Постанова

від 08.04.2021 по справі 570/1387/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року

м. Рівне

Справа № 570/1387/20

Провадження № 22-ц/4815/317/21

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Гладишева Х.В.

Рівненський апеляційний суд :

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючий Боймиструк С.В.

судді: Гордійчук С.О.., Шимків С.С.

секретар судового засідання : Шептицька С.С.,

з участю: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Шпанівської сільської ради Рівненського району, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про встановлення межі присадибної земельної ділянки та закріплення її межовими знаками, з визнанням протиправним та нечинним рішення сільської ради з цього питання.

В С Т А Н О В И В :

02.04.2020 року до Рівненського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач) до Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 (далі - третя особа) про встановлення межі його присадибної земельної ділянки та закріплення її межовими знаками, з визнанням протиправним та нечинним рішення сільської ради з цього питання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що має у приватній власності частину жилого будинку АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт нерухомості, подарований йому батьком, При видачі правовстановлюючих документів нотаріусом не був визначений порядок переходу частини земельної ділянки, яка виділялась для обслуговування будинку в користування попередньому власнику. Позивач зазначив, що наразі не має ні у власності, ні в користуванні законно виділеної присадибної ділянки для обслуговування частини жилого будинку, яка перебуває в його приватній власності. Два об`єкти нерухомості будинок АДРЕСА_1 , які належать відповідно йому та ОСОБА_2 , наразі розташовані на спільній присадибній ділянці фактичною площею 0,1570 га. Позивач вважає, що його право на отримання земельної ділянки для обслуговування приватного будинку були грубо порушені Шпанівською сільською радою, якою не було надано письмову відповідь на його заяву, зареєстровану в сільраді 19 серпня 2019 року вх. № 49 з проханням закріпити за власниками будинків АДРЕСА_1 присадибні ділянки пропорційно розміру часток колишнього спільного будинку, натомість 10 березня 2020 року відповідачем прийнято неконкретизоване рішення Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 . Позивач пояснив, що оскільки Актом приймання-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_2 закріплені в натурі межі присадибної ділянки площею 0,0833 га, то із 0,1570 га ділянки біля будинку розділеного на АДРЕСА_1 позивачу залишається можливість користуватись 0,0737 га, що суперечить ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, відповідно до якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 рокупозов задоволено частково.

Визнано протиправним і нечинним рішення Шпанівської сільської ради № 933 від 10 березня 2020 року "Про розгляд скарги ОСОБА_2 "

У решті позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням від 16 грудня 2020 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав належної оцінки відомостям поіменного відкритого голосування депутатів Шпанівської сільської ради двадцятої сесії сьомого скликання Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 10 березня 2020 року.

Крім того позивачем не надано належних та допустимих доказів звернення до органів місцевого самоврядування із заявою про вирішення земельного спору, також і не досліджено положення Шпанівської сільської ради про порядок вирішення земельних спорів.

Просить рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року в частині визнання протиправним і нечинним рішення Шпанівської сільської ради № 933 від 10 березня 2020 року "Про розгляд скарги ОСОБА_2 " скасувати та відмовити в задоволенні позову у цій частині.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначає, що апеляційна скарга не містить конкретних обставин та доводів на які слід звернути увагу суду апеляційної інстанції, просить апеляційну скаргу розглянути в межах її вимог та доводів.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення оскаржується в частині визнання протиправним і нечинним рішення Шпанівської сільради № 933 від 10 березня 2020 року "Про розгляд скарги ОСОБА_2 ".

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку загальною площею 45,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 04.05.2017 р., договором дарування від 22.05.2017 р., інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №86422515 від 04.05.2017, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №87644858 від 22.05.2017.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку загальною площею 33 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03 грудня 2016 року, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 46025088 від 03.12.2016, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №74741377 від 03.12.2016.

Обидва зазначені вище будинки під номером АДРЕСА_1 фактично є частинами однієї житлової будівлі розміщеної на одній земельній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та третьою особою був наявний земельний спір, який не був вирішений відповідачем на момент ухвалення спірного рішення від 10 березня 2020 року № 933, відповідно до ст. 159 ЗК України.

У протоколах обстеження і встановлення меж земельної ділянки, по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 27.02.2020 року, межі земельної ділянки запроектованої для передачі кожному з них у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) проходять відповідно до запропонованих варіантів згідно різних висновків технічної експертизи розробленої ППФ Експерт-Рівне-Консалт та ПП Експерт-Рівне-Земля , які не співпадають та різняться між собою. (т.1 а.с.167-168, т.2 а.с.7-8).

Тобто межі земельних ділянок фактично не погоджені, а земельний спір не вирішений, тому у відповідача не було підстав, приймати спірне рішення від 10 березня 2020 року № 933.

Відповідно до п.34 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання питань регулювання земельних відносин відповідно до закону ;

Місцевим судом вірно зазначено, що відповідач при розгляді виниклого земельного спору допустив грубі процедурні порушення, не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що регламентований ст. 159 ЗК України, а також порушив вимоги ч. 4 статті 120 ЗК України, якою передбачено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Суд першої інстанції мотивовано з посиланням на норми Цивільного та Земельного кодексів, закону України Про землеустрій дійшов висновку, що діями відповідача під час прийняття спірного рішення, було порушено право позивача на земельну ділянку, на якій розміщено його житловий будинок, а відтак зазначене рішення від 10 березня 2020 року № 933 обґрунтовано визнав протиправним та нечинним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими фактичними обставинами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений ОСОБА_2 судовий збір (т.2 а.с. 39) покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

С.С. Шимків