Постанова

від 01.04.2021 по справі 914/1958/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1958/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - не з`явився,

відповідача-1 за первісним позовом - не з`явився,

відповідача-2 за первісним позовом - не з`явився,

відповідача-3 за первісним позовом - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміна"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 (судді: Скрипчук О. С. - головуючий, Желік М. Б., Мирутенко О. Л.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 (суддя Горецька З. В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміна"

до: 1. Львівської обласної ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Периметр",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Модрина"

про усунення перешкод в користуванні власністю,

та за зустрічним позовом Львівської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміна"

про витребування нежитлового приміщення та про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Коміна" (далі - ТОВ "Коміна", Позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної ради (далі - Рада, Відповідач-1 за первісним позовом), Товариства з обмеженою відповідальністю "Периметр" (далі - ТОВ "Периметр", Відповідач-2 за первісним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Модрина" (далі - ТОВ "Модрина", Відповідач-3 за первісним позовом) про усунення перешкод в користуванні приміщеннями площею 157,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, шляхом припинення використання нежитлового приміщення.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач за первісним позовом є власником спірних приміщень відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні цими приміщеннями. На думку ТОВ "Коміна", Відповідач-1 за первісним позовом неправомірно передав зазначене нерухоме майно в оренду ТОВ "Периметр" та ТОВ "Модрина", враховуючи відсутність у Львівської обласної ради права власності на вказані приміщення.

1.3. У подальшому, Львівська обласна рада звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Коміна" про витребування нежитлового приміщення загальною площею 157,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та про скасування державної реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно.

1.4. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Коміна" не набуло права власності на спірні об`єкт нерухомого майна, оскільки розпорядження Галицької районної адміністрації, яке стало підставою для здійснення первинної реєстрації права власності на зазначені нежитлові приміщення, не видавалося взагалі, а Львівською обласною радою, як дійсним власником майна, не приймалось жодного рішення про відчуження такого майна, відтак приміщення на АДРЕСА_1 загальною площею 157,9 кв.м слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.02.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020, відмовлено в задоволені первісного позову ТОВ "Коміна" до Львівської обласної ради, ТОВ "Периметр" та ТОВ "Модрина" про усунення перешкод в користуванні власністю. Задоволено зустрічний позов Львівської обласної ради до ТОВ "Коміна". Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ "Коміна" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 157,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, здійснену державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (номер запису про право власності 27856930 від 07.09.2018, форма власності: приватна) із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Витребувано у ТОВ "Коміна" на користь Львівської обласної ради вказане нежитлове приміщення.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовані тим, що спірні нежитлові приміщення належать Львівській обласні раді, яка не надавала згоди на їх відчуження ані шляхом видання відповідного розпорядження, ані реєстрації відповідного реєстраційного посвідчення. Водночас суди дійшли висновку, що первісна державна реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_1 проведена з порушенням вимог статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки була здійснена на підставі розпорядження Галицької районної державної адміністрації Львівської міської ради від 04.04.1996 № 237, якого не існує, що, в свою чергу, в подальшому потягло неправомірність передачі таких приміщень у власність ТОВ "Коміна". При цьому, за висновком судів, Львівською обласною радою не пропущено строк позовної давності у цій справі, враховуючи відсутність доказів того, що Відповідачу-1 за первісним позовом було відомо з 1996 року (тобто з моменту прийняття неіснуючого розпорядження) про порушення його прав у зв`язку з вибуттям з власності спірних приміщень.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Коміна" просить скасувати оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм: статей 182, 261, 331, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону країни "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень", статей 32 - 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 18.07.2018 у справі № 758/824/17, від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 02.05.2018 у справі № 910/4704/16, від 25.06.2020 у справі №904/2922/18, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 24.06.2020 у справі №201/8500/16-ц, від 10.06.2020 у справі №04/5026/803/2012, від 20.03.2019 у справі №521/8368/15-ц, від 08.07.2020 у справі № 686/16196/15-ц, від 27.05.2020 у справі №910/1310/19.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Рада просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Господарськими судами встановлено, що згідно з реєстраційним посвідченням Львівського обласного державного комунального Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 24.03.2000 № 008900 будинок у АДРЕСА_1 зареєстровано на праві комунальної власності за Фондом комунального майна Львівської обласної державної адміністрації на підставі ухвали Х-ої сесії І-го демократичного скликання за № 236 від 04.06.1992.

4.2. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №6958482 від 08.04.2005, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" право власності на будинок в цілому за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Львівською обласною радою на підставі ухвали Львівської обласної ради народних депутатів №236 від 04.06.1992.

4.3. Згідно з договором поділу нерухомого майна від 25.11.2015 (посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мандрощук В. Є.) Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, Приватне підприємство "Фірма "Магнолія", Приватне підприємство "Деміус", Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВ Христина", Товариство з обмеженою відповідальністю "Речник" та ОСОБА_2 є співвласниками нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , площею 2 744,9 кв.м (будівля літ. "4-А").

При цьому відповідно п. 1.8.1. зазначеного договору нежитлові приміщення третього поверху, зокрема, № 106 (16,4 кв.м), № 107 (10,0 кв.м), № 108 (6,6 кв.м), № 109 (7,8 кв.м), № 110 (25,4 кв.м), № 111 (23,8 кв.м), № 112 (20,6 кв.м), № 113 (7,9 кв м), № 114 (10,6 кв.м), № 115 (5,3 кв.м), № 116 (7,0 кв.м), № 117 (11,6 кв.м), № 118 (4,9 кв.м) загальною площею 157,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності Львівській обласній раді.

4.4. Господарськими судами також встановлено, що 07.09.2018 державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на підставі протоколу загальних зборів ТОВ "Коміна" № 1/170818 від 17.08.2018 та акта приймання-передачі нерухомого майна від 17.08.2018 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності та зареєстровано за Позивачем за первісним позовом право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 157,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1010250846101.

4.5. За твердженням Позивача за первісним позовом, вказані нежитлові приміщення вибули із власності Львівської обласної ради 26.08.2016, оскільки первинну державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , пл. 157,9 кв.м здійснено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О. І. за ОСОБА_1 на підставі розпорядження Галицької районної державної адміністрації № 237 від 04.04.1996.

4.6. Однак, згідно з інформації Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (лист № 31-2918 від 29.05.2018), зазначене розпорядження в архівних матеріалах відсутнє. Водночас, в районній адміністрації зареєстроване розпорядження її голови № 237 від 11.03.1996 "Про підготовку і проведення призову громадян 1969 - 1978 років народження на строкову військову службу весною 1996 року".

4.7. Відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на підставі договору від 05.09.2016 відчужено спірні приміщення ОСОБА_3 , який у подальшому 22.09.2016 вніс зазначене нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ "ФМС Торг".

22.09.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У. В. зареєстровано право спільної часткової власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на спірний об`єкт нерухомого майна, який в подальшому передано до статутного капіталу ТОВ "Коміна" на підставі протоколу загальних зборів № 1/170818 від 17.08.2018 та акта приймання-передачі нерухомого майна від 17.08.2018.

4.8. Разом з тим, як встановлено господарськими судами, Львівською обласною радою було надано в оренду ТОВ "Модрина" та ТОВ "Периметр" спірний об`єкт нерухомості, що підтверджується договорами оренди № 30/16 від 06.04.2016 та №27/16 від 01.04.2016.

4.9. Вважаючи, що Відповідач-1 за первісним позовом неправомірно передав спірне нерухоме майно в оренду ТОВ "Периметр" та ТОВ "Модрина" з огляду на відсутність у Львівської обласної ради, на думку Позивача за первісним позовом, права власності на вказані приміщення, ТОВ "Коміна" звернулось до відповідачів з позовом про усунення перешкод в користуванні зазначеним майном.

4.10. У свою чергу, вважаючи, що Позивач за первісним позовом не набув права власності на спірні об`єкт нерухомого майна, Львівська обласна рада звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Коміна" про витребування нежитлового приміщення загальною площею 157,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та про скасування державної реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.3. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.4. За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

5.5. Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

5.6. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

5.7. Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

5.8. Водночас, відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

5.9. Згідно з частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

5.10. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

5.11. За змістом статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

5.12. Таким чином, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності , відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/18.

Наведеним спростовуються відповідні доводи касаційної скарги в частині посилання на правові висновки Верховного Суду, яким, на думку заявника, не відповідають оскаржувані судові рішення.

5.13. Власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

При цьому для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 і 15.10.2019 у справах №911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17.

Викладеним спростовуються відповідні доводи касаційної скарги в частині посилання на правові позиції Верховного Суду, що, на думку заявника, були залишені поза увагою судами попередніх інстанцій.

5.14. З матеріалів справи вбачається, що Львівська обласна рада звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Коміна", в якому просила, зокрема, витребувати у Позивача за первісним позовом нежитлове приміщення загальною площею 157,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 з тих підстав, що товариство не набуло права власності на спірні об`єкт нерухомого майна.

5.15. Як встановлено господарськими судами, спірний об`єкт нерухомості перебуває у власності Львівської обласної ради, що підтверджується реєстраційним посвідченням Львівського обласного державного комунального Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 24.03.2000 № 008900, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №6958482 від 08.04.2005.

Крім того, згідно з п. 1.8.1. договору поділу нерухомого майна від 25.11.2015 (посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мандрощук В. Є.) нежитлові приміщення третього поверху, зокрема, № 106 (16,4 кв.м), № 107 (10,0 кв.м), № 108 (6,6 кв.м), № 109 (7,8 кв.м), № 110 (25,4 кв.м), №111 (23,8 кв.м), № 112 (20,6 кв.м), № 113 (7,9 кв.м), № 114 (10,6 кв.м), № 115 (5,3 кв.м), № 116 (7,0 кв.м), № 117 (11,6 кв.м), № 118 (4,9 кв.м) загальною площею 157,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві власності Львівській обласній раді.

5.16. У свою чергу, 26.08.2016 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щуром О. І. було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, площею 157,9 кв.м на підставі розпорядження Галицької районної державної адміністрації № 237 від 04.04.1996.

У подальшому, 07.09.2018 на підставі протоколу загальних зборів № 1/170818 від 17.08.2018 ТОВ "Коміна" та акта приймання-передачі нерухомого майна від 17.08.2018 державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області прийнято рішення про державну реєстрацію права власності та зареєстровано за ТОВ "Коміна" право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1010250846101.

5.17. Однак, місцевим та апеляційним судами встановлено, що відповідно до інформації Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (лист № 31-2918 від 29.05.2018), в архівних матеріалах відсутнє розпорядження Галицької районної державної адміністрації № 237 від 04.04.1996. Водночас, в районній адміністрації зареєстроване лише розпорядження її голови за № 237 від 11.03.1996 "Про підготовку і проведення призову громадян 1969 - 1978 років народження на строкову військову службу весною 1996 року".

5.18. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.

5.19. Водночас згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - у редакції, що була чинною на час здійснення вищезазначених реєстраційних дій) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

5.20. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли законних і обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення зустрічного позову в частині витребування нерухомого майна від останнього його набувача, оскільки спірні нежитлові приміщення належать Львівській обласні раді, яка не надавала згоди на їх відчуження, і відповідне розпорядження не видавалося, як і не реєструвалося реєстраційне посвідчення щодо спірного майна. Водночас, первісна державна реєстрація права власності на вказані нежитлові приміщення за ОСОБА_1 проведена з порушенням вимог статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (якою встановлено підстави для державної реєстрації прав), оскільки була здійснена на підставі розпорядження Галицької районної державної адміністрації Львівської міської ради від 04.04.1996 №237, якого не існує, що, в свою чергу, в подальшому потягло неправомірність передачі таких приміщень у власність ТОВ "Коміна".

5.21. З огляду на викладене також є цілком правомірними висновки судів про задоволення зустрічних позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Коміна" на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 157,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену державним реєстратором Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (номер запису про право власності 27856930 від 07.09.2018, форма власності: приватна).

5.22. Що стосується відмови у задоволенні первісного позову, колегія суддів зазначає наступне.

5.23. Вважаючи, що Відповідач-1 за первісним позовом неправомірно передав спірне нерухоме майно в оренду ТОВ "Периметр" та ТОВ "Модрина" з огляду на відсутність у Львівської обласної ради, на думку Позивача за первісним позовом, права власності на вказані нежитлові приміщення, ТОВ "Коміна" звернулось до відповідачів з позовом про усунення перешкод в користуванні об`єктом нерухомого майна площею 157,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

5.24. Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

5.25. Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 925/366/18.

Наведеним спростовуються відповідні доводи касаційної скарги в частині посилання на правові висновки Верховного Суду, яким, на думку заявника, не відповідають оскаржувані судові рішення.

5.26. Однак, як вже зазначалося, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що власником спірних нежитлових приміщень є саме Львівська обласна рада, яка не надавала згоди на їх відчуження.

При цьому, реалізуючи своє право власника, Радою було надано в оренду спірний об`єкт нерухомості ТОВ "Модрина" та ТОВ "Периметр" (договори оренди № 30/16 від 06.04.2016 та № 27/16 від 01.04.2016).

У свою чергу первісна державна реєстрація права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 проведена з порушенням вимог статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки була здійснена на підставі розпорядження Галицької районної державної адміністрації Львівської міської ради від 04.04.1996 № 237, якого не існує, що в свою чергу в подальшому потягло неправомірність передачі таких приміщень у власність ТОВ "Коміна".

5.27. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення первісного позову.

5.28. Доводи касаційної скарги про те, що місцевим та апеляційним господарськими судами прийнято рішення витребувати спірне майно у ТОВ "Коміна" при наявності спору щодо права власності на зазначене майно є необґрунтованими, оскільки якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

5.29. Що стосується посилання в касаційній скарзі на безпідставне незастосування місцевим та апеляційним судом наслідків спливу строку позовної давності за зустрічними позовними вимогами, оскільки про факт порушення своїх прав у зв`язку з вибуттям з власності спірних приміщень Рада мала дізнатися ще у 1996 році, коли було прийняте розпорядження Галицької районної державної адміністрації № 237 від 04.04.1996, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Зі змісту норм частини першої статті 261 Цивільного кодексу України вбачається, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.

Викладеним спростовуються відповідні доводи касаційної скарги в частині посилання на правові висновки Верховного Суду, що, на думку заявника, були залишені поза увагою судами попередніх інстанцій.

Таким чином, як обґрунтовано зазначили господарські суди попередніх інстанцій, Львівською обласною радою не пропущено строк позовної давності за своїми вимогами у цій справі, оскільки відсутні докази того, що Відповідачу-1 за первісним позовом з 1996 року було відомо про порушення його прав у зв`язку з вибуттям з власності спірних приміщень, враховуючи посилання ТОВ "Коміна" в цій частині на неіснуюче розпорядження.

5.30. Посилання скаржника на встановлені у справі № 914/1931/18 обставини щодо здійснення Радою перешкод у користуванні належним йому майном також є необґрунтованими, оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2019 у вказаній справі повністю задоволено позов заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Львівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміна" та скасовано державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміна" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 157,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміна" на користь Львівської обласної ради вказане нежитлове приміщення. При цьому постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 скасовано зазначене рішення місцевого суду, позов заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Львівської обласної ради залишено без розгляду у зв`язку з відсутністю законних підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, що свідчить про заявлення позову у зазначеній справі особою, яка не мала процесуальної дієздатності.

5.31. Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності перегляду і переоцінки встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами фактичних обставин справи, що, відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.32. Таким чином, задовольняючи зустрічний позов та відмовляючи в задоволенні первісного, господарські суди попередніх інстанцій на підставі належним чином встановлених істотних обставин справи дійшли законних і обґрунтованих висновків, які узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, чим повністю спростовуються відповідні доводи касаційної скарги.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

7.Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коміна" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 у справі №914/1958/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак