Постанова

від 07.04.2021 по справі 296/6660/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/6660/19 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 76 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря судового засідання Лісової Т.С.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Комунального підприємства "Містобудівна політика міста Житомира" в особі ліквідатора Ткачук Таміли Андріївни

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 17 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Сингаївського О.П.

у цивільній справі №296/6660/19 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Комунального підприємства "Містобудівна політика міста Житомира" в особі ліквідатора Ткачук Таміли Андріївни про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 01.07.2018р. по 27.06.2019р. в сумі 93 482,07 грн., та відповідно до ст.56 Конституції України та ст.23 ЦК України стягнути заподіяну моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. В обґрунтування поданого позову зазначала, що з 2018 року вона обіймала посаду головного бухгалтера КП Містобудівна політика м.Житомира Житомирської міської ради і була звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України. В день звільнення підприємство не розрахувалось з нею, чим порушило вимоги ч.1 ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі на день звільнення становила 13 296,38 грн. 22.03.2019 року позивачка звернулась до Корольовського райсуду м.Житомира із заявою про видачу Судового наказу. 26.03.2019 року судом видано наказ про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 2 521,38 грн. Оскільки зазначена сума надійшла на картковий рахунок позивачки лише 27.06.2019 року, позивачка просила даний позов задовольнити.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП Містобудівна політика міста Житомира Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.07.2018 р. по 27.06.2019 р. в сумі 31 390,04 грн. без врахування відрахувань згідно діючого законодавства та 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 34 390,04 грн.

Цим же рішенням стягнуто з КП Містобудівна політика міста Житомира Житомирської міської ради в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 768,40 гривень.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2020 року виправлено описки та арифметичні помилки, що містить вступна та резолютивна частини рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року, а саме: в написанні прізвища ОСОБА_1 і читати прізвище позивача не … ОСОБА_2 … , а …Можарівської… ; розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню з КП Містобудівна політика міста Житомира Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 і читати суму не …82769,02 грн… , а …31 390,04 грн.… ; загального розміру грошових коштів, що підлягають стягненню з КП Містобудівна політика міста Житомира Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 і читати суму не …85769 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень 02 копійки… , а …34 390 (тридцять чотири тисячі триста дев`яносто) гривень 04 копійки… ; суми судового збору, що підлягає стягненню з КП Містобудівна політика міста Житомира Житомирської міської ради в дохід державного бюджету України і читати суму не …857,69 гривень… , а …768,40 гривень… .

У поданій апеляційній скарзі Комунальне підприємство "Містобудівна політика міста Житомира" в особі ліквідатора Ткачук Таміли Андріївни просить вказане рішення суду скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 13 296,38 грн. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що при поданні відзиву на позовну заяву відповідач частково визнавав позов, а саме не заперечував той факт, що підлягала стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 13 296,38 грн. Ця обставина в рішенні не відображена. Тому, на думку апелянта, судом порушено норми ч.6 ст.263 ЦПК України . Крім того вказує, що позивач у позовній заяві зазначає, що на день звернення до суду частково заборгованість по заробітній платі була погашена. Залишок становив всього 2 521,38 грн., а тому середній заробіток за час затримки розрахунку має бути співмірним по відношенню до суми заборгованості. Підприємство перебуває в стані припинення, тому кошти для сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку будуть виділені з місцевого бюджету, тобто за рахунок платників податків. Також апелянт вважає, що при зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір відповідно до Закону України Про судовий збір , чим порушено вимоги статей 175-177 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 09.02.2018 позивач обіймала посаду головного бухгалтера КП Містобудівна політика міста Житомира Житомирської міської ради та була звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України наказом №2 о/с від 30.06.2018 (а.с.3). В день звільнення підприємство не розрахувалось з нею, чим порушило ч.1 ст.116 КЗпП України.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Згідно довідки КП "Містобудівна політика міста Житомира" №38 від 30.06.2018 року заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 на день звільнення становила 13 296,38 грн.(а.с.4).

Як пояснили сторони в суді до грудня 2018 року вказана заборгованість частково була погашена.

26.03.2019 року Корольовським районним судом м.Житомира було видано судовий наказ у справі №296/2944/19 про стягнення з відповідача на її користь залишку заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 2521,38 грн. (а.с.7). Відповідно до виписки з карткового рахунку позивача, зазначена сума надійшла на її картковий рахунок 27.06.2019р. (а.с.8).

Вирішуючи трудовий спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про покладення на відповідача обов`язку виплатити позивачці компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку.

При цьому судом враховано, що відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, визначаючи розмір зазначеної компенсації, суд допустив помилку.

Так, середньоденна заробітна плата позивача, обрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (за два місяці роботи, що передували звільненню - квітень, травень) становила 325 грн.(6500+6500):40 робочих днів).

Компенсація за весь період затримки розрахунку, у зв`язку з цим, буде становити 80925 грн.(325х249).

Крім того суд не врахував, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення із ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати працівник.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Тобто, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, із чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Виходячи із встановлених обставин справи, а саме, що звільнення позивачки пов`язане із ліквідацією установи, яка є державною установою, заборгованість по заробітній платі частково погашена роботодавцем, із врахуванням співмірності стягнутого в судовому порядку розміру заборгованості загальному розміру заборгованості на день звільнення (19%), а також незначний розмір цієї заборгованості, апеляційний суд вважає, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має бути зменшений пропорційно розміру задоволеної судом суми - до 15375 грн. ( 80925х19%).

У зв`язку з наведеним рішення суду в цій частині вимог підлягає зміні.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині вимог апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Так, відповідно до ст.237-1 КЗпП України, підлягає задоволенню вимога позивача про відшкодування спричиненої моральної шкоди, яка полягала у необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, подачі та підтримання позову в суді, неможливості користування власними коштами, тощо.

Враховуючи тривалість та характер моральних страждань, а також засади виваженості, розумності і справедливості, суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки 3 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Містобудівна політика міста Житомира" в особі ліквідатора Ткачук Таміли Андріївни задоволити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року змінити в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зменшити розмір стягнутого з КП Містобудівна політика міста Житомира Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 31 390,04 грн. до 15375 грн.

У зв`язку з цим вважати загальну суму стягнуту на користь ОСОБА_1 - 18375 грн.

В решті рішення залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 09.04.2021 року.