Ухвала
12 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 369/9505/15-ц
провадження № 61-5673ск2
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Ходосівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні приватною земельною ділянкою шляхом зобов`язання відновити її попереднє становище, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 02 квітня 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.
На підставі касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті , є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Окрім цього, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору .
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору у зв`язку із тим, що він є пенсіонером за віком, через відсутність трудового стажу в правоохоронних органах отримує звичайну пенсію. Клопотання обґрунтоване тим, що розмір судового збору значно перевищує 5 % розміру її доходу.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України Про судовий збір свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
Проте касаційної скарги не додано будь-яких доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору саме на момент подання касаційної скарги. Тому клопотання задоволенню не підлягає.
За таких обставин, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на день пред`явлення позову - 2015 року) подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, розмір судового збору за подання позову за кожну вимогу немайнового характеру підлягав сплаті у розмірі 243,60 грн.
За подання позову немайнового характеру (зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, прибрати предмети вздовж земельної ділянки та скасування державного акту) судовий збір становив 243,60 грн за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Таким чином, ураховуючи характер позову та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 461,60 грн ( 243,60 грн * 200% * 3 вимоги немайнового характеру).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 12.04.2021 |
Оприлюднено | 14.04.2021 |
Номер документу | 96208063 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Дундар Ірина Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні