Ухвала

від 02.04.2021 по справі 335/1590/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1590/21 1-кс/335/2093/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі клопотання ОСОБА_3 про скасуванняарешту майна,накладеного ухвалоюслідчого суддіОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від23.02.2021в кримінальномупровадженні №12020085140000620від 08.12.2020року,за ознакамикримінального правопорушення(злочину),передбаченого ч.3ст.190КК України , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020085140000620 від 08.12.2020 року, а саме: на грошові кошти у сумі 33000 доларів США, що були вилучені 19.02.2021 року за адресом АДРЕСА_1 та зобов`язання слідчого повернути зазначені грошові кошти.

В обґрунтування заяви вказує, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12020085140000620 від 08.12.2020 року.

19.02.2021 року, під час проведення обшуку за місцем її мешкання за адресом: АДРЕСА_1 , в межах вищезазначеного кримінального провадження було вилучено грошові кошти в сумі 33000 доларів США, які були отримані неї в борг від ОСОБА_6 , з метою придбання квартири, що підтверджується розпискою. Слідчий, не встановивши спосіб отримання цих грошових коштів, прийняв рішення про їх вилучення.

У кримінальному провадженні встановлено обставини, які вказують на походження грошових коштів саме законним шляхом, а тому жодних підстав для їх арешту та подальшого утримання органом досудового розслідування не має.

Таким чином, обставини, які існували на час накладення арешту на грошові кошти, перестали існувати, а тому арешт підлягає скасуванню.

В судовому засіданні заявник та його представник клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Слідчий проти задоволення клопотання заперечував. Просив в задоволенні клопотання відмовити з підстав недоведеності заявником наявності підстав для скасування арешту на грошові кошти.

Заслухавши доводи заявника та слідчого, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя доходить наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2021 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12020085140000620 від 08.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.190 КК України, та з метою збереження речових доказів, накладено арешт, окрім іншого, на грошові кошти в сумі 33000 доларів США, вилучених у ОСОБА_3 під час обшуку за адресом АДРЕСА_1 .

Частиною 1 ст.174КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як визначено ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Зокрема, згідно із ч. 2ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що обмеження майнових прав відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Українимає тимчасовий характер і повинно бути негайно припинено, якщо у ході подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є об`єктом, доказом злочину.

Як встановлено п. 2 ч. 1ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В судовому засіданні під час розгляду клопотання ОСОБА_3 проведено оцінку наданих нею доказів на підтвердження доводів про відсутність будь-якої потреби в подальшому забезпеченні кримінального провадження в спосіб арешту на належне йому майно.

За переконанням слідчого судді на теперішній час очевидною є відсутність необхідності в позбавлені ОСОБА_3 правомочностей власника відносно арештованого майна. Так, з часу накладення арешту, органом досудового розслідування не встановлено достатніх даних, які б вказували на причинно-наслідковий зв`язок між вилученими з власності ОСОБА_3 грошовими коштами та злочину за фактом скоєння якого порушено кримінальне провадження. Слідчим в судовому засіданні не повідомлено, що слідство володіє будь-якими підтверджуючими доказами цього. Всупереч вимогам ст.ст. 92, 91 КПК України стороною обвинувачення не доведено сам факт походження спірних грошових коштів не інакше як одержання злочинним шляхом. Натомість, заявник до заявленого клопотання про скасування арешту майна надав докази правомірності володіння, вилученими під час обшуку за місцем його мешкання, а саме розписку, про отримання спірних коштів в борг у ОСОБА_6 , складеної 10.01.2021 року з метою придбання квартири, з терміном повернення боргу до 01.01.2022 року.

При розглядіклопотання,слідчим суддеюперевірено існуванняправової підставидля арештумайна зурахуванням чітковизначеної законодавцеммети застосуваннятакого заходузабезпечення кримінальногопровадження.Так:1)органом досудовогорозслідування невизначено процесуальнийстатус ОСОБА_3 (неповідомлено пропідозру,не пред`явленообвинувачення),2)відсутні дані,що вінможе нестиправову відповідальністьза злочиннідіяння відповіднодо ст.96-2КК Українишляхом спеціальноїконфіскації;3)призначення покаранняу видіконфіскації майнане передбаченосанкцією ч.3ст.190 КК України; 4) відсутні дані, що будь-якою особою заявлено цивільний позов.

Таким чином, не доведено потребу досудового розслідування в подальшій дії арешту майна та не виправдано такий ступінь втручання у права і інтереси власника.

Рішення слідчого судді про скасування арешту майна узгоджується з положеннями наступних правових норм. Так, відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Згідно зі ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до Рішення Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Рішення Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації» наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів.

Враховуючи вищевикладене, клопотання в частині скасування арешту підлягає задоволенню.

В іншій частині клопотання слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_3 про скасуванняарешту майна,накладеного ухвалоюслідчого суддіОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від23.02.2021в кримінальномупровадженні №12020085140000620від 08.12.2020року,за ознакамикримінального правопорушення(злочину),передбаченого ч.3ст.190КК України - задовольнити частково.

Частково скасувати арешт майна, вилученого 19.02.2021 року в ході обшуку за адресом АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2021 року в справі № 335/1590/21 (провадження № 1-кс/335/1226/2021), а саме: на грошові кошти в сумі 33000 (тридцять три тисячі) доларів США.

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 06.04.2021 року

Слідчий суддя: ОСОБА_1