Постанова

від 07.04.2021 по справі 922/2846/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2021 р. Справа № 922/2846/20

Східний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді (доповідача) За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Чернота Л. Ф. Зубченко І. В. , Радіонова О.О. Телеснюк І.В. Єрмолаєва І. Г. (в порядку самопредставництва) відповідно до відомостей з ЄДР, наказу №36о/с від 22.02.2021 року про припинення повноважень та переведення на іншу посаду та довіреності №14 від 23.02.2021 року Карапетян А. Р. (адвокат), ордер серії АХ №1037995 від 11.02.2021 року на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво серії ДН №4668 від 30.01.2019 року про право на заняття адвокатською діяльністю

розглянувши апеляційну скаргу (вх.№3484Х/3)Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року (повне рішення складено 24.11.2020 року) у справі за позовом до про №922/2846/20 (суддя - К. В. Аріт) Акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант» , м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , м. Харків стягнення 271 977,16 грн. В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Східно-Український Банк «Грант» , м. Харків 07.09.2020 року звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою №2371/05-1 від 04.09.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , м. Харків про стягнення заборгованості за Договором оренди майна від 01.07.2016 року та додатковими угодами до нього: №1 від 30.12.2016 року, №2 від 29.12.2017 року, №3 від 02.01.2018 року, та №4 від 18.06.2018 року у загальному розмірі 271 977,16 грн., з яких: 141 000,00 грн. - заборгованість за орендною платою, 24 642,80 грн. - заборгованість з відшкодування витрат зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та 106 334,36 грн. - заборгованість з відшкодування витрат зі сплати плати за землю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року (повне рішення складено 24.11.2020 року) у справі №922/2846/20 позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , м. Харків на користь Акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант» , м. Харків заборгованість за Договором оренди майна від 01.07.2016 року та додатковими угодами до нього: №1 від 30.12.2016 року, №2 від 29.12.2017 року, №3 від 02.01.2018 року, та №4 від 18.06.2018 року у загальному розмірі 271 977,16 грн., з яких: 141 000,00 грн. - заборгованість з орендної плати; 24 642,80 грн. - заборгованість з відшкодування витрат зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 106 334,36 грн. - заборгованість з відшкодування витрат зі сплати плати за землю, а також 4 079,66 грн. судового збору.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , м. Харків 09.12.2020 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 09.12.2020 року, в якій просить суд:

- рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року у справі №922/2846/20 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі;

- усі судові витрати покласти на позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Стройсервіс-Плюс вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, таким, що прийнято внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апелянт звертає увагу суду, на те, що суд першої інстанції виніс рішення за відсутності відповідача. При цьому, відповідачем були подані клопотання про відкладення розгляду справи, які суд залишив поза своєю увагою.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу у розумінні статей 76,77 ГПК України, на підставі яких суд міг би встановити факт користування відповідачем нежитловими приміщеннями. Позивачем даної обставини доведено не було. А суд першої інстанції, при цьому виніс рішення, в якому дані обставини не знайшли цього відображення.

Скаржник, посилається на ч. 6 ст. 762 ЦК України та вважає, що за змістом вказаної норми матеріального права, якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов`язані як з діяльністю наймодавця, так і з певними об`єктивними обставинами (обставини непереборної сили, випадку, тощо).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року у справі №922/2846/20 залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України та зобов`язано заявника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 6 119,49 грн. за звернення з апеляційною скаргою.

Зазначена ухвала суду була направлена на юридичну адресу скаржника 22.12.2020 року згідно з відбитком штампу канцелярії суду на звороті останньої сторінки ухвали.

У зв`язку з відсутністю будь-яких відомостей щодо отримання апелянтом вищевказаної ухвали суду, Східним апеляційним господарським судом 03.02.2021 року було направлено директору Харківської дирекції ПАТ «Укрпошта» та ПАТ «Укрпошта» ВПЗ №057 лист про надання інформації стосовно вручення/невручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» поштового відправлення №6102254057958 (ухвали суду від 22.12.2020 року).

На вказаний лист надійшла відповідь за вих.№21-06/45 від 16.02.2021 року, за змістом якої Харківська дирекція АТ «Укрпошта» повідомляє, що поштове відправлення №6102254057958 на адресу ТОВ «Стройсервис-Плюс» 31.12.2020 року надійшло до відділення поштового зв`язку Харків 44 та того ж дня було видане листоноші в доставку; ТОВ «Стройсервис-Плюс» не зверталось до АТ «Укрпошта» щодо визначення порядку доставки поштових відправлень, у зв`язку з чим листоноша залишила повідомлення про вручення за адресою. Повторне повідомлення доставлено та залишено за адресою 02.01.2021 року та 08.02.2021 року було повернуто за зворотною адресою до відділення поштового зв`язку Харків 22, оскільки за одержанням зазначеного відправлення протягом встановленого терміну зберігання ніхто не звертався (вх.№2091 від 17.02.2021).

09.02.2021 року поштовий конверт разом із копією ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 року у справі №922/2846/20 про залишення апеляційної скарги без руху, направлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» (пр-т. Московський, буд. 259, м. Харків, 61044), повернувся до Східного апеляційного господарського суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Однак, адреса, на яку було направлено ухвалу суду Товариству з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , вказана останнім в його апеляційній скарзі та вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Будь-якої іншої адреси матеріали справи не містять.

11.02.2021 року від апелянта до канцелярії суду надійшов супровідний лист б/н від 11.02.2021 року з додатками (квитанція №44430 від 11.02.2021 року про сплату судового збору на суму 6 120,00 грн).

Апелянт повідомляє, що між ТОВ «Стройсервис-Плюс» та АБ «А.Карапетяна» було укладено договір про надання правової допомоги ще у 2019 році, однак, участь у суді першої інстанції і підготовку апеляційної скарги Товариство здійснювало самостійно; матеріали справи було передані адвокатському бюро 10.02.2021 року.

Крім того, скаржник повідомляє, що у зв`язку з численними карантинними обмеженнями у грудні 2020-лютому 2021 року з метою нерозповсюдження коронавірусної хвороби, Товариство фактично не здійснює господарську діяльність і перебуває на дистанційному режимі роботи, внаслідок чого керівник ТОВ «Стройсервис-Плюс» ухвалу суду від 22.12.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху засобами поштового зв`язку не отримував.

З огляду на викладені обставини, представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» - адвокату Карапетяну А. Р. стало відомо про існування такої ухвали та необхідність усунути недоліки апеляційної скарги шляхом оплати судового збору лише 10.02.2021 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

На виконання вимог ухвали суду, скаржником було сплачено судовий збір за звернення з апеляційною скаргою відповідно до квитанції №44430 від 11.02.2021 року на суму 6 120,00 грн., яку додано до направленого суду супровідного листа.

Розглянувши надані відповідачем документи, на виконання положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» , апеляційним судом перевірено у програмі «Діловодство спеціалізованого суду «ДСС» та встановлено, що судовий збір у сумі 6 120,00 грн., сплачений апелянтом за квитанцією №44430 від 11.02.2021 року, зараховано до Державного бюджету України, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 11.02.2021 року.

З огляду на викладені обставини, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідачем усунуто недоліки поданої ним апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року у справі №922/2846/20 та встановлено учасникам справи строк до 03.03.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

03.03.2021 року до канцелярії суду від Акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант» , м. Харків надійшов відзив №604/05-1 від 03.03.2021 року на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року у справі №922/2846/20 залишити без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року у справі №922/2846/20 - залишити без змін.

04.03.2021 року від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги з додатками.

29.03.2021 року від позивача на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на додаткові пояснення до апеляційної скарги з додатками, а саме: копія Подлаткової декларації з плати за землю (земельний податок) за 2018 рік, копія ухвали господарського сулду Харківської області від 19.12.2018 р. у справі №922/2812/18. Позивач відзначає, що жоден довід апелянта не спростовує висновків суду першої інстанції. На підставі яких ухвалене оскаржуване рішення та не доводить порушення норм матеріального чи процесуального права при ухваленні рішення. Тому, позивач просить апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду Харківськеої області від 17.11.2020 року - залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 року, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року у справі №922/2846/20 призначити на "07" квітня 2021 р. о 14:00 год.

В судовому засіданні 07.04.2021 року представник відповідача (апелянта) підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив суд, рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року у справі №922/2846/20 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Крім того, відзначив, що на копії акту прийому-передачі від 31.12.2018 року, з боку відповідача стоїть підпис та печатка іншої юридичної особи, а не ТОВ Стройсервіс-Плюс .

Представник позивача заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні було оглянуто оригінал акту прийому-передачі від 31.12.2018 р. та з`ясовано, що до позовної заяви було додано копію саме того акту, який було оглянуто в оригіналі в даному судовому засіданні з підписами та печатками позивача та відповідача без зауважень.

Жодного клопотання щодо призначення будь-яких досліджень підпису та печатки з боку відповідача, як до суду першої так і у змісті апеляційної скарги не надано.

Посилання відповідача на кримінальні провадження не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Також, відсутні докази щодо неможливості користування майном з боку відповідача, та першкод з боку позивача у розумінні вимог статтей 73-79 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.07.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Східно-Український Банк «Грант» (правонаступником якого є - Акціонерне товариство «Східно-Український Банк «Грант» ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стройсервіс-Плюс було укладено договір оренди майна.

За умовами п. 1.1 договору, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові будівлі та нежитлові приміщення, загальною площею 3281,0 кв.м., що розташовані за однією і тією ж адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 134, а саме:

- нежитлову будівлю літ. ММ-1 загальною площею 2087,9 кв.м., за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 854488863101;

- нежитлову будівлю літ. МН-1 загальною площею 405,2 кв.м., за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 854247463101;

- нежитлові приміщення №1-4, 5-8, 1 одноповерхової будівлі літ.„Л-1» загальною площею 218,0 кв.м., за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 730904463000;

- нежитлові приміщення №1-8 літ. „Р-1» загальною площею 156,6 кв.м., за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 730477963000;

- нежитлові приміщення № 1, 2, З, 4, 5, 6 літ. „П-1» загальною площею 263,9кв.м., за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 730476963101;

- нежитлову будівлю літ.„К-1» загальною площею 149,4 кв.м., за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 730458063101,

які надалі за текстом разом іменується Майно , та зобов`язався сплачувати позивачу орендну плату за користування майном на умовах, встановлених цим договором оренди.

Пунктом 1.5. договору, сторони погодили, що орендар, яким є відповідач, вступає в строкове користування майном з моменту підписання сторонами договору оренди акта прийому-передачі майна, а за умовами пункту 5.1. договору оренди - строк оренди (строк користування майном) встановлювався - з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі майна по 31 грудня 2016 року включно, за умови дотримання сторонами вимог цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору оренди щомісячна орендна плата, включаючи ПДВ складала загальну суму в розмірі 50 000,00 гривень.

Пунктом 2.3. договору оренди встановлено, що орендна плата сплачується орендарем, яким є відповідач, у національній валюті України - гривні в безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця - ПАТ БАНК ГРАНТ , зазначений в реквізитах цього договору.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно, до 30 числа кожного поточного звітного календарного місяця, згідно пункту 2.4.

Нарахування орендної плати розпочинається з дня передачі майна в оренду за актом-прийому-передачі майна та закінчується днем повернення майна з оренди за актом прийому-передачі майна (пункт 2.5. договору оренди).

Передача приміщення в оренду підтверджується підписаним між позивачем та відповідачем актом прийому-передачі майна від 01.07.2016 року, що є додатком №1 до зазначеного договору оренди. Пункт 1 цього акту прийому-передачі майна від 01.07.2016 року свідчить, що орендодавець, тобто позивач, передав, а орендар, тобто відповідач, прийняв у строкове користування (оренду) означене вище майно, а його пункт 5 доводить, що будь-яких претензій, заперечень чи зауважень до отриманого за цим актом майна (його кількості та якості) у орендаря - не має.

Матеріалами справи підтверджується, що майно, вказане у п.1.1 договору, було передано позивачем в строкове платне користування (оренду) відповідачу 01.07.2016 року, що підтверджується актом прийому-передачі майна (додаток №1 до договору оренди майна від 01.07.2016), підписаним з обох сторін без зауважень а.с.23-24.

У подальшому, 30.12.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до зазначеного вище договору оренди, згідно з якою було подовжено строк оренди за цим договором - по 31.12.2017 року включно, за умови дотримання сторонами вимог цього договору (а.с.25).

29.12.2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до зазначеного вище договору оренди, згідно з умовами якої було подовжено строк оренди за цим договором - по 31.12.2018 року включно, за умови дотримання сторонами вимог цього договору (а.с.26).

Надалі, 02.01.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №3 до зазначеного вище договору оренди, згідно з якою було встановлено зобов`язання відповідача відшкодовувати позивачеві витрати по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та витрати по сплаті плати за землю, а також врегульовано порядок здійснення цього відшкодування, а конкретно - орендар окремо від орендної плати відшкодовує орендодавцю витрати по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та витрати по сплаті плати за землю. З метою відшкодування цих витрат орендодавець направляє відповідні рахунки орендарю, а орендар зобов`язується їх оплатити протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання цих рахунків (а.с.27).

18.06.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду №4 до зазначеного вище договору оренди, згідно з умовами якої відповідач надав згоду позивачу на укладання позивачем з ТОВ «ОХОРОНА-БАСТІОН» договору на охорону об`єкту, за яким встановлювалася охорона об`єкту оренди з 18.06.2018 року строком на 1 (один) рік з правом пролонгації цього договору. За умовами додаткової угоди № 4 від 18.06.2018 року, всі витрати за цим договором на охорону об`єкту буде нести орендодавець, тобто позивач (а.с.28).

Зокрема, пунктом 3.1. договору оренди передбачено, що орендар зобов`язаний вчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, а також відшкодовувати орендодавцю витрати по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та витрати по сплаті за землю.

31.12.2018 року між позивачем та відповідачем був складений та підписаний акт прийому-передачі майна, відповідно до якого все майно, яке передавалося в оренду відповідачу, було повернуто ним позивачу належним чином. Будь-яких претензій, заперечень чи зауважень до отриманого за цим актом майна (його кількості та якості) у орендодавця - не має (а.с.29).

Отже, перелічене в п. 1.1. договору майно було повернуто відповідачем зі строкового платного користування (оренди) позивачу 31.12.2018 року.

Проте, відповідач свої зобов`язання за Договором оренди у встановлені строки в повному обсязі не виконав.

Орендну плату за період з 01 по 31.10.2018 року в сумі 50 000,00 грн. - сплатив лише частково в сумі 9 000,00 грн., а орендну плату за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 року в загальній сумі 100 000,00 грн. - не сплатив взагалі.

Таким чином, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати:

- за жовтень 2018 року - 41 000,00 грн.,

- за листопад 2018 року - 50 000,00 грн.,

- за грудень 2018 року - 50 000,00 грн., а всього 141 000,00 грн.

На виконання умов договору оренди та з метою відшкодування з боку відповідача витрат по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та витрат по сплаті плати заземлю, позивач направив відповідачу рахунки-акти, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.36-47).

Оплата за зазначеними рахунками-актами була здійснена відповідачем частково:

- 23.03.2018 року - у сумі 14 500,00 грн.;

- 26.03.2018 року - у сумі 500,00 грн.

Всього було відшкодовано (сплачено) відповідачем витрат позивача по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та витрат по сплаті плати за землю у загальній сумі -15 000,00 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню витрат по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та витрат по сплаті плати за землю складає загальну суму в розмірі 130 977,16 грн.

Факт понесення позивачем витрат по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальній сумі 29 976,04 грн. та витрат по сплаті земельного податку в загальній сумі 116 001,12 грн. за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року підтверджується копіями меморіальних ордерів, які містяться в матеріалах справи (а.с. 51-59).

У зв`язку з невідшкодуванням відповідачем витрат по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та витрат по сплаті плати за землю, що понесені позивачем, останній - 19.08.2020 року повторно направив відповідачу через засоби поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення рахунок-фактуру №1 від 05.08.2020 року разом із супровідним листом за вих.№2241/05-1 від 19.08.2020 року щодо відшкодування витрат зі сплати податку на нерухоме майно в сумі 24642,80 грн., та витрат зі сплати земельного податку в сумі 106334,36 грн. за період лютий - грудень 2018 року, а всього загальної суми у розмірі 130977,16 грн. (а.с.49).

Вказані документи були отримані відповідачем 26.08.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6105809865639 від 19.08.2020 року (а.с.50).

Незважаючи на отримання відповідачем зазначеного вище рахунку-фактури, відшкодування витрат, вказаних у ньому, він так і не здійснив.

В свою чергу, позивач неодноразово надавав повноважним представникам відповідача під розписку довідки про його наявну заборгованість перед позивачем за договором оренди від 01.07.2016 року, а саме:

- Довідку про заборгованість ТОВ «Стройсервіс-Плюс» станом на 01.08.2018 року;

- Довідку про заборгованість ТОВ «Стройсервіс-Плюс» станом на 31.08.2018 року;

- Довідку про заборгованість ТОВ «Стройсервіс-Плюс» станом на 01.11.2018 року;

- Довідку про заборгованість ТОВ «Стройсервіс-Плюс» станом на 01.08.2018 року та станом на 01.11.2018 року були отримані особисто директором ТОВ «Стройсервіс-Плюс» - ОСОБА_1 02.08.2018 року та 13.11.2018 року відповідно.

Довідка про заборгованість ТОВ «Стройсервіс-Плюс» станом на 31.08.2018 року була отримана головним бухгалтером ТОВ «Стройсервіс-Плюс» Яковлевою А.Р. особисто 31.08.2018 року.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди був також погоджений сторонами при складанні та підписанні Акта прийому-передачі майна від 31.12.2018 року.

Так, у відповідності до п.3 зазначеного акту прийому-передачі майна (а.с.30), сторони погодили, що заборгованість орендаря перед орендодавцем за договором оренди майна від 01.07.2016 року зі сплати орендної плати та інших платежів складає - 280 977,16 грн., з яких: по сплаті орендної плати: за жовтень 2018 року - 50 000,00 грн., за листопад 2018 року - 50 000,00 грн., за грудень 2018 року - 50 000,00 грн., а всього: 150 000,00 грн.

По відшкодуванню витрат по сплаті плати за землю: за лютий 2018 року - 9 666,76 грн., за березень 2018 року -9 666,76 грн., за квітень 2018 року -9 666,76 грн., за травень 2018 року -9 666,76 грн., за червень 2018 року -9 666,76 грн., за липень 2018 року - 9 666,76 грн., за серпень 2018 року -9 666,76 грн., за вересень 2018 року -9 666,76 грн., за жовтень 2018 року -9 666,76 грн., за листопад 2018 року -9 666,76 грн., за грудень 2018 року -9 666,76 грн., а всього: 106 334,36 грн.

По відшкодуванню витрат по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: за березень 2018 року - 2303,29 грн.; за квітень 2018 року - 2545,51 грн.; за травень 2018 року - 2545,51 грн.; за червень 2018 року - 2545,51 грн.; за липень 2018 року - 2545,51 грн.; за серпень 2018 року - 2545,51 грн.; за вересень 2018 року - 2545,51 грн.; за жовтень 2018 року - 2545,51 грн.; за листопад 2018 року - 2260,47 грн.; за грудень 2018 року - 2260,47 грн., а всього: 24 642,80 грн.

Після повернення майна відповідачем було сплачено 9 000,00 грн. орендної плати за жовтень 2018 року.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.09.2020 року за вищевказаним договором оренди становить - 271 977,16 грн., у тому числі:

- по сплаті орендної плати - 141 000,00 грн.;

- по відшкодуванню витрат по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 106 334,36 грн.;

- по відшкодуванню витрат по сплаті плати за землю - 24 642,80 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального права (правильним тлумаченням закону та застосуванням закону, який мав бути застосований) і процесуального нрава (відсутністю порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи).

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а за частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання.

За статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

За ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За правилами ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частинами 2 та 3 ст.193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За частиною 1 статті 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

За ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За правилами ч.3 ст.285 ГК України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286 ГК України).

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та повністю не розрахувався за оренду у визначений умовами договору строк.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за договором на суму в загальному розмірі 271 977,16 грн., з яких: 141 000,00 грн. - заборгованість з орендної плати; 24 642,80 грн. - заборгованість з відшкодування витрат по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 106 334,36 грн. - заборгованість з відшкодування витрат по сплаті плати за землю.

Позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню повністю.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження апелянта, що оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року у даній справі не може вважатися таким, що відповідає приписам чинного законодавства України, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності відповідача. Тому, відповідач не мав можливості захищати свої законні права та інтереси, так як був позбавлений всіх процесуальних прав: подати відзив на позовну заяву, заперечення, пояснення, заяви, клопотання, брати участь у судових засіданнях, ставити питання позивачу та наводити свої міркування щодо позову, надати суду докази в обгрунтування відповідних заперечень і т.д.

У даному випадку, доводи відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач, керуючись власним розсудом, не подав відзив на позовну заяву, не брав участі у судових засіданнях, не привів своїх заперечень проти позову та не надав суду докази в обгрунтування таких заперечень. У відповідача було достатньо часу для того, щоб скористатися своїми процесуальними правами, з моменту відкриття провадження у даній справі, з 08.09.2020 року, і по день ухвалення судом свого рішення, а саме 17.11.2020 року.

Відповідачем до суду першої інстанції були подані лише клопотання про відкладення розгляду справи. Суд розглянув такі клопотання відповідача, надав їм належну оцінку та прийняв за наслідками їх розгляду відповідне рішення.

Крім того, відповідно до положень статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку з таких підстав: 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судм визнано поважними;

Частиною 1 статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції, статті 2 Господарського процесуального кодексу одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав лодини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу). Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 16 липня 2020 року по справі № 924/369/19.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що під час розгляду справи №922/2846/20 господарським судом Харківської області, не були порушені чи обмежені процесуальні права відповідача, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

За відсутності з боку відповідача належних та допустимих доказів факту позбавлення його моливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, доводи його апеляційної скарги не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.

Щодо доводів та висновків даних відповідачем додаткових пояснень до апеляційної скарги від 04.03.2021 року вбачається, що, по своїй суті, вони є доповненням, а не додатковими поясненнями до неї.

За змістом пояснень відповідач наголошує, вимоги Банку щодо компенсації (відшкодування) його витрат на сплату земельного податку є безпідставними, адже правова природа компенсації (відшкодування) полягає у сплаті апелянтом тих витрат, які несе Банк, добросовісно виконуючи вимоги законодавства (сплата відповідного податку). Доказів свого обов`язку зі сплати земельного податку чи орендної плати за оренду відповідної земельної ділянки Банк не надав.

Вищенаведене, спростовується податковою декларацією з плати за землю за 2018 рік, які позивач надав у відповідь на додаткові пояснення до апеляційної скарги.

АТ БАНК ГРАНТ , відзначає, що він є єдиним власником орендованих відповідачем нежитлових будівель та нежитлових приміщень, розташованих за однією і тією ж адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 134, 19.02.2018 року подав до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС (Комінтернівський р-н) в електронній формі Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за 2018 рік щодо сплати земельного податку за земельну ділянку за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 134, на якій розташовані ці нежитлові будівлі та пежитлові приміщення. Відповідно до даних цієї декларації, річна сума земельного податку за 2018 рік - 116 001,14 грн., а щомісячна сума даного податкового зобов`язання - 9 666,76 грн.

На виконання задекларованих зобов`язань зі сплати земельного податку за 2018 рік, позивач сплатив до місцевого бюджету земельний податок в загальній сумі 116 001,14 грн.

Свої зобов`язання зі сплати земельного податку за земельну ділянку за (адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 134) АТ БАНК ГРАНТ виконав у повному обсязі, в зв`язку з чим, відповідно до умов додаткової угоди №3 від 02 січня 2018 року до договору оренди майна від 01 липня 2016 року, відповідач повинен був відшкодовувати позивачеві витрати, понесені ним по сплаті земельного податку, в загальній сумі 116 001,14 грн.

З огляду на викладене, висновки апелянта, стосовно безпідставності сплати земельного податку та відшкодування витрат по сплаті земельного податку за користування земельною ділянкою по вул. Плеханівській, 134 у м. Харкові є необгрунтованими, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи, у зв`язку з чим не спростовують рішення суду першої інстанції у цій частині.

Також відповідач звертав увагу суду, що жодним з уповноважених представників ТОВ Стройсервис-Плюс , відповідача - апелянта, у тому числі директором товариства, Акт прийому-передачі майна від 31 грудня 2018 р. не підписувався. Директор ТОВ Стройсервіс- Плюс , як уповноважена особа, не підписував цього Акту, і не має жодного відношення до проставляння печатки і підпису на цьому документі. Печатка належить іншому суб`єкту господарювання, підпис не належить керівнику ТОВ Стройсервис-Плюс .

Судова колегія дійшла висновку, що доводи та висновки, які викладені відповідачем в доповненнях до апеляційної скарги відсутні в апеляційній скарзі ТОВ Стройсервис-Плюс у даній справі № 922/2846/20.

Апеляційна скарга містить в собі посилання лише на відсутність можливості захищати свої законні права та інтереси, так як відповідач був позбавлений всіх процесуальних нрав: подати відзив на позовну заяву, заперечення, пояснення, заяви, клопотання, брати участь у судових засіданнях, ставити питання позивачу та наводити свої міркування щодо позову, надати суду докази в обгрунтування відповідних заперечень та інше. Відзначено, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу у розумінні статей 76, 77 ГПК України, на підставі яких суд міг би встановити факт користування відповідачем нежитловими приміщеннями. Позивачем даної обставини доведено не було, а суд першої інстанції, при цьому ухвалив рішення, в якому дані обставини не знайшли цього відображення.

Дані додаткові пояснення до апеляційної скарги, за своїм змістом є її доповненням, оскільки в них наведені інші обставини та підстави для скасування оскаржуваного рішення суду.

За приписами ч. 1 ст. 266 ГПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня ного проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного дового рішення.

Як вбачається з матеріалів даної справи, додаткові пояснення до апеляційної скарги датовані та надійшли до апеляційного суду 04.03.2021 року, тобто, поза межами строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області, від 17.11.2020 (без клопотання про поновлення строку), у зв`язку з чим залишаються без розгляду.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року у справі №922/2846/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року у справі №922/2846/20 задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервис-Плюс» , м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року (повний текст складено та підписано 24.11.2020) у справі №922/2846/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2020 року (повний текст складено та підписано 24.11.2020) у справі №922/2846/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.04.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2021 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова