Постанова

від 06.04.2021 по справі 709/784/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/535/21Головуючий по 1 інстанції Справа №709/784/20 Категорія: 302090000 Левченко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нива ;

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ним та ПСП Нива 02 січня 2011 року укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Лукашівської сільської ради загальною площею 2,6631 га.

27 лютого 2019 року було укладено Додаткову угоду про зміни і доповнення до Договору оренди землі від 02 січня 2011 року.

Договором оренди землі від 02 січня 2011 року визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4 % від вартості оцінки земельного паю на протязі року.

Додатковою угодою від 27 лютого 2019 року до Договору оренди землі встановлено, що орендна плата з 01 січня 2019 року нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 10668 грн в рік та виплачується у термін до 31 грудня кожного року.

Позивач стверджує, що відповідачем не виконуються умови договору від 02 січня 2011 року в частині виплати орендної плати, а саме не відбувається вчасно та в повному обсязі виплата орендної плати з 2011 року, що свідчить про систематичне не виконання умов договору оренди землі, та є підставою для розірвання Договору.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив суд розірвати Договір оренди землі площею 2,6631 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0900, укладений 02 січня 2011 року між приватним сільськогосподарським підприємством Нива та ОСОБА_1 , зареєстрований 22 червня 2011 року відділом Держкомзему у Чорнобаївському районі Черкаської області за № 712518524000572, зі змінами, внесеними Додатковою угодою від 27 лютого 2019 року.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати позивач повинен був використовувати грошову оцінку орендованої земельної ділянки, натомість представник позивача використав інформацію податкової служби про розмір доходу, сплаченого ПСП Нива на користь позивача кожного конкретного року.

Суд не прийняв до уваги розрахунок представника позивача та прийшов до висновку, що належних доказів не виплати орендної плати в повному обсязі за 2016-2019 роки позивачем суду не надано, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичним невиконанням умов договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційні скарзі вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 84, ч. 3 ст.89, ч. 1 ст. 229, ч. 5 ст. 263, пунктів 2, 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України не дослідив розмір орендної плати, не з`ясував розмір орендної плати у відповідача, не спростував розмір орендної плати, який вказав позивач, у тому числі із посиланням на лист ГУ ДПС у Черкаській області від 19 листопада 2020 року № 28369/10/23-00-04-2110, не спростував стан заборгованості по орендній платі за землю.

Вважає, що нормативно грошова оцінка є лише складовою при обрахунку орендної плати, а тому саме орендна плата є об`єктом дослідження під час судового розгляд,а не нормативно грошова оцінка.

Зазначає, що фактично відповідач підтвердив правильність розміру орендної плати, в тому числі подавши звітність до податкового органу, а суд поставив під сумнів правильність визначеної, у тому числі відповідачем, розміру орендної плати та правильність відображення в податковій звітності за формою 1-ДФ.

Вказує, що позивачем було подано клопотання про витребування доказів у відповідача, у тому числі бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 по ОСОБА_1 стан розрахунку за договором оренди землі, в якій відображається розмір орендної плати за договором оренди; стан розрахунку за договором оренди; заборгованість/переплата за договором оренди. Проте, ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2020 року відмовлено у витребуванні вказаного документу.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, учасники справи в судове засідання не з`явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 2 січня 2011 року між сторонами укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передав в оренду відповідачу належну йому земельну ділянку площею 2,6631 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0900, строком на 20 років. (а.с. 11-13).

Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чорнобаївському районі Черкаської області 22 червня 2011 року за №712518524000572.

Пунктом 9 Договору оренди землі від 02 січня 2011 року встановлено, що орендна плата становить 4 % від вартості оцінки земельного паю. Виплати проводяться у формі за бажанням орендодавця.

Відповідно до пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата за Договором вноситься на протязі року (пункт 11 Договору).

27 лютого 2019 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 02 січня 2011 року, якою, зокрема, визначено, що орендна плата з 01 січня 2019 року нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 10668 грн в рік та виплачується у термін до 31 грудня кожного року. Орендна плата виплачується орендарем після відрахування податків згідно чинного законодавства. За бажанням орендодавця та за згодою орендаря в рахунок орендної плати орендар може передавати продукцією, надавати послуги. Ціни продукції та послуг узгоджуються по усній домовленості (а.с. 14).

3 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із листом, в якому просив надати завірені копії первинних документів за період з 2 січня 2011 року по 31 грудня 2019 року щодо отриманої ним орендної плати (а.с. 16).

У своїй відповіді від 13 квітня 2020 року № 90 відповідач повідомив про неможливість надання запитуваних документів через їх значний об`єм та запропонував з`явитися позивачу до бухгалтерії для складання акту звірки (а.с. 17).

Звертаючись із позовом ОСОБА_1 вказував, що відповідач систематично сплачує орендну плату за договором не у повному розмірі, тому є підстави для розірвання договору оренди землі відповідно до статті 141 ЗК України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 21, 22 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі, визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Статтею 22 Закону в редакції, чинній на час укладення додаткової угоди до Договору оренди землі, встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

За правилами частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтями 24-25 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (несплата в повному розмірі).

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 12 лютого 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та підтримано об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Позивач вказує, що відповідач з 2016 року не сплачує у повному розмірі орендну плату та за його розрахунками заборгованість відповідача перед позивачем становить: за 2016 рік - 1484,62 грн, за 2017 рік - 1869,44 грн, за 2018 рік - 1754,26 грн, за 2019 рік - 1292 грн.

Позивачем надано лист ГУ ДПС у Черкаській області від 19 листопада 2020 року № 28365/10/23-00-04-2110, згідно якого ПСП Нива нарахувало на користь ОСОБА_1 дохід за ознакою доходу 106 (надання майна в лізинг, оренду або суборенду згідно з пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України): у 2017 році - 6565 грн, з них утримано податок - 1181,70 грн; у 2018 році - 6565 грн, з них утримано податок - 1181,70 грн ; у 2019 році - 10668 грн, з них утримано податок - 1920,24 грн (а.с. 103).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що для встановлення розміру орендної плати, що підлягав до сплати відповідачем на користь позивача до 2019 року слід виходити із вартості орендованої земельної ділянки у відповідних роках. Так, Договором оренди землі від 02 січня 2011 року, укладеним між сторонами визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4 % від вартості оцінки земельного паю.

Однак, матеріали справи не містять інформації щодо вартості належної позивачу земельної ділянки у відповідних роках.

Водночас, відповідачем було подано звітність до податкової служби щодо розміру сплаченої позивачу орендної плати та утриманого із цієї суми податку. Позивач при здійсненні розрахунку заборгованості враховував вказану у довідці ДПС суму як суму орендної плати, що підлягала до виплати відповідачем.

Відповідачем не заперечується вказана у довідці ДПС сума сплаченої орендної плати.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, оскільки сторонами визнається, що розмір орендної плати у 2017-2019 роках, яка була виплачена позивачу, відповідає інформації, наданій Головним управлінням ДПС у Черкаській області, колегія суддів вважає, що при визначенні наявності заборгованості зі сплати орендної плати позивачу слід виходити саме із вказаних сум.

Так, з урахуванням сплачених податків, відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату у 2017 та 2018 роках по 5284,30 грн (6565 грн -1,5% - 1181,70 грн), а у 2019 році - 8587,76 (10668 грн - 1,5% - 1920,24 грн), що також визнається позивачем у розрахунку заборгованості (а.с. 105).

На виконання вимог ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2020 року відповідачем надано посвідчені копії документів щодо розрахунків з позивачем за оренду землі за 2017-2020 роки (а.с. 58-87, 106).

Згідно із наданими документами ПСП Нива сплатило ОСОБА_1 орендну плату у 2017 році - 6100 грн (а.с. 58, 106, 59, 62, 60, 70, 63, 67, 68, 68) грн; у 2018 році - 3300 грн (а.с. 61, 64, 65, 66); у 2019 році - 6850 грн (а.с. 73-83).

Відомість на виплати ОСОБА_1 900 грн (а.с. 71) не містить інформації про дату здійснення операції, тому не може бути врахована судом як оплата орендної плати за конкретний рік.

Разом з тим, у наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором оренди землі вказано, що у 2017 році позивачу виплачено 4900 грн, у 2018 році - 5400 грн, у 2019 році - 9050 грн (а.с. 104-105).

З наведеного вбачається, що згідно із наданими відповідачем доказами, у 2017 році позивачу сплачено 6100 грн орендної плати, тоді як розмір орендної плати становив 5284,30 грн, тобто орендна плата за 2017 рік сплачена у повному розмірі.

У 2018 році згідно із наданих відповідачем документів позивачу було сплачено 3300 грн, однак, позивач в наданому суду розрахунку (а.с. 104-105) вказує, що йому було сплачено у 2018 році в рахунок орендної плати кошти в сумі 5400 грн. Отже, у 2018 році також орендна плата була сплачена у повному розмірі, оскільки вона становила 5284,30 грн.

Згідно із матеріалами справи, у 2019 році відповідачем було сплачено позивачу 6850 грн орендної плати, однак, за розрахунком позивача (а.с. 104-105) йому було сплачено в 2019 році в рахунок орендної плати кошти в сумі 9050 грн. Тому у 2019 році також орендна плата сплачена у повному розмірі, так як її розмір становив 8587,76 грн.

Посилання представника позивача під час пояснень в суді апеляційної інстанції на те, що частина коштів отриманих орендодавцем в 2017, 2018 та в 2019 роках є боргами за минулий рік, а саме в 2017 році в рахунок боргу за 2016 рік сплачено 1484 гривні 62 копійки, в 2018 році в рахунок боргу за 2017 рік сплачено 1869 гривень 44 копійки, в 2019 році в рахунок боргу за 2018 рік сплачено 1754 гривні 26 копійок, а тому має місце недоплата орендної плати за 2016 -2019 роки, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки докази наявності заборгованості по орендній платі за вищевказані роки та докази сплати такої заборгованості в наступних роках в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів не приймає як належний доказ наявності заборгованості зі сплати орендної плати позивачу за 2019 рік Акт звірки розрахунків по виплаті орендної плати земельного та майнового паїв, оскільки вказаний акт не підписаний позивачем, а сума боргу закреслена, тому достовірність вказаної у ньому інформації є сумнівною (а.с. 102). А при наданні розрахунку (а.с. 104, 105) позивач вказує, що в 2019 році в рахунок оплати орендної плати ним було отримано 9050 гривень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних доказів систематичного порушення відповідачем договору оренди землі від 02 січня 2011 року щодо сплати орендної плати, наявності заборгованості зі сплати орендної плати та її розміру, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність рішення суду першої інстанції та були предметом розгляду у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі скаржник вказує про те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 по ОСОБА_1 стан рахунку за договором оренди землі, однак, в суді апеляційної інстанції такого клопотання не заявляв.

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишенні рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі, що переглядається, без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді