Постанова

від 04.03.2021 по справі 910/3205/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2021 р. Справа№ 910/3205/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2020

у справі №910/3205/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Концерну "Військторгсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство оборони України

про розірвання договору про спільну діяльність

В судовому засіданні 04.03.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2019 Концерн "Військторгсервіс" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" про розірвання Договору № 140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що відповідач всупереч умовам Договору №140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005 використовує державне нерухоме майно у власних цілях, передаючи його в оренду та суборенду іншим господарюючим суб`єктам без будь-якої сплати частини прибутку на користь позивача та будь-якої сплати податків і зборів, встановлених діючим законодавством для підприємств, які ведуть спільну господарську діяльність, що є порушенням розділу 5 договору та свідчить про завдання збитків державі в особі позивача та третьої особи.

Крім того, нерухоме майно, що є предметом спірного договору, перебуває в занедбаному стані, не дотримуються норми протипожежної та санітарної безпеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2020 вказане рішення та постанова скасовані, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 закрито провадження у справі № 910/3205/19 за позовом Концерну "Військторгсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерства оборони України, про розірвання Договору №140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005.

Закриваючи провадження у справі, суд дійшов висновку, що закінчення строку дії договору під час нового розгляду справи є підставою для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач 05.01.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвала прийнята внаслідок неправильної оцінки доказів, що в подальшому призведе до порушення прав та законних інтересів апелянта.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

-направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд фактично підтвердив наявність порушень умов договору зі сторони відповідача, незалежно від їх істотності, та поклав на суд першої інстанції обов`язок розглянути справу повторно, з урахуванням зазначених і виявлених судом касаційної інстанції обставин;

-справа надійшла до суду першої інстанції для повторного розгляду після закінчення терміну дії договору виключно через незаконність попередніх судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, при тому що Концерн звернувся з позовом до суду більше ніж за рік до закінчення терміну дії договору;

- нез`ясування судом першої інстанції обставин щодо порушення відповідачем умов договору, при безсумнівній наявності таких порушень, підтверджений висновком суду касаційної інстанції, матиме негативні наслідки для Концерну у вигляді припинення дії договору на підставі закінчення терміну його дії, а не через невиконання відповідачем своїх зобов`язань, що суперечить фактичним обставинам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 15.01.2021 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

01.02.2021 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої, зокрема, додано платіжне доручення №10452в370 від 27.01.2021 про сплату 2270,00 грн. судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 04.03.2021.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.03.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та справу повернути до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.03.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 04.03.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

25 липня 2005 між Головним управлінням Тилу Міністерства оборони України (сторона-1 за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський гарнізон" (сторона-2 за Договором) було укладено Договір №140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства) (надалі - Договір), відповідно до розділу 1 якого сторони за Договором зобов`язались шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, що використовується у спільній діяльності, спільно діяти без створення юридичної особи в сфері організації виробничої та торгівельної діяльності, надання послуг у тому числі з перевалки, збереження майна (вантажів, товарів тощо), стоянки та збереження автотранспорту, надання майна в найм, а також здійснення інших видів діяльності не заборонених чинним законодавством для досягнення наступних спільних господарських цілей: отримання доходу (прибутку) з метою його використання на розвиток виробництва, підтримки у належному стані основних засобів, що спільно використовуються, а також використання частини прибутку на задоволення соціальних потреб трудових колективів сторін Договору.

Даний договір може бути розірваний за заявою однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною своїх зобов`язань. У цьому випадку всі невигідні наслідки розірвання покладаються на винну сторону (пункт 12.2).

У подальшому до Договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими, зокрема:

- усі права та обов`язки за Договором, які виконувало ГУТТ Міністерства, переходять до його правонаступника - Концерну;

- термін дії Договору "становить з дати підписання", і Договір діє до 24.07.2020 включно;

- у зв`язку із припиненням зобов`язань стороною-1 за Договором усі права та обов`язки цієї сторони переходять до правонаступника сторони-1 за Договором - сторони-2, окрім наявної і несплаченої кредиторської заборгованості за Договором;

- у тексті Договору замінено найменування сторони-1 на товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестгруп" (сторона-2, ТОВ "Інтерінвестгруп");

- Концерн, ТОВ "Інтерінвестгруп" і Товариство вирішили у тексті Договору назву сторони-2 ТОВ "Інтерінвестгруп" замінити на назву "Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані".

01.04.2013 на виконання умов Договору його сторони підписали акт приймання-передачі основних фондів у спільну діяльність Товариства (відповідача зі справи).

На час звернення до суду з позовом у даній справі учасниками Договору були Концерн (сторона-1 за Договором) і Товариство (сторона-2 за Договором).

За твердженням позивача, ним з метою перевірки стану виконання Договору та використання відповідачем переданого в користування державного нерухомого майна Товариству направлялися відповідні запити про надання інформації, звітів, планів, копій документів, доказів належної сплати податків і зборів, встановлених чинним законодавством, тощо.

Оскільки відповідь на запит у термін, визначений розділом 3 Договору, не надійшла, позивач вважає дане порушення таким, що є підставою розірвання Договору.

Крім того, позивач посилається на те, що:

- 22.11.2018 на підставі наказу начальника Головного управління майна та ресурсів від 19.11.2018 з перевірки об`єктів державного нерухомого майна у м. Старокостянтинові, яке перебуває на балансі Концерну та знаходиться згідно з Договором у користуванні Товариства, було створено комісію з представників Концерну і названого Головного управління для перевірки стану використання Товариством відповідного майна;

- під час обстеження цією комісією зазначених об`єктів нерухомості з`ясовано передачу останніх Товариством в оренду підприємствам та фізичним особам-підприємцям для ведення господарської діяльності на підставі договорів з Товариством. Наведене, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем умов розділу 6 Договору, за яким сторона-2 останнього має право здавати тимчасово вільні площі в оренду третім особам виключно з дозволу Концерну;

- комісією також встановлено, що приміщення комбінату побутового обслуговування у м. Старокостянтинові (складова того ж майна) перебуває у занедбаному стані, відсутні вікна та двері, приміщення не використовується та не охороняється, має місце порушення вимог пожежної безпеки. Це, на думку позивача, є порушенням розділу 5 Договору, яким визначено, що сторона-2 (Товариство) зобов`язалася організувати охорону приміщень, здійснювати в них заходи протипожежної безпеки.

Відповідно до п. 11.1. Договору його укладено терміном на 5 років і його термін дії становить з моменту підписання до 24 липня 2010 року.

Договір може бути пролонгований (продовжений) сторонами за взаємною згодою на визначений або невизначений термін (п. 11.2. Договору).

Пунктом першим Угоди від 30.10.2009 сторони виклали п. 11.1 Договору в наступній редакції: "Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і його термін дії становить з дати підписання і діє до 24 липня 2020 року включно.".

Спір у справі виник з підстав необхідності, на думку позивача, дострокового розірвання Договору № 140/5/877 про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005.

Разом з тим, судом першої інстанції при повторному розгляді справи встановлено, що строк дії Договору закінчився 24.07.2020.

Враховуючи, що позивач звернувся з даним позовом до суду 14.03.2019, до закінчення строку дії Договору, однак на час нового розгляду справи строк дії Договору вже закінчився, а розірвати можна лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір, місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, без дослідження обґрунтованості позову та виконання вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 28.07.2020 у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2020 у даній справі, рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд вказав наступне:

24 . З урахуванням наведеного та з`ясувавши недоведеність у даній справі саме істотного порушення відповідачем умов Договору, попередні судові інстанції дійшли й висновку про відсутність обставин, з наявністю яких закон пов`язує можливість розірвання цього договору.

Такий висновок є помилковим, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права до спірних правовідносин саме у даній справі.

25 . Як зазначалося, частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути, зокрема, розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У даному разі такий "інший випадок" встановлено з`ясованою попередніми судовими інстанціями умовою пункту 12.2 Договору, а саме: Договір може бути розірваний за заявою однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною своїх зобов`язань. Зазначена умова Договору не ставить можливість його розірвання у залежність від істотності порушення Договору однією з його сторін, тобто таке порушення (невиконання зобов`язань) не обов`язково має бути істотним у розумінні абзацу другого частини другої статті 651 ЦК України.

26. Попередні судові інстанції у розгляді цієї справи наведеного не врахували, а тому й припустилися неправильного застосування (у вигляді неправильного тлумачення) норми матеріального права - частини другої статті 651 ЦК України до спірних правовідносин у даній справі.

Зазначені судові інстанції також неправомірно послалися й на правові висновки Верховного Суду України і Верховного Суду, наведені у пункті 22 цієї постанови. Вони не взяли до уваги, що такі висновки були зроблені за інших фактичних обставин відповідних справ, зокрема за інших умов договорів, які в них розглядалися і за якими саме істотність порушення таких договорів їхніми сторонами дійсно була визначальною для вирішення спорів у таких справах.

27. Зазначене у попередньому пункті цієї постанови неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норми матеріального права унеможливило як належне встановлення ними фактичних обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, так і правильне дослідження відповідних доказів, які - обставини і докази - були пов`язані з наявністю/відсутністю порушень відповідачем своїх зобов`язань за Договором (безвідносно до того, чи належали такі порушення, за їх наявності, до істотних у розумінні абзацу другого частини другої статті 651 ЦК України).

29. У зв`язку з наведеним не можуть бути прийняті доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу. Що ж до посилання Товариства на те, що дія Договору закінчується 24.07.2020, то відповідний довод не може вважатися підставою для відмови в касаційній скарзі, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій саме на час їх прийняття (у даному разі - 19.09.2019 та 27.05.2020), а не на момент розгляду касаційної скарги .

З огляду на викладене, судом першої інстанції при повторному розгляді справи необхідно було виконати вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.07.2020 та прийняти рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Справа №910/3205/19 надійшла до суду першої інстанції для повторного розгляду після закінчення терміну дії договору виключно через скасування попередніх судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, при тому що Концерн звернувся з позовом до суду більше ніж за рік до закінчення терміну дії договору.

Відповідно до п.12.2 спірного договору, він може бути розірваний за заявою однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною своїх зобов`язань. У цьому випадку всі невигідні наслідки розірвання покладаються на винну сторону.

Пункт 11.4 договору передбачає, що у випадку припинення дії даного договору, після відшкодування сторонами у встановленому порядку боргів, повернення сторонам внесеного ними майна, кошти та майно, що залишились, розподіляються між сторонами.

Не з`ясування судом першої інстанції обставин щодо порушення відповідачем умов договору, при безсумнівній, на думку позивача, наявності таких порушень, підтверджений висновком суду касаційної інстанції, матиме негативні наслідки для Концерну у вигляді припинення дії договору на підставі закінчення терміну його дії, а не через невиконання відповідачем своїх зобов`язань, що суперечить фактичним обставинам справи.

Оскаржувана ухвала не містить ні підтверджень порушень відповідачем умов договору, ні спростувань таких порушень, що за наслідками закриття провадження у справі може спричинити негативні наслідки для позивача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що справа надійшла до суду першої інстанції для повторного розгляду після закінчення терміну дії договору виключно через скасування попередніх судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, при тому що Концерн звернувся з позовом до суду в березні 2019, більше ніж за рік до закінчення терміну дії договору, який встановлений до 24 липня 2020 року включно.

За таких обставин, у справі залишився наявним предмет спору, а тому під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід було виконати вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 28.07.2020 у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Згідно з частиною 3 ст.271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції, зокрема, ухвали про закриття провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Концерну "Військторгсервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/3205/19 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/3205/19 підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з поверненням матеріалів справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №910/3205/19 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 про закриття провадження у справі №910/3205/19 скасувати.

3. Матеріали справи №910/3205/19 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 12.04.2021 після виходу судді Михальської Ю.Б. з лікарняного.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко