Постанова

від 02.03.2021 по справі 757/62599/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: 757/62599/19

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/168/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді доповідача - Білич І.М.

суддів - Слюсар Т.А., Коцюрби О.П.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В.,

у цивільній справі №757/62599/19 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМДІАГАЗ , Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання виключити відомості з реєстру.

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ РЕМДІАГАЗ , Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання виключити відомості з реєстру, в якому просив суд визнати припиненими з 26 листопада 2019 року трудові відносини між ним та роботодавцем, а також зобов`язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, шляхом виключення відомостей про нього як директора (керівника) ТОВ РЕМДІАГАЗ .

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22 травня 2015 року його булопризначено на посаду директора ТОВ РЕМДІАГАЗ на загальних зборах учасників товариства.

17 жовтня 2019 року на адресу першого засновника товариства, він (ОСОБА_3 ) направив повідомлення про скликання загальних зборів на 26 листопада 2019 року та нотаріально засвідчену копію заяви про звільнення. Іншого учасника товариства( ОСОБА_4 ) також було повідомленописьмово, за результатами чого складено нотаріально засвідчену заяву.

Крім того, ним було розміщеновідповідне оголошення про проведення загальних зборів товариства в газеті Урядовий кур'єр у випуску № 201 від 22 жовтня 2019 року.

Проте 26 листопада 2019 року позачергові загальні збори учасників товариства визнано такими, що не відбулися у зв`язку з тим, що їх учасники, які були належним чином повідомлені, на збори не з`явились, уповноважених представників не направили.

За наведених обставин, позивач вважав, що ухилення учасників ТОВ РЕМДІАГАЗ від прийняття рішення щодо звільнення з посади директора порушує його права та інтереси на розірвання трудового договору.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано трудові відносини між ОСОБА_2 та ТОВ РЕМДІАГАЗ припиненими з 26 листопада 2019 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, третя особа: ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив суд скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Посилаючись на порушеннясудом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Зазначаючи, що він, як учасник товариства не отримував від позивача заяви про звільнення та повідомлення про проведення позачергових загальних зборів товариства, які мали відбутися 26 листопада 2019 року.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

Представник третьої особи в судовому засіданні 02 лютого 2021 року підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її. Не з`явившись в судове засідання, яке було призначено на 02 березня 2021 року, подав заяву про відкладення розгляду з підстав погіршення стану здоров`я. Враховуючи, що заява не містить у собі належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених в ній, колегія суддів вважала, що скаржником не надано доказів поважності причин неявки до суду.

Інші учасники справи про день і час розгляду повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак,з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині щодо задоволених вимог позову про визнання припиненими трудових відносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо визнання припиненими трудових відносин, суд першої інстанції вказував, що позивач будучи найманим працівником, виявив бажання припинити трудові відносини з ТОВ РЕМДІАГАЗ завчасно попередивши про це власників. Проте встановлено, що загальні збори не відбулись. Відтак враховуючи, що порушуються трудові права позивача в контексті реалізації права на звільнення за власним бажанням, суд вважав вимоги позивача доведеними.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так судом при розгляді справи встановлено, що у відповідності до Протоколу № 1 установчих зборів ТОВ РЕМДІАГАЗ від 07 травня 2015 року було прийнято рішення про призначення ОСОБА_2 на посаду директора товариства. Згідно до наказу № 1-к ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ РЕМДІАГАЗ з 22 травня 2015 року.

Пунктом 1.7.1 Статуту ТОВ РЕМДІАГАЗ визначено, що засновниками товариства булиОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У той же час учасниками товариства на час звернення позивача з заявою про звільнення були : ОСОБА_1 ( мешкає в Києві) та ОСОБА_5 ( перебуває в м. Донецьк).

Відповідно до пункту 5.1.11 Статуту ТОВ РЕМДІАГАЗ Товариство має право приймати на роботу працівників на умовах трудових договорів (контрактів),самостійно встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки та інші пільги, не заборонені чинним в Україні законодавством.

16 жовтня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Мазарчук Н. В. засвідчено заяву ОСОБА_2 до ТОВ РЕМДІАГАЗ , в якій він просив звільнити його з посади директора товариства з 26 листопада 2019 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

17 жовтня 2019 року ним направлено засобами поштового зв`язку на адресу засновника товариства ОСОБА_3 повідомлення про скликання загальних зборів на 26 листопада 2019 року та нотаріально засвідчену копію заяви про звільнення, які не вручено під час доставки.

Про повідомлення другого засновника товариства ОСОБА_5 про проведення загальних зборів та намір звільнитися повідомлено письмово, за результатами чого складено заяву від 23 жовтня 2019 року, засвідчену приватним нотаріусом КМНО Шишовою І. П.

ОСОБА_2 також розмістив відповідне оголошення про проведення загальних зборів товариства в газеті Урядовий кур`єр у випуску № 201 від 22 жовтня 2019 року.

26 листопада 2019 року директором ТОВ РЕМДІАГАЗ ОСОБА_2 та адвокатами Насурлаєвою К. Е., Марущак Т. О. складений акт про відсутність учасників ТОВ РЕМДІАГАЗ на загальних зборах учасників товариства.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою третя особа по справі посилаючись на положення ст.ст. 29, 32, 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю вказувала про безпідставність не взяття судом першої інстанції до уваги того, що припинення трудових відносин з директором товариства здійснюється шляхом обрання нового директора товариства, і є виключними повноваженнями загальних зборів товариства, брати участь у обговоренні питань порядку денного та голосувати. Однак, він як учасник товариства, був позбавлений такої можливості, так як не отримав листа позивача. Вважаючи, що питання звільнення позивача є виключною компетенцією загальних зборів товариства, просив відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень ч.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

У постанові від 03 липня 2019 року в справі №61-11768св 18 Верховний Суд виклав позицію зазначивши, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Відповідно до вимог ч.2 ст.5 ЦПК України, враховуючи встановлені обставини справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, колегія суддів вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин позивача з ТОВ РЕМДІАГАЗ .

При цьому необхідно зауважити, що вищевказані висновки суду не впливають на права та інтереси ОСОБА_1 , як учасника ТОВ РЕМДІАГАЗ , оскільки в даному випадку вирішувалось питання про відновлення порушених трудових прав позивача.

Посилання апеляційної скарги на те, що скаржником не отримувались повідомлення від позивача, в яких останній ставив питання про його звільнення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення адресованого ОСОБА_1 .

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що скаржником не надано належних та допустимих доказів того, що позивачем не направлявся указаний лист на адресу учасників товариства. Хоча у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду справи і доводи апеляційної скарги в частині того, що скаржник не був залучений судом першої інстанції до участі в справі, а відтак і те, що суд розглянув справу за його відсутності і це є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до положень п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу ( питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду ( у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 , у лютому 2020 року звернувся до Печерського районного суду м. Києва в межах розгляду справи № 757/62599/19 ц із заявою про залучення його до участі в справі як третьої особи з урахуванням того, що він є учасником товариства ( відповідача по справі), володіє 50% статутного капіталу ( а.с. 65- 66).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 був залучений до участі в справі в якості третьої особи з подальшим повідомленням про розгляд справи, що мав відбутися 05 березня 2020 року.

Рекомендоване поштове повідомлення свідчить про те, що ОСОБА_1 , як третя особа отримав повідомлення суду 02 березня 2020 року.

У той же час, 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій повідомляв про обізнаність у призначенні судового засідання на 05 березня 2020 року. Вказуючи на неможливість свого прибуття, просив суд розглянути справу за його відсутності надавши також при цьому свої письмові пояснення ( а. с. 82- 84,86).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що правових підстав для скасування судового рішення з підстав визначених п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України, нема.

Інші доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі в частині рішення, що оскаржується третьою особою у справі нема.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишена без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат здійснених судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року.

Суддя - доповідач:

Судді: