Рішення

від 02.04.2021 по справі 191/1554/20

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1554/20

Провадження № 2/191/468/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бондаренко Г.В.,

за участю секретаря Лободи Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними , -

Встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 посилаючись на те, що він з матерю - ОСОБА_2 проживають в різних населених пунктах, на відстані близька 270 км. один від одного.

Мати позивача- є людиною похилого віку (досягла 81 річного віку). Приблизно з 2010 року вона практично перестала бачити на обидва ока, в силу чого не може самостійно виконувати будь-яку роботу по домашньому господарству, навіть не може самостійно відвідати крамницю. Проживає матір одна, тому позивачу доводиться дуже часто приїжджати до неї, справлятися до дому -купляти продукти харчування, ліки, доглядати за нею. Позивач не має власного автотранспорту, тому доводиться користуватися громадським транспортом, для цього необхідно зробити три пересадки і витратити на поїздку майже цілий день в одну сторону. Це дуже незручно і позивач не завжди має таку можливість.

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП Св № 021875, виданого Дібровською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області 23 бе резня 2000 року, та свідоцтва про право на спадщину серії та номер: 1843, виданого державним нота ріусом Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 10 грудня 2015 року - ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок площею по 5,06 гектарів кожна ( кадастрові номери- 1224881700:01:001:0071 та 1224881700:01:001:0072).

Позивач домовився з матір`ю, що вона передасть в оренду будь-якому фермеру свої два земельних паї і протягом двох-трьох років за рахунок орендної плати вони зможуть купити автомобіль для того, що позивач міг частіше відвідувати її і допомагати їй.

13 жовтня 2016 року додому приїхав відповідач і у відсутність позивача відвіз ОСОБА_2 на автомобілі до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., де між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 замість договору оренди земельної ділянки був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1033.

За цим договором ОСОБА_2 надала відповідачу право використовувати земельну ділянку площею 5,060 гектарів, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Дібровська сільська рада, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 1224881700:01:001:0071, для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису.

Строк дії договору - 49 років, плата за користування земельною ділянкою вста новлена у розмірі 4 900 грн. 00 коп. за весь час користування нею, яку ОСОБА_2 отримала до підписання цього договору.

Того ж дня, тобто 13 жовтня 2016 року, між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений другий договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1032.

За цим договором ОСОБА_2 надала відповідачу право використовувати земельну ділянку площею 5,060 гектарів, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Дібровська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 1224881700:01:001:0072, для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису. Строк дії договору - 49 років. Плата за користування земельною ділянкою вста новлена у розмірі 4 900 грн. 00 коп. за весь час користування нею, яку ОСОБА_2 отримала до підписання цього договору.

Вважає, що ці договори є незаконними і підлягають скасуванню з наступних підстав.

ОСОБА_2 є людиною похилого віку і в силу цього не зовсім адекватно орієнтується у просторі та часі. Крім того, ОСОБА_2 практично нічого не бачить - гострота зо ру у неї складає: на праве око - 0, 01, на ліве око - 0, 01. З такою гостротою зору людина практично не тільки не може прочитати текст на папері, але ледь бачить тільки контур папери ( в тумані).

Відповідно до вимог п. п. 3, 6 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5,- перед підписанням документа нотаріус зобов`язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників). Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

З тексту оспорюваних договорів від 13 жовтня 2016 року вбачається, що нотаріус уголос не прочитав ОСОБА_2 текст цих договорів, хоча вона не могла самостійно прочитати ці договори в силу наявності вади зору.

За таких обставин ОСОБА_2 підписала договори, не знаючії їх зміст, що призвело до прот иріч між волевиявленням сторони правочину його внутрішній волі.

Так, відповідач перед відвідуванням нотаріальної контори звернувся до ОСОБА_2 з пропози цією укласти договори оренди земельних ділянок і на підтвердження свого наміру передав їй гроші в розмірі 9 800 грн., кажучи при цьому, що це орендна плата за один рік.

Коли вони приїхали до нотаріальної контори, договори вже були складені і їй нотаріус запропонував підписати їх. Коли ОСОБА_4 повідомила про те, що вона нічого не бачить і не може прочитати договори, нотаріус відповів, що там нічого читати, що гроші отримані і залишилось тільки поставить свої підписи. При цьому нотаріус своєю рукою направляв руку ОСОБА_5 до місця, де необхідно розписатися. Вона розписалась на декількох аркушах паперу з якимсь текстом і відповідач відвіз її додому. Другі примірники договорів ОСОБА_2 не отримувала.

Коли позивач чергового разу приїхав до матері додому, вона повідомила його, що здала свою землю в оренду гарним людям, які одразу сплатили орендну плату за наступний рік і кожного року мала намір отримувати орендну плату.

Позивач попросив її показати договори оренди, але вона відповіла, що нотаріус не видав їй другій примірник договорів, але вона була впевнена, що підписала договори оренди і наприкінці 2018 року отримає орендну плату за два паї у розмірі приблизно 24 000 грн. і згодом вони зможуть купити власний автомобіль.

Коли наприкінці наступного року ОСОБА_2 не отримала орендну плату, вона не хвилювалася, оскільки вважала, що за цей рік вона вже отримала орендну плату і чекала орендну плату за 2018 рік.

Але, ані у 2018 році, ані у 2019 році відповідач жодного разу не відвідував ОСОБА_2 і не сплачував їй орендну плату і тільки після цього позивач вирішив з`ясувати це питання.

Після відвідування позивачем нотаріуса наприкінці 2019 року вони дізналися про те, що ОСОБА_2 підписала договори емфітевзису, а саме договори оренди землі.

Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду за результата ми розгляду цивільної справі № 487/2184/18-ц у постанові від 24 лютого 2020 року дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Ко дексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його мораль ним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і від повідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий, правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи право чину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істот ного значення, крім випадків, встановлених законом ( ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, на сильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилялася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істот не значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлу мачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі, пояснень сторін і письмо вих доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне зна чення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку з цим у догляді й сторонній допомозі тощо .

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такій правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин. визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

На підставі ч. 1 ст. 216 1 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все. ідо вона одержала на виконання нього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 182 ЦК України державна реєстрація права користування земельною ділянкою сільськогосподарських потреб (емфітевзис) кадастровий номер 1224881700:01:001:0072 за договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) серія та номер: 1032, виданим 13 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., відбулася 13 жовтня 2016 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про інше речове право за № 16894549.

Відповідно до ст. 182 ЦК України державна реєстрація права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) кадастровий номер 1224881700:01:001:0071 за договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: 1033, виданим 13 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О.О. відбулася 13 жовтня 2016 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про інше речове право за № 6895253.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини постої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відпо відно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстра цію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації допускається виключно з одночасним визнан ням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Просив суд визнати договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських пот реб (емфітевзис) від 13 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 13 жовтня 2016 року приватним нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., зареєстрований у реєстрі за № 1033- визнати недійсним; договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських пот реб (емфітевзис) від 13 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 13 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., зареєстрований у реєстрі за № 1032- визнати недійсним; скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О.О. про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільсь когосподарських потреб (емфітевзис) площею 5,060 гектарів, розташовану за адресою: Дніпро петровська область, Синельниківський район, Дібровська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 122488- 1700:01:001:0071, за реєстровим номером 16894549, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису; скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О.О. про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) площею 5,060 гектарів, розташовану за адресою: Дніпро петровська область. Синельниківський район. Дібровська сільська рада, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 122488- 1700:01:001:0072, за реєстровим номером 16895253, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.

Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі на підставах, які зазначені в позовній заяві.

Пояснив суду , що ОСОБА_2 не могла прочитати змісту правочинів, а нотаріус їй уголос не прочитав їх та про відсутність у ОСОБА_2 наміру укладати спірні договори, свідчать наступні докази:

-витяг з амбулаторної картки хворого ОСОБА_2 , з якого вбачається, що близько десяти років вона страждає на катаракту і гострота зору складає: на праве око - 0. 01, на ліве око - 0. 01;

-свідки, односельці ОСОБА_2 , які можуть підтвердити стан її здоров`я протягом останніх років;

-чернетка договору, надана позивачу приватним нотаріусом у 2019 році, з якого вбачається, що текст договору нотаріусом уголос не був зачитаний;

-чернетка заповіту від 13 жовтня 2016 року, надана позивачу приватним нотаріусом у 2019 році, з якого вбачається, що ОСОБА_2 , нібито, безоплатно заповіла сторонній особі - ОСОБА_3 свої земельні ділянки, в той час, коли у неї малися рідні діти та інші близькі родичі;

-заповітом від 18 лютого 2019 року (зареєстрований в реєстрі за № 27). з якого вбачається, що 18 лютого 2019 року ОСОБА_2 склала у секретаря виконкому Карпівської сільської ради новий заповіт, за яким все майно заповіла рідному сину ОСОБА_1 , тім самим анулювала попередні заповіти, що свідчить про відсутність у неї волевиявлення на складання попередніх заповітів;

-зі змісту спірних договорів вбачається, що вони були укладені строком на 49 років зі сплатою у роз мірі 4 900 грн., тобто, щорічна сплата складає 100 грн. 00 коп. Це смішний розмір фактичної орендної плати ( за своєю сутністю договір оренди та договір емфітевзису це практично одні, і теж), і жодний нормальний власник землі за таку ціну не погодиться віддати свою землю. Для порівняння- орендна плата за оренду земельного паю на території Дібровської сільської ради складає 12 000 - 15 000 грн. на рік. тому за 49 років ( за умови незмінності розміру орендної плати) власник земельного паю зможе отримати не менше ніж 588 000 грн., що в 120 разів більше, ніж передбачено спірними договорами. Навіть з урахуванням наявності ознак неадек ватності ОСОБА_2 ніколи б не погодилась втратити 582 100 грн. за свої землі і підписати такі договори. Крім того, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну гро шову оцінку земельної ділянки від 14 січня 2020 року нормативна оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 1224881700:01:001:0071) становить 142 834 грн. 81 коп., в тої час, коли ОСОБА_2 фактично продала цю земельну ділянку за 4 900 грн. за спірним договором, та що ( для підстраховки, щоб земля напевно не зникла від відповідача) видала йому заповіт;

-копією заяви ОСОБА_2 до начальника Управління Держгеокадастру у Синельниківському районі Дніпропетровської області від 13 листопада 2019 року, з якої вбачається, що приблизно восени 2016 року між ОСОБА_7 та ПАТ Агротехсервіс були укладені договори оренди земельних ділянок. Це підтверджує, що до цієї дати позивач був впевне ний, що з представниками ТОВ Агротехсервіс ( а ОСОБА_8 є засновником ТОВ Агро- техсервіс-Синельникове - див. витяг є ЄДРПОУ) матір уклала договори оренди землі. Факт звернення до Управління підтверджується листом Управління від 14 листопада 2019 року, вих №31-4-0.26-1062/114-19;

-копією заяви до приватного нотаріуса Кравченко О.О. від 13 листопада 2019 року, з якою позивач особисто звертався до нотаріуса 13 листопада 2019 року, але він відмовився отримувати цю заяву та реєструвати її, а також видавати копії договорів, обґрунтовуючи свою відмову тим. що під час їх підписання сторони, нібито отримали їх копії. Заміст цього він видав з комп`ютера чернетки одного з договорів емфітевзису від 13 жовтня 2016 року та заповіту від 13 жовтня 2016 року. З цієї заяви вбачається, що станом на 13 листопада 2019 року ОСОБА_2 та позивач були впевнені, що укладали договори оренди земельних ділянок. Саме з цієї дати вони дізналися про те, що ОСОБА_2 13 жовтня 2016 року уклала не договори оренди землі, а договори емфітевзису;

-довідками від 13.04.2020 року № 430 та від 09 квітня № 452, з яких вбачається, що ОСОБА_2 проживає одна в іншому населеному пункті та іншому районі;

-інші докази, які підтверджують, що волевиявлення ОСОБА_7 не було спрямовано на ук ладення договорів емфітевзису щодо своїх земельних ділянок.

Просив суд призначити у справі судово-медичну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання:

а) чи страждає ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , будь-яким захворюван ням на очі, якщо так, то яким саме?

б) чи носить це захворювання тривалий чи раптовий характер?

в) яка гострота зору у ОСОБА_2 .?

г) чи можна виключити те, що це захворювання очей було у ОСОБА_2 у 2016 році?

д) чи може ОСОБА_2 з такими вадами зору самостійно прочитати машинописний текст (зокрема, договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогоспо дарських потреб (емфітевзис) від 13 жовтня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 0071 без застосування окулярів?

Ухвалою суду від 02.04.2021 судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій просив суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю. Також, до закінчення судового розгляду відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

Згідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом було ухвалено про розгляд справи за відсутності відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши позиції сторін та докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, приходить до наступного.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП Св № 021875, виданого Дібровською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області 23 бе резня 2000 року, та свідоцтва про право на спадщину серії та номер: 1843, виданого державним нота ріусом Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 10 грудня 2015 року - ОСОБА_2 є власником двох земельних ділянок площею по 5,06 гектарів кожна ( кадастрові номери- 1224881700:01:001:0071 та 1224881700:01:001:0072).

13 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1033.

За цим договором ОСОБА_2 надала відповідачу право використовувати земельну ділянку площею 5,060 гектарів, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Дібровська сільська рада, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 1224881700:01:001:0071, для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису; строк дії договору 49 років, плата за користування земельною ділянкою вста новлена у розмірі 4 900 грн. 00 коп. за весь час користування нею, яку ОСОБА_2 отримала до підписання цього договору.

Того ж дня, тобто 13 жовтня 2016 року, між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 , був укладений другий договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право використовувати земельну ділянку площею 5,060 гектарів, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Дібровська сільська рада, цільове призначення- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224881700:01:001:0072; строк дії договору 49 років; плата за користування земельною ділянкою вста новлена у розмірі 4 900 грн. 00 коп. за весь час користування нею, яку ОСОБА_2 отримала до підписання цього договору.

Вказаний договір був також посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кравченко О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1032.

Разом з тим, при вирішенні цього спору суд приймає до уваги те, що позовна заява подана від імені ОСОБА_1 , який подав позов в інтересах своєї матері ОСОБА_2 , посилаючись на те, що його мати є людиною похилого віку.

При цьому, сам ОСОБА_1 не є власником земельних ділянок площею по 5,06 гектарів кожна ( кадастрові номери- 1224881700:01:001:0071 та 1224881700:01:001:0072), розташованих на території Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Крім того, ОСОБА_1 не був стороною правочинів, які він просить визнати недійсним.

За правилами ч.1,ч.2 ст.4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 46 ЦПК України- здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною 1 ст.47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦПК України - неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є повнолітньою особою, отже вона має процесуальну правоздатність .

Крім того, суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 визнана судом недієздатною, обмежено дієздатною або є інші підстави для представництва її інтересів в суді іншою особою, в тому числі її сином.

За таких обставин суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не довів суду підстави для звернення до суду в інтересах своєї матері ОСОБА_2 , оскільки само по собі те, що ОСОБА_2 старша 80 років не обмежує її в правоздатності і дієздатності і вона має самостійно реалізовувати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Ордер серії Дп №2042/035 від 30.09.2020 виписаний адвокатом Миргородським В.П. на підставі договору про надання правової допомоги ОСОБА_1

Кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/ відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Щодо критеріїв визначення заінтересованості особи, яка не є стороною правочину, у визнанні його недійсним в Аналізі ВССУ щодо застосування Постанови Пленуму ВСУ № 9 вказано наступне:

…Дискусійним і таким, що потребує дослідження, є питання щодо кола осіб, які можуть брати участь у справах про визнання правочинів недійсними… Під час вирішення спорів вказаної категорії у суддів виникає питання, чи будь-яка заінтересована особа вправі пред`являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами. ЦК не містить визначення поняття заінтересована особа , тобто залишає його оціночним. Тому слід ураховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

У зв`язку з цим виділяють кілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

У ч. 1 ст. 225 ЦК України використовується поняття інші особи, чиї цивільні права та інтереси порушені .

В окремих випадках ЦК конкретно вказує, яка саме заінтересована особа вправі оспорювати правочин, у якому вона не є стороною. Наприклад, правочин, укладений без згоди піклувальника, може бути визнаний недійсним за позовом піклувальника (ч. 2 ст. 223 ЦК України); опікун вправі оспорювати в судовому порядку правочин недієздатної особи (ч. 2 ст. 225 ЦК України); правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника в разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (ч. 4 ст. 369 ЦК України). У будь-якому разі судам необхідно враховувати, що коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказівка в ч. 3 ст. 215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану. Наприклад, це може бути позов співвласника майна за законом (одне з подружжя в силу презумпції спільності майна, спадкоємця, який прийняв спадщину) до іншого співвласника про недійсність правочину, укладеного ним з третьою особою, адже апріорі вважається, що позов пред`явлено стороною договору (співвласником відчуженого майна).

Незалежно від того чи є позивач стороною оспорюваного правочину, чи заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України для задоволення позову він повинен довести не лише існування формального порушення при укладенні договору вимоги закону, але і порушення таким договором його прав або охоронюваних законом інтересів .

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках , а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України сторона зобов`язана довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

При таких обставинах суд позбавлений можливості виконати вимоги ст. 264 ЦПК України щодо вирішення питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не надані суду документі, які підтверджують, що порушені його цивільні права. Також позивач не надав суду документи, які підтверджують те, що ОСОБА_2 не здатна самостійно реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_3 про застосування позовної давності суд прийшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено під час судового розгляду про те, що спірні договори укладались саме у формі договорів емфітевзису позивачці стало відомо в 2018 році після звернення до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко О.О. із заявами про надання документів.

З врахуванням викладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, скасування державної реєстрації права власності задоволенню- є необґрунтованими та недоказаними, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Оскільки в задоволенні позовних вимог судом відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати віднесені на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, суд-

Ухвалив :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 09.04.2021 року.

Суддя: Г. В. Бондаренко