Рішення

від 10.03.2021 по справі 759/1412/19

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1412/19

пр. № 2/759/258/21

11 березня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Семененко В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Чарухи В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фольга-Сервіс» про стягнення середнього заробітку, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПП «Фольга-Сервіс». В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 14 січня 2016 року по 28 жовтня 2017 року ОСОБА_1 працював на посаді намотувальника рулонів у ПП «Фольга-Сервіс». Наказом №5 від 23.10.2017 позивача було увільнено від роботи у зв`язку із призовом на строкову військову службу із збереженням місця роботи на період проходження строкової військової служби. За серпень-вересень 2017 року, що передували звільненню заробітна плата із врахування сплачених податків позивача складала 19000,00 грн. Однак відповідачем не проводилось нарахування і виплата середнього заробітку. У зв`язку з чим, на підставі ст. 119 КЗпП України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 110465,11 грн, компенсацію частини втрати заробітку в сумі 1 952,34 грн.

На підставі ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 24.01.2019 позов залишено без руху.

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 14.02.2019 у справі відкрито провадження, постановлено проводити розгляд позову за правилами загального позовного провадження.

27.03.2019 на адресу суду позивач направив заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 174093,02 грн., компенсацію частини втрати заробітку (інфляційних втрат) в сумі 8267,53 грн.

27.05.2019 відповідачем скеровано до суду апеляційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва про відкриття провадження у справі №759/1412/19 від 14.02.2019.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.08.2019 апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Фольга-сервіс» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14.02.2019 залишено без задоволення, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14.02.2019 залишено без змін.

01.10.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов в якому викладені заперечення проти позовних вимог. Так, представник відповідача зазначив, що оскільки на час призову ОСОБА_1 на строкову військову службу в Україні особливий період не діяв, на останнього не розповсюджуються гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП України. Також повідомив, що 03.05.2019 ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП, нараховано компенсацію за 34 дні невикористаної відпустки.У задоволенні позову відповідач просив відмовити повністю.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 17.12.2019 витребувано у ПП «Фольга-Сервіс» довідку про заробітню плату позивача за період з 13.01.2016 по 24.10.2017.

У відповіді на відзив позивач наголошує, що Верховний Суд у листі від 13.07.2018 №60-1543/0/2-18 на запит Міністерства оборони щодо тривалості особливого періоду в Україні сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття особливий період, посилаючись на постанову Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц установлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію». Таким чином, на позивача поширюються гарантії, визначені ч. 4 ст. 119 КЗпП України.

Окрім того, позивач на адресу суду 09.01.2020 заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 285653,23 грн., з яких: 260255,84 середній заробіток, 12798,19 грн. розмір інфляційних втрат, 12599,23 грн. 3% річних.

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.09.2020 закрито підготовчепровадженняуцивільній справізапозовом ОСОБА_1 до ПП «Фольга-Сервіс» про стягнення заборгованості (середнього заробітку) за час знаходження на військовій службі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 20.11.2020 прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фольга-Сервіс» про стягнення заборгованості (середнього заробітку) за час знаходження на військовій службі та призначено справу до судового розгляду по суті на підставі положень ч. 12 ст. 33 ЦПК України.

10.02.2021 представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час його не виплати з урахуванням інфляції (1207 днів з них 826 робочих днів) та прийняти до розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 27.03.2019 та 19.01.2020.

10.03.2021 представник відповідача скерував до суду заяву про повернення без розгляду заяв позивача про збільшення розміру позовних вимог від 27.03.2019, 09.01.2020 та 08.02.2020. Заяву аргументовано тим, що справа розглядається в загальному порядку, заяви від 27.03.2019 та від 19.01.2020, на які посилається позивач у заяві від 08.02.2020, відповідачу не направлялись, а заяву про збільшення позовних вимог від 08.02.2020 подано вже після закриття підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 2ст. 49 ЦПК Україникрім прав та обов`язків, визначених устатті 43 цього Кодексупозивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представником відповідача було повідомлено, що в останній заяві про збільшення позовних вимог булла описка, просив вважати її заявою про збільшення позовних вимог від 09.01.2020.

З урахуванням того, що підготовче провадження у даній справі закрито 04.09.2020, в судовому засіданні 11.03.2021 було принято протокольну ухвалу про залишення без розгляду клопотання позивача про збільшення позовних вимог від 10.02.2021, оскільки воно подано з порушенням процесуальних строків, при цьому, клопотань про поновлення процесуальних строків заява про збільшення позовних вимог не містить.

Щодо заяви про збільшення позовних вимог від 27.03.2019, слід зазначити, що з огляду на те, що підготовче провадження було закрито 04.09.2020 в ухвалі суду вказано, що судом було виконано всі дії, передбачені ч.2 ст. 197 ЦПК України, у тому числі і остаточне визначення позовних вимог, суд виходить зі змісту позовних вимог, викладених в заяві про збільшення позовних вимог від 09.01.2020, яка виходячи з дати її подання охоплює всі попередні заяви (а.с.131-132). При цьому, слід зауважити, що в якості доказів направлення відповідачу ПП «Фольга-Сервіс», заяви про збільшення позовних вимог від 09.01.2020 надано копію опису вкладення у цінний лист з оголошеною цінністю, який містить в переліку зазначену заяву та накладну АТ «Укрпошта» №0407702009130.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Представник відповідача 10.03.2021 до суду подав клопотання про відкладення розгляду справу у зв`язку з введенням на території України карантинних заходів.

Разом з цим, при розгляді вказаного клопотання, судом було взято до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року»Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року до 30 липня 2020 року на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04 травня 2020 рокубуло внесено зміни до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України та послаблені карантинні обмеження, а саме дозволено здійснення професійної діяльності адвокатами та нотаріусами.

За приписамистатті 129 Конституції Україниодним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Одночасно суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Водночас, участь представника відповідача у судовому засіданні не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом відповідно до ухвал, які наявні в матеріалах справи. При цьому, надаючи до суду клопотання про відкладення судового засідання, відповідач не навів достатнього обґрунтування неможливості участі його представників у судовому засіданні (якщо вони вважали таку участь необхідною), тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Судом зауважено, що лише посилання на встановлення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, без дійсної наявності перешкод, які виникли, у зв`язку з веденням такого карантину, у реалізації процесуальних прав учасниками процесу, що може вплинути на розгляд справи по суті, не має безумовним наслідком відкладення розгляду справи.

На даний час в Святошинському районному суді м. Києва працює система Електронний суд за допомогою якої учасники судового процесу можуть реалізувати права, та подавати в електронному форматі до суду процесуальні документи, пов`язані із розглядом справи у суді (як-то заяви по суті справи).

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практикиЄвропейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та йогозначення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004р.)

Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).)

Крім цього, суд звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17 березня 2020 року Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20 березня 2020 року Комітет Верховної Ради України з питань правової політики зазначив, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах.

Запровадженні карантинні заходи, на які посилається відповідач, не передбачають обмеження гарантованоїстатті 33 Конституції Українисвободи пересування, зважаючи на що не вбачається будь-якого обґрунтування існування об`єктивних перешкод в участі у судовому засіданні, явку в яке не було визнано обов`язковою.

При цьому, відповідач не був позбавлений права братии участь в судовому засіданні за допомогою он-лайн сервісів, проте, не виявив бажання скористатись своїм правом.

З огляду на викладене, судом було постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

З огляду на наведене, , з урахуванням положень ч.1 ст. 223 ЦПК, відповідно до яких неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Сторони визнають, що ОСОБА_1 з 13.01.2016 працював у ПП «Фольга-сервіс» на посаді намотувальника рулонів. Наказом №5 від 23.10.2017 ОСОБА_1 було увільнено від робот из 24.10.2017 у звязку з призовом на строкову війському службу зі збереженням місця роботи та посади на період проходження строкової військової служби із збереженням місця роботи та посади на період строкової військової служби.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину 27.10.2017

Згідно з витягом з наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №234 від 27.10.2017 ОСОБА_1 у зв`язку з призовом на строкову військову службу присвоєно військове звання «Солдат», який убуває із збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 до військової частини Національної Гвардії України для проходження строкової військової служби.

Згідно з ч. 2ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною 6 ст. 2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено наступні види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військова служба (навчання) курсантів військових навчальних закладів, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Вищевказане дає право стверджувати, що існують такі види військової служби: строкова військова служба, військова служба під час мобілізації на особливий період, військова служба за контрактом.Позивач вступив на строкову військову службу.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ1134/476/АВ/П/ПТ від 06.09.2018 ОСОБА_1 увільнено від роботи з 24.10.2017 з ПП «Фольга-Сервіс» з 24.10.2017 у зв`язку із призовом на строкову військову службу (підстава: повістка Святошнського районного у м. Києві військового комісаріату). Однак, при вчиненні відомостей розрахунку зарплати з жовтня 2017 по 06 вересня 2018 встановлено, що адміністрацією підприємства ОСОБА_1 не збережено середній заробіток, а також у відомостях розрахунку зарплати відсутня інформація про нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку та не надано відомостей про виплату чи відомостей нарахування коштів на карткові рахунки співробітників середнього заробітку ОСОБА_1 .

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу.

Отже, за загальним правилом, сформульованим у п. 3ст. 36 КЗпП України, вступ працівника на військову службу є підставою для припинення укладеного з ним трудового договору, але винятки з цього правила окремо визначені у відповідних частинахст. 119 КЗпП України.

У листі Святошинського районного у м. Києві військового комісаріату №ВК/540 від 01.04.2019 зазначено, що призовник ОСОБА_1 , 1995 р.н., 27.10.2017 призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Станом на 01.04.2019 до Святошинського районного у м. Києві військового комісаріату для постановки на військовий облік після звільнення в запас не звертався.

За даними Військового квитка серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину НОМЕР_2 ; звільнений (демобілізований) в запас 25.04.2019.

Наказом директора ПП «Фольга-Сервіс» ОСОБА_2 №13-к від 03.05.2019 ОСОБА_1 , намотувальника рулонів, 03.05.2019 звільнено за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. Компенсацію нараховано за 34 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки.

Відповідно до розписки від 08.05.2019 ОСОБА_1 отримав трудову книжку 08.05.2019.

Згідно з платіжним дорученням №2455 від 08.05.2019 перераховано 4927,00 грн, платник: ПП «Фольга-Сервіс», отримувач: АТ КБ «Приватбанк», призначення платежу: виплата розрахункових ОСОБА_1 №4149499106939646.

У заяві від 05.11.2019 ОСОБА_1 до Директора ПП «Фольга-Сервіс», заявник зазначає, що час несення ним строкової служби з 24.10.2017 по 25.04.2019 включно.

Відповідач не спростував вказаний позивачем період проходження служби.

Відповідно до довідки №1 про доходи від 30.01.2020 ОСОБА_1 , працюючому за основним місцем роботи в ПП «Фольга-Сервіс» намотувальником рулонів, нараховано заробітню плату в натуральній формі в серпні 2017 5000,00 грн., в вересні 2017 5000,00 грн. Довідку підписано директором ПП «Фольга-Сервіс» ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3 та посвідчено відтиском печатки ПП «Фольга-Сервіс».

Згідно зіст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП Українивизначено, що законодавство про працю складається зКЗпП Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ч. 1, ч. 3ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 119 КЗпП Українина час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбаченихзаконами України «Про військовий обов`язок і військову службу»і «;Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з ч. 3 вказаної статті, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий періодабо прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації,зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 2статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою та четвертоюстатті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті51, частиною п`ятою статті53, частиною третьою статті57, частиною п`ятою статті61 Закону України «Про освіту».

Позивач був призваний на строкову військову службу.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про оборону України»особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На час призову позивача набрало чинності рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в діюУказом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

На час виникнення спірних правовідносин вказане рішення Ради Національної безпеки та оборони України не втратило свою чинність, не скасоване, а обставини, які стали підставою для його прийняття суттєво не змінилися.

Відповідно до примітки достатті 4 Закону України «Про Раду Національної безпеки та оборони України»кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.

Таким чином, на час призову позивача на строкову військову була наявна, визнана рішенням Ради Національної безпеки та оборони України кризова ситуація, що загрожує національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені цим рішенням, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України. Така позиція кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 09.06.2020 у справі №385/993/17.

Відтак, вступ позивача на військову службу за таких обставин надає йому право на збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві відповідно до ч. 3ст. 119 КЗпП Українита ч. 2ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд бере до уваги, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» є спеціальним в частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу. І саме цей Закон визначав гарантії щодо збереження за призовником його робочого місця та середньомісячного заробітку (грошового забезпечення) на час перебування його на строковій військовій службі.

Таким чином, враховуючи викладене, а також зазначені норми, суд дійшов висновку, що на позивача поширюються гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України та позивач має право на отримання середнього заробітку за основним місцем роботи протягом всього строку служби

При розрахунку середнього заробітку суд керується ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно довідки відповідача, розмір заробітної плати позивача за останні два місяці, які передували звільненню, становив: у серпні 2017 року 5000,00 грн., у вересні 2017 року 5000,00 грн., що разом становить 10000,00 грн. Кількість робочих днів складає 43 дні, середньоденний заробіток становить 232,55 грн., виходячи з розрахунку 10000,00/ 43.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Кількість робочих днів за період з 24.10.2017 (наступний день за днем увільнення) по 25.04.2019 включно, становила380.

Таким чином середній заробіток за період з 24.10.2017 року - дня наступного за днем увільнення по 25.04.2019 року,включно, становить 88369,00 грн., виходячи з розрахунку 232,55 грн. х 380 робочих днів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлені судом обставини справи свідчать про протиправність бездіяльності выдповыдача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) під час проходження строкової військової служби, у відповідності до ч.3 ст.119 КЗпП України, з 24.10.2017 року - дня наступного за днем увільнення по 25.04.2019 року, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до переконання, що з ПП «Фольга-Сервіс» на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по виплаті середнього заробітку під час проходження строкової військової служби за період з 24.10.2017 до 25.04.2019 року в сумі 88369,00 грн.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за період після звільнення, оскільки вказані вимоги є передчасними.

Щодо вимоги позивача стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України. Отже, приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої ЦК України).

Тобто, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Аналогічного висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц.

Таким чином, вимога позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості з виплати середнього заробітку є безпідставною та не підлягає задоволенню.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що порушене право позивача має бути відновлено шляхом стягнення з Приватного підприємства «Фольга-Сервіс» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку під час проходження строкової військової служби останнім в розмірі 88 369,00 грн

З відповідача до державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі, пропорційному до розміру задоволених позовних вимог, а саме 883,69 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 49, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 354, 625 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фольга-Сервіс» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Фольга-Сервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 88 369,00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Фольга-Сервіс» на користь держави суму судового збору в розмірі 883, 69 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Святошинський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинностіЦПК Українив редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 22.03.2021.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Приватне підприємство «Фольга-Сервіс» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Під Голоском, 27, ЄДРПОУ: 40016440).

Суддя Ю.В. Войтенко