Постанова

від 07.04.2021 по справі 2-а-3279/10/1970

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 2-а-3279/10/1970 пров. № А/857/2570/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Бруновської Н.В., Кузьмича С.М.

за участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Чепенюк О.В.) у справі № 2-а-3279/10/1970 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із коригуванням на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів у розрахунковому періоді та на індекс інфляції,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області урахуванням зміни позовних вимог в якому просив визнати незаконним і скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 15 вересня 2010 року №657-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » . Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держкомзему в Тернопільській області. Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із коригуванням на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів у розрахунковому періоді та на індекс інфляції.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із коригуванням на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів у розрахунковому періоді та на індекс інфляції задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 вересня 2010 року по 11 вересня 2017 року в розмірі 721 864,15 грн (сімсот двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят чотири гривні 15 коп.) з урахуванням вже виплачених сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цей період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подали апеляційні скарги.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю з огляду на обґрунтування викладені у апеляційній скарзі.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким змінити судове рішення в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з врахуванням усіх сум коштів сплачених Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в судове засідання не з`явився, хоча відповідач Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області належним чином було повідомлене про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що наказом Держкомзему від 05.08.2008 №387 ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов`язки начальника ГУ Держкомзему у Тернопільській області з присвоєнням 7 рангу державного службовця за переведення із центрального апарату Держкомзему.

Наказом Держкомзему від 15.09.2010 №657-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача 15.09.2010 звільнено з посади начальника ГУ Держкомзему в Тернопільській області відповідно до статті 7 КЗпП України та пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця. Наказом ГУ Держкомзему у Тернопільській області від 17.09.2010 №122-кт оголошено наказ Держкомзему від 15.09.2010 №657-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » .

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано наказ Держкомзему України від 15 вересня 2010 року №657-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ Держкомзему у Тернопільській області; стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.09.2010 по 13.07.2017 у розмірі 181090,61 грн із відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів; звернуто до негайного виконання постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.09.2017 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 скасував і прийняв нову, якою позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував наказ Держкомзему України від 15.09.2010 №657-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » ; поновив ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ Держкомзему у Тернопільській області з 16.09.2010; стягнув з ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.09.2010 по 11.09.2017 у розмірі 349 887,05 грн; звернув до негайного виконання постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5333,80 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Постановою Верховного Суду від 12.08.2020 касаційні скарги Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 у частині стягнення з ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.09.2010 по 13.07.2017 року скасовано, адміністративну справу №2-а-3279/10/1970 у вказаній частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині вимог постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 залишено без змін. Підставою скасування судових рішень у цій частині зазначено те, що під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу судами попередніх інстанцій не досліджено істотних для правильного вирішення цієї справи обставини.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Приписами частини першої статті 235 КЗпП України обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку №100 у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку №100 у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення (абзац перший пункту 10 Порядку №100).

Абзацом другим пункту 10 Порядку №100 передбачено, що, виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів, що минули, починаючи з дня незаконного звільнення по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

Водночас середньоденна заробітна плата (для цілей визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) є часткою розміру заробітної плати за останні два місяці перед звільненням (розрахунковий період) та кількості робочих днів у такому періоді.

На час звільнення ОСОБА_1 з посади правовідносини щодо проходження державної служби були врегульовані Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

З 01.05.2016 набрала чинності нова редакція Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), якою затверджено структуру заробітної плати державних службовців, відмінну від тієї, що існувала на момент звільнення позивача.

Аналіз абзаців сьомого, восьмого пункту 2 у взаємозв`язку з абзацами першим, другим пункту 10 Порядку №100 дає підстави для висновку, що у випадку зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадового окладу, обчислення середньої заробітної плати здійснюється виходячи із виплат, передбачених згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Отже, після змін структури заробітної плати та одночасного підвищення посадового окладу розмір виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню, для цілей визначення середньоденної заробітної плати не застосовуються. Натомість застосовується розмір виплат, установлений працівникові після відповідних змін.

Водночас підвищення посадових окладів, що не поєднане із зміною структури заробітної плати, є підставою для коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення посадових окладів, який визначається шляхом ділення посадового окладу після підвищення на розмір посадового окладу до такого підвищення.

Після набрання чинності Законом №889-VIII, на виконання його вимог постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» (набрала чинності 01.05.2016) затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів; розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців; перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону №889-VIII, в редакції чинній на 01.05.2016 заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

6) премії (у разі встановлення).

Відповідно до пункту 2 частини третьої цього ж Закону за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належить місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Для визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням особливостей, передбачених абзацами сьомим, восьмим пункту 2, абзацом першим, другим пункту 10 Порядку №100, та висновків Верховного Суду, суд витребував у відповідача 2 у межах проведення підготовчого засідання довідку про заробітну плату та складові заробітної плати за травень 2016 року за посадою аналогічною тій, з якої був звільнений ОСОБА_1 - за посадою керівника ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, з зазначенням посадового окладу станом на 01.05.2016 та усіх складових заробітної плати, передбачених частиною другою статті 50 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, в редакції чинній на 01.05.2016, а саме: надбавки за вислугу років, надбавки за ранг, премії (у разі встановлення), а також у зв`язку з підвищенням посадових окладів з 01.01.2017 - розрахунок коефіцієнту підвищення заробітної плати, передбачений абзацом першим пункту 10 Порядку №100.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовий оклад начальника ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області станом на 01.05.2016 складав 6892,00 грн (том 3, а.с. 35, 178 зворот том 4 а.с.40).

Згідно з довідкою ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області № 42 від 27.10.2020 про заробітну плату за травень 2016 на посаді аналогічній, яку б ОСОБА_1 обіймав в ГУ Держгеокадастрі у Тернопільській області, надбавка за ранг державного службову склала 500,00 грн, надбавка за вислугу років (6 %) - 413,52 грн, у травні 2016 року премія не нараховувалася. Всього заробітна плата склала 7805,52 грн, середньоденна заробітна плата становить 410,82 грн (з розрахунку 19 робочих днів у травні 2016 року 7805,52 грн / 19 = 410,82 грн) (том 4 а.с. 40).

Відомості про складові заробітної плати такі як посадовий оклад, надбавка за ранг та надбавка за вислугу років узгоджуються з затвердженою з 01.05.2016 схемою посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів та розмірами надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців визначені постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» та відомостями про ранг та стаж державної служби ОСОБА_1 (том 4 а.с.37, 39, 43).

З 01.01.2017 посадовий оклад за посадою начальника ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області становив 7100,00 грн (том 3 а.с. 178). Коефіцієнт підвищення заробітної плати з січня 2017 року склав 1,03 (7100 грн / 6892,00 грн = 1,03).

Відповідно до наказу Держкомзему від 15.09.2010 №657-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача 15.09.2010 звільнено з посади начальника ГУ Держкомзему в Тернопільській області (том 1 а.с.7-8). Наказом ГУ Держкомзему в Тернопільській області від 17.09.2010 №122-кт оголошено наказ Держкомзему від 15.09.2010 №657-кт «Про звільнення ОСОБА_1 » , та зазначено вважати ОСОБА_1 таким, що звільнений з посади начальник Головного управління Держкомзему у Тернопільській області 16.09.2010 (том 1 а.с.68).

Відповідно до табелю обліку робочого часу Головного управління Держкомзему у Тернопільській області за вересень 2010 ОСОБА_1 16.09.2010 відпрацював повний робочий день (8 год 15 хв) (том 1 а.с. 19), тобто останнім днем роботи є 16.09.2010.

У даному випадку час вимушеного прогулу складає період з 17.09.2010 (наступний день після звільнення) по 11.09.2017 (дата рішення суду, яким поновлено позивача на посаді).

Кількість днів вимушеного прогулу становить за період з 17.09.2010 по 31.12.2016 - 1581 день, з 01.01.2017 по 11.09.2017 - 171 день (том 4 а.с.38). Розрахунок тривалості робочого часу за період вимушеного прогулу проведено з урахуванням листів Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік» від 25.08.2009 №9681/0/14-07/13 (із змінами) 251 робочий день, з 17.09.2010 по 31.12.2010 - 76 робочих днів, від 25.08.2010 № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік» - 250 робочих днів, від 23.08.2011 №8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» - 251 робочий день, від 21.08.2012 №9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» - 251 робочий день, від 04.09.2013 №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» - 251 робочий день, від 09.09.2014 №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» - 251 робочий день, від 20.07.2015 №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» - 251 робочий день, від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» - 249 робочих днів, період з 01.01.2017 по 11.09.2017 (включно) складає 171 робочий день.

Середній заробіток за період вимушеного прогулу за період з 17.09.2010 по 31.12.2016 становить 649 506,42 грн, виходячи з такого розрахунку 410,82 грн (середньоденний заробіток) х 1581 день = 649 506,42 грн.

Середній заробіток за період вимушеного прогулу за період з 01.01.2017 по 11.09.2017 становить 72 357,73 грн, виходячи з такого розрахунку 410,82 грн (середньоденний заробіток) х 171 день х 1,03 (коефіцієнт підвищення заробітної плати з січня 2017 року) = 72 357,73 грн.

Всього середній заробіток за період вимушеного прогулу за період з 17.09.2010 по 11.09.2017 становить 721 864,15 грн (649 506,42 грн + 72 357,73 грн = 721 864,15 грн).

На час нового розгляду цієї справи, ОСОБА_2 виплачено з цієї суми частину коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі судових рішень, які ухвалювалися у цій справі. Так, матеріали справи містять два виконавчі листи, виконані боржником ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області у справі №2-а3279/10/1970, видані Тернопільським окружним адміністративним судом 20.07.2017 (звернуто до негайного виконання суму стягнення за один місяць), на суму 4691,91 грн та 28.09.2017 на суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 349887,09 грн (із врахуванням утриманих податків) (том 3 а.с.198-201). Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017, на підставі якої видався виконавчий лист 20.07.2017, «середній заробіток за час вимушеного прогулу складав 434 642,29 грн, сума податків і зборів з якої становить 84 755,24 грн, тому до виплати підлягає сума із врахуванням утримань 349 887,05 грн»

Про виконання виконавчих листів свідчать надані разом з повернутими виконавчими листами відомості Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області. Такі обставини підтвердив представник відповідача 2, надавши відповідні письмові пояснення (том 4 а.с. 59).

Врахувавши викладені обставини, суд першої інстанції вірно зазначив, що на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення з ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.09.2010 по 11.09.2017 в розмірі 721 864,15 грн з урахуванням вже виплачених сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цей період.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата відповідних податків і внесків є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із коригуванням на індекс інфляції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною шостою статті 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), з урахуванням внесених до них змін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до змісту частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Пунктом 3 Порядку №1078 визначено, що до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Отже, відповідно до норм № 1282-XII та Порядку №1078 середній заробіток за час вимушеного прогулу не є об`єктом індексації.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 16.04.2020 у справі №450/1925/17 (адміністративне провадження №К/9901/62879/18).

Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 2-а-3279/10/1970 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді Н. В. Бруновська С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 07 квітня 2021 року.