Ухвала

від 30.03.2021 по справі 911/1264/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1264/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Пелюка С. С. (адвоката),

відповідача - Верби С. В. (адвоката),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 (колегія суддів: Майданевич А. Г. - головуючий, Гаврилюк О. М., Сулім В. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 (суддя Наріжний С. Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Кейтерінг"

до Державного підприємства "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної академії аграрних наук України

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Кейтерінг" (далі - ТОВ "Роял Кейтерінг") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (далі - ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів") про визнання права власності на нерухоме майно.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що в результаті здійснених ТОВ "Роял Кейтерінг" невід`ємних поліпшень орендованого майна утворилася нова річ. З урахуванням розміру понесених позивачем витрат питома частка ТОВ "Роял Кейтерінг" в майні становить 62%. У зв`язку з цим позивач просив визнати право спільної часткової власності ТОВ "Роял Кейтерінг" та ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" на нерухоме майно фабрику-кухню, загальною площею 1102,5 кв. м, реєстраційний номер 24024540, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Науки, буд. 1 г, із визначенням часток: ТОВ "Роял Кейтерінг" - 62/100; ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" - 38/100.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020, у справі № 911/1264/19 позовні вимоги ТОВ "Роял Кейтерінг" до ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" задоволено у повному обсязі. Визнано право спільної часткової власності ТОВ "Роял Кейтерінг" та ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" на нерухоме майно фабрику-кухню, загальною площею 1102,5 кв. м, реєстраційний номер 24024540, що розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Науки, буд. 1 г, із визначенням часток: ТОВ "Роял Кейтерінг" - 62/100 (шістдесят два відсотки зі ста); ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" - 38/100 (тридцять вісім відсотків зі ста).

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідно до положень частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у ТОВ "Роял Кейтерінг" виникло право власності на новостворену річ у частині здійснених витрат на поліпшення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та рішенням Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1264/19, до Верховного Суду звернулося ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 13.03.2019 у справі № 910/4032/18, від 29.03.2018 у справі № 909/935/15.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" ТОВ "Роял Кейтерінг" просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України або залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду - без змін. ТОВ "Роял Кейтерінг" зазначає, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, є неподібними із правовідносинами у цій справі.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.03.2005 між ТОВ "Роял Кейтерінг" (орендар) та Центральною науково-дослідною лабораторією з якості води та ґрунтів Інституту гідротехніки і меліорації Української академії аграрних наук (перейменовано на ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" Інституту водних проблем і меліорації НААН України) (орендодавець) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

4.2. Відповідно до пункту 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення малої лабораторії, загальною площею 343,8 кв. м, в тому числі підвал площею 105,2 кв. м, розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Науки, 1, на 1 поверсі будинку малої лабораторії, що знаходиться на балансі Центральної науково-дослідної лабораторії якості води та грунтів Інституту гідротехніки і меліорації УААН, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 112 890,00 грн. Майно передається в оренду з метою виробництва харчових продуктів.

4.3. Згідно з пунктом 6.2 Договору, орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

4.4. Згідно з пунктом 8.1 Договору оренди від 01.03.2005, орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду за цим Договором.

4.5. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (пункт 10.6 Договору).

4.6. Судами констатовано, що на виконання умов Договору відповідач передав позивачу об`єкт оренди, що підтверджується актом здачі-приймання орендованого приміщення від 01.03.2005. Договір оренди неодноразово пролонгувався та діяв до моменту укладення нового Договору оренди від 01.04.2013.

4.7. 01.04.2013 між ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" (орендодавець) та ТОВ "Роял Кейтерінг" (орендар) договір оренди № 7, і в подальшому внесено зміни згідно з Додатковою угодою № 7/2 від 03.06.2018 (далі - Договір оренди від 01.04.2013).

4.8. Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди від 01.04.2013 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно яким є нежитлові приміщення в будівлі малої лабораторії, площею 369,9 кв. м, розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Науки 1, що перебуває на балансі Державного підприємству "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України, вартість якого визначена згідно з звітом про оцінку на 28.02.2013 і становить за незалежною оцінкою 784 090,00 грн.

4.9. Майно передається в оренду з метою розміщення виробництва харчових продуктів (пункт 1.2 Договору оренди від 01.04.2013). Пунктом 6.2 Договору оренди від 01.04.2013 визначено, що орендар має право за згодою орендодавця проводити заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості. Строк оренди - до 03.05.2021 (пункт 10.1 Договору оренди від 01.04.2013 в редакції Додаткової угоди № 7/2 від 03.06.2018).

4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 6 від 31.01.2007 всім об`єктам нерухомості, що перебували за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Науки, 1, присвоєно окремі поштові номери, об`єкту присвоєно адресу: Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Науки, 1 г.

4.11. 01.03.2005 між позивачем та відповідачем складено акт обстеження стану майна, в якому сторонами встановлено, що майно перебуває в незадовільному технічному стані, за якого конструктивні елементи будівлі та приміщення мають пошкодження і потребують негайних ремонтно-відновлювальних робіт.

4.12. Суди установили, що матеріали цієї справи свідчать, що позивачем за власний рахунок здійснено будівельні роботи і роботи по реконструкції майна та прилеглої території: протягом березня 2005 року - березня 2007 року на суму 230 705,28 грн та протягом березня 2007 року - березня 2011 року на суму 74 479,86 грн, які відповідачем були прийняті без зауважень. При цьому у зв`язку із зробленим позивачем поліпшенням збільшилась площа майна з 343,8 кв. м до 369,9 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.07.2008, виданим відповідачу.

4.13. 30.03.2011 відповідач листом № 13 повідомив, що не заперечує проти здійснення позивачем за власний рахунок реконструкції та переобладнання орендованого майна, а саме: добудови допоміжних приміщень за периметром орендованого майна; надбудови другого поверху над частиною орендованого майна; для реконструкції цеху під фабрику-кухню та обслуговування дозволено користуватись земельною ділянкою площею 0,208 га. Також відповідач не заперечував проти встановлення паркану вздовж периметру наданої в оренду будівлі.

4.14. З метою здійснення необхідних підготовчих дій та технічних процедур для здійснення реконструкції майна у 2012 році ТОВ "Роял Кейтерінг" було замовлено проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж цеху по виробництву хлібобулочних та борошняних виробів ІІ категорії складності. За результатами обстеження складено звіт № 23/12, в якому встановлено відповідність майна вимогам надійності і безпечності експлуатації та можливість проведення реконструкції цеху з прибудовою та надбудовою під фабрику-кухню.

4.15. Судами констатовано, що 08.04.2013 орендар звернувся до орендодавця з листом № 32, в якому просив надати дозвіл на проведення невід`ємних поліпшень орендованого приміщення малої лабораторії із загальною кошторисною вартістю 2 312 943 грн.

4.16. В описі передбачуваних невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень та підвалу малої лабораторії для розміщення фабрики-кухні, орендар вказав про проведення наступних робіт: заміна покрівлі (заміна покриття, заміна дерев`яних несучих конструкцій та обробка конструкцій вогнезахисною речовиною); встановлення метало-пластикових вікон; заміна систем водопостачання та каналізації на пластикові труби та нові сантехнічні прибори та арматуру, монтаж протипожежного водогону з необхідною арматурою; заміна в електрогосподарстві (заміна силових кабелів, проводів, автоматики, розеток, щитів); заміна системи опалення на індивідуальне у зв`язку із закриттям котельні централізованого опалення в с. Гора; заміна внутрішньої штукатурки на кахельну плитку; заміна дверей всіх приміщень; заміна системи вентиляції та встановлення системи кондиціонування; проведення ремонту стін та підлоги в підвальних приміщеннях; заміна дерев`яної підлоги на підлогу з кахельним покриттям; встановлення сандвіч-панелей на фасад приміщення.

4.17. Водночас, Національна академія аграрних наук України звернулась до ТОВ "Роял Кейтерінг" із листом № 10.2-17/101 від 27.02.2014, в якому вказала, що не заперечує проти здійснення невід`ємних поліпшень на суму 2 312 943 грн приміщень будівлі малої лабораторії за адресою: вул. Науки, 1, с. Гора, Бориспільський р-н, Київська обл. Невід`ємні поліпшення вказаної будівлі здійснювати відповідно до встановленого порядку, визначеного чинним законодавством.

4.18. Судами зазначено, що з матеріалів цієї справи вбачається, що відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", постанов Кабінету Міністрів України "Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" від 13.04.2011 № 461, "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13.04.2011 № 466, ТОВ "Роял Кейтерінг" подано Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 17.04.2013 № КС083131070393. Після завершення будівельних робіт ТОВ "Роял Кейтерінг" подало Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 11.06.2013 № КС143131620222.

4.19. За результатами будівництва Комунальне підприємство Бориспільської районної ради Бориспільське районне Бюро технічної інвентаризації провело інвентаризацію та видало технічний паспорт на фабрику-кухню від 22.04.2013.

4.20. Водночас на замовлення ТОВ "Роял Кейтерінг" судовим експертом Шкребтієм В. Г. (свідоцтво № 1648 від 23.08.2013) проведено будівельно-технічне та оціночно-будівельне дослідження майна. Відповідно до висновку експерта № 12-2018/1 від 17.12.2018 надано відповіді на поставлені позивачем запитання, зокрема, встановлено: 1) які комплекси будівельно-монтажних робіт були виконані на об`єкті оренди (в рамках капітального ремонту та технічного переоснащення, а також в рамках реконструкції) та загальна вартість будівельно-монтажних робіт, виконаних на замовлення позивача на об`єкті оренди складала б - 6 078 389,00 грн; 2) результати робіт з реконструкції малої лабораторії під фабрику-кухню відповідають вимогам ДБН В.2.2-25:2009; 3) за період оренди будівля малої лабораторії зазнала наступних змін: конструктивні елементи будівлі малої лабораторії (підлога, стіни та стеля) стали складовою частиною будівлі підприємства з виробництва харчових продуктів, як наслідок було змінено функціональне призначення об`єкту оренди; орендовані приміщення технологічно пов`язані з новоутвореними приміщеннями прибудов та функціонують у складі єдиного виробничого комплексу, загальною площею в 3,2 рази більшою ніж загальна площа орендованих приміщень (1102,5 кв. м/343,8 кв. м); з технічної точки зору станом на момент дослідження об`єкт оренди - будівля малої лабораторії, втратив всі свої первісні ознаки та не може існувати як окремий об`єкт нерухомості. У зв`язку з наведеним вище експертом зроблено висновок, що роботи, виконані на замовлення позивача на об`єкті оренди - будівля малої лабораторії за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Науки, 1-г, є невід`ємними поліпшеннями вказаного нерухомого майна, які з технічної точки зору призвели до створення нової речі, у вигляді будівлі виробничого комплексу по виготовленню продуктів харчування; 4) згідно з проведеними розрахунками питома вага частки орендаря ТОВ "Роял Кейтерінг" в будівлі фабрики-кухні з спеціально відокремленою групою приміщень і обладнанням для виготовлення бортового харчування за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Науки, 1-г, на момент проведення дослідження відповідає вартості витрат ТОВ "Роял Кейтерінг" на поліпшення орендованого майна та складає 62%.

4.21. Звертаючись із позовом в цій справі, позивач наголошував, що внаслідок здійснення дообладнання майна відбулася модернізація та якісне збільшення об`єкта, внаслідок чого на базі малої лабораторії утворилось нове майно - фабрика-кухня. У зв`язку з цим, позивач зазначав, що став співвласником вказаного майна, питома частка якого становить 62%. Позивач просив визнати право спільної часткової власності ТОВ "Роял Кейтерінг" та ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" на нерухоме майно фабрику-кухню, загальною площею 1102,5 кв. м, реєстраційний номер 24024540, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Науки, буд. 1 г, із визначенням часток: ТОВ "Роял Кейтерінг" - 62/100; ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України - 38/100.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. Скаржник звертаючись із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1264/19 зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 13.03.2019 у справі № 910/4032/18, від 29.03.2018 у справі № 909/935/15.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.4. Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.5. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.6. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.7. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів", та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.8. Так, у справі, що розглядається, ТОВ "Роял Кейтерінг" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" про визнання права власності на нерухоме майно. Підставою позову було здійснення ТОВ "Роял Кейтерінг" невід`ємних поліпшень орендованого майна, в результаті чого, на думку позивача, утворилася нова річ. У зв`язку з цим позивач просив визнати право спільної часткової власності ТОВ "Роял Кейтерінг" та ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" на нерухоме майно фабрику-кухню, загальною площею 1102,5 кв. м, реєстраційний номер 24024540, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Науки, буд. 1 г, із визначенням часток: ТОВ "Роял Кейтерінг" - 62/100; ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" - 38/100. При цьому позивач посилався на положення частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

5.9. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частинами частин 1,4 статті 778 Цивільного кодексу України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення передбачалися частинами 3,4 статті 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна , що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

5.10. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ПАТ "Укрнафта" до Бориславської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,2829 га, на якій розміщено будівлю ресторану "Борислав" та яка розташована за адресою: Львівська обл., м. Борислав, вул. Тернавка, 13, кадастровий №4610300000:03:020:0163. Водночас позовні вимоги у зазначеній справі були обґрунтовані тим, що ПАТ "Укрнафта" набуло право власності на будівлю ресторану "Борислав", яка розташована за адресою: Львівська обл., м. Борислав, вул. Тернавка, 13, а тому до ПАТ "Укрнафта" автоматично перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля ресторану, однак Бориславська міська рада відмовила ПАТ "Укрнафта" у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі для оформлення права власності на зазначену земельну ділянку, що свідчить про те, що право власності позивача на таку земельну ділянку оспорюється відповідачем, а отже підлягає захисту на підставі статті 392 Цивільного кодексу України. При цьому, розглядаючи справу № 914/904/17, господарські суди установили, що 26.04.2000 між позивачем (кредитор) та ТОВ "Славутич-Петрол" (боржник) укладено угоду про погашення боргу №1/04-284/374 згідно з пунктами 1.1, 1.2 якої боржник визнає і підтверджує свій борг на користь кредитора станом на день укладення угоди в сумі 411 343,03 грн. Боржник відпускає кредитору належне йому майно на праві власності - майновий комплекс "Ресторан "Борислав" на суму 410 063,18 грн. Цю угоду сторонами було укладено в простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення. 31.05.2000 між позивачем та ТОВ "Славутич-Петрол" складено акт приймання-передачі майнового комплексу "Ресторан "Борислав", згідно з яким ТОВ "Славутич-Петрол" передає, а відповідач приймає майновий комплекс "Ресторан "Борислав" в м. Борислав по вул. Тарнавка, 13 в сумі 410 063,18 грн, в тому числі будівлю: загальною площею приміщень - 651,9 кв.м., будівельний об`єм - 2 199 куб.м на суму 402 056,17 грн; обладнання та МШП на суму 8 007,01 грн; земельну ділянку площею 0,2829 га без оплати. До акту додається перелік та оцінка основних засобів та МШП; перелік документів, що посвідчують права ТОВ "Славутич-Петроль" на майно та земельну ділянку; акт зауважень комісії НГВУ "Бориславнафтогаз" до об`єкту, що приймається. Судами встановлено, що земельна ділянка площею 0,2829 га, на якій знаходиться майновий комплекс "Ресторан "Борислав", перебувала у власності ТОВ "Славутич-Петрол" згідно з Державним актом на право власності на землю №031108 від 29.05.2000, виданим на підставі рішення Бориславської міської ради №511 від 21.10.1999 та договору купівлі-продажу № 999 від 10.03.2000.

Отже, відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову та змісту позовних вимог у справі № 914/904/17, на яку посилається скаржник, та справі, що розглядається, свідчить про неподібність правовідносин.

5.11. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "НІКА - 97" до ТОВ "СВІТЛАНА-2000" та Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради про визнання права власності на будівлю кафе площею 148,6 кв. м. на вул. Мурахтова, 2 у м. Кам`янське та скасування в реєстрі прав власності на нерухоме майно запису від 15.08.2005 про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за відповідачем-1. Водночас позовні вимоги у зазначеній справі були обґрунтовані тим, що спірне майно у 2000 році було внесено до статутного фонду позивача його засновником - ТОВ "Світлана-2000", що в силу статті 12 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить про набуття позивачем права власності на це майно. При цьому розглядаючи справу № 904/8186/17 апеляційним господарським судом було установлено, що з 1999 року і на момент звернення позивача із позовом у цій справі власником спірного майна є саме відповідач. Так, через два місяці після передачі майна до статутного фонду позивача відповідачем було здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно у Бюро технічної інвентаризації, про що свідчить відповідний реєстраційний напис від 17.05.2000 за № 337 на свідоцтві про право власності на спірне майно від 13.05.1999, а вже 31.08.2005 на виконання вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідач зареєстрував своє право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також відповідач з 1997 року і по теперішній час є постійним користувачем земельної ділянки під спірною нерухомістю та, відповідно, платником земельного податку. Оцінивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач передав до статутного фонду позивача саме право користування спірним майном, а не право власності на нього, а надані позивачем та враховані судом першої інстанції документи бухгалтерського обліку позивача не є правовстановлюючими та не підтверджують наявності в останнього титулу власника майна. Водночас Верховний Суд погодився із наведеним висновком апеляційного господарського суду.

Отже, відмінність установлених фактичних обставин та підстав позову у цій справі та справі № 904/8186/17, на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.

5.12. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 910/4032/18 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Жентол" до Чернівецької обласної ради про визнання права спільної часткової власності на об`єкт незавершеного будівництва автозаправної станції, яка знаходиться в м. Чернівці по вул. Енергетичній, 2, з часткою спільної часткової власності в розмірі 92%. Водночас, обґрунтовуючи позовні вимоги у зазначеній справі, позивач з посиланням на положення статей 328, 331, 778 Цивільного кодексу України та статтю 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", стверджував, що внаслідок проведених ним під час дії договорів оренди з дозволу орендодавця робіт з реконструкції, об`єкт оренди був повністю перебудований, а здійснені поліпшення призвели до створення нової речі, яка якісно відрізняється від первісно переданого в оренду об`єкта (трьох блок-пунктів та приміщення операторної АЗС). Оскільки внаслідок проведеної реконструкції було створено якісно нову річ, позивач є співвласником орендованого ним майна в частці, що відповідає понесеним ним витратам. При цьому, розглядаючи справу № 910/4032/18, господарські суди установили, що реконструкція орендованого майна позивачем не завершена, спірний об`єкт в експлуатацію не введений та не зареєстрований, а отже не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятий в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено. Тому Верховним Судом було зазначено, що в цьому випадку створення позивачем нової речі (новоствореного нерухомого майна), як результату поліпшення орендованого майна, не відбулося, оскільки вказане майно не було введене в експлуатацію та зареєстроване у встановленому законом порядку, що принципово виключає можливість набуття права спільної часткової власності на таке нерухоме майно на підставі частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України. У цьому випадку позивач, як орендар, має право тільки на відшкодування орендодавцем вартості витрат на здійснені за його згодою поліпшення майна, які не можуть бути відокремлені від орендованої речі.

На відміну від справи № 910/4032/18, у справі № 911/1264/19, що розглядається, судами було встановлено, що після завершення будівельних робіт ТОВ "Роял Кейтерінг" подало Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 11.06.2013 № КС143131620222. За результатами будівництва Комунальне підприємство Бориспільської районної ради Бориспільське районне Бюро технічної інвентаризації провело інвентаризацію та видало технічний паспорт на фабрику-кухню від 22.04.2013. Отже, відмінність установлених фактичних обставин у цій справі та справі № 910/4032/18, на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.

5.13. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 909/935/15 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Богородчанського районного споживчого товариства до Старунської сільської ради про визнання за позивачем права власності на торговий комплекс площею 1297,6 кв. м, розташований в с. Старуня Івано-Франківської області. Водночас позовні вимоги у зазначеній справи були обґрунтовані тим, що Богородчанським райвиконкомом було дозволено позивачу здійснити будівництво вказаного торгового центру. Будівництво було завершено, однак частина будівлі не була здана в експлуатацію, і на даний час відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності позивача на цей об`єкт нерухомості. При цьому, розглядаючи справу № 909/935/15, апеляційний господарський суд установив, що позивачем не надано доказів введення об`єктів нерухомого майна торгового комплексу в с. Старуня, загальною площею 1297,6 кв. м в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права. Враховуючи вимоги частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, результати висновку судової інженерно-технічної експертизи від 16.11.2015, яким визначено ступінь готовності торгового центру лише на 93%, а також те, що оскільки визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено, то суд дійшов висновку про передчасність позову, а тому відмовив в його задоволенні. Верховний Суд погодився із наведеним висновком апеляційного господарського суду.

Отже, відмінність підстав позову та установлених фактичних обставин у цій справі та справі № 909/935/15, на яку посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.

5.14. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.15. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.16. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.17. Ураховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1264/19, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Центральна лабораторія якості води та ґрунтів" Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1264/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак