Рішення
від 07.04.2021 по справі 904/3942/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2021м. ДніпроСправа № 904/3942/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача: Середа Н.О.;

від відповідача: Локотков Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос" (м.Дніпро)

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (м. Дніпро)

про визнання дій незаконними та стягнення грошових коштів в розмірі 538 284 грн. 87 коп. в порядку регресу (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 20.10.2020)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд:

- зобов`язати Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - відповідач) здійснити коригування лімітів планового споживання електричної енергії до грудня 2020 року включно, відповідно до заяви від 26.05.2020 вих. № 50 Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос";

- зобов`язати Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" за власний кошт та за рахунок власних ресурсів відновити постачання електричної енергії виробничих приміщень (066345.1 та 066345.02) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос";

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в порядку регресу в розмірі 38 284 грн. 87 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- положеннями Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 передбачено, що в кінці кожного року споживач повинен надати оператору системи розподілу інформацію щодо розміру очікуваного споживання електричної енергії;

- умовами договору передбачено, що позивач зобов`язаний кожний місяць здійснювати передоплату за електричну енергію, відповідно до розміру очікуваного споживання електричної енергії, що розраховується приблизно на початку кожного року або відповідно до фактичних показників;

- позивачем під час дії карантину прийнято рішення зменшити обсяги споживання електричної енергії, адже значно зменшилися обсяги виробництва;

- 24.04.2020 позивачем надіслано лист № 36 на електронну адресу відповідача із проханням коригування планового споживання електричної енергії за травень 2020 року, у зв`язку із зменшенням обсягів виробництва через введення карантину на території України. Даний лист відповідачем задоволено, що підтверджується виставленим рахунком на оплату від 01.06.2020 № 11/066345/5/1 із скоригованим споживанням електроенергії;

- 26.05.2020 позивачем надіслано лист вих. № 50 на електронну адресу відповідача із проханням здійснити коригування лімітів планового споживання електричної енергії до кінця 2020 року;

- відповідачем надіслано позивачу лист від 05.06.2020 № 22867/1001, яким було відмовлено у коригуванні лімітів планового споживання електричної енергії до кінця 2020 року з причини того, що коригування можливе, однак, не менш ніж було спожито за той же період у 2019 році. Позивач зазначає, що вказана відповідачем причина є незаконною та порушує права позивача на отримання електричної енергії, особливо в умовах пандемії Сovid-19, яка склалась в Україні, та про що позивачем було зазначено у листах. При цьому, у минулому році споживання електричної енергії становило - 6 622 424 кВт*г;

- відповідачем необґрунтовано було відмовлено у зменшенні планових показників обсягів споживання електричної енергії до кінця 2020 року із посиланням на підпункт 2.4.3. положення Правил роздрібного ринку електричної енергії, який немає жодного відношення до позивача та з урахуванням того, що позивач вчасно сплачує рахунки за електроенергію;

- 01.07.2020 відповідачем відключено приєднання 066345.01 та 066345.02 виробничих приміщень позивача, у зв`язку із чим позивач не може проводити свою господарську діяльність;

- відповідач на думку позивача, незаконно відключив позивача від споживання електроенергії, у зв`язку з чим позивач несе великі збитки через повне зупинення господарської діяльності, через що велика кількість працівників товариства залишилась без роботи, особливо під час дії карантину;

- позивач є і виробником, і продавцем товару, у зв`язку із тим, що відповідач незаконно відключив позивача від споживання електричної енергії, господарська діяльність підприємства припинилась та у позивача не було можливості виробити та поставити товар у строки, передбачені договором від 24.06.2020, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна паперова мануфактура", через що останній звернувся із претензією від 14.07.2020 № 128 щодо сплати позивачем, відповідно до пункту 6.2. договору, договірної штрафної санкції покупцю у розмірі 20% від повної вартості недопоставленого у визначені сторонами строки товару, яка складає 38 284 грн. 87 коп. З 15.07.2020 по 21.07.2020 позивач повністю сплатив вказані штрафні санкції, що підтверджується виданими касовими ордерами;

- відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмір виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Ухвалою суду від 24.07.2020 позовну заяву було залишено без руху, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос" строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача надійшла заява (вх. суду № 33821/20 від 27.02.2020) про усунення недоліків позовної заяви.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду № 34652/20 від 30.07.2020), в якій він просив суд тимчасово, до прийняття рішення у справі, зупинити дію ліцензії Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Дніпропетровської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством), що видана відповідно до постанови від 16.11.2018 № 1440 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Ухвалою суду від 30.07.2020 позивачу було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 03.08.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 02.09.2020.

Від позивача надійшла заява про долучення документів (вх. суду № 40282/20 від 02.09.2020), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи листи відповідача від 08.05.2020 та від 06.07.2020 про здійснення коригування обсягів споживання електроенергії до кінця 2020 року.

Від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву (вх. суду 40287/20 від 02.09.2020), яке обґрунтоване необхідністю надання більшого часу, у зв`язку з переходом працівників підприємства на віддалений режим роботи на період карантину.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду 40352/20 від 02.09.2020), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:

- діючим законодавством України не передбачено обов`язок оператора системи розподілу здійснювати коригування обсягів очікуваного споживання електроенергії споживачем;

- відновлення електроживлення електроустановок споживача також було здійснено 10.08.2020 згідно з пунктом 7.12. ПРРЕЕ, у порядку визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу, після здійснення коригування договірної величини споживання та письмового звернення споживача щодо відновлення розподілу електричної енергії. Отже, на момент надання відзиву на позовну заяву спір між сторонами щодо коригування лімітів планового споживання електричної енергії до грудня 2020 року включно та відновлення постачання електричної енергії відсутній;

- позивач не довів суду, що укладене із ТОВ "Міжнародна паперова мануфактура" зобов`язання не було виконано саме з вини відповідача у даній справі;

- для покладення відповідальності за невиконане позивачем зобов`язання на відповідача, позивач повинен довести суду, що: 1) для виконання зобов`язань з поставки товару йому дійсно потрібна була електрична енергія (зазначити її кількість); 2) на момент укладення договору з ТОВ "Міжнародна паперова мануфактура" у нього була відсутня готова продукція, зазначена в Заявці, а отже була дійсна потреба в її виготовленні; 3) для виготовлення продукції у нього були наявні відповідні виробничі потужності (обладнання або устаткування); 4) для виготовлення продукції у нього була наявна достатня кількість необхідної сировини та пакувального матеріалу; 5) на момент укладення договору з ТОВ "Міжнародна паперова мануфактура" був наявний відповідний навчений персонал (штат робітників); 6) наявний був власний або залучений транспорт для доставки товару в обумовлене заявкою місце.

- укладений між позивачем та ТОВ "Міжнародна паперова мануфактура" договір поставки № 24/1- 2 від 24.06.2020 на думку відповідача носить явні ознаки фіктивності з огляду на те, що підприємство позивача, перебуваючи в стані простою внаслідок поширення коронавірусної хвороби та скрутному фінансовому становищі, в позасудовому порядку, добровільно сплатило на користь ТОВ "Міжнародна паперова мануфактура" штрафні санкції в сумі 38 284 грн. 87 коп., та ще й обравши готівкову форму розрахунку, за умови відсутності реальних очікувань в найкоротший термін повернути сплачені кошти на власну користь;

- у пункті 7.1 договору поставки № 24/1- 2 від 24.06.2020 зазначено, що сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс - мажорних обставин. Розповсюдження гострої респіраторної хвороби, спричинене коронавірусом, на думку відповідача, є форс мажорною обставиною. Погоджена сторонами поставка 16 000 пакунків паперу туалетного, рушників паперових та 30 000 паперу туалетного до квартири № 280 у багатоквартирному будинку №19 по проспекту Героїв у Дніпро також викликає у відповідача обґрунтовані сумніви щодо наявності у сторін цього договору реального бажання настання правових наслідків, обумовлених укладеним правочином.;

- з огляду на вищенаведене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 38 284 грн. 87 коп. з відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. суду №40353/20 від 02.09.2020), в якій він просив суд:

- зобов`язати відповідача здійснити коригування лімітів планового споживання електричної енергії до грудня 2020 року (включно) відповідно до заяви від 26.05.2020 вих. №50 Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос";

- зобов`язати відповідача за власний кошт та за рахунок власних ресурсів відновити постачання електричної енергії виробничих приміщень (066345.01 та 066345.02) позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 538 284 грн. 87 коп. в порядку регресу та 12 278 грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору. Вказана заява була подана позивачем у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України, отже була прийнята судом до розгляду.

У підготовче засідання 02.09.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу ознайомитися із поданою позивачем заявою про збільшення розміру позовних вимог. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, у судовому засіданні 02.09.2020 протокольно було оголошено перерву до 29.09.2020.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 41260/20 від 08.09.2020), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням їх збільшення та зазначає наступне:

- з початку відключення та станом на час відновлення електропостачання (з 01.07.2020 по 10.08.2020) ТОВ "ВК "Альбатрос" жодних грошових коштів на рахунки АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" не сплачено, отже АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" не мало можливості відновити електропостачання з підстав погашення боргу. Однак, 22.07.2020 ТОВ "ВК "Альбатрос" звернулось до суду з позовною заявою до АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди в порядку регресу, що і стало підставою для відновлення АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" законних прав ТОВ "ВК "Альбатрос", однак факт відновлення електропостачання не є підставою для ігнорування незаконних дій АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" в період з 01.07.2020 по 10.08.2020;

- відмовляючи у коригуванні обсягів споживання електроенергії та від`єднуючи ТОВ "ВК "Альбатрос" від споживання електроенергії, що зупинило виробництво товару на всьому підприємстві, відповідач намагається шляхом такого тиску та маніпулюючи своїм монопольним становищем на ринку, змусити позивача сплачувати йому грошові кошти за електроенергію, яка не споживається товариством в обсягах, що значно перевищують реальні обсяги споживання позивача;

- зменшення обсягів споживання електроенергії є правом ТОВ "ВК "Альбатрос", що було порушено зі сторони АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі". ТОВ "ВК "Альбатрос" не зобов`язано сплачувати грошові кошти за електроенергію, яка ним не споживається;

- підтвердженням того, що позивач займається як виробництвом так і постачанням товару свідчить інформація, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, серед видів діяльності товариства визначено: Основний код КВЕД 17.22 Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. суду № 44742/20 від 25.09.2020), в яких він просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням їх збільшення та зазначає наступне:

- задля виготовлення такої кількості товару (за двома заявками) підприємству необхідно споживання електроенергії до 1000 кВт, товариством на місяць (із коригуванням) замовлялось 20 000 кВт. Тобто, підприємством замовлено електроенергії у відповідача у достатній кількості для виготовлення товару за наданими від покупців заявками;

- щодо наявності відповідних виробничих потужностей для виготовлення товару, зазначеного у заявках, позивач зазначив, що на підтвердження того, що на виробництві позивача наявні відповідні технічні можливості (обладнання та устаткування) для виготовлення товару, зазначеного у заявках, було надано копії наступних документів: договір суборенди від 30.04.2020 № 300420/2; додаток 1 до договору суборенди від 30.04.2020 №300420/2 "Перелік майна, яке підлягає переданню від орендодавця орендареві"; акт приймання-передавання майна до договору суборенди від 30.04.2020 № 300420/2;

- за вказаним договором позивачу передано обладнання, достатнє для виготовлення рушників, серветок та паперу, а саме: обладнання цеху основи, обладнання цеху серветок, обладнання цеху рулончиків (макулатура), обладнання цеху паперових рушників;

- щодо персоналу, який виготовляє на виробництві позивача відповідний товар, позивач відзначив, що у кадровому штаті позивача нараховується 193 особи станом на квітень-червень 2020 року та 190 осіб станом на липень-вересень 2020 року, що є достатнім для виготовлення та постачання продукції;

- щодо транспортних засобів, що залучені позивачем для поставки товару, позивач відзначив, що у зв`язку із можливими змінами у замовленнях покупців та для більш точного формування маршруту логістичних перевезень для покупців, транспортний засіб залучається позивачем виключно по факту виготовлення замовлення (власний або на замовлення) або товар може бути вивезено самим покупцем;

- щодо наявності готової продукції на складі позивача - станом на час відключення відповідачем електроенергії, позивачем було надано бухгалтерську довідку та повідомлено, що позивач виробляє товар виключно на замовлення покупців, тому на складах позивача відсутня готова продукція, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1.

Від відповідача надійшли заперечення (вх. суду № 45062/20 від 28.09.2020), в яких він просить суд закрити провадження у справі в частині вимог про зобов`язати здійснити коригування лімітів планового споживання електричної енергії та відновлення постачання електричної енергії позивачу, у зв`язку з відсутністю предмету спору, та відмовити у задоволенні решти позовних вимог, посилаючись на наступне:

- на момент надання відповіді на відзив на позовну заяву спір між сторонами щодо коригування лімітів планового споживання електричної енергії до грудня 2020 року включно та відновлення постачання електричної енергії вже був відсутній;

- із позивачем, як власником об`єкту по вул. Будівельників, 60, електроживлення електроустановок якого здійснюється від технологічних електричних мереж основного споживача - ДП "БО ПМЗ ім. О.М. Макарова" на підставі заяви-приєднання споживача від 11.12.2018 (додаток 1 до договору розподілу), відповідно до статей 633, 634 Цивільного кодексу України, відповідачем було укладено публічний договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (далі - договір розподілу), який є чинним на сьогоднішній день;

- у разі, якщо фактичні значення обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період є меншими ніж розмір очікуваних обсягів споживання на цей же попередній період, наданих споживачем, то визначення суми авансового платежу або попередньої оплати здійснюється на підставі очікуваних обсягів споживання електричної енергії на цей період. Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем на підставі виставлених ОСР платіжних документів у строки, визначені в цих платіжних документах, які не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання такого платіжного документа споживачу. Попередня оплата або авансові платежі у будь-якому разі здійснюються споживачем не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться відповідно до фактичного обсягу розподіленої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду;

- отже, зобов`язання по оплаті авансового платежу за наступний місяць виникають у позивача 25 числа поточного місяця;

- щодо об`єктів побутових споживачів, а також у разі ненадання непобутовим споживачем зазначених відомостей про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік визначається оператором системи за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року;

- оскільки позивач наприкінці 2019 року не надав відповідачу відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії у 2020 році з помісячним або поквартальним розподілом у встановлений договором термін, відповідно до абзацу 2 пункту 2.4.3 ПРРЕЕ обсяг очікуваного споживання електричної енергії на 2020 рік було визначено відповідачем за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах 2019 року;

- всупереч твердження позивача, діючим законодавством України не встановлено обов`язок оператора системи розподілу (ОСР) за зверненням споживача щоразу здійснювати коригування обсягів очікуваного споживання електроенергії споживачем, а також не визначено спеціальної процедури;

- отже, відповідач вважає, що постачання електричної енергії було припинено правомірно та за умови дотримання вимог, встановлених чинним законодавством України в сфері електроенергетики, виключно через некомпетентні дії позивача, у якого сформувалось хибне уявлення щодо обов`язку оператора системи коригувати обсяги очікуваного споживання за кожним зверненням споживача;

- позивач в позовній заяві не навів норм закону або положень договору, що були порушені відповідачем, тобто фактично не зазначив правових підстав позову;

- також, на думку відповідача, з матеріалів справи не вбачається доказів наявності протиправної поведінки відповідача та причинного зв`язку між діями співробітників АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та збитками, які заподіяні підприємству позивача;

- відповідач ставить під сумнів той факт, що підприємство позивача значно скоротивши обсяги власного виробництва внаслідок поширення коронавірусної хвороби (СОVID-19), в позасудовому порядку, добровільно, за першою вимогою контрагентів сплатило на користь ТОВ "Міжнародна паперова мануфактура" та ТОВ "Мерчайдайзінг ЮА" договірні штрафні санкції в сумі 538 284 грн. 87 коп., а отже реально понесло означені збитки;

- відповідач припускає, що з великою долею вірогідності, дані кошти були або будуть в подальшому повернуті позивачу його контрагентами шляхом проведення безтоварних операцій, із використанням відповідних фінансово-господарських документів "реалізації" безготівковим розрахунком певної продукції, виконання робіт (вантажно-розвантажних, ремонтних, будівельно-монтажних, шляхових, проектних та ін.) або надання послуг (інформаційно-довідкових, маркетингових, рекламних, експертних, транспортних тощо), або навіть переведені в готівку і повернуті позивачу за вирахуванням відсотків за незаконні послуги.

У підготовче засідання 29.09.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 02.10.2020, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду додаткових доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 29.09.2020 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 01.11.2020 включно; у судовому засіданні 29.09.2020 протокольно було оголошено перерву до 21.10.2020.

Від відповідача надійшли заперечення щодо наданих позивачем додаткових доказів (вх. суду № 49443/20 від 20.10.2020), в яких він просить суд не приймати до розгляду договір поставки № 22/6-1 від 22.06.2020 та у задоволенні позовний вимог про стягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 538 284 грн. 87 коп. відмовити у повному обсязі, посилаючись на наступне:

- як вбачається з матеріалів справи, після отримання попередження про припинення розподілу електроенергії від оператора системи, позивачем легковажно та на власний ризик укладені: договір поставки № 24/1-2 від 24.06.2020 з ТОВ "Міжнародна паперова мануфактура" та договір поставки № 22/6-1 від 22.06.2020 з ТОВ "Мерчандайзинг ЮА", що свідчить про те, що власна груба необережність позивача сприяла виникненню та в подальшому збільшенню шкоди. При цьому, вина відповідача відсутня;

- договір поставки № 22/6-1 із ТОВ "Мерчандайзинг ЮА" укладено позивачем 22.06.2020, тобто ще до виникнення спірних правовідносин та звернення позивача до господарського суду з позовною заявою;

- проте, в позовній заяві або в іншому документі позивач не повідомив господарський суд про наявність цього договору, не зазначив та не обґрунтував причини, з яких доказ не було подано разом з позовною заявою;

- договір поставки № 22/6-1 від 22.06.2020 з додатками є неналежним доказом, оскільки наданий позивачем із порушенням встановленої законом процедури та має бути залишений судом поза увагою;

- на думку відповідача, у разі якщо позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу існуванням ще й договору поставки № 22/6-1 від 22.06.2020 із ТОВ "Мерчандайзинг ЮА", він повинен звернутися до господарського суду, подавши інший (новий) позов, оскільки даний договір становить вже інші підстави позову;

- зважаючи на те, що розподіл електроенергії позивачу було припинено лише з 30.06.2020, з самого дня погодження заявок 26.06.2020 позивач, всупереч частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України до виконання зобов`язання з невідомої причини не приступив та не вчиняв жодних дій для часткового виконання умов укладених ним зобов`язань перед контрагентами, що беззаперечно сприяло б відверненню або зменшенню розмірів штрафної санкції;

- також позивач не довів господарському суду, що з моменту погодження заявок і до моменту припинення розподілу електричної енергії у нього була відсутня об`єктивна можливість їх повного або часткового виконання;

- відповідач вважає, що договори було укладено позивачем за відсутності у нього реального бажання настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами, а з єдиною метою - отримання за рішенням суду від АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" грошових коштів відшкодування за рахунок начебто сплачених позивачем на користь третіх осіб договірних штрафних санкцій, що підтверджується фактичними обставинами справи.

Від позивача надійшла заява про зміну предмета позову (вх. суду № 49515/20 від 20.10.2020), у якій він просить суд:

- визнати незаконними дії Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос" у коригуванні лімітів планового споживання електричної енергії до грудня 2020 року (включно);

- визнати незаконними дії Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", що полягають у припиненні розподілу електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос";

- стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос" грошові кошти у розмірі 538 284 грн. 87 коп. в порядку регресу;

- стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос" витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 278 грн. 27 коп.

Від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, у якій він зазначає наступне:

- НКРЕКП є державним регулятором, що здійснює контроль за діяльністю підприємств у сфері енергетики (оператори системи розподілу, оператори системи передачі тощо), у тому числі за діяльністю відповідача;

- 16.10.2020 позивачем отримано лист НКРЕКП від 07.10.2020 № 10528/20.2/7-20, відповідно до якого НКРЕКП, як контролюючим органом у сфері енергетики, здійснено наступні важливі для справи висновки за результатами розгляду скарги: НКРЕКП визнало безпідставною відмову відповідача у коригуванні обсягів споживання електроенергії, так як вимогами чинного законодавства не передбачено умову коригування планового показника споживання в залежності від попереднього року. НКРЕКП зобов`язало відповідача здійснити коригування обсягів споживання електроенергії та зобов`язало скасувати платіж за червень 2020 року та здійснити перерахунок відповідно до фактичних обсягів споживання. НКРЕКП встановило, що відключення електроустановки може застосовуватись лише у разі несплати за використану (спожиту) електроенергію. Зазначені дії відповідача НКРЕКП визнало передумовою правопорушення на ринку електричної енергії, в частині недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;

- таким чином, НКРЕКП підтверджено, що відповідач незаконно відмовився коригувати обсяги споживання електроенергії позивача та незаконно відключив позивача від споживання електроенергії;

- оскільки зазначений лист отримано позивачем тільки 16.10.2020, у позивача не було можливості надати цей лист разом із позовною заявою.

У підготовче засідання 21.10.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу ознайомитися із долученим позивачем листом НКРЕКП. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, у судовому засіданні 21.10.2020 протокольно було оголошено перерву до 29.10.2020.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 51058/20 від 28.10.2020), в якому він просив суд відкласти розгляд справи на інший день, у зв`язку з хворобою відповідального за дану справу адвоката.

Від відповідача надійшли заперечення (вх. суду № 51060/20 від 28.10.2020), в яких він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача в частині відмови позивачу у коригуванні лімітів планового споживання електричної до грудня 2020 року включно та визнання законними дії відповідач, що полягають у припинення розподілу електричної енергії, не відповідають встановленим способам захисту прав, передбаченим статті 20 Господарського кодексу України. Також відповідач зазначив, що долучений до матеріалів справи лист НКРЕКП не створює правових наслідків, не є нормативно-правовим актом та має рекомендаційний характер

У підготовче засідання 29.10.2020 з`явився представник позивача; представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 29.10.2020 підготовче засідання було відкладено в межах розумного строку на 17.11.2020.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 54156/20 від 16.11.2020), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи лист ДП "ВО ПМЗ імені О.М. Макарова".

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 54159/20 від 16.11.2020), в якому він просив суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Міжнародна паперова мануфактура" та ТОВ "Мерчандайзинг ЮА", посилаючись на необхідність підтвердження реальності укладених з позивачем договорів поставки, а також проведення звіряння взаємних розрахунків щодо спірних сум.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 54161/20 від 16.11.2020), в якому він просив суд здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів, посилаючись на складній справи та невизнання позовних вимог відповідачем.

Від відповідача надійшли пояснення (вх. суду № 54410/20 від 17.11.2020), в яких він зазначив, що на даний момент триває збір доказів наявності електропостачання на об`єкт позивача, шляхом направлення адвокатських запитів.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 54480/20 від 18.11.2020), в якому він просив суд залучити до матеріалів справи копії адвокатських запитів.

У підготовче засідання 17.11.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні судом було розглянуто подане відповідачем клопотання.

Так, шляхом прийняття протокольної ухвали, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи, оскільки відповідачем не доведено наявність підстав для розгляду даної справи колегіально у складі трьох суддів, враховуючи те, що категорія та складність цієї справи цього не зумовлюють.

У вказаному підготовчому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для долучення до матеріалів справи відповідей на адвокатські запити, які на теперішній час ще не отримані відповідачем. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, у судовому засіданні 17.11.2020 протокольно було оголошено перерву в межах розумного строку до 07.12.2020.

Від позивача надійшли заперечення щодо наданих у судовому засіданні відповідачем документів (вх. суду № 56875/20 від 01.12.2020), в яких він зазначив таке:

- подані відповідачем три клопотання не були отримані позивачем;

- щодо наданої відповідачем довідки від 20.11.2020 - відповідачем було порушено строк для надання такого доказу до суду. Більше того, з вказаної довідки неможливо встановити відносно якої особи її надано, довідка підписана невідомою особою, а також вказана в ній інформація не стосується предмета спору;

- також, позивач заперечує проти залучення до участі у справі третіх осіб, оскільки це суперечить статті 50 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на права чи обов`язки вказаних осіб.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 57704/20 від 104.12.2020), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи довідку ДП "ВО ПМЗ імені О.М. Макарова" від 18.11.2020.

У підготовче засідання 07.12.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні судом було розглянуто подане відповідачем клопотання.

Шляхом прийняття протокольної ухвали, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Міжнародна паперова мануфактура" та ТОВ "Мерчандайзинг ЮА", оскільки відповідачем не доведено наявність підстав для такого залучення, передбачених статтею 50 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вказане, у судовому засіданні 07.12.2020 протокольно було оголошено перерву в межах розумного строку до 22.12.2020.

Від відповідача надійшли пояснення (вх. суду № 60689/20 від 21.12.2020), в яких він просив суд долучити до матеріалів справи лист ДП "ВО ПМЗ імені О.М. Макарова" від 03.12.2020.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 61190/20 від 22.12.2020), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи докази того, що обладнання підприємства позивача працює виключно від споживання електроенергії.

У підготовче засідання 22.12.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному підготовчому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для ознайомлення з долученими позивачем у судовому засіданні новими доказами. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, у судовому засіданні 22.12.2020 протокольно було оголошено перерву в межах розумного строку до 20.01.2021.

Від позивача надійшли заперечення до пояснень відповідача від 18.12.2020 (вх. суду №2158/21 від 18.01.2021), в яких він зазначив про те, що доводи відповідача не спростовують позовні вимоги позивача, а саме:

- щодо наданого відповідачем листа ДП "ВО ПМЗ ім. Макарова" № 157/1109 від 03.12.2020, позивач вказав, що, долучаючи дану інформацію про споживання позивачем реактивної енергії помісячно, а не поденно, останній намагається ввести суд в оману, на підтвердження чого позивачем залучено до матеріалів справи витяг з журналу обліку обсягів перетоків реактивної енергії ТОВ "ВК" Альбатрос" від 08.01.2020. Інформація, що міститься в журналі, складена на підставі показників лічильників, заведених в АСКОЕ. Доступ до цієї інформації є у АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", про що свідчить Акт вводу в промислову експлуатацію локального устаткування збору та обробки даних, складеного між позивачем, відповідачем та ПП "АТ Електро";

- відповідно до інформації, що міститься в журналі, можна встановити, що перетоки реактивної енергії були присутні в електромережі у період:

- 01.07.2020 - у день відключення електроенергії ДП "ВО ПМЗ ім. Макарова", у зв`язку з тим, що останнє відключило електроенергію у середині дня 01.07.2020, за лічильниками АСКОЕ у товариства обліковуються перетоки реактивної енергії, так як 01.07.2020 напруга у кабельних лініях до моменту фактичного відключення існувала;

- 10.08.2020 - з дня підключення товариства до споживання електроенергії і до кінця місяця за показниками АСКОЕ у товариства було споживання реактивної енергії, що є логічним, адже після підключення товариства, у кабельних лініях з`явилась напруга, що спричинила появу реактивної енергії;

- з 02.07.2020 по 09.08.2020, за показниками АСКОЕ, споживання як активної, так і реактивної енергії у позивача відсутнє;

- інформація, надана відповідачем помісячно, а не поденно є некоректною та, на думку позивача, долучена для введення суду в оману і не може вважатись належним доказом можливості споживання електроенергії позивачем у зв`язку із недостовірністю та недопустимістю наданого відповідачем доказу;

- позивачем не надано до суду договір поставки від 22.06.2020 № 22/6-1, укладений між позивачем та ТОВ "МЕРЧ ЮА", разом із поданням позову виключно через те, що претензія позивачем отримана 05.08.2020 - після подання позову та відповідно оплачена - 31.08.2020, що і стало причиною для збільшення позовних вимог;

- позивач відзначає, що обсяги виробництва станом на сьогоднішній день у товариства значно зменшилися через введення карантину, у зв`язку із чим товариство здійснює виробництво товару виключно на замовлення;

- у кінці червня позивачем отримано заявки на виготовлення товару, однак саме через незаконне відключення відповідачем електроенергії позивач не зміг виготовити товар та отримати дохід від діяльності, більш того, позивач був змушений оплатити штрафні санкції за прострочення строків поставки товару, що призвело до виникнення у позивача збитків, у зв`язку з чим позивач вважає вину відповідача у завданні позивачу збитків обґрунтованою та доведеною.

У підготовче засідання 20.01.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 20.01.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 20.01.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.02.2021.

Від позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів до матеріалів справи (вх. суду 4982/21 від 01.02.2021), в якій він просив суд долучити до матеріалів справи адвокатський запит та відповідь на нього, а також графік щоденного активного та реактивного навантаження по підключенням позивача за період з 01.07.2020 по 10.08.2020.

Від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. суду № 568/21 від 03.02.2021), в яких він зазначив, що позивач був належним чином попереджений про дату та час припинення розподілу електричної енергії, проте після отримання попередження на власний ризик уклав договори поставки від 24.06.2020 та від 22.06.2020, що свідчить про те, що власні дії позивача сприяли виникненню шкоди.

Судове засідання, призначене на 03.02.2021, не відбулось у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та перебуванням судді на лікарняному з 28.01.2021 по 22.02.2021 включно.

В подальшому, ухвалою суду від 23.02.2021 судове засідання було призначено в межах розумного строку на 10.03.2021.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх. суду № 11696/21 від 09.03.2021), в яких він зазначив, що у даній справі позивачем доведено склад цивільного правопорушення.

У судове засідання 10.03.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 25.03.2021 протокольно було оголошено перерву в межах розумного строку до 30.03.2021.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 15837/21 від 30.03.2021), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи докази того, що попередження отримано позивачем 29.06.2020 у відділенні АТ "Укрпошта", що підтверджується журналом вхідної кореспонденції позивача та штампом на вказаному попередження. Також позивачем було долучено до матеріалів справи листи, які підтверджують повідомлення покупців про неможливість поставки товару через відключення електроенергії.

У судове засідання 30.03.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному судовому засіданні були оглянуті оригінали таких договорів:

- договір поставки № 21/1-1 від 21.04.2020, укладений між АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ТОВ "Фобос Рент Груп", відповідно до умов пункту 6.2. якого, у випадку прострочення поставки товару штраф складає 80% від вартості непоставленого товару;

У судовому засіданні 30.03.2021 протокольно було оголошено перерву в межах розумного строку до 07.04.2021.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 17351/21 від 06.04.2021), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи вимогу відповідача від 30.06.2020, лист від 01.07.2020 та інформацію щодо відстеження поштового відправлення за № 4950110339030.

У судове засідання 07.04.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 07.04.2021 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також поданих у підготовчому провадженні заявах по суті справі та поясненнях.

У судовому засіданні 07.04.2021 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях, поясненнях.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 07.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є наявність підстав для визнання дій незаконними та стягнення коштів в розмірі 538 284 грн. 87 коп. в порядку регресу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - оператор системи розподілу, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос" (далі - спожива, позивач) укладено договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (далі - договір, а.с.16-27 у томі 1), відповідно до умов пункту 2.1. якого оператор системи розподілу надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки/точок розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних Оператора системи розподілу.

Згідно із пунктом 5.3. договору, тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків".

Пунктом 3 додатку 4 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (далі - додаток 4), розрахунки за послуги з розподілу електричної енергії здійснюються у грошовій формі за розрахунковий період, який становить один календарний місяць. На період до дати впровадження повномасштабного ринку електричної енергії, не побутовий споживач, звіти про покази засобів обліку може надавати у дати, встановлені договором про постачання електричної енергії, що діяв станом на 31.12.2018, до отримання окремого повідомлення від Оператора системи розподілу про зміну відповідної дати або за погодженням сторін.

Пунктом 4 додатку 4 встановлено, що оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати (крім побутових споживачів та суб`єктів господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення), якщо інше не узгоджене сторонами.

Відповідно до пункту 6 додатку 4, оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем на підставі виставлених Оператором системи розподілу платіжних документів у строки, визначені в цих платіжних документах, які не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання такого платіжного документа Споживачу.

Відповідно до пункту 5 додатку 4 до договору сума авансового платежу або попередньої оплати (якщо застосовується) визначається на основі фактичних значень обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній період дорівнює "0" (або для нових споживачів), сума авансового платежу або попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період. У разі, якщо фактичні значення обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період є меншими ніж розмір очікуваних обсягів споживання на цей же попередній період, наданих споживачем, то визначення суми авансового платежу або попередньої оплати здійснюється на підставі очікуваних обсягів споживання електричної енергії на цей період.

Положеннями Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) передбачено, що в кінці кожного року споживач повинен надати оператору системи розподілу інформацію щодо розміру очікуваного споживання електричної енергії.

Пунктом 2.4.3 ПРРЕЕ встановлено, що відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються всіма споживачами (крім побутових) оператору системи у термін, обумовлений договором, у порядку, встановленому Кодексом систем розподілу.

Щодо об`єктів побутових споживачів, а також у разі ненадання непобутовим споживачем зазначених відомостей про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік визначається оператором системи за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Обсяги очікуваного споживання повинні об`єктивно відображати прогнозоване споживання електроенергії або бути максимально наближеними до фактичних обсягів споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було введено у межах країни карантин та накладено певні обмеження як на фізичних так і на юридичних осіб. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами Кабінету міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020 .

Як вказує позивач, у зв`язку із зазначеними обставинами позивачем було прийнято рішення зменшити обсяги споживання електричної енергії, оскільки значно зменшились обсяги виробництва.

Так, позивач звернувся до відповідача із листом № 36 від 24.04.2020 із проханням коригування планового обсягу споживання електричної енергії за травень 2020 року, у зв`язку із зменшенням обсягів виробництва через введення на території України карантину (COVID-19) (а.с.32 у томі 1).

Даний лист відповідачем було задоволено, що підтверджується виставленим рахунком на оплату від 01.06.2020 № 11/066345/5/1 із скоригованим споживанням електроенергії (а.с.33 у томі 1).

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із листом № 50 від 26.05.2020, в якому просив здійснити коригування лімітів планового споживання електричної енергії до кінця 2020 року (а.с.34 у томі 1).

Відповідачем надіслано позивачу лист від 05.06.2020 № 22867/1001, яким відмовлено у коригуванні лімітів планового споживання електричної енергії до кінця 2020 року з посиланням на те, що коригування лімітів планового споживання на червень-грудень 2020 року можливе лише до фактичного обсягу споживання електричної енергії у 2019 році, а саме: в червня по грудень місяці - не менше ніж 6 622 424 кВт*г (а.с. 35 у томі 1).

01.07.2020 позивачу надіслано рахунок № 111/066345/6/1 за червень 2020 року на суму 643 695 грн. 54 коп. (а.с.42 у томі 1), який було оплачено споживачем (позивачем) на суму 10 000 грн. 00 коп. платіжним дорученням № 2046 від 26.05.2020 (а.с.41 у томі 1). При цьому, вказана оплата була здійснена позивачем з урахуванням наданої заявки про коригування планового споживання електричної енергії (10 000 кВт*г).

В подальшому, позивачем направлено відповідачу попередження про припинення розподілу електроенергії № 066345/1019739506/2020 від 11.06.2020, в якому вказана не скоригована ціна за червень 2020 року (а.с.36 у томі 1).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2020 о 9:45 згідно з вимогою АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" було здійснено відключення фідерів № 6Б та 16А підстанції №2, від яких живиться ТОВ "ВК "Альбатрос" (а.с.169 у томі 2).

При цьому, відповідно до підпункту 2 пункту 7.5. ПРРЕЕ, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі:

- заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником;

- недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача.

У попередженні про припинення розподілу електроенергії № 066345/1019739506/2020 причиною для відключення зазначено наявність боргу перед відповідачем.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент складання попередження про припинення розподілу електроенергії № 066345/1019739506/2020 заборгованість у позивача перед відповідачем за спожиту електроенергію була відсутня, а підставою для припинення постачання електричної енергії стала саме не оплата рахунку №111/066345/6/1 за червень 2020 року, який було виставлено на оплату авансового платежу за договором.

Отже, дії відповідача в даній ситуації були неправомірними, оскільки відповідно до підпункту 2 пункту 7.5. ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником у разі наявності заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію.

Неправомірність дій АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо припинення 01.07.2020 постачання електричної енергії ТОВ "ВК "Альбатрос" підтверджується також листом НКРЕКП від 07.10.2020 № 10528/20.2/7-20, відповідно до якого НКРЕКП вказало, що АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" має здійснити корегування планових обсягів споживання для ТОВ "ВК "Альбатрос" відповідно до заявки споживача на поточний рік та має скасувати виставлений авансовий платіж за червень 2020 року та здійснити перерахунок відповідно до вимог чинного законодавства. також в листі вказано про необхідність безоплатного відновлення постачання електричної енергії до об`єкта ТОВ "ВК "Альбатрос" (а.с.18-20 у томі 2).

Таким чином, судом відхиляються заперечення відповідача в частині правомірності його ді й по відмові у корегуванні планових обсягів споживання для ТОВ "ВК "Альбатрос", а також по припиненню постачання електричної енергії 01.07.2020.

В той же час, суд вважає, що позовні вимоги позивача про:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та визначає в частині другій способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відтак, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність у неї такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 13, 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, а цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Господарським судом встановлено, зокрема, зобов`язання відповідача надавати послуги з розподілу (передачі) електричної енергії споживачу, в процесі надання таких послуг дотримуватися умов договору та вимог спеціального законодавства (ПРЕЕ).

Отже, надання зазначеного виду послуг не є обов`язком, що виникає безпосередньо з закону, умови надання таких послуг визначаються саме договором.

Більше того, в процесі розгляду справи в частині вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу (щодо стягнення 538 284 грн. 87 коп.) обставини щодо правомірності оскаржуваних дій відповідача входять до предмета доказування у даній справі.

Враховуючи те, що положеннями статті 16 Цивільного кодексу України не передбачено такого способу захисту цивільних прав як визнання дій особи незаконними, а правовідносини між сторонами даної справи виникли з договору, суд приходить до висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів характеру спірних правовідносин. Тобто, вважаючи свої права порушеними відмовою відповідача від виконання зобов`язань за договором (або неналежним виконанням зобов`язань, передбачених договором), позивач мав застосувати відповідний зобов`язальний спосіб захисту, оскільки обраний позивачем спосіб в цій частині (визнання дій незаконними) не забезпечить відновлення будь-яких прав позивача.

Враховуючи вказане, у задоволенні вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови у коригуванні лімітів планового споживання електричної енергії до грудня 2020 року (включно), а також щодо припинення розподілу електричної енергії суд відмовляє.

Щодо вимог позивача про стягнення грошових коштів в розмірі 538 284 грн. 87 коп. в порядку регресу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1.4. ПРРЕЕ Оператор системи несе відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України, за завдані споживачу та/або електропостачальнику, іншому учаснику роздрібного ринку збитки внаслідок порушення ним умов договору та цих Правил.

Згідно із пунктом 5.1.5. ПРРЕЕ у разі переривання електропостачання, спричиненого неправомірними діями (бездіяльністю) оператора системи, він несе відповідальність перед споживачем та електропостачальником електричної енергії згідно з законодавством. Оператор системи несе відповідальність за дотримання умов договору та цих Правил щодо припинення або часткового обмеження електропостачання.

Підпунктом 20 пункту 5.5.1. ПРРЕЕ, споживач електричної енергії має право на відшкодування збитків, які виникли через дії чи бездіяльність субспоживача, електропостачальника, власника мереж, оператора малої системи розподілу, оператора системи, постачальника послуг комерційного обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна паперова мануфактура" (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір поставки № 24/1-2 (далі - договір поставки-1, а.с.46-49 у томі 1), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити товар, зазначений у заявці до договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити поставлений товар (пункт 1.1. договору-1).

Відповідно до пункту 3.3. договору-1 строк поставки: 7 календарних днів з дати отримання заявки, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Як вбачається з матеріалів справи, за вказаним договором покупцем було оформлено заявку № 2606-2 від 26.06.2020, в якій було замовлено товар на загальну суму 191 424 грн. 34 коп. (а.с.52 у томі 1).

В подальшому, у зв`язку з непоставкою обумовленого заявкою № 2606-2 від 26.06.2020 товару в строки, визначені пунктом 3.3. договору, ТОВ "Міжнародна паперова мануфактура" звернулось до позивача (постачальника за договором-1) з претензією № 128 від 14.07.2020 на суму 38 284 грн. 87 коп., яка була розрахована на підставі пункту 6.2. договору-1, відповідно до умов якого у випадку прострочення строків поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити договірну штрафну санкцію покупцю у розмірі 20% від повної вартості недопоставленого, у визначені сторонами строки, товару.

Отже, розмір штрафу за непоставку товару за заявкою № 2606-2 від 26.06.2020 по договору-1 складав 38 284 грн. 87 коп. (191 424,34 грн. х 20%).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем претензія ТОВ "Міжнародна паперова мануфактура" була задоволена у повному обсязі, в добровільному порядку в період з 15.07.2020 по 21.07.2020 було сплачено штраф в сумі 38 284 грн. 87 коп., що підтверджується квитанціями наявними в матеріалах справи (а.с.45 у томі 1).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить також із наступного.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у виді покладення на нього обов`язку відшкодування збитків.

Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, порушує імперативні норми права та тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи (тобто спричиняє шкоду).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком винної поведінки заподіювача шкоди.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі. Регресне зобов`язання характеризується такими ознаками: воно є похідним від іншого (основного) зобов`язання; один або всі його учасники є також суб`єктами основного зобов`язання; виконання одним учасником зобов`язання або навіть саме його виникнення зумовлюється діями або бездіяльністю осіб, з якими в майбутньому і встановлюються регресні зобов`язання (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 910/23070/17).

Принцип повної компенсації завданої шкоди означає також, що, хоча відшкодуванню підлягають будь-які матеріальні втрати потерпілої сторони, відшкодування збитків, втім, не повинно її збагачувати.

Судом проаналізовано зміст умов договору, зокрема в частині штрафних санкцій за його порушення, на предмет узгодження його з загальними засадами цивільного законодавства, визначеними в статті 3 Цивільного кодексу України, якими є справедливість, добросовісність та розумність, та встановлено, що такі умови їм не суперечать.

При цьому, суд відзначає, що в матеріалах справи наявні докази неможливості виконання зобов`язань позивачем за договором-1, внаслідок неправомірних дій відповідача, що виявилися в безпідставному припиненні 01.07.2020 електропостачання на об`єкт позивача (а.с.96-132 у томі 2). Крім того, на підтвердження того, що на виробництві позивача наявні відповідні технічні можливості (обладнання та устаткування) для виготовлення товару, зазначеного у заявці, було надано копії наступних документів: договір суборенди від 30.04.2020 № 300420/2; додаток 1 до договору суборенди від 30.04.2020 № 300420/2 "Перелік майна, яке підлягає переданню від орендодавця орендареві"; акт приймання-передавання майна до договору суборенди від 30.04.2020 № 300420/2 (а.с.149-211 у томі 1). З матеріалів справи також вбачається, що станом на час відключення відповідачем електроенергії, позивач виробляв товар виключно на замовлення покупців, отже на складах позивача була відсутня готова продукція, що підтверджується бухгалтерськими довідками № 1 та № 2 (а.с.203-207 у томі 1).

З огляду на дію у цивільному праві презумпції вини особи, яка вчинила правопорушення (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України), та відсутність у матеріалах справи доказів відсутності вини відповідача у вчиненні правопорушення у формі безпідставного припинення електропостачання на об`єкт позивача 01.07.2020; встановлення судом неправомірності таких дій з боку відповідача, враховуючи підтвердження належними доказами розміру заподіяної шкоди (в частині суми 38 284 грн. 87 коп.), наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, суд приходить до висновку щодо правомірності вимог позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 38 284 грн. 87 коп. в порядку регресу.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 500 000 грн. 00 коп. в порядку регресу суд зазначає таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерчандайзинг ЮА" (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір поставки № 22/6-1 (далі - договір поставки-2, а.с.116-118 у томі 2), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виробити та поставити товар, зазначений у заявці до договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити поставлений товар (пункт 1.1. договору-2).

Відповідно до пункту 3.2. договору-2 строк поставки: 10 календарних днів з дати отримання заявки.

Як вбачається з матеріалів справи, за вказаним договором покупцем було оформлено заявку № 2606-5 від 26.06.2020, в якій було замовлено товар на загальну суму 500 000 грн. 00 коп. (а.с.119-120 у томі 2).

У зв`язку з непоставкою обумовленого заявкою № 2606-5 від 26.06.2020 товару в строки, визначені пунктом 3.2. договору, ТОВ "Мерчандайзинг ЮА" звернулось до позивача (постачальника за договором-2) з листом з вимогою протягом 3 календарних днів здійснити поставку товару (а.с.121 у томі 2).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до ТОВ "ЕРУ Трейдінг" листом №22/07 від 22.07.2020, в якому просив підключити його до електромереж ТОВ "ЕРУ Трейдінг" (а.с.122 у томі 2).

На вказаний лист ТОВ "ЕРУ Трейдінг" було надано відповідь - лист № 1/27.07-02 від 27.07.2020, в якому повідомила про відсутність технічної можливості підключення до своїх мереж ТОВ "ВК "Альбатрос" (а.с.123 у томі 2).

Листом № 27/07 від 27.07.2020 позивач просив ТОВ "Мерчандайзинг ЮА" надати строк для виготовлення та поставки товару, посилаючись на незаконні дії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" з припинення електропостачання.

В подальшому, у зв`язку з непоставкою обумовленого заявкою № 2606-5 від 26.06.2020 товару в строки, визначені пунктом 3.2. договору, ТОВ "Мерчандайзинг ЮА" звернулось до позивача (постачальника за договором-2) з претензією № 45 від 05.08.2020 на суму 500 000 грн. 00 коп., яка була розрахована на підставі пункту 6.2. договору-2, відповідно до умов якого при порушенні строків поставки товару більше ніж на 5 календарних днів від строку, зазначеного у пункті 3.2. договору, постачальник зобов`язаний сплатити договірну штрафну санкцію покупцю у розмірі 100% від суми непоставленого у строк товару, зазначеного у заявці.

Отже, розмір штрафу за непоставку товару за заявкою № 2606-5 від 26.06.2020 по договору-2 складав 500 000 грн. 00 коп. (100% вартості непоставленого товару).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем претензія ТОВ "Мерчандайзинг ЮА" була задоволена у повному обсязі, в добровільному порядку та 31.08.2020 було сплачено штраф в сумі 500 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3003 від 31.08.2020 (а.с.126 у томі 2).

Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 500 000 грн. 00 коп. в порядку регресу не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості .

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом , згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту ; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань .

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості .

Відповідно до частини 2 статті 616 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Проаналізувавши всі обставини справи та наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач своїми діями сприяв збільшенню розміру збитків, які склали 500 000 грн. 00 коп., оскільки:

- позивач уклав договір № 22/6-1 від 22.06.2020, пункт 6.2. якого містив розмір штрафних санкцій, який суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості, є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, більше того, є більш вигідним кредитору порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань;

- у згаданому пункті мова йде про порушення зобов`язання всього на 5 днів, що свідчить про порушення балансу пропорційності та адекватності між допущеним порушенням та його наслідками;

- враховуючи дату отримання заявки від ТОВ "Мерчандайзинг ЮА" - 22.06.2020, а також умови пункту 3.2. договору-2, судом встановлено, що останнім днем поставки товару є 02.07.2020; електропостачання було припинено 01.07.2020. Отже, позивач, усвідомлюючи розмір штрафних санкцій по договору, отримавши заявку по договору-2 від ТОВ "Мерчандайзинг ЮА" 22.06.2020, не вчинив жодних дій, направлених на виконання умов договору в період з 22.06.2020 по 30.06.2020 ; в даному випадку позивач мав 8 з 10 передбачених договором днів на виконання заявки до моменту відключення електропостачання - 01.07.2020, отже ймовірність належного виконання позивачем умов договору за таких обставин навіть за умови наявності електропостачання досить невелика, оскільки станом на 01.07.2020 товар ним навіть частково виготовлений не був ;

- позивач не звертався до ТОВ "Мерчандайзинг ЮА" з проханням зменшити розмір санкцій, передбачених договором;

- штрафну санкцію позивач сплатив у добровільному порядку, чим сам позбавив себе права (у випадку судового розгляду позовних вимог про стягнення вказаної штрафної санкції) звернутися до суду із клопотанням про зменшення штрафу, тим більше, що порушення умов договору було допущено внаслідок незалежних від нього обставин, а розмір штрафної санкції є неспівмірним до самого порушення;

- для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер;

- водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

- вказаний договір укладено в період запровадженого в країні карантину (22.06.2020), що свідчить про підвищений ризик невиконання умов договору, оскільки у вказаний період державою запроваджуються певні заборони та обмеження, які неможливо передбачити сторонам в момент його укладення. При цьому, з метою з`ясування практики ведення своєї господарської діяльності ТОВ "ВК "Альбатрос", судом було досліджено зміст договорів з аналогічним розміром штрафних санкцій, а саме:

- договір поставки № 19/12-1 від 19.12.2019, укладений між АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ТОВ "Стальна компанія 2018", відповідно до умов пункту 6.2. якого - у випадку прострочення поставки товару штраф складає 65% від суми непоставленого товару. Отже, у вказаних договорах штраф узгоджений у розмірі 65% та 80% від основного зобов`язання. Доказів наявності інших договорів, які б передбачали штрафну санкцію за порушення його умов на 5 днів у розмірі основного зобов`язання позивач не надав, що свідчить про нетипові умови договору в частині штрафних санкцій для позивача.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог про стягнення грошових коштів в розмірі 500 000 грн. 00 коп. в порядку регресу є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Отже, суд об`єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 500 000 грн. 00 коп. в порядку регресу.

З приводу долучення до матеріалів справи заяв по суті справи, а також доказів на стадії розгляду справи по суті, суд зазначає наступне

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 574 грн. 27 коп. - частина витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про стягнення заборгованості за договором про визнання дій незаконними та стягнення грошових коштів в розмірі 538 284 грн. 87 коп. в порядку регресу (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 20.10.2020) - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м.Дніпро, Запорізьке шосе, будинок 22; ідентифікаційний код 23359034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Альбатрос" (49000, м.Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 106 А; ідентифікаційний код 41501062) - 38 284 грн. 87 коп. грошових коштів в порядку регресу та 574 грн. 27 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 09.04.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	07.04.2021
Оприлюднено	12.04.2021
Номер документу	96144012
Судочинство	Господарське

Фещенко Юлія Віталіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.04.2021 по справі 904/3942/20ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/3942/20

Рішення від 07.04.2021

Рішення
від 07.04.2021 по справі 904/3942/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ