Ухвала

від 08.04.2021 по справі 2-645/10

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.04.2021

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

копія Справа № 2-645/10 Провадження № 6/401/36/21

08 квітня 2021 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Мельничика Ю.С., при прийнятті заяви Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про заміну сторони стягувача його правонаступником, заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

У квітня 2021 року представник ПАТ "ОТП Банк" звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на правонаступника ПАТ "ОТП Банк" у справі №2-2-645/2010 за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Статтею 442 ЦПК України, не врегульовані вимоги щодо форми та змісту заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

В силу ч. 2 ст. 174 та ч. 9 ст. 10 ЦПК України заява сторони виконавчого провадження є заявою по суті справи та до неї застосовуються загальні вимоги до форми, змісту позовної заяви та правил стосовно подання документів, що додаються до позовної заяви, які містяться у положеннях ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України.

Враховуючи викладене, виходячи із приписів частини 9 статті 10 цього ж Кодексу щодо застосування судом закону за аналогією, вимоги до вказаної заяви визначаються загальними нормами, зокрема, статями 175, 177 ЦПК України.

На підставі викладеного, заявник при поданні відповідної заяви повинен дотримуватись положень ст. 175, 177 ЦПК України щодо вимог до форми, змісту заяви та правил стосовно подання документів, що додаються до заяви.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява повинна містити виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України заявник зобов`язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази заявник може додати до заяви копії відповідних доказів).

З положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України вбачається, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вивчивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Так, згідно з ч.1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з ч. 5 ст. 442 ЦПК України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до положень ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Проте, заявником не надано доказів на виконання умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року, укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк", а саме: підтвердження оплати повної вартості прав вимоги (винагороди) за вказаним договором, згідно статті 5.1 Договору та акту приймання-передачі грошових зобов`язань (кредитного портфелю), як безумовної підстави для переходу прав кредитора.

Крім цього, статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Всупереч вказаним нормам, заявник не надав до суду доказів на підтвердження виконання умов, передбачених ст.516 ЦК України, а саме підтвердження повідомлення боржників/поручителів про відступлення прав вимоги.

Крім того, заявником до заяви про заміну сторони стягувача не додано документів, які необхідні для вирішення питання про заміну сторони стягувача, а саме інформації про стан виконавчого провадження на момент звернення до суду із даною заявою.

Частинами 2, 4, 5 ст.95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте, додані до заяви копії письмових доказів не засвідчені заявником у встановленому чинним законодавством порядку.

Порядок засвідчення копії документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55), згідно яких, відмітка про засвідчення копії документа складається: - зі слів "Згідно з оригіналом, - назви посади, - особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, - дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Не є доказом засвідчення ксерокопій документів належним чином, напис на пакеті документів "прошито та пронумеровано", оскільки даний напис свідчить лише про скріплення (прошиття) певного пакету документів, а не про засвідчення, що дані ксерокопії відповідають оригіналу свідчить напис, передбачений п. 5.27. Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003).

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Виходячи з зазначених положень закону, під правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правонаступника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Підставою правонаступництва є, в тому числі, і відступлення права вимоги.

Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни сторони виконавчого провадження у разі заміни кредитора у зобов`язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 512-514ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов`язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.

З вищезазначеного вбачається, що із заявою про заміну сторони може звернутися будь-яка сторона, яка не є стороною виконавчого провадження, або стороною по справі, а також сам державний виконавець.

З матеріалів цивільної справи №2-645/10 та доданих до заяви про заміну сторони стягувача документів видно, що первісним кредитором у зобов`язанні за правом вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк".

Так, заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2010 року у справі №2-645/10 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк заборгованість за кредитними договорами та визначено спосіб звернення стягнення і виконання рішення шляхом надання ПАТ ОТП Банк в особі Відділення АТ ОТП Банк в м. Кременчук право продажу будь-якій особі покупцеві і отримання коштів від продажу об`єкта нерухомого майна відповідно до укладеного договору іпотеки.

10 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та Публічним акціонерного товариства "ОТП Банк" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги, що укладений на підставі вказаного договору, відповідно до умов яких ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло усі права вимоги заборгованості за договорами кредиту згідно Додатку №1 до даного договору, в тому числі за договорами кредиту де боржниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до боржників.

Враховуючи викладене, із даною заявою про заміну сторони стягувача може звертатися ТОВ "ОТП Факторинг Україна", як правонаступник Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", при цьому, заявник ПАТ "ОТП Банк" у заяві жодним чином не обґрунтовує підстави звернення до суду із даною заявою саме ним, а не його правонаступником.

Суд враховує, що прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Відповідно до частин першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.

Таким чином, суд вважає за необхідне надати заявнику строк для усунення недоліків - 5 (п`ять) днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст.185, 260, 442 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Заяву Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про заміну сторони стягувача його правонаступником, заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - залишити без руху.

Запропонувати заявнику в п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали привести заяву у відповідність до вимог ст. 175 , 177 ЦПК України та виправити недоліки зазначені у мотивувальній частині даної ухвали.

Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду в зазначений строк заява буде вважатися неподаною і буде повернута заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С.Мельничик

Згідно з оригіналом