Постанова

від 25.03.2021 по справі 303/6150/16-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/6150/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 березня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Фазикош Г.В.,

за участі секретаря - Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26 травня 2020 року (головуючий суддя Кость В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кольчинської селищної ради Мукачівського району, треті особи: Верхньовизницька сільська рада Мукачівського району, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування свідоцтва та державної реєстрації права власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із даним позовом, мотивуючи наступним.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2122781402:00:002:2801, згідно державного акту серії ЯД № 535289 від 05.10.2007. За твердженням позивача, земельна ділянка знаходиться поблизу межі між Кольчинською селищною та Верхньовизницькою сільськими радами.

ОСОБА_3 (чоловік відповідачки, який не є учасником даної справи) є власником земельної ділянки, яка знаходиться на межі Кольчинської селищної ради, площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 2122755302:00:002:0130, по АДРЕСА_1 , згідно державного акту серії ЯЕ № 444396.

Позивач зазначав, що між цими земельними ділянками розташована земельна ділянка площею 0,0782 га, право розпоряджатися якою мала Верхньовизницька сільська рада.

Зокрема, рішенням 3 сесії 22 скликання Мукачівської ради народних депутатів від 23.05.1995 було визначено межі між Кольчинською селищною та Верхньовизницькою сільською радами, а саме проходження меж між с.Кленовець та с. В.Визниця було визначено по існуючій межі садиби громадянина ОСОБА_3 . Тим же рішенням було зобов`язано Кольчинську селищну раду переглянути рішення в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0.29 га для ведення особистого підсобного господарства.

Вказував, що обставина щодо проходження межі між селами по існуючій межі садиби громадянина ОСОБА_3 підтверджується рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області від 24.11.1995 у справі №2-14/95, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 26.01.2016 у справі №303/6317/14-ц, довідкою Держсільгоспінспекції від 22.08.2014 №04/Ч-486, актом обстеження земельної ділянки ОСОБА_4 від 01.07.2014, а також даними Управління Держземагентсва у Мукачівському району, які зазначені у листі від 17.07.17 №В-21/0-22/6-14.

Натомість Кольчинська селищна рада поза межами своїх повноважень надала ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою та в подальшому передала їй у власність таку земельну ділянку площею 0,0782 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2122755300:11:102:0060, по АДРЕСА_1 , котра межує із земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 .

Доводи позовних вимог зводяться до того, що: 1) Кольчинська селищна рада не могла розпоряджатись земельною ділянкою, котра розташована поряд із земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 , оскільки це належало до компетенції Верхньовизницької сільської ради; 2) порушенням вважає те, що за однаковою адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться як земельна ділянка ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 2122755302:00:002:0130, так і земельна ділянка ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2122755300:11:102:0060, якій не присвоєно іншої адреси; 3) ОСОБА_1 також посилається на те, що він не погоджував меж суміжних земельної ділянки ОСОБА_2 .

Посилаючись на дані обставини позивач, збільшивши у квітні 2017 року позовні вимоги (т. 2, а.с.12-17), просив:

1. Визнати недійсним та скасувати рішення Кольчинської селищної ради 44 сесії 6 скликання від 17.06.2014 № 849-9 Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність , в частині відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0618 га в АДРЕСА_2 (далі - Рішення № 849-9);

2. Визнати недійсним та скасувати рішення Кольчинської селищної ради 46 сесії 6 скликання від 12.08.2014 № 886 Про проведення часткових змін та доповнень до рішення № 849-9 щодо відведення земельної ділянки у власність в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0782 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_2 (далі - Рішення № 886).

3. Визнати недійсним та скасувати рішення 7 сесії 7 скликання Кольчинської селищної ради від 19.05.2016 № 157-27 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність щодо затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0782 га в АДРЕСА_2 (надалі - Рішення № 157-27).

4. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку (інший правовстановлюючий документ) кадастровий номер 2122755300:11:102:0060.

5. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122755300:11:102:0060.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26.05.2020 у задоволенні позову відмовлено.

На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 осилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким його позов задовольнити.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Кольчинська селищна рада не могла розпоряджатись спірною земельною ділянкою, оскільки це належало до компетенції Верхньовизницької сільської ради; суд дійшов помилкових висновків щодо зміни меж між адміністративно-територіальними одиницями, між Кольчинською селищною радою та Верхньовизницькою сільською радою; місцевий суд не врахував обставин, встановлених судовими рішеннями, що набрали законної сили; порушенням вважає те, що за однаковою адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться як земельна ділянка ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 2122755302:00:002:0130, так і земельна ділянка ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2122755300:11:102:0060, якій не присвоєно іншої адреси; відповідач ОСОБА_2 влаштувала огорожу безпосередньо на межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 ; позивач є суміжним землекористувачем, однак він не погоджував межі земельної ділянки ОСОБА_2 .

У відзивах на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Носова Г.В., та представник Кольчинської селищної ради - Порохнавець П.І. - просили рішення суду залишити без змін.

Учасники справи та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.167-170, 172-176 т. 3). Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до приписів ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин щодо незаконності прийнятих Кольчинською селищною радою рішень відносно надання ОСОБА_2 земельної ділянки у власність; позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення вимог закону при набутті у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2122781402:00:002:2801, згідно державного акту серії ЯД № 535289 від 05.10.2007.

ОСОБА_3 (не є учасником даної справи) є власником земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 2122755302:00:002:0130, по АДРЕСА_2 , згідно державного акту серії ЯЕ № 444396.

У зв`язку з перейменуванням вулиць та перенумерацією будинків адреса ОСОБА_5 стала з АДРЕСА_3 на АДРЕСА_2 .

Позивач визнає ту обставину, що між цими земельними ділянками розташована земельна ділянка площею 0,0782 га.

Рішенням Мукачівської районної ради народних депутатів Закарпасткої області від 23 травня 1995 року 3-ої сесії ХХІІ скликання визначено проходження межі між Кольчинською селищною і Верхньовизницькою сільською Радами народних депутатів в районі Кленовець (Нижня Визниця) та с. Верхня Визниця встановити по існуючій межі с.Кленовець (Нижня Визниця) біля садиби ОСОБА_3 . Тим же рішенням було зобов`язано Кольчинську селищну раду переглянути рішення в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0.29 га для ведення особистого підсобного господарства (т. 1, а.с. 16, Т. 2, а.с. 29).

05.12.2002 Мукачівською районною радою 8 сесії 4 скликання за результатами розгляду клопотання Кольчинської, Бистрицької, Лалівської, Яблунівської, Станівської, Жнятівської, Івановецької, Зняцівської сільських та селищних рад прийнято рішення №140 про зміну меж населених пунктів, в тому числі с. Кленовець (т. 1, а.с. 52).

На виконання вищевказаного рішення Закарпатською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук розроблено проект встановлення нових меж (змін) населених пунктів смт. Кольчино, с.Кленовець, с.Жборівці, Кендерешів Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (т.1 а.с. 209-255), відповідно до якої до переліку контурів, включених в межу села Кленовець додатково включена ділянка № 1 загальною площею 32,90 га, в тому числі контур № НОМЕР_1 площею 0,4 га (т.1 а.с. 226).

Згідно даних Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.05.2017, земельні ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 знаходяться в межах контуру № НОМЕР_1 (т. 2, а.с. 135-136).

Дані межі були затверджені рішенням 7 сесії 4 скликання Закарпатської обласної ради від 20.06.2003 №205 (т. 1,а.с. 53-54).

Рішенням №849-9 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0618 га в АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 49).

У подальшому рішенням №886 попереднє рішення від 17.06.2014 №849-9 викладено в новій редакції, зокрема, визначено надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0782 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 50).

Рішенням №157-27 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність площею 0,0782 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 , та земельну ділянку за вказаною адресою, кадастровий номер 2122755300:11:102:0060, безоплатно передано у власність ОСОБА_2 (т.1, а.с. 51).

Судом першої інстанції ухвалою від 11.07.2017 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 призначалась судова земельно-технічна експертиза, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1.Чи межує земельна ділянка ОСОБА_1 кадастровий номер 2122781402:00:002:2801 із земельною ділянкою ОСОБА_2 кадастровий номер 2122755300:11:102:0060;

2.Чи змінювалися межі між населеними пунктами Кольчинської селищної ради та Верхньовизницької сільської ради в порядку, встановленому законом після 1995 року та коли саме?

3. У випадку зміни меж між населеними пунктами Кольчинської селищної ради та Верхньовизницької сільської ради, де саме проходить межа між населеними пунктами с.Кленовець, Кольчинської селищної ради та с.Клочки Верхньовизницької сільської ради, чи проходить вона по земельній ділянці ОСОБА_1 .?

4.Чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення земельних ділянок ОСОБА_1 , кадастровий номер 2122781402:00:002:2801, яка розташована за адресою: с.Клочки, Мукачівський район, Закарпатської області та ОСОБА_2 , кадастровий номер 2122755300:11:102:0060, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів?

5. Чи співпадає проходження межі між Верхньовизницькою сільською радою та Кольчинською селищною радою Мукачівського району Закарпатської області відповідно до проекту встановлення меж населених пунктів Кольчинської селищної ради народних депутатів Мукачівського району Закарпатської області, розробленого в 1992 році Закарпатським філіалом Української НДІ - земпроект та проекту встановлення нових меж (змін) населених пунктів смт.Кольчино, с.Кленовець, с.Жборівці, с.Кендерешів Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, розробленого в 2003 році Закарпатською філією Інституту землеустрою Української Академії аграрних наук?

Оскільки експертам не були надані витребовувані додаткові матеріали, судову земельно-технічну експертизу не було проведено.

Зважаючи на докази, які містяться у матеріалах справи та досліджені судом - рішення Мукачівської районної ради восьмої сесії четвертого скликання від 05.12.2002 №140 Про зміну меж населених пунктів (т. 1, а.с. 52), проект встановлення нових меж (змін) населених пунктів смт. Кольчино, с.Кленовець, с.Жборівці, Кендерешів Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (т.1 а.с. 209-255), розроблений Закарпатською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, рішення 7 сесії 4 скликання Закарпатської обласної ради від 20.06.2003 №205 (т. 1, а.с. 53-54), технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) частини межі населеного пункту с.Кленовець Кольчинської селищної ради Мукачівського району в натурі (на місцевості) (т.2, а.с. 149-164), лист Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Відділу у Мукачівському району від 04.05.2017 №0-7-0.23-19/108-17 (т. 2, а.с. 135), дані кадастрового номеру спірної земельної ділянки - 2122755300:11:102:0060, враховуючи, що висновки у справі №2-14/95 мали місце у 1995 році, і з того часу відбулося корегування адміністративного-територіальних меж Кольчинської селищної ради Мукачівського району, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 , на момент винесення оспорюваних рішень, знаходилася на території Кольчинської селищної ради Мукачівського району в межах села Кленовець.

Відтак, суд першої інстанції правомірно вважав, що Кольчинською селищною радою, яка у межах своїх дискреційних повноважень, передбачених статтею 12 ЗК України, наділена правом на розпорядження землями територіальної громади, зокрема і щодо передачі земельних ділянок з комунальної власності у власність фізичній особі, не було допущено порушень положень ст. ст. 80, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України чи інших актів цивільного законодавства, внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.

Аналогічний за змістом висновок міститься також і в постанові про закриття кримінального провадження від 28.02.2017 (т. 1, а.с. 191-194).

Вважаючи, що Кольчинська селищна рада не могла розпоряджатись спірною земельною ділянкою; вказуючи, що земельній ділянці, наданій ОСОБА_2 , не було присвоєно іншої адреси; що відповідач ОСОБА_2 влаштувала огорожу безпосередньо на межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 , позивач не вказав, яке саме його право порушено - чи існують у зв`язку з вказаним перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить йому

Відтак, ОСОБА_1 не доведено порушення його прав внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування оспорюваних рішень, не доведено фактичної наявності будь-яких обмежень у праві вільно розпоряджатися своєю земельною ділянкою, внаслідок прийняття таких рішень.

Стосовно доводів позивача про те, що земельна ділянка передана ОСОБА_2 без погодження з ним меж земельної ділянки, слід зазначити наступне.

З врахуванням правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №681/1039/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі №346/4408/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15-ц, суд першої інстанції зазначив, що підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Для передачі у власність заявнику земельної ділянки органу місцевого самоврядування достатньо власних повноважень. Діюче законодавство не обмежує право органу місцевого самоврядування на таку передачу відсутністю підпису суміжного землекористувача.

При цьому, у разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позивачем, всупереч вимогам ст ст 12, 81 ЦПК України, не доведено порушення відповідачами при передачі у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 його прав на користування, володіння та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у його власності. Отже, немає підстав для задоволення і похідних позовних вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтво про право власності, або іншого правовстановлюючого документу, та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2122755300:11:102:0060.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2021 року.

Головуюча:

Судді: