Постанова

від 23.06.2021 по справі 200/20991/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5299/21 Справа № 200/20991/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Ходаківський М.П. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

за участю секретаря - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бонапарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ПАТ ВіЕйБі Банк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 25 березня 2009 року між ВАТ ВіЕйБі Банк , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Бонапарт (далі - ТОВ Бонапарт ), яке є правонаступником ПАТ ВіЕйБі Банк , та Товариством з обмеженою відповідальністю АПК, ЛТД (далі ? ТОВ АПК, ЛТД ) укладено кредитний договір, за умовами якого останнє отримало кредит у розмірі 14158 988,79 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 26 % річних на строк до 08 травня 2010 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 березня 2009 року між ВАТ ВіЕйБі Банк , TOB АПК, ЛТД та ОСОБА_1 укладено договір поруки. 01 червня 2009 року між ВАТ ВіЕйБі Банк та TOB АПК, ЛТД укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору та виключено з тексту кредитного договору пункт 2.1, у зв`язку з чим змінено нумерацію пунктів договору. На підставі договору № 2 про внесення змін до кредитного договору, укладеного 16 жовтня 2009 року, зменшено суму кредиту до 5193854,84 грн, змінено термін повернення кредиту до 08 жовтня 2010 року та встановлено процентну ставку за користування кредитом: у розмірі 26% річних ? для заборгованості по траншу в сумі 2983225,37 грн, у розмірі 24,5% річних ? на транш в сумі 2 397 530 грн, а також змінено графік повернення кредиту. Крім того між банком та боржником 19 жовтня 2009 року укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, за умовами якої транш в сумі 2 397 530 грн надано на строк до 08 жовтня 2010 року. У договорі № 4 про внесення змін до кредитного договору від 18 грудня 2009 року зазначено, що кредит надається в сумі: 7237944,37 грн; гривневого еквіваленту 533 663 євро з терміном остаточного повернення кредиту до 08 листопада 2011 року зі сплатою процентів: по траншу від 25 березня 2009 року в сумі 2983225,37 грн. ? 26% річних; по траншу від 19 жовтня 2009 року в сумі 2397530 грн та по всім траншам, які будуть надаватися до 31 січня 2010 року ? 24,5% річних, з 01 лютого 2010 року ? 26% річних. Згідно з договором № 5 про внесення змін до кредитного договору від 24 грудня 2009 року позичальнику надано транш в розмірі 6175763,43 грн на строк до 08 листопада 2011 року. На підставі договору № 6 про внесення змін до кредитного договору від 25 грудня 2009 року позичальнику надано транш у розмірі 2602470 грн. Договорами № 7, 8 про внесення змін до кредитного договору від 16 березня 2010 року та 07 квітня 2010 року відповідно визначено, що проценти за користування кредитом сплачуються щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, а проценти, нараховані за грудень 2009 року, січень, лютий та березень 2010 року позичальник зобов`язується сплатити 15 квітня 2010 року. Позивач зазначав, що TOB АПК, ЛТД та поручителем ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконувалися, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по сплаті кредиту та процентів за його користування. Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі № 2-6877/2010, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та TOB АПК, ЛТД заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року станом на 09 серпня 2010 року в сумі 28 520,86 євро, з яких 28311,11 євро ? пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 209,75 євро ? пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. Стягнуто солідарно ОСОБА_1 та TOB АПК, ЛТД заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року станом на 09 серпня 2010 року в сумі 15814929,32 грн. Позивач вказував, що боржник свої зобов`язання за кредитним договором не виконує належним чином, в результаті чого банк продовжує нараховувати відсотки за користування кредитом. Загальна сума заборгованості за кредитним договором від 25 березня 2009 року за період з 10 серпня 2010 року по 17 вересня 2014 року складає 19175693,35 грн, про що поручителя було повідомлено. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_1 зобов`язується відповідати перед позивачем своїми грошовими коштами та всім своїм майном. Враховуючи викладене ПАТ ВіЕйБі Банк просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року у розмірі 19175693,35 грн, яка складається з: заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 13912048,50 грн, інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 2782260,15 грн, інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 2481384,70 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВіЕйБі Банк заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року за період з 10 серпня 2010 року по 17 вересня 2014 року в сумі 19 175 693,35 грн, яка складається з: заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 13912048,50 грн; інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту ? 2782260,15 грн; інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів ? 2481384,70 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2015 року. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 липня 2015 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У травні 2018 року ТОВ Бонапарт звернулося до суду із заявою про залучення до участі у справі як правонаступника ПАТ ВіЕйБі Банк .

Заява мотивована тим, що борг у поручителя ОСОБА_1 виник на підставі неналежного виконання ним кредитного договору від 25 березня 2009 року, укладеного між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ АПК, ЛТД .

Унаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги від 15 березня 2017 року ПАТ ВіЕйБі Банк відступило Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо (далі ?ТОВ ФК Інвест-Кредо ) належні банку права вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, укладеними між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ АПК, ЛТД .

На підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 06 червня 2017 року ТОВ ФК Інвест-Кредо передало новому кредитору Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі (далі ? ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі ) право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року.

12 липня 2017 року між ТОВ ФК Інвест-Кредо та ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі укладено договори про відступлення прав вимоги за договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року.

Згідно з договором про відступлення прав вимоги (цесії) від 09 серпня 2017 року ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі передало ТОВ ФК Інвест-Кредо право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, які забезпечені договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року відповідно.

09 серпня 2017 року між ТОВ ФК Інвест-Кредо та ТОВ Бонапарт укладено договір про відступлення прав вимоги (цесії), за умовами якого ТОВ ФК Інвест-Кредо відступило ТОВ Бонапарт право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, належне виконання яких забезпечено договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року.

ТОВ Бонапарт зазначало, що у результаті укладення низки договорів відступлення прав вимоги воно набуло право вимоги до ТОВ АПК, ЛТД та поручителя ОСОБА_1 , в тому числі і за кредитним договором від 25 березня 2009 року, у зв`язку з чим наявні підстави для залучення товариства до участі у справі як правонаступника позивача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 30 травня 2018 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ПАТ ВіЕйБі Банк ? ТОВ Бонапарт .

У червні 2018 року ТОВ Бонапарт подало до суду заяву про зменшення позовних вимог та просило зменшити розмір позовних вимог до загального розміру стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 березня 2009 року у сумі 10 945 855,75 грн, з яких: 8 854 430,70 грн. ? заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 10 серпня 2010 року по 19 червня 2013 року, 2 091 425,05 грн. ? заборгованість по інфляційним втратам за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року.

Заява мотивована тим, що рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року, яке не виконано.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06 червня 2012 року у справі № 5009/2090/12 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ АПК, ЛТД та постановою цього ж суду від 19 червня 2013 року ТОВ АПК, ЛТД визнано банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10 вересня 2012 року, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28 січня 2013 року, постановою Вищого господарського суду України від 23 квітня 2013 року та ухвалою господарського суду Запорізької області від 20 березня 2014 року ПАТ ВіЕйБі Банк було визнано кредитором ТОВ АПК, ЛТД на загальну суму 33 150 779,92 грн, зокрема зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 11 868 844,10 грн за період з 25 березня 2009 року по 19 червня 2013 року, а також за інфляційними втратами за період з 25 березня 2009 року по 06 червня 2012 року у розмірі 2 095 598,94 грн.

У ході ліквідаційної процедури ТОВ АПК, ЛТД вимоги банку у розмірі 843502,06 грн були задоволені.

Отже залишилась заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 10 серпня 2010 року по 19 червня 2013 року (дата ухвалення постанови суду про визнання боржника банкрутом) з урахуванням суми, сплаченої боржником в ході ліквідаційної процедури, у розмірі 8 854 430,70 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 2 091 425,05 грн за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року.

Таким чином предметом спору у справі є стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за період з 10 серпня 2010 року по 19 червня 2013 року за кредитним договором від 25 березня 2009 року та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2018 року позов ТОВ Бонапарт - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Бонапарт заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року та договором поруки від 25 березня 2009 року у розмірі 10 945 855, 75 грн, з яких: 8 854 430, 70 грн ? заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 10 серпня 2010 року по 19 червня 2013 року; 2 091 425, 05 грн ? інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року (том 2 а.с.78-84).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Відмовлено ТОВ Бонапарт у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (том 2 а.с.218-227).

Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Бонапарт до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том 3 а.с.27-35).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, з урахуванням висновків Верховного Суду викладений в постанові від 31 березня 2021 року, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 березня 2009 року між ВАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ АПК, ЛТД укладено кредитний договір, за умовами якого останнє отримало кредит у розмірі 14158 988,79 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 26 % річних на строк до 08 травня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 березня 2009 року між ВАТ ВіЕйБі Банк , TOB АПК, ЛТД та ОСОБА_1 укладено договір поруки.

Пунктом 1.1 договору поруки передбачено, що поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов?язань у повному обсязі за кредитним договором від 25 березня 2009 року та додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів, сплаті штрафів, пені, комісій, збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет застави, та інших платежів, згідно з кредитним договором.

01 червня 2009 року між ВАТ ВіЕйБі Банк та TOB АПК, ЛТД укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору та виключено з тексту кредитного договору пункт 2.1, у зв`язку з чим змінено нумерацію пунктів договору.

На підставі договору № 2 про внесення змін до кредитного договору, укладеного 16 жовтня 2009 року, зменшено суму кредиту до 5193854,84 грн, змінено термін повернення кредиту до 08 жовтня 2010 року та встановлено процентну ставку за користування кредитом: у розмірі 26% річних ? для заборгованості по траншу в сумі 2983225,37 грн, у розмірі 24,5% річних ? на транш в сумі 2397530 грн, а також змінено графік повернення кредиту.

Крім того між банком та боржником 19 жовтня 2009 року укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, за умовами якої транш в сумі 2 397 530 грн. надано на строк до 08 жовтня 2010 року.

У договорі № 4 про внесення змін до кредитного договору від 18 грудня 2009 року зазначено, що кредит надається в сумі: 7237944,37 грн; гривневого еквіваленту 533663 євро з терміном остаточного повернення кредиту до 08 листопада 2011 року зі сплатою процентів: по траншу від 25 березня 2009 року в сумі 2983225,37 грн ? 26% річних по від 19 жовтня 2009 року в сумі 2397530 грн. та по всім траншам, які будуть надаватися до 31 січня 2010 року ? 24,5% річних, з 01 лютого 2010 року ? 26% річних.

Згідно з договором № 5 про внесення змін до кредитного договору від 24 грудня 2009 року позичальнику надано транш в розмірі 6175763,43 грн на строк до 08 листопада 2011 року.

На підставі договору № 6 про внесення змін до кредитного договору від 25 грудня 2009 року позичальнику надано транш у розмірі 2602470 грн.

Договорами № 7, 8 про внесення змін до кредитного договору від 16 березня 2010 року та 07 квітня 2010 року відповідно визначено, що проценти за користування кредитом сплачуються щомісяця, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, а проценти, нараховані за грудень 2009 року, січень, лютий та березень 2010 року позичальник зобов`язується сплатити 15 квітня 2010 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі № 2-6877/2010, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та TOB АПК, ЛТД заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року станом на 09 серпня 2010 року в сумі 28520,86 євро, з яких 28311,11 євро ? пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 209,75 євро ? пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та TOB АПК,ЛТД заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року станом на 09 серпня 2010 року в сумі 15814929,32 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06 червня 2012 року у справі № 5009/2090/12 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ АПК, ЛТД . Розпорядником майном боржника призначено арбітражного керуючого Куліченка М. В. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10 вересня 2012 року у справі № 5009/2090/12 визнано конкурсним кредитором, в тому числі і ПАТ ВіЕйБі Банк у розмірі 675 грн із четвертою чергою задоволення та 1113 грн судових витрат із першою чергою задоволення; у розмірі 27319675,31 грн з першою чергою задоволення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28 січня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ ВіЕйБі Банк на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10 вересня 2012 року у справі № 5009/2090/12 залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду в частині визнання конкурсним кредитором ПАТ ВіЕйБі Банк на суму 5099065,35 грн змінено, кредиторські вимоги ПАТ ВіЕйБі Банк у сумі 5099065,35 грн штрафних санкцій (пеня, штраф) віднесено до шостої черги задоволення. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23 квітня 2013 року у справі № 5009/2090/12 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28 січня 2013 року залишено без змін.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19 червня 2013 року у справі № 5009/2090/12 ТОВ АПК, ЛТД визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20 березня 2014 року у справі № 5009/2090/12 визнано кредиторські вимоги до ТОВ АПК, ЛТД таких кредиторів з наступною черговістю задоволення: ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго на суму 231 128,73 грн, з яких - 1 147,00 грн з першою чергою задоволення, 220 916,51 грн - з четвертою, 9 065,22 грн - з шостою; Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя на суму 30099,83 грн з другою чергою задоволення; Дніпропетровську обласну державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області на суму 67448,97 грн з третьою чергою задоволення; ПАТ ВіЕйБі Банк на суму 5829316,61 грн з погашенням в позачерговому порядку.

Згідно з договором про відступлення прав вимоги від 15 березня 2017 року ПАТ ВіЕйБі Банк відступило ТОВ ФК Інвест-Кредо належні банку права вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, які укладені між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ АПК, ЛТД .

На підставі договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 06 червня 2017 року ТОВ ФК Інвест-Кредо передав новому кредитору ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року.

12 липня 2017 року між ТОВ ФК Інвест-Кредо та ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі укладено договори про відступлення прав вимоги за договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року.

Згідно з договором про відступлення прав вимоги (цесії) від 09 серпня 2017 року ТОВ Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі передало ТОВ ФК Інвест-Кредо право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, які забезпечені договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року відповідно.

09 серпня 2017 року між ТОВ ФК Інвест-Кредо та ТОВ Бонапарт укладено договір про відступлення прав вимоги (цесії), за умовами якого ТОВ ФК Інвест-Кредо відступило ТОВ Бонапарт право вимоги за кредитними договорами від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року, належне виконання яких забезпечено договорами поруки від 11 квітня 2008 року та від 25 березня 2009 року відповідно.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10 серпня 2017 року у справі № 5009/2090/12 затверджено ліквідаційний баланс банкрута ТОВ АПК, ЛТД та звіт арбітражного керуючого Куліченка М. В. Банкрута ТОВ АПК, ЛТД ліквідовано.

19 серпня 2017 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення ТОВ АПК, ЛТД .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що ТОВ Бонапарт доведено правомірність набуття прав вимоги до ТОВ АПК, ЛТД та ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 березня 2009 року унаслідок укладання низки договорів про відступлення прав вимоги.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суд першої інстанції також зазначив, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи ? боржника за цим зобов`язанням, не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи ? боржника.

Оскільки право на стягнення з поручителя заборгованості шляхом звернення до суду з позовом (листопад 2014 року) було реалізовано кредитором до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя.

Крім того запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію ТОВ АПК, ЛТД не свідчить про припинення основного зобов`язання та спірного договору поруки, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права до ліквідації боржника є звернення до суду із позовом.

Скасовуючи рішення Жовтневого районного суду від 07 червня 2018 року та відмовляючи ТОВ Бонапарт у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, Дніпровський апеляційний суд в постанові від 09 квітня 2019 року, виходив з того, що кредитор ПАТ ВіЕйБі Банк використав право вимоги повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у 2011 року до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника та поручителя.

Вимог про стягнення з поручителя сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми саме на підставі положень статті 625 ЦК України ТОВ Бонапарт не заявляло. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлено договором поруки.

Верховний суд скасував постанову апеляційного суду лише в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Бонапарт до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року , тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20) викладено висновок, що ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). При цьому, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1 та 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).

Таким чином ТОВ Бонапарт має право нараховувати на неповернуту суму боргу інфляційні втрати згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в межах позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, або повністю за весь період невиконання судового рішення, у разі незаявлення про сплив позовної давності.

ОСОБА_1 не подавав заяву про застосування позовної давності.

У справі, яка переглядається, рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року у справі № 2-6877/2010, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та TOB АПК, ЛТД заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2009 року станом на 09 серпня 2010 року в сумі 15814 929,32 грн.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У разі невиконання рішення суду діє загальне правило про настання відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Оскільки поручителем ОСОБА_1 не виконано рішення суду про стягнення боргу за договором позики, яке є його грошовим зобов`язанням, тому на нього може бути покладена відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

ПАТ ВіЕйБі Банк звернулося до суду із позовом до поручителя, зокрема і про стягнення інфляційних втрат, та свої вимоги обґрунтовувало ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ Бонапарт як правонаступник ПАТ ВіЕйБі Банк у спірних правовідносинах, користуючись наданим ст. 49 ЦПК України правом на зменшення розміру позовних вимог, зменшив розмір заборгованості за кредитним договором, в тому числі і розмір інфляційних втрат за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року до 2091425,05 грн.

При цьому підстави та предмет позову ТОВ Бонапарт не змінювало.

Висновки суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року є правомірними, проте колегія суддів не може погодитися з сумою, що підлягає стягненню.

Інфляційні збитки за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року, нараховуються на заборгованість (відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2011 року) 15211629,13 грн., складають 1684889, 44 грн.

Сума боргу

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу з 10/08/2010 до 06/06/2012 15 211 629,00 грн. Всього: 15 211 629,00 грн.

Інфляційні витрати:

Останній період (10/08/2010 - 06/06/2012)Індекс інфляції серпень 2010 101,20 вересень 2010 102,90 жовтень 2010 100,50 листопад 2010 100,30 грудень 2010 100,80 січень 2011 101,00 лютий 2011 100,90 березень 2011 101,40 квітень 2011 101,30 травень 2011 100,80 червень 2011 100,40 липень 2011 98,70 серпень 2011 99,60 вересень 2011 100,10 жовтень 2011 100,00 листопад 2011 100,10 грудень 2011 100,20 січень 2012 100,20 лютий 2012 100,20 березень 2012 100,30 квітень 2012 100,00 травень 2012 99,70

Останній період

Iic (101,20 : 100) x (102,90 : 100) x (100,50 : 100) x (100,30 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (100,40 : 100) x (98,70 : 100) x (99,60 : 100) x (100,10 : 100) x (100,00 : 100) x (100,10 : 100) x (100,20 : 100) x (100,20 : 100) x (100,20 : 100) x (100,30 : 100) x (100,00 : 100) x (99,70 : 100) = 1.11076325

Інфляційне збільшення:

15211629,00 x 1.11076325 - 15211629,00 = 1684889,42 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, позивач має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, в сумі 1684889,42 грн., а не як помилково вказав суд першої інстанції та не перевірив розрахунок і визначив суму стягнення 2091425,05 грн.

Апелянт не навів жодних доводів щодо неправомірності нарахування інфляційних втрат в цій частині, а посилання апелянта, що позивач просив стягнути нараховані передбачені договором проценти після закінчення строку повернення, прийнято до уваги колегією суддів в постанові Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року.

Доказів виконання рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 вересня 2011 року ОСОБА_1 не надано.

З урахуванням викладеного та враховуючи межі визначені Верховним Судом, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення інфляційних втрат за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року з 2091425,05 грн. до 1684889,42 грн.

Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2018 року - змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бонапарт (код ЄДРПОУ 36137414, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 62, оф. 1) інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків за період з 10 серпня 2010 року по 06 червня 2012 року, зменшивши суму стягнення з 2 091 425, 05 грн. до 1 684 889, 42 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді :