Постанова

від 05.04.2021 по справі 922/3353/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2021 р. Справа № 922/3353/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від Позивача: від Відповідача: Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. Склярук С.І. не з`явився; не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2020 року у справі№922/3353/20 (суддя Байбак О.І.) за позовом до відповідача: про Товариства з обмеженою відповідальністю "Політег мет" м.Дніпро Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" м.Харків стягнення 410 487, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року до господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Політег мет", м. Дніпро (далі - Позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія", м. Харків (далі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 410 487,80 грн. суми заборгованості за договором поставки №УЛ-02/19 з яких: 363 267,30 грн. сума основного боргу; 35 212,64 грн. сума пені; 8 065,86 грн. відсотки річних; 3 942,00 грн. інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2020 року у справі №922/3353/20 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 363 267,30 грн. основного боргу, 35 148,57 грн. пені, 8 035,05 грн. відсотків річних 3 942,00 грн. інфляційних втрат та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6 155,90 грн. В задоволенні решти позовних вимог судом - відмовлено.

Відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в повному обсязі та ухвалити по справі №922/3353/20 нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Політег мет" м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" м.Харків про стягнення заборгованості - відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає наступне:

- суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення не взяв до уваги доводи Відповідача щодо неможливості належним чином представляти власні інтереси в судових засіданнях, чим порушив конституційне право сторони процесу на участь у судовому розгляді;

- судом не було надано належної оцінки неможливості Відповідача своєчасно підготувати відзив на позовну заяву через відсутність належної технічної та кадрової можливості, що стало наслідком порушення права Відповідача на змагальність сторін та на справедливий судовий розгляд;

- Позивачем на підтвердження оплати за договором поставки від 07.10.2019 року не було надано до суду першої інстанції жодного рахунка-фактури, а також доказів направлення (отримання) таких рахунків Відповідачем;

- зазначена Позивачем сума заборгованості за Договором від 07.10.2019 року не підтверджується бухгалтерією Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" м.Харків.

Інших доводів апеляційна скарга Відповідача не містить.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2021 року було відкрито апеляційне провадження у справі №922/3353/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2020 року.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 22.02.2021 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого, останній просив суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 07.12.2020 року у справі №922/3353/20 - без змін.

Будь-яких заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

В судовому засіданні представник Позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 07.10.2019 року між сторонами договору поставки № УЛ-02/19 (далі- Договір) (а. с. 10-11), за умовами якого Позивач зобов`язався передати у власність Відповідачу товар, номенклатура, кількість, строки поставки та ціна якого визначаються відповідно до накладних, рахунків-фактур, а Відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах Договору;

- здійснення Позивачем на виконання умов Договору постачання товару Відповідачу, на загальну суму 363 267, 30 грн. за видатковими накладними №1223 від 17.10.2019 на суму 162963,60 грн, № 1509 від 26.12.2019 на суму 16536,00 грн, № 220 від 26.02.2020 на суму 54566,40 грн, № 221 від 26.02.2020 на суму 41968,80 грн, № 222 від 26.02.2020 на суму 38020,50 грн, № 305 від 16.03.2020 на суму 49212,00 грн;

- прийняття Відповідачем в особі начальника відділу Брик Костянтина Миколайовича на підставі довіреностей на отримання ТМЦ № УЛ000000255 від 16.10.2019, № УЛ000000334 від 24.12.2019, № УЛ000000041 від 26.02.2020, №УЛ000000040 від 26.02.2020, № УЛ000000058 від 12.03.2020 товару за наданими до суду Позивачем накладними без будь-яких зауважень та заперечень;

- відсутність з боку Відповідача оплати отриманого від Позивача товару.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав про порушення Відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № УЛ-02/19 від 07.10.2019 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений Позивачем товар.

Будь-яких заперечень чи пояснень відносно позовних вимог Позивача від Відповідача до суду першої інстанції не надходило, правом на подання відзиву Відповідач не скористався.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з факту доведеності неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної та повної оплати поставленого Позивачем товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до матеріалів справи 07.10.2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки № УЛ-02/19, за умовами якого Позивач зобов`язався передати у власність Відповідачу товар, номенклатура, кількість, строки поставки та ціна якого визначаються відповідно до накладних, рахунків-фактур, які є невід`ємною частиною цього договору, а Відповідач - прийняти та оплатити товар (п. п. 1.1-1.2. Договору).

Даний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 10.1. Договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 року, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Оплата проводиться прямим банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу протягом 10-ти банківських днів з моменту поставки товару (п. 3.2. Договору).

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином, про що свідчать надані останнім видаткові накладні, а саме: № 1223 від 17.10.2019 на загальну суму 162963,60 грн (а.с.12); № 1509 від 26.12.2019 на загальну суму 16536,00 грн (а.с.15); № 220 від 26.02.2020 на загальну суму 54566,40 грн (а.с.18); № 221 від 26.02.2020 на загальну суму 41968,80 грн (а.с.21); № 222 від 26.02.2020 на загальну суму 38020,50 грн (а. с. 23); № 305 від 16.03.2020 на загальну суму 49212,00 грн (а.с.26).

Також, на підтвердження факту поставки та прийняття товару Відповідачем, Позивач надав до суду ТТН №Р1223 від 17 жовтня 2019 року, №Р1509 від 26 грудня 2019 року, №Р220 від 26 лютого 2020 року, №Р221 від 26 лютого 2020 року, №Р222 від 26 лютого 2020 року, №Р305 від 16 березня 2020 року.

Загальна вартість поставленого Позивачем товару становить 363 267,30 грн.

Доказів на підтвердження належного виконання умов Договору в частині оплати поставленого Позивачем товару Відповідачем до суду першої інстанції надано не було. Апеляційна скарга останнього також не містить будь-яких доказів на спростування вищенаведеного порушення умов Договору

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за поставлений товар Відповідач повністю не розрахувався, допустивши прострочення виконання своїх зобов`язань за Договором, що стало наслідком виникнення у останнього перед Позивачем суми заборгованості в розмірі 363 267,30 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням Відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, Позивач на підставі умов Договору та відповідних вимог чинного законодавства, нарахував до стягнення з Відповідача 3 942,00 грн. інфляційних втрат, 8065,86 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 01.11.2019 по 08.10.2020, а також 35212,64 грн. пені за 6-ти місячний термін прострочення оплати за кожною з видаткових накладних.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт наявності у Відповідача перед Позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 363 267,30 грн. підтверджується матеріалами справи та Відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов`язань з його оплати встановлено умовами укладеного між сторонами договору поставки № УЛ-02/19 від 07.10.2019 є таким, що настав.

Факт прострочення Відповідачем виконання зобов`язань з оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та Відповідачем жодним чином не спростовується .

Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача інфляційні та 3% річних за прострочення оплати товару за кожною з накладних за загальний період прострочення починаючи з 01.11.2019 по 08.10.2020.

Судом першої інстанції перевірено здійснений Позивачем розрахунок інфляційних та річних, судом констатовано наявність певних арифметичних помилок, внаслідок чого суд частково задовольнив позовні вимоги в розмірі 3 942,00 грн. інфляційних втрат та 8 035,05 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом було відмовлено.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, та зазначає, що матеріали справи не містять доказів та доводів на спростування висновків суду в цій частині.

Щодо заявлених Позивачем вимог про стягнення з Відповідача пені в сумі 35 212,64 грн., то вимогами п. 7.3. Договору передбачено сплату пені Відповідачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки Відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, зазначене також надає право Позивачу на нарахування пені таке прострочення в порядку, визначеному п. 7.3. Договору.

Господарський суд, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок суми пені, також констатував наявність певних арифметичних помилок, які виправлено судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів також погоджується з висновками суду в цій частині та зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в цій частині частково, зазначивши вірну суму пені в розмірі 35 148,57 грн. В решті позову про стягнення пені судом було відмовлено в зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Доводів на спростування вищенаведеного апеляційна скарга Відповідача не містить, відповідного контрозрахунку основної суми заборгованості, а також нарахованих на неї Позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних Відповідачем а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції надано не було.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом конституційного права Відповідача на участь у судовому розгляді, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ухвалою господарського суду 21.10.2020 року справу №922/3353/20 призначено до розгляду на 16.11.2020 року, який відкладено на 07.12.2020р. через задоволення клопотання Відповідача (вх. № 4565 від 16.11.2020).

Відповідач у судове засідання 07.12.2020 свого уповноваженого представника також не направив, надіслав на електронну адресу суду першої інстанції клопотання (вх. № 5000 від 07.12.2020), в якому просив суд відкласти судове засідання на іншу дату з урахуванням часу дії карантину впровадженого Постановою КМУ № 956 від 13.10.2020. В обґрунтування зазначеного клопотання Відповідач зазначав, що його представник знаходиться на самоізоляції.

В той же час судом зазначено, що на підтвердження обставин, викладених в заявленому Відповідачем клопотанні, не надано жодного доказу на їх підтвердження, а Відповідач, як юридична особа, не позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника, отже судом зазначені в клопотанні причини для відкладення розгляду справи не були визнані поважними.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи зокрема у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні вищезазначеного клопотання дотримався приписів чинного господарського процесуального законодавства та вжив всіх необхідних дій для забезпечення реалізації права Відповідача на участь в судовому розгляді даної справи.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом було порушено права Відповідача на змагальність сторін та на справедливий судовий розгляд, через ненадання судом першої інстанції належної оцінки неможливості Відповідача своєчасно підготувати відзив на позовну заяву через відсутність належної технічної та кадрової можливості, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвала суду першої інстанції від 21.10.2020 року про відкриття провадження у справі № 922/3353/20 була належним чино була надіслана на юридичну адресу Відповідача, та отримана останнім 26.10.2020 року, про що свідчить відмітка уповноваженої особи Відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 42).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Відповідач не був позбавлений можливості надати до суду першої інстанції свої заперечення щодо викладених Позивачем в позові обставин з відповідними доказами.

Також колегія суддів зазначає, що Відповідач був обізнаний про розгляд справи №922/3353/20, про шо свідчить заявлене ним від 16.11.2020 клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в якому з поміж іншого останній прохав суд продовжити строк на надання відзиву на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Політег мет" м. Дніпро.

Незважаючи на факт задоволення вищезазначеного клопотання, Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву.

Так , Відповідач в процесі розгляду даної справи не був позбавлений можливості реалізувати власні процесуальні права, а саме - надати до суду заяви по суті спору та документи в обґрунтування своїх заперечень/доводів.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги, що Позивачем на підтвердження оплати за договором поставки від 07.10.2019 року не було надано до суду першої інстанції жодного рахунка-фактури, а також доказів направлення (отримання) таких рахунків Відповідачем, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата проводиться прямим банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу протягом 10-ти банківських днів з моменту поставки товару.

Факт поставки товару та прийняття його без зауважень підтверджується наданими Позивачем разом з позовною заявою видатковими накладними та ТТН. Дана обставина Відповідачем не спростована, доказів на незгоду чи не поставлення товару Позивачем матеріали справи не містять.

Ненадання Позивачем до суду першої інстанції рахунків-фактури, а також доказів їх направлення на адресу Відповідача, не спростовує факт неналежного виконання останнім свого зобов`язання з оплати поставленого Позивачем товару, оскільки відповідні банківські реквізити Позивача зазначені в Договорі.

Щодо доводів про відсутність зазначеної суми заборгованості за спірним Договором в бухгалтерії Відповідача, то вони не спростовують обставини неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань, так як відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Інші доводи заявника, зазначені ним в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними висновками судової колегії та нормами чинного матеріального та процесуального законодавства.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2020 року у справі №922/3353/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" м.Харків - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2020 року у справі №922/3353/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2020 року у справі №922/3353/20 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" м. Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.04.2021

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай