Постанова

від 08.04.2021 по справі 678/100/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

8 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 678/100/15-к

провадження № 51-8634км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

потерпілих ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_9 на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2017 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 7 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015240180000354, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 2 серпня 2015 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_13 задоволено, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 3020, 11 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_8 , ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодуванняматеріальної шкоди 31 950 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 4872грн. Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 , ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 32038, 87 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 44978 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 4872грн. Цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_8 , ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_14 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_14 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3654 грн. Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_8 , ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3654 грн. Цивільний позов ОСОБА_15 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_16 , до ОСОБА_8 і ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь малолітнього ОСОБА_16 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь малолітнього ОСОБА_16 91016, 64 грн на відшкодування завданої шкоди, пов`язаної із втратою годувальника щомісячно рівними платежами по 594, 88 грн з моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_17 до досягнення ним вісімнадцятирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на користь малолітнього ОСОБА_16 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3654 грн. Судом вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він 1 серпня 2015 року приблизно о 18:20 керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) з порушенням п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, рухався по автодорозі М-12 Стрий-Кіровоград-Знам`янка в напрямку від м. Вінниця до м.Хмельницький, на 317 км 280 м вказаної автодороги, що по вул. 50 років Жовтня у смт Летичів Хмельницької області, навпроти будинку №95, порушуючи вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху, перевищив на даній ділянці автодороги у населеному пункті допустиму до 60 км/год швидкість руху і рухався зі швидкістю близько 110 км/год та, в порушення вимог п.п. 1.10, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, перед зміною напрямку руху виїхав на узбіччя, яке не призначене для руху транспортних засобів, не переконавшись у безпечності свого маневру, не врахувавши дорожньої обстановки, виконуючи маневр обгону невстановленого слідством автомобіля марки «Daewoo», який рухався попереду в попутному напрямку, під час обгону втратив керованість над автомобілем, перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.1, перетинати яку заборонено, виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ-21063» (державний номерний знак НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_17 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) водій ОСОБА_17 та пасажир ОСОБА_18 отримали тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент спричинення та перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті, пасажир ОСОБА_19 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті, а також легкі тілесні ушкодження, що в прямому причинному зв`язку із настанням смерті не перебувають, пасажир автомобіля марки «Toyota Land Cruiser» ОСОБА_13 отримав легкі тілесні ушкодження (що мають незначні скороминущі наслідки).

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та частково задовольнив апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_9 , засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 . Вирок місцевого суду змінив: визнав протокол №731 т про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 7 вересня 2015 року щодо потерпілого ОСОБА_9 з СД-R диском №4/253т (розсекречено Акт №4\2360) та протокол №734 т про результати здійснення негласних (розшукових) дій від 7 вересня 2015 року щодо свідка ОСОБА_20 з СД-R диском №4/251т (розсекречено Акт №4/2360) недопустимими та виключив посилання на них з мотивувальної частини вироку суду, як на докази вини обвинуваченого ОСОБА_8 . На підставі ч. 2 ст. 404 КПК виключив з вироку суду посилання на обставину, що обтяжує покарання вчинення ОСОБА_8 злочину у стані алкогольного сп`яніння. На підставі ч. 5 ст. 72 КК додатково зарахував ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 7 грудня 2018року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду залишив без змін.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку потерпілого, в момент дорожньо-транспортної пригоди за рулем автомобіля перебував не його син, а ОСОБА_21 , а тому він повинен відшкодовувати завдану шкоду. Вказує на те, що судами не надано належної оцінки ряду доказів щодо їх належності та допустимості, не наведено мотивів неврахування окремих доказів. Суд не дослідив речові докази, а саме грошові кошти і золоті вироби та безпідставно не повернув їх йому, як власнику. Апеляційний суд в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК повторно не дослідив обставини встановлені під час кримінального провадження, а також докази які не досліджувались місцевим судом, про що заявлялось у клопотаннях.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, матеріали кримінального провадження було сфальсифіковано, а розгляд у судах був неповним, упередженим, однобічним та з обвинувальним ухилом. Вказує, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку показанням свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , а також, належним чином не звернув уваги на показання свідка ОСОБА_25 , який бачив, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_13 . Стверджує, що висновки експертів у кримінальному провадженні є незаконними та проведенні неналежною установою. Також, вважає, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги ст. 404 КПК, а саме повторно не дослідив матеріали кримінального провадження, не допитав потерпілого, свідків заявлених стороною захисту, не розглянув заявлені стороною захисту клопотання, та відхиливши апеляційні скарги сторони захисту не зазначив підстав, з яких визнав їх необґрунтованими, а тому ухвала суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги докази сторони захисту, які стали відомі після ухвалення вироку суду першої інстанції.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судами не було враховано доказів наданих стороною захисту, які свідчать про те, що на момент ДТП за кермом автомобіля був не він. Неконкретне викладення у вироку фактичних обставин кримінального правопорушення залишилося без належної оцінки апеляційного суду. Потерпілими осіб було визнано без їх заяв та письмової згоди, отже вважає, що вони безпідставно користувалися правами потерпілих, що свідчить про те, що і їх цивільні позови є незаконними. Також, стверджує, що суди порушили його право на захист, оскільки не дали йому можливості скористатися послугами адвоката ОСОБА_26 . Вважає, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги ст. 404 КПК, а саме повторно не дослідив матеріали кримінального провадження, не допитав потерпілого та свідків заявлених стороною захисту та не розглянув заявлені стороною захисту клопотання. На його думку, судами було надано перевагу доказам сторони обвинувачення, експертизи було проведено неналежною установою, тому їх висновки є незаконними, а експертизи які були надані стороною захисту суд необґрунтовано визнав недопустимими доказами. Стверджує, що з висновку експертиз сторони обвинувачення не зрозуміло хто був за кермом. Вважає, що ОСОБА_13 надав суду неправдиві показання, оскільки так він намагався уникнути кримінальної відповідальності. Досудове розслідування проведено з порушенням, а тому докази є недопустимими. Крім того, матеріали досудового слідства були відкриті стороні захисту не повністю, з порушенням вимог ст. 290 КПК, та було відмолено в огляді речових доказів. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, судом не було перевірено обставини й документи, що впливають на допустимість доказів, а тому було порушено його право на захист.

У запереченнях на касаційну скаргу засудженого, потерпілий ОСОБА_13 просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав свою касаційну скаргу, скаргу свого захисника ОСОБА_6 , просив їх задовольнити та не заперечував проти задоволення скарги потерпілого ОСОБА_9 . Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, подану ОСОБА_6 та скаргу засудженого, просили їх задовольнити та не заперечували проти задоволення скарги потерпілого ОСОБА_9 . Потерпілий ОСОБА_9 підтримав свою касаційну скаргу, касаційні скарги засудженого й захисника ОСОБА_6 та просив їх задовольнити. Прокурор, потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , заперечували проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватисястаттями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.

З касаційних скарг засудженого ОСОБА_8 , його захисникаОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що вони, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, просять дати іншу оцінку доказам у справі, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Разом з цим, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 .

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, місцевий суд зробив на підставі сукупності доказів, зібраних та перевірених у судовому засіданні відповідно до кримінального процесуального законодавства.

Зокрема, місцевий суд проаналізував показання:

- потерпілого ОСОБА_13 , котрий пояснив, що 1 серпня 2015 року вони разом із ОСОБА_8 в приміщенні автомийки вживали спиртне, потім на автомобілі «Toyota Land Cruiser» поїхали до знайомого ОСОБА_27 , де також вживали спиртне. Оскільки ОСОБА_8 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, потерпілий сів за кермо. По дорозі до смт Летичів зупинились поряд з кафе «Козацький Хутір», куди заходив ОСОБА_8 . Від`їхавши від кафе приблизно сто метрів почули шум у коробці передач і ОСОБА_8 сказав зупинитись та пересів за водійське сидіння, а він сів на переднє місце пасажира, при цьому ременем безпеки не пристебнувся. Керуючи автомобілем ОСОБА_8 збільшував швидкість руху, обганяв автомобілі як зліва, так і з права та розмовляв по телефону. Він також розмовляв по телефону, тому за дорожньою обстановкою не стежив. Далі він пам`ятає занос автомобіля з правої сторони, куряву та сильний удар, а також себе, як лежить поряд з передньою правою частиною автомобіля. Вважає, що вилетів з автомобіля через переднє пасажирське вікно. Також, зазначив, що був одягнений у світло-сіру футболку, світлі шорти голубого кольору та у коричневі шльопанці, а ОСОБА_8 у чорну футболку, темно-сині штани та кросівки з салатовими вставками;

- засудженого ОСОБА_8 , котрий винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що в день події він разом із ОСОБА_13 вживав спиртне. Коли вони повертались від ОСОБА_27 до смт Летичів, зупинялись на деякий час біля кафе. Весь час за кермом був ОСОБА_21 , а він дрімав на пасажирському сидінні та не пам`ятає чи зупинялись вони через сто метрів від кафе. Пригадує гучний звук, свист резини, щось червоне, а в подальшому прийшов до тями лише в лікарні. Також, пам`ятає, що був вдома, але не пригадує, що саме там робив. Підтвердив, що у лікарні слідчий йому зачитав підозру;

- свідка ОСОБА_22 , котрий бачив момент аварії та пояснив, що 1 серпня 2015року він їхав на своєму автомобілі по дорозі до с. Вербка за чорним джипом, який перед постом ДАІ в с. Бохни, близько за один кілометр зупинився. В подальшому, чорний автомобіль обігнав його зліва, а потім справа по обочині обганяв автомобіль «Daewoo», однак водій джипа не впорався з керуванням та авто опинилось на смузі зустрічного руху, де відбулось лобове зіткнення з червоним автомобілем. В салоні чорного автомобіля було видно, що пасажиром був худий чоловік, який тримався за верхню ручку в салоні. На місці аварії побачив, що перед джипом головою до бампера лежав чоловік, а з-за чорної машини вийшов ОСОБА_8 і побіг до червоного автомобіля, однак потім самостійно пішов ніби в напрямку до центру міста, не намагався надати нікому допомоги. Зазначив, що під`їжджаючи до місця аварії не міг бачити водійську дверку, тому не бачив чи з неї виходив ОСОБА_8 . В свою чергу дверка пасажира не відкривалась, була пошкоджена. В подальшому віддав відео з реєстратора працівникам міліції;

- потерпілого ОСОБА_11 , батька загиблого, котрий зазначив, що у лікарні дізнався про те, що водієм автомобіля був син ОСОБА_9 . Через чотири години після аварії ОСОБА_8 з`явився у лікарні, йшов самостійно, не шкутильгав. У вечерній час, у дворі лікарні до нього підійшов незнайомий чоловік, сказав, що все бачив, віддав на флешці відео з відеорегістратора, залишив контактні данні та підтвердив, що водієм був повний чоловік;

- потерпілої ОСОБА_10 , мати загиблого, котра показала, що коли вона прибула на місце події, побачила як ОСОБА_28 стояв біля водійської двері чорного автомобіля та щось забирав з середини, витирав кермо, а зі слів ОСОБА_29 та ОСОБА_30 їй стало відомо, що до приїзду швидкої ОСОБА_8 біг до кафе в чорній футболці, потім приїхав його батько на синьому мікроавтобусі до якого сів засуджений і вони поїхали, а ОСОБА_29 почала надавати медичну допомогу ОСОБА_13 ;

- потерпілого ОСОБА_9 , котрий пояснив, що після того, як він почув гучний удар на автодорозі, його покликав ОСОБА_31 та повідомив, що його авто потрапило у аварію. Він негайно сів в свій автомобіль «Мазда» синього кольору та під`їхав до місця події приблизно через одну хвилину. Покликав сина і той сів в автомобіль, від нього відчувався запах спиртного. Бачив, що перед джипом лежить чоловік, а над ним схилилась ОСОБА_29 і щось йому прикладала до голови. Після цього вони поїхали, а йому на зустріч вже їхала швидка. Також підтвердив, що речі ОСОБА_8 він закинув в пральну машинку;

- свідка ОСОБА_32 , котра пояснила, що почула різкий звук та практично одразу вибігла з кафе на вулицю й викликала швидку. Спереду чорного авто з водійської сторони лежав ОСОБА_13 , він був у світлій футболці. ОСОБА_29 надавала йому допомогу та коли останній прийшов до тями, повідомив, що не був водієм. Хтось з відвідувачів кафе сказав, що на водійському сидінні був чоловік повної статури. Бачила, як ОСОБА_33 стояв поруч з чорним автомобілем з пасажирської та водійської сторони, йому зробили зауваження, оскільки він хотів щось взяти з водійської двері і той відійшов;

- свідка ОСОБА_27 , котрий підтвердив, що ОСОБА_13 з ОСОБА_8 приїжджали до нього 1 серпня 2015 року, вони були в стані алкогольного сп`яніння, а ОСОБА_8 був у одягнений у темну з полосами футболку;

- свідка ОСОБА_34 , котрий пояснив, що прибув на місце події приблизно через п`ятнадцять хвилин після аварії, ОСОБА_8 та ОСОБА_13 вже не було. Також, він робив зауваження ОСОБА_35 , через те, що він намагався підійти до автомобіля, заглянути в середину та відкрити ведійську дверку;

- свідка ОСОБА_36 , котра підтвердила, що ОСОБА_8 був у чорній футболці, він стояв між двох автомобілів, а потім підійшов до червоного. Далі, під`їхав його батько на синьому автомобілі, сказав ОСОБА_8 сідати, останній самостійно пішов до автомобіля, сів у нього та вони поїхали. Спереду чорного автомобіля, перед колесом водія лежав ОСОБА_13 , якому ОСОБА_29 надавала допомогу, потерпілий був одягнутий у світло-сіру футболку. Бачила, як ОСОБА_33 підходив до водійського сидіння чорного автомобіля, щось дивився в середині, перехилявся через вікно;

- свідка ОСОБА_37 , котрий пояснив, що приїхавши на місце події, він бачив як поряд з джипом спереду лежить чоловік. Підтвердив, що ОСОБА_33 підходив до чорного автомобіля з водійської сторони, перехилявся і заглядав всередину, але хтось з людей сказав йому відійти і не лізти;

- свідка ОСОБА_38 , який пояснив, що на місці події бачив ОСОБА_8 одягненого у чорну футболку, він був поряд з автомобілем, обходив його спереду, йшов кудись в сторону;

- свідка ОСОБА_39 , котрий показав, що бачив як перед чорним автомобілем лежав чоловік в світлому одязі, поряд з джипом з обох сторін біля дверок впритул ходив ОСОБА_40 , люди робили йому зауваження. Також, він бачив відео з заправки на якому видно, що чоловік в білому «вилітає» з авто;

- свідка ОСОБА_41 , який зазначив, що за дорученням слідчого приблизно через тиждень після події спілкувався з ОСОБА_25 та останній повідомив, що про обставини події нічого не знає;

- свідка ОСОБА_42 , який підтвердив, що 1 серпня 2015 року бачив на автосервісі ОСОБА_8 у чорній футболці, він разом з ОСОБА_13 вживав спиртне. Потім ОСОБА_8 сів за кермо свого автомобіля, а ОСОБА_13 на місце пасажира і вони поїхали;

- свідка ОСОБА_24 , котрий зазначив, що коли він прибіг на місце аварії, побачив ОСОБА_8 , який сидів позаду чорного авто за два-три метра, а спереду автомобіля за кілька метрів лежала людина;

- свідка ОСОБА_23 , котрий пояснив, що бачив момент зіткнення автомобілів та як з вікна чорного автомобіля зі сторони пасажирського сидіння «вилетіла» людина в світлому одязі і впала перед цим автомобілем. Поряд з джипом біля водійського місця був чоловік повної тілобудови, він був взутий та одягнений в футболку темного кольору з червоними вставками;

- свідка ОСОБА_28 , який пояснив, що бачив як спереду біля лівого колеса джипа лежить ОСОБА_13 , а поряд з ним стояв ОСОБА_43 . Ствердив, що всередині джипа він нічого не робив, нічого не витирав та не забирав;

- свідка ОСОБА_44 , котрий також підтвердив, що в день події бачив на автомийці ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , останній був у чорній футболці. Засуджений сів за кермо свого автомобіля, а потерпілий на місце пасажира і вони поїхали;

- свідка ОСОБА_29 , котра показала, що одразу після зіткнення автомобілів вибігла з кафе на вулицю та побачила ОСОБА_8 , він був одягнений у вільну чорну футболку і йшов їй на зустріч від червоного автомобіля. Від засудженого відчувався запах спиртного. В цей час на автомобілі «Мазда» приїхав ОСОБА_9 та забрав ОСОБА_8 і вони поїхали, а вона почала надавати допомогу ОСОБА_13 , котрий лежав поруч з переднім колесом зі сторони водія чорного автомобіля та був одягнений у світло-сіру футболку. Коли ОСОБА_13 прийшов до свідомості, повідомив, що не є водієм;

- свідка ОСОБА_45 , показання якого є аналогічними показанням свідка ОСОБА_29 ;

- свідка ОСОБА_46 , котрий пояснив, що бачив момент зіткнення автомобілів та коли підбіг до місця події побачив чоловіка у чорній футболці, він йшов в напрямку заправки, а перед чорним автомобілем лежав в непритомному стані чоловік в білій футболці. ОСОБА_28 був поруч з чорним автомобілем і щось витирав ганчіркою у машині з водійської сторони, а люди з ним сварилися, що він там прибирає, забирає капці;

- свідка ОСОБА_47 , котра пояснила, що надавала медичну допомогу людям з червоної машини, а невідомі їй люди на місці аварії говорили, що з водійського сидіння виходив чоловік повної тілобудови;

- свідка ОСОБА_48 , котра показала, що одразу після події вийшла з кафе та побачила, як ОСОБА_49 йшов по алеї в сторону смт Летичів, він був в футболці темного кольору, а попереду чорного автомобіля зі сторони водія лежав молодий чоловік у білій футболці над яким схилилась ОСОБА_29 ;

- свідка ОСОБА_50 , котрий також підтвердив, що бачив на місці події чоловіка міцної тілобудови у темно-синій футболці, а також чоловіка у світлому одязі, який лежав попереду чорного автомобіля з боку водія. Також, до чорного автомобіля підходили двоє чоловіків зі сторони водія і щось робили в салоні.

Також, суд проаналізував показання й інших свідків щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, яким дав належну оцінку.

Крім того, суд проаналізував фактичні дані, що містяться у:

- протоколі огляду місця ДТП від 1 серпня 2015 року, згідно якого встановлено місце пригоди, детально описано місцезнаходження автомобілів, їх видимі пошкодження та те, що вилучено з місця пригоди;

- висновку комплексної автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи №322А від 7 вересня 2015 року, з якого вбачається, що з технічної точки зору до виникнення ДТП призвели дії водія автомобіля «Toyota Land Cruiser», пов`язані з виїздом на зустрічну смугу руху на такій відстані від зустрічного автомобіля при якій водій останнього був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення;

- висновку експерта №448 від 14 вересня 2015 року, відповідно до якого виявлені на подушці безпеки з керма автомобіля «Toyota Land Cruiser» та у змиві з перемикача швидкості генетичні ознаки клітин збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові засудженого ОСОБА_8 , в той час вони не збігаються з генетичними ознаками крові потерпілого ОСОБА_13 , а виявлені генетичні ознаки клітин на подушці безпеки цього ж автомобіля з панелі приборів навпроти переднього пасажирського сидіння збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_13 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_8 , що прямо вказує на засудженого, як особу, яка в момент ДТП перебувала за кермом автомобіля;

- висновку експертів за результатами проведення судової комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи № 15432/15-35/15433/15-52 від 25вересня 2015 року, відповідно до якого на відеозаписі в первинний момент зіткнення не спостерігається відокремлення від автомобіля темного кольору (його правого борту) об`єктів схожих на тіло людини. В подальшому, внаслідок зіткнення, відбувається обертово-поступальний рух автомобіля темного кольору проти ходу годинникової стрілки. В процесі розвороту автомобіля темного кольору відмічається відокремлення об`єкту світлого кольору, який в подальшому переміщується в напрямку передньої частини автомобіля. Крім того, після зупинки автомобіля темного кольору спостерігається рух об`єкту темного кольору, який в подальшому зникає за габаритами автомобіля темного кольору. При цьому, чисельні садна та поверхневі рани виявлені у ОСОБА_13 могли утворитись від дії тупих твердих предметів із шорсткою травмуючою поверхнею, що діяли по дотичній, або ж могли утворитись при падінні на шорстку травмуючу поверхню з послідуючим зміщенням (тертям) по ньому, що унеможливлює їх отримання в салоні автомобіля. З огляду на те, що у ОСОБА_8 не виявлено зовнішніх тілесних ушкоджень, які б могли утворитись при падінні на шорстку травмуючу поверхню з послідуючим зміщенням (тертям) по ньому, особою, яка «вилетіла» із автомобіля «Toyota Land Cruiser» міг бути ОСОБА_13 ;

- висновками експерта №94-мк від 8 жовтня 2015 року та №112-мк від 11-15 жовтня 2015 року, згідно з якими при судово-медичній експертизі однієї пари взуття та двох предметів верхнього одягу, які належать ОСОБА_51 , будь-яких пошкоджень не виявлено;

- висновку експерта №93-мк від 8 жовтня 2015 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трьох предметів верхнього одягу та однієї пари взуття, які належать ОСОБА_13 , виявлені пошкодження у вигляді двох окремих розривів правої половини переду та задньої поверхні правої штанини шортів, а також виявлена одиночна ділянка поверхневої потертості гуми на підметці підошви правого шльопанця;

- висновках експертиз за №891 від 4 серпня 2015 року, №892 від 7 вересня 2015року та №156/384А від 6 листопада 2015 року, з яких убачається, що тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_8 та ОСОБА_13 під час ДТП, знаходяться переважно на правих частинах їхніх тіл відносно до частини салону автомобіля. Крім того, більш тяжкі тілесні ушкодження та більша їх кількість виявлені у ОСОБА_13 на, що також вказують пошкодження автомобіля виявлені в основному із сторони пасажирського переднього сидіння.

Враховуючи наведене, пасажир автомобіля «Toyota Land Cruiser» мав отримати більш тяжкі, як за розміром так і обсягом тілесні ушкодження, ніж водій, що пояснюється фіксацією кінцівок останнього кермом і педалями.

З урахуванням характеру та локалізації пошкоджень автомобіля «Toyota Land Cruiser» як зовні так і деталей салону, отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , враховуючи відсутність жодних пошкоджень одягу ОСОБА_8 та навпаки, наявність пошкоджень одягу ОСОБА_13 , а також з огляду на висновки молекулярно-генетичного дослідження щодо виявлення клітин з ядрами на подушках безпеки, з більшою ймовірністю в момент ДТП на місці водія міг перебувати ОСОБА_8 , а ОСОБА_13 на місці пасажира переднього сидіння, що також підтвердили експерти в судовому засіданні.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх із точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що ці дані в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_8 .

Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення судом вимог ст. 94 КПК, у касаційних скаргах не наведено.

Крім того, доводи засудженого, його захисника та потерпілого ОСОБА_9 , аналогічні за змістом доводам, викладеним у їх касаційних скаргах, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином розглянув їх та визнав неспроможними, навівши обґрунтування прийнятого рішення.

Зокрема, суд зазначив, що під час досудового слідства та судового провадження було встановлено і досліджено всі обставини, з`ясування яких мало значення для правильного вирішення справи, допитано всіх осіб, як зі сторони захисту так і зі сторони обвинувачення, показання яких мають значення у кримінальному провадженні. Судом першої інстанції було створено необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні, а також доведеності та переконливості перед судом.

Суд апеляційної інстанції вказав, що факт перебування ОСОБА_8 в момент ДТП на водійському місці автомобіля підтверджується зібраними та дослідженими у кримінальному провадженні доказами, а саме висновками експертиз, показаннями потерпілого ОСОБА_21 , свідків тощо.

Так, висновок експерта за результатами проведення молекулярно-генетичного дослідження двох подушок безпеки, прямо вказує на те, що ОСОБА_8 в момент ДТП перебував за кермом автомобіля.

Також, було встановлено локалізацію, характер, властивості та порядок утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які переважно локалізуються на правих частинах їхніх тіл відносно до салону автомобіля, при цьому більш тяжкі тілесні ушкодження та їх більша кількість виявлені у ОСОБА_13 , що свідчить про перебування останнього на момент ДТП на пасажирському місці. А, наявні у потерпілого характерні ушкодження, які могли утворитися при падінні на шорстку травмуючу поверхню з послідуючим зміщенням (тертям) по ній, підтверджують висновок експерта, згідно з яким «вилетіти» з автомобіля при ударі міг саме ОСОБА_13 .

При цьому, у ОСОБА_8 зовнішніх тілесних ушкоджень, які могли утворитися при падінні на шорстку травмуючу поверхню не виявлено, як і не виявлено пошкоджень його одягу характерного при таких обставин, що спростовує доводи сторони захисту про те, що саме засуджений внаслідок удару вилетів з автомобіля.

Крім того, свідок ОСОБА_22 , який є очевидцем події, підтвердив, що пасажиром автомобіля «Toyota Land Cruiser» був худий чоловік, який тримався за верхню ручку в салоні авто, що відповідає тілобудові потерпілого ОСОБА_21 , а свідок ОСОБА_23 бачив, як в момент удару із вікна пасажирського сидіння джипа вилітала людина (приблизно 1,82 зросту) в світлому одязі і впала перед цим автомобілем, що також узгоджується із ознаками потерпілого та показаннями свідків.

Суд зазначив, що інші свідки хоча прямо не вказували на особу, котра керувала автомобілем в момент ДТП, однак наводили такі фактичні дані, що у своїй сукупності відтворювали цілісну картину події, якою доводиться винуватість ОСОБА_8 , у вчиненні інкримінованого злочину «поза розумним сумнівом».

Обґрунтовано суд наголосив на неспроможності показань свідка ОСОБА_25 з приводу того, що за кермом автомобіля в момент ДТП знаходився ОСОБА_13 , пославшись на наявність істотних розбіжностей у таких показаннях. При цьому, зазначив що вказаний свідок після події повідомляв працівнику міліції, що він нічного не бачив, а вже через рік він зміг пригадати обставини події й детально описати зовнішні ознаки ОСОБА_13 , а також те, що саме останній керував автомобілем перед ДТП, який проїжджав повз нього зі швидкістю більше ніж 120км/год.

Показання свідка ОСОБА_52 про перебування ОСОБА_13 за кермом, не спростовують твердження потерпілого про те, що від`їхавши від кафе на відстань приблизно сто метрів, ОСОБА_8 наказав зупинити автомобіль і вони помінялись місцями, з огляду на те, що самого моменту зупинки свідок не бачила, а тому й не могла знати чи мінялись місцями в автомобілі засуджений з потерпілим.

Виявлення в автомобілі взуття ОСОБА_13 з водійського боку, а ОСОБА_8 з пасажирського, на думку апеляційного суду, не може свідчити про перебування потерпілого за кермом в момент ДТП, оскільки під час зіткнення автомобіль розвернуло на 360 градусів, а також мало місце стороннє втручання родичів засудженого до автомобіля вже після ДТП, що підтверджується показаннями свідків.

Доводи сторони захисту про те, що на взутті потерпілого є слід від педалі автомобіля «Toyota Land Cruiser», судами оцінено критично, оскільки було встановлено, що вказане взуття тривалий час використовувалось і було зношеним, крім того сам потерпілий є водієм і не заперечував факту керування транспортним засобом до моменту ДТП.

Як убачається з протоколів пред`явлення речей для впізнання від 18 вересня 2015року, свідки ОСОБА_53 та ОСОБА_29 серед представлених слідчим футболок не впізнали жодної, оскільки, як вони зазначали, ОСОБА_8 був одягнений у футболку темного кольору, що спростовує доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 в момент ДТП був одягнутий у футболку з білими та червоними полосами.

Факт того, що в момент ДТП ОСОБА_8 був у футболці темного кольору крім показань потерпілого ОСОБА_13 та ряду свідків, якібачили засудженого до аварії та одразу після неї на місці події, також підтверджується відеозаписом з камери відеоспостереження з якого видно, що одразу після пригоди на місце події приїхав батько засудженого, після чого в салон автомобіля з пасажирської сторони самостійно присіла особа, верхня частина одягу якої є темного кольору, а з показань ОСОБА_9 убачається, що цією особою був його син ОСОБА_8 .

Враховуючи вищенаведене, після ДТП засуджений ОСОБА_8 вільно та самостійно пересувався й залишив місце події одразу після приїзду батька. Вподальшому він спілкувався зі свідком ОСОБА_54 , котра відвезла його спочатку додому, де він також спілкувався з свідками ОСОБА_55 та ОСОБА_56 , а потім в лікарню, що спростовує твердження засудженого про те, що він не пам`ятав обставини одразу після події, оскільки перебував без свідомості та прийшов до тями лише в лікарні.

Також, апеляційним судом було перевірено доводи сторони захисту про безпідставне визнання недопустимими доказами висновки експертиз №4013/16-52 від 13 травня 2016 року та №63 від 22 липня 2016 року, який погодився з рішенням місцевого суду враховуючи те, що вказані експертизи було проведено з порушенням вимог КПК про, що детально зазначено в судових рішеннях.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у клопотанні сторони захисту щодо призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи, зазначив, що висновки судово-біологічної експертизи, комплексної судово-медичної експертизи та судово-автотехнічної експертизи, які було покладено в основу вироку, проведено у відповідності до вимог закону, оскільки експертам було надано всі матеріали кримінального провадження, в тому числі і речові докази. Разом із цим, про призначення цих експертиз було повідомлено сторону захисту, що не позбавляло її можливості ставити перед експертами запитання та заявляти додаткові клопотання.

Не залишились поза увагою апеляційного суду доводи сторони захисту щодо проведення експертиз №156/384 А та №448 експертами, які перебувають у службовій залежності від сторони кримінального провадження та гуртуються на вибіркових даних наданих слідчим. Суд визнав їх необгрунтованими, оскільки стороною захисту підстав для відводів експертів наведено не було, дані експертизи було проведено експертами виходячи із прав та обов`язків, передбачених статтями 69, 70 КПК, а їх висновки повністю відповідають вимогам статей 101, 102 КПК.

Як убачається зі змісту висновку експертизи №156/384 А та показань експертів наданих в суді першої інстанції, експертами було проведено весь комплекс необхідних заходів для встановлення особи, котра в момент ДТП перебувала, як на водійському, так і на пасажирському сидінні з урахуванням тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_8 і ОСОБА_13 , а також виступаючих частин салону автомобіля та даних висновків біологічної експертизи.

Доводи сторони захисту про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, зокрема вищевказаного висновку, оскільки в ньому є посилання на показання свідків ОСОБА_57 і ОСОБА_58 , є неспроможними, враховуючи те, що допитані в судовому засіданні експерти пояснили, що допустили описку в дослідницькій частині висновку та зазначили, що досліджували показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_22 .

Судом апеляційної інстанції також було перевірено твердження сторони захисту щодо незаконного визнання осіб у кримінальному провадженні потерпілими, а відтак і їх представників. При цьому суд зазначив, що в матеріалах кримінального провадження наявні заяви потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 про залучення їх до провадження як потерпілих через свого представника, котрий діяв на підставі договору про надання правової допомоги. Також, матеріали справи містять постанови слідчого про визнання вказаних осіб потерпілими, а тому статус цих осіб належним чином підтверджений, як і статус потерпілого ОСОБА_13 , визнаного потерпілим під час досудового розслідування в установленому законом порядку, що також підтверджується обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування та не заперечувалося учасниками кримінального провадження у суді першої інстанції.

Відмовляючи стороні захисту в клопотанні про повторне дослідження матеріалів кримінального провадження, допит свідків, засудженого та потерпілих, суд вказав, що свідки ОСОБА_52 , ОСОБА_25 , ОСОБА_59 , ОСОБА_28 , ОСОБА_31 , потерпілі та засуджений, на допиті яких наполягає сторона захисту, були допитані під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Сторона захисту ставила їм запитання без обмеження в часі та без обмеження можливості заявляти клопотання про додатковий їх допит з метою уточнення показань. Зазначені докази було досліджено судом повно та об`єктивно, а їх зміст та аналіз викладено в мотивувальній частині вироку суду.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що під час розгляду справи було безпосередньо досліджено за участю сторони захисту письмові докази, відео та фото матеріали, а тому підстави вважати, що ці докази було досліджено неповно чи з порушеннями, відсутні. Таким чином, на думку апеляційного суду, сторона захисту фактично намагається надати іншу оцінку цим доказам, що не є підставою для їх повторного дослідження.

До того ж, не погоджуючись висновками експертиз, покладеними в основу вироку, сторона захисту надала висновки експертиз №4013/16-52 від 13 травня 2016 року та №63 від 22 липня 2016 року проведених за її ініціативою, проте не заявляла перед судом клопотань про проведення повторних експертиз для усунення всякого роду суперечностей.

Враховуючи викладене, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань, оскільки стороною захисту не доведено в чому виявилась неповнота чи порушення при дослідженні доказів та не зазначила, які докази не було досліджено.

Таким чином суд апеляційної інстанції переглянув вирок в апеляційному порядку з дотриманням вимог ст. 404 КПК та, погодившись із висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів, наявних у кримінальному провадженні, не порушив принципу безпосередності дослідження доказів.

В супереч тверджень сторони захисту в матеріалах кримінального провадження наявні постанови прокурора від 1 серпня 2015 року про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_8 . Також, з протоколів від 1 та 2 серпня 2015 року видно, що всі процесуальні дії щодо відібрання таких зразків проводилися в присутності понятих, при цьому жодних зауважень від них та ОСОБА_8 не було, що свідчить про відсутність претензій відносно порядку проведення цієї слідчої дії. А відмова ОСОБА_8 від підписання вказаних протоколів не може свідчити про примусове проведення даної слідчої дії.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після закінчення досудового розслідування ОСОБА_8 було надано копію обвинувального акта, однак останній відмовився її отримувати про, що слідчим було складено відповідну розписку. При цьому, його захисники ОСОБА_26 та ОСОБА_60 отримали копії обвинувального акта. Тобто, слідчим було виконано обов`язок вручити обвинуваченому обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, проте ОСОБА_8 таким правом не скористався.

В подальшому, у судовому засіданні ОСОБА_8 було вручено копію обвинувального акта та відкладено розгляд справи для надання йому часу для ознайомлення з обвинуваченням. Таким чином, вручення обвинувального акта на стадії судового провадження не можна вважати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з матеріалами справи 2 серпня 2015 року року ОСОБА_8 було затримано та цього ж дня йому було вручено слідчим повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, про що останній розписався у змісті підозри. Питання законності та обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_8 підозри, в тому числі її вручення, було предметом розгляду слідчого судді, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а також предметом розгляду апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що у матеріалах провадження про обрання запобіжного заходу відсутні жодні скарги, заяви чи клопотання щодо незаконного затримання та утримання ОСОБА_8 , а також невручення йому підозри, а згідно з звукозаписом судового засідання від 4серпня 2015 року ОСОБА_8 підтвердив, що слідчий зачитував йому текст підозри.

Також, судом апеляційної інстанції перевірялись доводи сторони захисту про незаконне відсторонення адвоката ОСОБА_26 від захисту ОСОБА_8 , які було обґрунтовано визнано безпідставними виходячи з наступного.

Так, адвокат ОСОБА_26 представляла інтереси в межах кримінального провадження обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 , якого в подальшому було залучено судом як потерпілого, у зв`язку з чим між потерпілим і захисником обвинуваченого виник конфлікт інтересів, що і стало обґрунтованою підставою для відводу захисника.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що під час досудового розслідування та судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій захист обвинуваченого ОСОБА_8 здійснювали не менше двох адвокатів, залучених на підставі договору родичами обвинуваченого, участь яких належним чином забезпечувалась, а тому твердження про порушення права на захист є безпідставними.

Обґрунтовано апеляційний суд відхилив доводи апеляційних скарг сторони захисту та потерпілого ОСОБА_9 про повернення останньому грошових коштів і виробів з дорогоцінного металу, зазначивши про відсутність підстав для цього. Так, вказані вироби та грошові кошти було вилучено безпосередньо у ОСОБА_8 під час особистого обшуку 2серпня 2015 року, постановою слідчого від 30 вересня 2015 року їх визнано речовими доказами, а згідно з вироком суду їх було звернуто в рахунок відшкодування цивільних позовів потерпілих.

З протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 12листопада 2015 року вбачається, що засудженому ОСОБА_8 та його захисникам ОСОБА_26 та ОСОБА_61 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування в повному обсязі, включаючи також усі відео та фото записи наявні в кримінальному провадженні в електронному виді.

Крім того, з ухвали слідчого судді від 30листопада 2015 року вбачається зловживання стороною захисту правом на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, у зв`язку з чим судом було встановлено відповідний графік для ознайомлення. До того ж, право на ознайомлення із матеріалами справи забезпечено і на стадії судового розгляду в місцевому суді, в ході якого здійснювалося безпосереднє дослідження речових доказів, в тому числі шляхом виїзного судового засідання.

Також, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням місцевого суду щодо вирішення цивільних позовів потерпілих в частині стягнення з засудженого матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. При цьому, зазначив, що у позовних заявах наведено та у вироку детально обґрунтовано в чому саме полягає спричинена моральна шкода, а визначені судом розміри відшкодування відповідають вимогам розумності й справедливості.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд встановив, що висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин викладених у вироку, ґрунтується на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, які оцінено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а вирок суду є законним, вмотивованим та відповідає вимогам ст.374КПК.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином умотивував свої висновки, з якими вона погоджується. Зміст ухвали цього суду відповідає положенням статей 370, 419 КПК.

Доводи засудженого про невідповідність призначеного йому покарання через суворість є необґрунтованими з огляду на нижченаведене.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують іпом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З вироку убачається, що припризначенні ОСОБА_8 покарання суд урахував тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу винного, котрий не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога, невролога та психіатра не перебуває, алкоголізмом чи наркоманією не страждає, компрометуючих матеріалів щодо нього до селищної рали не надходило. Обставин, що пом`якшують покарання судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення особою, котра перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд зважив на те, що наслідком порушення ОСОБА_8 Правил дорожнього руху та значного перевищення швидкості є загибель трьох осіб, при цьому він перебував в стані алкогольного сп`яніння, урахував думки потерпілих щодо призначення найсуворішого покарання, а також дані про особу винного, котрий раніше не судимий та є особою молодого віку, й дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі наближене до максимальної межі визначеної у санкції ч. 3 ст. 286 КК з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність виключення з нього обтяжуючої покарання обставини вчинення кримінального правопорушення особою, котра перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки дана обставина увійшла в об`єктивну сторону складу інкримінованого ОСОБА_8 злочину, що ніяк не вплинуло на розмір та вид призначеного останньому покарання.

Отже, покарання ОСОБА_8 призначено відповідно до вимог закону, і воно повною мірою відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Переконливих доводів щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через суворість у касаційних скаргах не міститься, а тому підстав для пом`якшення покарання Суд невбачає.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судових рішень, колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційних скарг слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 30 червня 2017року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 7 грудня 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_9 без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3