по 19 червня 2013 року (дата ухвалення постанови суду про визнання боржника банкрутом) з урахуванням суми, сплаченої боржником в ході ліквідаційної процедури, у розмірі 8 854 430,70 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 2 091 425,05 грн за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року.

Таким чином предметом спору у справі є стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за період з 10 серпня 2010 року по 19 червня 2013 року за кредитним договором від 25 березня 2009 року та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2018 року позов ТОВ Бонапарт задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Бонапарт заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року та договором поруки від 25 березня 2009 року у розмірі 10 945 855, 75 грн, з яких: 8 854 430, 70 грн ? заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 10 серпня 2010 року по 19 червня 2013 року; 2 091 425, 05 грн ? інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ТОВ Бонапарт доведено правомірність набуття прав вимоги до ТОВ АПК, ЛТД та ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 березня 2009 року унаслідок укладання низки договорів про відступлення прав вимоги.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов?язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільним кодексом України (далі ? ЦК України), а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суд першої інстанції також зазначив, що припинення основного зобов?язання внаслідок ліквідації юридичної особи ? боржника за цим зобов?язанням, не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи ? боржника.

Оскільки право на стягнення з поручителя заборгованості шляхом звернення до суду з позовом (листопад 2014 року) було реалізовано кредитором до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя.

Крім того запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію ТОВ АПК, ЛТД не свідчить про припинення основного зобов?язання та спірного договору поруки, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права до ліквідації боржника є звернення до суду із позовом.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року рішенняЖовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Відмовлено ТОВ Бонапарт у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд виходив з того, що кредитор ПАТ ВіЕйБі Банк використав право вимоги повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у 2011 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника та поручителя.

Вимог про стягнення з поручителя сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов?язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми саме на підставі положень статті 625 ЦК України ТОВ Бонапарт не заявляло.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлено договором поруки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі ТОВ Бонапарт просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року у розмірі 1 684 889,44 грн та в цій частині залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про незаявлення позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат саме на підставі статті 625 ЦК України.

Разом з тим, у матеріалах справи знаходяться належні та допустимі докази, які доводять, що ТОВ Бонапарт обґрунтовував свої позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат з посиланням на норми права, які регламентують наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання.

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу .

У серпні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 березня 2009 року між ВАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ АПК, ЛТД укладено кредитний договір, за умовами якого останнє отримало кредит у розмірі 14 158 988,79 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 26 % річних на строк до 08 травня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 березня 2009 року між ВАТ ВіЕйБі Банк , TOB АПК, ЛТД та ОСОБА_1 укладено договір поруки.

Пунктом 1.1 договору поруки передбачено, що поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов?язань у повному обсязі за кредитним договором від 25 березня 2009 року та додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів, сплаті штрафів, пені, комісій, збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет застави, та інших платежів, згідно з кредитним договором.

01 червня 2009 року між ВАТ ВіЕйБі Банк та TOB АПК, ЛТД укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору та виключено з тексту кредитного договору пункт 2.1, у зв?язку з чим змінено нумерацію пунктів договору.

На підставі договору № 2 про внесення змін до кредитного договору, укладеного 16 жовтня 2009 року, зменшено суму кредиту до 5 193 854,84 грн, змінено термін повернення кредиту до 08 жовтня 2010 року та встановлено процентну ставку за користування кредитом: у розмірі 26% річних ? для заборгованості по траншу в сумі 2 983 225,37 грн, у розмірі 24,5% річних ? на транш в сумі 2 397 530 грн, а також змінено графік повернення кредиту.

Крім того між банком та боржником 19 жовтня 2009 року укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, за умовами якої транш в сумі 2 397 530 грн надано на строк до 08 жовтня 2010 року.

У договорі № 4 про внесення змін до кредитного договору від 18 грудня 2009 року зазначено, що кредит надається в сумі: 7 237 944,37 грн; гривневого еквіваленту 533 663 євро з терміном остаточного повернення кредиту до 08 листопада 2011 року зі сплатою процентів: по траншу від 25 березня 2009 року в сумі 2 983 225,37 грн ? 26% річних; по траншу від 19 жовтня 2009 року в сумі 2 397 530 грн та по всім траншам, які будуть надаватися до 31 січня 2010 року ? 24,5% річних, з 01 лютого 2010 року ? 26% річних.

Згідно з договором № 5 про внесення змін до кредитного договору від 24 грудня 2009 року позичальнику надано транш в розмірі 6 175 763,43 грн на строк до 08 листопада 2011 року.

На підставі договору № 6 про внесення змін до кредитного договору від 25 грудня 2009 року позичальнику надано транш у розмірі 2 602 470 грн.

Договорами № 7, 8 про внесення змін до кредитного договору від 16 березня 2010 року та 07 квітня 2010 року відповідно визначено, що проценти за користування кредитом сплачуються щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, а проценти, нараховані за грудень 2009 року, січень, лютий та березень 2010 року позичальник зобов?язується сплатити 15 квітня 2010 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі № 2-6877/2010, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та TOB АПК, ЛТД заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року станом на 09 серпня 2010 року в сумі 28 520,86 євро, з яких 28 311,11 євро ? пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 209,75 євро ? пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та TOB АПК, ЛТД заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року станом на 09 серпня 2010 року в сумі 15 814 929,32 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06 червня 2012 року у справі № 5009/2090/12 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ АПК, ЛТД . Розпорядником майном боржника призначено арбітражного керуючого Куліченка М. В. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10 вересня 2012 року у справі № 5009/2090/12 визнано конкурсним кредитором, в тому числі і ПАТ ВіЕйБі Банк у розмірі 675 грн із четвертою чергою задоволення та 1 113 грн судових витрат із першою чергою задоволення; у розмірі 27 319 675,31 грн з першою чергою задоволення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28 січня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ ВіЕйБі Банк на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10 вересня 2012 року у справі № 5009/2090/12 залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду в частині визнання конкурсним кредитором ПАТ ВіЕйБі Банк на суму 5 099 065,35 грн змінено, кредиторські вимоги ПАТ ВіЕйБі Банк у сумі 5 099 065,35 грн штрафних санкцій (пеня, штраф) віднесено до шостої черги задоволення. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23 квітня 2013 року у справі № 5009/2090/12 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28 січня 2013 року залишено без змін.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19 червня 2013 року у справі № 5009/2090/12 ТОВ АПК, ЛТД визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20 березня 2014 року у справі № 5009/2090/12 визнано кредиторські вимоги до ТОВ АПК, ЛТД таких кредиторів з наступною черговістю задоволення: ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго на суму 231 128,73 грн, з яких - 1 147,00 грн з першою чергою задоволення, 220 916,51 грн - з четвертою, 9 065,22 грн - з шостою; Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя на суму 30 099,83 грн з другою чергою задоволення; Дніпропетровську обласну державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області на суму 67 448,97 грн з третьою чергою задоволення; ПАТ ВіЕйБі Банк на суму 5 829 316,61 грн з погашенням в позачерговому порядку.

Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 15 березня 2017 року ПАТ ВіЕйБі Банк відступило ТОВ ФК Інвест-Кредо належні банку права вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, які укладені між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ АПК, ЛТД .

На підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 06 червня 2017 року ТОВ ФК Інвест-Кредо передав новому кредитору ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року.

12 липня 2017 року між ТОВ ФК Інвест-Кредо та ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі укладено договори про відступлення прав вимоги за договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року.

Згідно з договором про відступлення прав вимоги (цесії) від 09 серпня 2017 року ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі передало ТОВ ФК Інвест-Кредо право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, які забезпечені договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року відповідно.

09 серпня 2017 року між ТОВ ФК Інвест-Кредо та ТОВ Бонапарт укладено договір про відступлення прав вимоги (цесії), за умовами якого ТОВ ФК Інвест-Кредо відступило ТОВ Бонапарт право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, належне виконання яких забезпечено договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року відповідно.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10 серпня 2017 року у справі № 5009/2090/12 затверджено ліквідаційний баланс банкрута ТОВ АПК, ЛТД та звіт арбітражного керуючого Куліченка М. В. Банкрута ТОВ АПК, ЛТД ліквідовано.

19 серпня 2017 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення ТОВ АПК, ЛТД .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року не відповідає.

Постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором від 25 березня 2009 року заявником не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв?язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов?язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання.

Відповідно до чистин першої, другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов?язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20) викладено висновок, що стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).

Таким чином ТОВ Бонапарт має право нараховувати на неповернуту суму боргу інфляційні втрати згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в межах позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, або повністю за весь період невиконання судового рішення, у разі незаявлення про сплив позовної давності.

ОСОБА_1 не подавав заяву про застосування позовної давності.

У справі, яка переглядається, рішеннямБабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі № 2-6877/2010, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та TOB АПК, ЛТД заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року станом на 09 серпня 2010 року в сумі 15 814 929,32 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У разі невиконання рішення суду діє загальне правило про настання відповідальності за прострочення грошового зобов?язання, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Оскільки поручителем ОСОБА_1 не виконано рішення суду про стягнення боргу за договором позики, яке є його грошовим зобов`язанням, тому на нього може бути покладена відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України.

ПАТ ВіЕйБі Банк звернулося до суду із позовом до поручителя, зокрема і про стягнення інфляційних втрат, та свої вимоги обґрунтовувало частиною другою статті 625 ЦК України.

ТОВ Бонапарт як правонаступник ПАТ ВіЕйБі Банк у спірних правовідносинах, користуючись наданим статтею 49 ЦПК України правом на зменшення розміру позовних вимог, зменшив розмір заборгованості за кредитним договором, в тому числі і розмір інфляційних втрат за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року до 2 091 425,05 грн.

При цьому підстави та предмет позовуТОВ Бонапарт не змінювало.

Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи ТОВ Бонапарт у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних збитків, дійшов передчасного висновку, що позивач не заявляв вимоги про стягнення інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

Крім того, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що позивач звертався з вимогою про стягнення інфляційних втрат за період, що є наступним після періоду, за який стягнуто борг з поручителя за кредитним договором.

Таким чином апеляційний суд не з`ясував правову природу заявлених банком до стягнення коштів у вигляді інфляційних втрат, не встановив характер спірних правовідносин у справі в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за періодз 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року та не визначився із нормами права, що підлягали застосуванню, зосередившись лише на тому, що боржника ТОВ АПК, ЛТД визнано банкрутом, хоча поручитель як боржник самостійно несе відповідальністьза невиконання рішення суду про стягнення боргу.

Доказів виконання рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року ОСОБА_1 не надано.

Отже суд апеляційної інстанції не встановив усіх фактичних обставин, що мають істотне значення для вирішення зазначеної справи, не вирішив спір по суті, а відтак не виконав покладених на нього завдань цивільного судочинства щодо справедливого та своєчасного вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює переоцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бонапарт задовольнити частково.

ПостановуДніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Бонапарт до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпнеко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук