Рішення

від 31.08.2007 по справі 20/325

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/325

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.08.07 р.                                                                               Справа № 20/325                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув увідкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербізнесгрупа”, м.Донецьк

до відповідача:  Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк

про стягнення 71 502,00 грн.

За участю представників:

від позивача: Єрохін І.С. – директор;

від відповідача: Климова О.В.- дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулося  Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтербізнесгрупа”, м.Донецьк, із позовом до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, про стягнення  71 502,00 грн., з яких 70 000,00 грн. – сума основного боргу, 480,00 грн. – сума збитків від інфляції, 1 022,00 грн. – сума 3% річних за договором комісії № 203 від 15.02.07 р. (далі-Договір), та додатковою угодою № 2 від 15.02.07 р. (далі-Угода), укладені позивачем з державним підприємством “Шахтоуправління ”Південнодонбаське № 1”, правонаступником якого в частині, визначеній передатним балансом, є відповідач.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, як правонаступником вищевказаного підприємства, обов”язків за Договором та угодою , на надані суду документи та на приписи  Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що ним права позивача не порушені, оскільки позивач не надав суду доказів направлення або вручення відповідачу рахунку та звіту про виконання доручення в порядку, передбаченому договором, що акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом, а   отже й належним доказом наявності боргу.                                     

У судовому засіданні 27.08.07 р. оголошувалися перерви до 29.08.07 р., до 30.08.07 р., до 31.08.07 р.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив:

15 лютого 2006 р. позивачем (Комісіонер) та державним підприємством “Шахтоуправління ”Південнодонбаське № 1”(Комітент) укладено Договір, згідно із умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер отримує право і зобов”язується , діючи від свого імені, але за рахунок Комітента здійснити наступні дії:

-          здійснити пошуки продавця Станції насосної СНТ 00.000-20 та Лебідок ЛШВ-01 в кількості 2 штук, та укласти договір від свого імені на придбання даного товару на умовах, передбачених дійсним договором;

-          представляти інтереси Комітента в відносинах з третіми особами по узгодженому додатково в письмовій формі сторонами колу питань.

Згідно із п.2.2 Договору позивач зобов”язався , зокрема, знайти продавця товару, який цікавить Комітента, і укласти з ним договір від свого імені на придбання товару, не пізніше 20 календарних днів з моменту виконання доручення надати Комітенту звіт про виконання зобов”язань за Договором.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору за виконання зобов”язань по договору Комітент виплачує Комісіонеру винагороду в розмірі 0,5 % від вартості товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту здійснення операції по дійсному договору.

Крім виплат Комісіонеру винагороди Комітент компенсує Комісіонеру суми, які складають фактичні витрати, які поніс Комісіонер при виконанні доручення. Компенсація витрат здійснюється в термін з лютого 2007 року по червень 2007 року, з моменту надання рахунку і звіту про виконання доручення.

Компенсація вказаних витрат здійснюється згідно підтверджуючих документів, які надаються Комітенту Комісіонером.

Згідно із п. 5.2 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов”язків по даному договору.  

15 лютого 2007 року сторони Договору уклали Угоду , відповідно до умов якої Комісіонер доручає, а Комітент отримує право і зобов”язується, діючи від свого імені та за рахунок Комісіонера провести пошук для Комітента продавця Станції насосної СТН 00.0000-20 та Лебідок ЛШВ-01 в кількості 2 штук та заключити договір по закупівлі Товару в адресу Комітента.

Даною Угодою визначено назву та вартість товару, який має закупити Комісіонер для Комітента, а саме:  

-Станція насосна СТН 00.0000 - 20 в кількості 1 шт., гранична ціна закупівлі –

70 000,00 гривень з урахуванням ПДВ 20 %;

-Лебідки ЛШВ - 01 в кількості 2 шт., гранична ціна закупівлі 26200,00 гривень з урахуванням ПДВ 20%.

Відповідно до Угоди, термін поставки товару - до 25.02.07 р., умови розрахунків: винагорода – протягом 30 днів з моменту підписання звіта Комісіонера, витрати на придбання товару – на протязі лютого – червня 2007 року.

Вищезазначений товар позивач придбав у ТОВ “Моділ” на підставі договору поставки № - 01/10-06М від 01.10.06 р., що підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного договору із специфікацією, та сплатив цей товар в сумі 96200,00   грн., що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення № 12 від 19.02.07 р.

Відповідно до накладної № 06/02 від 16.02.07 р., довіреності серія ЯЗС № 158953 від 16.02.07 р., позивач передав державному підприємству “Шахтоуправління ”Південнодонбаське № 1” станцію насосну СТН 00.0000-20 в кількості 1 шт. на суму 70 000,00 грн., що відповідає умовам договору.

В матеріалах справи наявна копія рахунку № 6/02 - 07 від 16.02.07 р. на сплату 70 000,00 грн. за поставлену державному підприємству “Шахтоуправління ”Південнодонбаське № 1” станцію насосну СТН 00.0000-20.

Докази сплати зазначеного рахунку суду не надані.

Листом від 27.04.07 р. № 1519 вищезазначене підприємство повідомило позивача про свою реорганізацію – виділення з його складу технічної одиниці “ Шахта ім. Челюскінців” та приєднання її до ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України від 20.03.07 р. № 78.

Зазначеним листом ДП “Шахтоуправління ”Південнодонбаська № 1” також повідомило позивача, що правонаступником майнових прав та обов”язків підприємства, пов”язаних з діяльністю вищевказаної одиниці , є відповідач згідно із розподільним балансом.

В матеріалах справи наявні копія передатного балансу станом на 30.04.07 р. та розшифровки до нього, які свідчать, зокрема, про прийняття відповідачем боргу  ДП “Шахтоуправління ”Південнодонбаська № 1” (шахта ім.Челюскінців) за обладнання в сумі 70 000,00 грн. на користь позивача із датою утворення заборгованості – березень 2007 р.

Зазначений борг та його передачу відповідачеві відображено також в акті звірки взаємних розрахунків станом на 10.07.07 р., що наявний в матеріалах справи.

У зв”язку із тим, що вищезазначена сума не була сплачена позивачеві ані ДП “Шахтоуправління ”Південнодонбаське № 1”, ані відповідачем, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач позову не визнав повністю, посилаючись на те, що ним права позивача не порушені, оскільки позивач не надав суду доказів направлення або вручення відповідачу рахунку та звіту про виконання доручення в порядку, передбаченому договором, що акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом, а   отже й належним доказом наявності боргу.                                        

        Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

        Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

        Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

      Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

      Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

       Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

      За змістом даної норми, договір, укладений позивачем з правопопередником відповідача є договором комісії за своєю право природою.

      Згідно із ст.1018 зазначеного кодексу майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

      Статтєю 1022 Цивільного кодексу України встановлено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

      Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

      Відповідно до ст. 1023 Цивільного кодексу України  комітент зобов'язаний:

1) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;

2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.

      Статтєю 1024 зазначеного кодексу передбачено, зокрема, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв”язку з виконанням своїх обов”язків за договором комісії.

       Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Відповідно до ст.526 зазначеного кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Статтєю 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

       Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

       З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних мотивів.

      Позивачем та правонаступником відповідача укладено договір комісії, який з боку позивача виконано належним чином – комісіонером знайдено продавця товару, який замовив комітент, даний товар комісіонером придбано у продавця та поставлено комітенту, що підтверджується матеріалами справи.

      Витрати позивача у даному випадку склали 70 000,00 грн., що також обґрунтовано матеріалами справи.

      Відповідно до умов Договору, компенсація витрат здійснюється в термін з лютого по червень 2007 р., з моменту надання рахунку і звіту про виконання доручення.

      Даний порядок розрахунків сторонами змінено та викладено в Угоді – умови розрахунків: винагорода – протягом 30 днів з моменту підписання звіта Комісіонера, витрати на придбання товару – на протязі лютого-червня 2007 року.

      Отже, за змістом Угоди Комітент має відшкодувати Комісіонеру понесені ним за Договором витрати, незалежно від надання рахунку або звіту про виконання доручення, протягом лютого - червня 2007 р., тобто строк сплати відшкодування закінчується 30 червня 2007 р.

      На виконання наказу Міністерства вугільної промисловості України від 20.03.07 р. № 78 та відповідно до передатного акту й розшифровки до нього обов”язок зі сплати позивачеві 70 000, 00 грн. за Договором передано відповідачеві.

      Доказів сплати позивачеві зазначеної суми правопопередником відповідача або відповідачем суду не надано.

      Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 70 000,00 грн. є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а заперечення відповідача проти позову в цій частині судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

      Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

      Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

      У позовній заяві позивач, крім іншого, просив суд стягнути з відповідача 480,00 грн. – суму збитків від інфляції, 1 022,00 грн. – суму 3% річних , однак обґрунтований розрахунок ціни позову в цій частині суду не надано, що унеможливлює задоволення даних вимог.

      За даних обставин, позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати – покладанню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.           

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу  України, ст.ст. 525, 526, 530, 1011, 1018, 1022, 1023, 1024 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербізнесгрупа”, м.Донецьк, до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, про стягнення  71 502,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 63, поточний рахунок 26002301768811 у філ. ГУ Промінвестбанка в Донецькій області, ОКПО 33161769, МФО 334635), на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербізнесгрупа”, м.Донецьк, (83015, м.Донецьк, бул.Школьний, б.11, поточний рахунок 2600522087 у ДФ ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 335894, ЄДРПОУ 34500070), 70 000,00 грн. основного боргу, 700,00 грн. – суму держмита, 115,52 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 31.08.07 р.

Повний текст рішення підписано 05.09.07 р.

Суддя                                                                                                        

Надруковано 3 примірники:

1- позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу