Постанова

від 09.04.2021 по справі 640/8553/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8553/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.,

судді: Ключкович В.Ю.,

Парінов А.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія НОВІ ЗОДЧІ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія НОВІ ЗОДЧІ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю БК НОВІ ЗОДЧІ ( ТОВ БК НОВІ ЗОДЧІ ) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 1772615572 форми Р від 23.03.2020р.;

- визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 1782615572 форми В4 від 23.03.2020р.;

- визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 1792615572 форми ПС .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу ТОВ БК НОВІ ЗОДЧІ`на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається, що відповідачем на підставі вимог ст.72,73,74 ПК України на адресу позивача направлено запит від 25.06.2019р. № 120613/10/26-15-14-07-02-15 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо здійснення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з ТОВ АГРО СТРОЙ , що містяться в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2018 року.

Листом від 09.07.2019р. №66 ТОВ БК НОВІ ЗОДЧІ надано відповідь та документи по взаємовідносинах з ТОВ АГРО СТРОЙ , зокрема договір №0309/2018 від 03.09.2018, рахунки оплату, видаткові накладні.

Відповідач вважаючи, що документи подано не в повному обсязі, видав наказ від 19.09.2019р. № 862 про проведення позапланової документальної перевірки.

25.09.2019 для вручення копії наказу та ознайомленням з направленням на перевірку від 24.09.2019р. № 38/26-15-05-07-02-18 про початок проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ БК НОВІ ЗОДЧІ , відповідачем здійснено вихід на податкову адресу ТОВ БК НОВІ ЗОДЧІ : 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська буд. 7 -Д.

Під час виходу встановлено, що ТОВ БК НОВІ ЗОДЧІ та його посадові особи за податковою адресою відсутні, про що складено акт від 25.09.2019р. № 97/26-15-05-07-02-22 неможливості вручення копії наказу ГУ ДПС у м. Києві та ознайомлення з направленням на перевірку та направлено запит на встановлення місцезнаходження платника податку.

29.01.2020р. Головним управлінням ДПС у м. Києві на податкову адресу позивача, а саме: вул. Здолбунівська буд. 7 -Д м. Київ, 02081, засобами поштового зв`язку направлено копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 27.01.2020р. № 913 та повідомлення від 29.01.2020р. № 15672/10/26-15-05-07-02-15 про проведення з 12.02.2020р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ БК НОВІ ЗОДЧІ при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ АГРО СТРОЙ (код 41605425) за жовтень 2018 року, показників декларацій з податку на додану вартість та, відповідно до п.85.2 ст.85 ПКУ, запропоновано надати всі наявні документи, що стосуються предмету перевірки.

18.02.2019 Відповідачем складено акт№ 170/26-15-05-07-02-22 про ненадання документів до перевірки згідно повідомлення від 29.01.2020р. №15672/10/26-15-05-07-02-15, а саме: розрахункові документи (платіжні доручення) за придбані від ТОВ АГРО СТРОЙ товари; картки контрагентів, регістри бухгалтерського обліку по рахунках 361, 631, 37, 685, 301, 311 та інших що підтверджують включення вищевказаних документів до оприбуткованих операцій; (регістри витрат за періоди в яких були відображені взаємовідносини із вищевказаними контрагентами) дебіторську/кредиторську заборгованість станом на кінець перевіряємого періоду та на дату надання пояснень; договори на власні та орендовані складські, офісні приміщення. Документи, що підтверджують транспортування та зберігання товарів (договори, інвентаризаційні картки, товарно-транспортні накладні.

З огляду на вказане, відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 27.01.2020 р. № 913 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ АГРО СТРОЙ за жовтень 2018р. показників декларації з податку на додану вартість за результатом якої складено акт від 25.02.2020р. № 49/26-15-05-07-02-10/40848812 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44. п. 185.1 ст. 185. п. 198.1. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого, встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2018 року у сумі 165 537 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) за жовтень 2018 у розмірі 128 287гривень.

- п. 44.1, п.44.6 ст.44. п. 85.2, п. 85.4 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI. зі змінами і доповненнями. а саме не надано документи до перевірки.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.03.2020р.:

- № 1772615572, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1, ст. 185, п.п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на суму 165 537, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 82 769, 00 грн.;

- № 1782615572, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1, ст. 185, п.п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на суму 128 287, 00 грн.;

- № 1792615572, яким за порушення позивачем п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 510, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вимогою про їх скасування. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентом, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїм контрагентом, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про такого контрагента були підтвердженими, така особа була зареєстрована як платник податку, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання позивачем послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд приходить до висновку про правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення, не враховано доводи позивача, а також фактичні обставини у справі, що є порушенням ст. 242 КАС України.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Тобто, для виникнення у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової перевірки за пунктом 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України необхідна обов`язкова наявність таких умов у сукупності:

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, на думку колегії суддів, лише виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, не може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки за умови, якщо платник податків надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит податкового органу.

До інформації, що надається періодично, належить інформація, визначена у підпунктах 72.1.1.1, 72.1.1.2, 72.1.1.3 (в частині обов`язку платника податків надавати розшифровку податкового кредиту та податкових зобов`язань у розрізі контрагентів, передбачених розділом V цього Кодексу), 72.1.1.4, 72.1.2.1, 72.1.2.3, 72.1.2.4, 72.1.2.5, 72.1.2.6 підпункту 72.1.2, підпункті 72.1.5 статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 73.1, 73.2 ст. 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Приписи п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України визначать, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. При цьому, такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий пункту 44.6 статті 44 Кодексу).

Згідно з п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Враховуючи викладене, з моменту початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються. Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 10.06.2019р. у справі № 804/5840/16, адміністративне провадження №К/9901/35378/18.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на запит відповідача ТОВ БК НОВІ ЗОДЧІ не надано документального підтвердження здійснених взаємовідносин з ТОВ АГРО СТРОЙ за жовтень 2018року, а саме: розрахункові документи (платіжні доручення) за придбані від ТОВ АГРО СТРОЙ товари; картки контрагентів, регістри бухгалтерського обліку по рахунках 361, 631, 37, 685, 301, 311 та інших що підтверджують включення вищевказаних документів до оприбуткованих операцій; регістри витрат за періоди в яких були відображені взаємовідносини із вищевказаними контрагентами; дебіторську/кредиторську заборгованість станом на кінець перевіряємого періоду та на дату надання пояснень; договори на власні та орендовані складські, офісні приміщення; документи, що підтверджують транспортування та зберігання товарів (договори, інвентаризаційні картки, товарно-транспортні накладні, про що складено акт про ненадання документів від 18.02.2020 № 170/26-15-05-07-02-22. Не надано вказані документи позивачем і під час розгляду справи судом першої інстанції, а лише частково додано до апеляційної скарги, При цьому, апелянтом не наведено поважних підстав ненадання вказаних документів на перевірку та суду першої інстанції.

З огляду на викладене. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність накладення на позивача штрафу у вказаному розмірі відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №1792615572 від 23.03.2020.

Щодо доводів апелянта про правомірність внесення ним у податковій декларації з податку на додано вартість за жовтень 2018 показників по взаємовідносинах з ТОВ АГРО СТРОЙ , колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

Отже, умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій замовника та виконавця для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2018р. між ТОВ АГРО СТРОЙ (продавець) та ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ НОВІ ЗОДЧІ (покупець) укладено договір № 0309/2018 за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю товари, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Як убачається з акту перевірки зазначено таку інформацію по контрагенту-постачальнику ТОВ АГРО СТРОЙ : зареєстровано 21.09.2017 №10701020000070650 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією; основний вид діяльності:46-73-оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; станом на день підписання акта знаходиться на обліку в ТУ ДПС у м. Києві (Печерський р-н м. Києва); декларація з податку на прибуток за 2019 рік - задекларовано збитки; фінансовий звіт за 2019 рік - задекларовано відсутність основних засобів та нематеріальних активів; остання декларація з податку на додану вартість подана за січень 2020 року з нульовими показниками та підписана ОСОБА_1 ; з червня 2019 року звітує про відсутність діяльності; засновник, директор (головний бухгалтер) у періоді взаємовідносин (2018 рік) - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); засновник, директор (головний бухгалтер) на дату написання акта перевірки - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); ТОВ АГРО СТРОЙ не є імпортером товарів (робіт, послуг); згідно даних, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що ТОВ АГРО СТРОЙ придбавало за 2018 рік: труби, муфти, фарба, портландцемент, фриз, розчинники, лаки, морилка, клей, декор, шпаклівка, плитка в асортименті, тощо.

Відповідно до баз даних ДПС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ АГРО СТРОЙ до податкового органу встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично ТОВ АГРО СТРОЙ відсутнє виробниче обладнання.

Крім того, відповідно до ЄРПН встановлено, що ТОВ АГРО СТРОЙ придбавало різноманітний асортимент товарів, проте жодної інформації про складські приміщення, місць зберігання.

Згідно ІС Податковий блок встановлено, що внесена облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 22.04.2019р. за № 3276/26-15-21-30 ТОВ АГРО СТРОЙ внесено картку суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації з подальшою передачею у володіння чи управління підставним (не існуючим), померлим, безвісти зниклим особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Крім того, відповідач посилається на відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до яких ТОВ АГРО СТРОЙ фігурує у наступних кримінальних справах:

- № 42018101060000102 від 05.05.2018 ч.2 ст. 205 КК України;

- № 42018101011000072 від 19.02.2018 ч.3 ст.191 КК України.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не додано на перевірку доказів на підтвердження факту проведення позивачем розрахунку з ТОВ АГРО СТРОЙ за придбаний товар або здійснення товариством до сьогодні відображення в бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості перед зазначеним контрагентом. Не надано таких доказів і під час розгляду справи .

Більше того, належних та допустимих доказів на підтвердження висування контрагентом письмових претензій на адресу позивача у зв`язку з несплатою вартості проданої партії товарів, позивач до суду також не надав.

Крім того, судом першої інстанції враховано письмові покази гр. ОСОБА_1 , який рахується директором, засновником та головним бухгалтером ТОВ АГРО СТРОЙ і який підтвердив, що жодних документів що стосуються фінансово-господарської діяльності, реєстраційних документів ТОВ АГРО СТРОЙ не підписував, печатку не отримував, декларацій, накладних з ПДВ, наказів на призначення, інших документів та податкову звітність не складав, не підписував, не подавав та нікому цього не доручав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Отже, факт отримання позивачем послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Таким чином, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагента, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія НОВІ ЗОДЧІ - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 09.04.2021р.)