Рішення

від 02.04.2021 по справі 383/1283/20

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1283/20

Номер провадження 2/383/117/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Могиленко В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Марку О.В.,

представника відповідача - адвоката Пономарьова О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання недійсними доручення, договору купівлі-продажу та державного акту на право приватної власності на землю, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила:

- визнати недійсним доручення, посвідчене 01 липня 2000 року секретарем виконавчого комітету Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Вітько Н.А., зареєстроване в реєстрі за №54;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 06.07.2000 року, укладеного між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Н.В., зареєстрований в реєстрі за №2326;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 12,34 га, розташованої на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, ділянка № НОМЕР_1 , серії І-КР №030483, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №15-474.

Позов обґрунтовано тим, що 02 листопада 1997 року на підставі рішення Бобринецької райдержадміністрації від 29.10.1997 року №468-р ОСОБА_1 , як члену КСП Новоградівське був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0245105, площею 7,18 в умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 02.11.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №581.

В той час коли позивач отримала сертифікат вона разом зі своєю матір`ю переїжджала до села Возсіяське Єланецького району Миколаївської області у зв`язку з чим передала сертифікат на зберігання до Новоградівської сільської ради в особі голови ОСОБА_3 . Через деякий час ОСОБА_3 повідомив позивача про те, що земельну ділянку належну їй на підставі сертифікату бажає обробляти ОСОБА_4 на що позивач надала свою усну згоду. Будь-яких документів позивач із ОСОБА_4 не укладала, оригінал належного їй сертифікату не передавала.

Наприкінці 2017 року позивач маючи намір оформити право власності на земельну ділянку згідно вказаного сертифікату, звернулась до Новоградівської сільської ради Бобринецького району із проханням повернути належний їй оригінал сертифікату, де їй було повідомлено, що оригінал був переданий ОСОБА_4 , який пізніше повідомив позивача ніби то вона в 2000 році продала свій сертифікат, що не відповідає дійсності.

17.12.2018 року на запит представника позивача надійшла відповідь з Відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в якій зазначено, що відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0245105, який зареєстровано 02.11.1997 року за №581. Проте вказано, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної частки (паю) від 06.07.2000 року право на дану земельну частку (пай) передано до ОСОБА_2 .

10.01.2019 року на повторний запит представника позивача надійшла відповідь з Відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в якій зазначено, що ОСОБА_2 виготовила державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР №030483, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №15-474 від 10.12.2001 року, де об`єднано земельні ділянки згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0245105 та сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0203395. Сформованій земельній ділянці загальною площею 12,34 га присвоєно кадастровий номер 3520885600:02:000:0662.

З метою отримання інформації стосовно наявності оригіналів документів, на підставі яких позивач відчужила своє право на земельну частку (пай) був зроблений запит до відповідного нотаріуса, проте лист був повернений у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Пізніше було з`ясовано, що нотаріальна діяльність ОСОБА_5 була припинена.

Копії оспорюваних договору та довіреності позивач отримала лише 05.04.2019 року з державного нотаріального архіву Кіровоградської області.

Як з`ясувалося з отриманих з державного нотаріального архіву документів 06.07.2000 року ОСОБА_3 , який діяв від імені позивача на підставі довіреності, уклав із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії КР №0245105 від 02.11.1997 року.

Посилаючись на викладене позивач стверджує, що про порушення свого права дізналась лише 17.12.2018 року.

Вказує, що доручення не підписувала та не уповноважувала ОСОБА_3 на продаж її права на земельну частку (пай), що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.01.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.38-39).

Ухвалою суду від 04.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.76-77).

Ухвалою суду від 02.04.2021 року відмовлено у задоволенні заяв представника позивача - адвоката Марку Олени Вікторівни про забезпечення її участі у судовому засіданні та проведення допиту позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (а.с.108-109).

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив застосувати строки позовної давності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Пояснення щодо позову не надав.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Бобринецької райдержадміністрації від 29.10.1997 року №468-р ОСОБА_1 , як члену колективного сільськогосподарського підприємства Новоградівське було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0245105, розміром 7,18 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 02.11.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №581, що підтверджується копією сертифікату (а.с.11).

Згідно копії відповіді Відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 17.12.2018 року №240/106-18, на запит адвоката Марку О.В. від 06.11.2018 року №19 повідомлено, що відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 , як член КСП Новоградівське отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0245105, зареєстрований 02.11.1997 року за №581. Також повідомлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної частки (паю) від 06.07.2000 року право на дану земельну частку (пай) передано до ОСОБА_2 про що зроблено запис у сертифікат серії КР №№0245105 від 24.07.2000 року (а.с.10).

01 липня 2000 року секретарем виконавчого комітету Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Вітько Надією Афанасіївною за реєстровим №54 було посвідчено доручення, згідно з яким ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 вести її справу в Бобринецькій нотаріальній конторі та продати належний їй сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР 0245105 ОСОБА_2 , що підтверджується копією доручення (а.с.20).

Згідно з копією договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 06.07.2000 року, ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої Новоградівською сільською радою 01.07.2000 року №54, від імені ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) в земельній ділянці КСП Новоградівське Бобринецького району, розміром 7,18 га в державних кадастрових гектарах без визнання меж цієї частки в натурі, посвідчене сертифікатом КР 0245105, виданим Бобринецькою районною держадміністрацією 02.11.1997 року та зареєстровано 02.11.1997 року за №581 (а.с.19). Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Н.В., зареєстрований в реєстрі за №2326. Про передання на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2000 року ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) було зроблено запис у сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0245105.

Відповідно до копії Державного акта на право приватної власності на землю серії І-КР №030483, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №15-474, ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Новоградівської сільської ради від 15.06.2001 року №71, є власником земельної ділянки площею 12,34 га, розташованої на території Новоградівської сільської ради, ділянка № НОМЕР_1 (а.с.16).

Згідно з копією висновку експерта від 03.03.2020 року №28 досліджуваний підпис, розташований в графі Підпис: в дорученні від 01 липня 2000 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.60-75).

Оскільки доручення та договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) вчинені у період дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), до спірних правовідносин, пов`язаних з укладенням вказаних угод, слід застосовувати норми цього кодексу.

Згідно з приписами статті 41, частини першої статті 62, частини першої статті 64 ЦК УРСР довіреністю визнається одностороння угода, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами та спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків тієї особи, яку представляють.

Положеннями статті 42 ЦК УРСР передбачено, що угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Мовчання визнається виявом волі укласти угоду у випадках, передбачених законодавством.

Частиною другою статті 44 ЦК УРСР передбачено, що письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Отже, з вищевказаних норм вбачається, що обов`язковою вимогою, що пред`являється до дійсної письмової угоди (довіреності) є наявність вільного волевиявлення особи, що її вчиняє на її укладення, що підтверджується її підписом.

Згідно з частиною першою статті 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Згідно частини першої статті 65 ЦК УРСР довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених у цьому Кодексі, та інших випадків, коли спеціальними правилами допущена інша форма довіреності.

Відповідно до статті 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові (стаття 225 ЦК УРСР).

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 не підписувала доручення, посвідчене 01 липня 2000 року секретарем виконавчого комітету Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Вітько Надією Афанасіївною за реєстровим №54, згідно з яким ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 вести її справу в Бобринецькій нотаріальній конторі та продати належний їй сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР 0245105 ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що вказане доручення є недійсним з моменту його укладення, адже не відповідає вимогам закону, оскільки не підписана позивачем.

Таким чином, ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 01 липня 2000 року, укладаючи спірний договір купівлі-продажу від 06.07.2000 року, продав спірне нерухоме майно ОСОБА_2 , чим порушені були вимоги закону, а саме ч.2 ст. 44, ч.1 ст. 48, ч.1 ст. 65, ч.1 ст.255 ЦК УРСР, оскільки ОСОБА_3 діяв поза волею власника - позивача.

Отже, договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 06.07.2000 року, укладений від імені позивача ОСОБА_3 на підставі недійсного доручення тобто без повноважень на укладення вказаного договору та також в силу порушення вимог закону щодо її підписання стороною, яка його укладає (волевиявлення) також підлягає визнанню недійсним.

Відповідно, у зв`язку із задоволенням вимог по визнання недійсними довіреності від 01 липня 2000 року та договору купівлі-продажу від 06 липня 2000 року, на підставі яких право на земельну частку (пай) посвідчене сертифікатом КР 0245105, виданим Бобринецькою районною держадміністрацією 02.11.1997 року та зареєстровано 02.11.1997 року за №581, перейшло у власність ОСОБА_2 , похідна вимога про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю площею 12,34 га, розташованої на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, ділянка № НОМЕР_1 , серії І-КР №030483, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №15-474, також підлягає задоволенню.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

За змістом ст. 6 захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, шляхом, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право.

Отже, обрані позивачем способи захист порушеного права шляхом визнання недісними спірних доручення, договору купівлі-продажу та державного акту є ефективними, адже відновлюють становища, яке існувало до порушення права, внаслідок чого позивач набуває право на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом КР 0245105, виданим Бобринецькою районною держадміністрацією 02.11.1997 року та зареєстровано 02.11.1997 року за №581.

Також припис пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за змістом якого до позовів про визнання оспорюваного правочину недійсним, а також про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину правила ЦК України про позовну давність застосовуються за умови, коли право на подання відповідного позову виникло після 1 січня 2004 року; до позовів же, право на подання яких виникло до зазначеної дати, застосовується попереднє законодавство про позовну давність, тобто відповідні норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року. Отже, оскільки право на подання даного позову виникло до 1 січня 2004 року, а саме в момент укладення довіреності від 01 липня 2000 року та договору купівлі-продажу від 06 липня 2000 року до спірних правовідносин застосовуються відповідні норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтями 71, 76, 80 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Аналогічні положення містяться у статті 257, частині першій статті 261 та частині п`ятій статті 267 ЦК України.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення Європейського суду з прав людини від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Під час судового розгляду представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності, внаслідок спливу строку позовної давності, оскільки строк позовної давності розпочався з дня укладення спірного угоди, дізналась про порушене право до 17.12.2018 року про що вказано в попередній позовній заяві зверненні до суду, а позивач повинна самостійно вживати заходів до збереження, користування та розпорядження своїм майном, однак не цікавилась долею свого майна (а.с.90).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 суду пояснила, що в 1997 році в с. Новоградівка Бобринецького району отримала сертифікат на землю. У зв`язку з переїздом у 2000 році до с.Возсіятське Єланецького району Миколаївської області залишила сертифікат в Новоградівській сільській раді, головою якої на той час був ОСОБА_3 . Сертифікат залишила у сільській раді, оскільки не знала що з ним робити. Згодом вважала, що втратила сертифікат. Про втрату сертифікату оголошення в газету не робила. До сільської ради щодо повернення сертифікату не зверталась, оскільки не було коштів на проїзд до Новоградівської сільської ради. Щоб відновити сертифікат звернулась за правовою допомогою до адвоката Левковича на ім`я якого видала доручення на представництво її інтересів. Щоб заплатити за послуги адвоката поїхала на заробітки до Польщі. Коли перебувала на заробітках адвокат про виконану роботу її не повідомляв та на огляд ніяких документів не надавав. До 2018 року щодо сертифікату їй нічого відомо не було. Повернувшись з Польщі сплатила за послуги адвокату 15000 грн., однак адвокат роботу не виконав та кошти їй не повернув. В той час коли адвокат Левкович надавав їй правову допомогу ніяких листів та судових повісток не отримувала. У 2018 році звернулась до адвоката Марку О.В. за правовою допомогою від якої дізналась про переоформлення права на земельну частку за договором купівлі-продажу без її підпису на ОСОБА_2 з видачею останній державного акту. Про оспорювану довіреність дізналася в грудні 2018 року від адвоката Марку О.В. Про державний акт також дізналася в грудні 2018 року.

З показань позивача ОСОБА_1 допитаної як свідка, судом встановлено, що про існування спірних довіреність, договору купівлі-продажу та державного актупозивач дізналась в грудні 2018 року від адвоката Марку О.В., що узгоджується з відповіддю відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №240/106-18 від 17.12.2018 року на запит адвоката Марку О.В. №19 від 06.11.2018 року, в якому повідомлено про видачу позивачу сертифікату на земельної частки (паю) КР 0245105 та передання права на земельну частку (пай) за укладеним спірним договором купівлі-продажу земельної частки (паю) від 06.07.2000 року до ОСОБА_2 (а.с.9, 10), а також листом вказаного відділу №3/106-19 від 14.01.2019 року на запит адвоката Марку О.В. №4 від 10.01.2019 року, з якого було встановлено позивачем існування спірного державного акту на ім`я ОСОБА_2 (а.с.14, 15-16). Отже, з огляду на узгодженість пояснень позивача ОСОБА_3 допитаної як свідка із зазначеною вище відповіддю відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №240/106-18 від 17.12.2018 року, суд визнає пояснень позивача достовірним доказом.

Отже, твердження представника відповідача про необхідність обчислення перебігу позовної давності з дня укладення спірного договору, є помилковим, оскільки він не збігається з днем, коли позивач довідалась або могла довідатись про порушення свого права спірним договором купівлі-продажу від 06 липня 2000 року, адже його не підписувала, як і довіреність від 01 липня 2000 року, на підставі якої він був укладений від її імені ОСОБА_3 , оскільки дізналась про його укладення від адвоката Марку О.В. лише в грудні 2018 року.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на зміст позовної заяви по справі №383/594/18 та лист прокурора від 27.02.2017 року, адже з копії позовної заяви по справі №383/594/18 вбачається, що вона була підписана від імені ОСОБА_1 її представником Левкович М.М . Натомість, з пояснень позивача, допитаного як свідка, судом встановлено, що позивач про зміст позовної заяви обізнана не була, адже представник Левкович М.М. їй ніяких документів не надавав.

Отже, трьохрічний строк позовної давності слід обчислювати з 17 грудня 2018 року, тобто дати надання відповіді відділом у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №240/106-18 від 17.12.2018 року, з якого позивач через адвоката Марку О.В. дізналась про перехід права на земельну частку (пай) до ОСОБА_2 та існування спірного договору купівлі-продажу (а.с.10). Таким чином, трьохрічний строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки позивач звернулась до суду з вказаним позовом 21.12.2020 року, що підтверджується відтиском штепеля підприємства поштового зв`язку на конверті, в якому надійшов позов по даній справі (а.с.26).

Оскільки в заяві про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення пропущено строку зазначається, що позивач дізнався про порушене право 17.12.2018 року із відповіді Держгеокадастру у Бобринецькому районі (а.с.25), тобто ОСОБА_3 звернулась до суду в межах трьохрічного строку позовної давності, який спливає 17.12.2021 року, а поновлення строку позовної давності можливе лише у разі його пропуску, суд приходить до висновку, що вказана заява задоволенню не підлягає, адже строк позовної давності позивачем при зверненні з даним позовом не пропущений.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за позовні вимоги сплатила судовий збір у розмірі 2522,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

На підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу надано квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 17.12.2020 року на суму 12315 грн. (а.с.22), однак в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги і розрахунок наданих послуг адвокатом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що є підставою для відмови у стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12315 грн.

З огляду на вище викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 41, 42, 44, 48, 59, 62, 64, 65, 71, 76, 80, 153, 224, 225 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання недійсними доручення, договору купівлі-продажу та державного акту на право приватної власності на землю - задовольнити повністю.

Визнати недійсним доручення, посвідчене 01 липня 2000 року секретарем виконавчого комітету Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Вітько Н.А., зареєстроване в реєстрі за №54.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 06.07.2000 року, укладеного між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Білорус Н.В., зареєстрований в реєстрі за №2326.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 12,34 га, розташованої на території Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, ділянка № НОМЕР_1 , серії І-КР №030483, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №15-474.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривень 40 копійок.

ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12315 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_3 , орган видачі - 3515 від 22.10.2018 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.

Суддя В.В. Бондаренко