Постанова

від 13.05.2009 по справі 6/655

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВ НИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна , 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № 6/655

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13.05.2009 р. № 6/655

Окружний адміністративни й суд міста Києва у складі гол овуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового за сідання Зубко Л.П. вирішив ад міністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Служба безпеки України

про зобов'язання про визнання статусу учасника бойових ді й

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Наливайч енко В.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС Укр аїни в судовому засіданні 13.05.20 09 р. проголошено вступну та ре золютивну частини постанови .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністра тивного суду м. Києва звернув ся ОСОБА_1 з позовом до Слу жби безпеки України про зобо в' язання визнати позивача у часником бойових дій.

В ході судового розгляду по зивач подав заяву про зміну п озовних вимог від 12.05.2009 р. та про сив зобов' язати Службу безп еки України розглянути на Ко місії Центрального управлін ня Служби безпеки України по розгляду питань, пов' язани х із встановленням статусу у часника війни відповідно до Закону України «Про статус в етеранів війни, гарантії їх с оціального захисту», питання про визнання ОСОБА_1 учас ником бойових дій.

В обґрунтування позовни х вимог позивач вказує на те, щ о п. 2 ст. 6 Закону України «Про с татус ветеранів війни, гаран тій їх соціального захисту», встановлює, що учасниками бо йових дій визнаються учасник и бойових дій на території ін ших країн військовослужбовц і Радянської Армії, Вій ськово-Морського Флоту, Ком ітету державної безпеки, осо би рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх спр ав колишнього Союзу РСР (вклю чаючи військових та технічни х спеціалістів та радників, п рацівники відповідних катег орій, які за рішенням Уряду пр оходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в д ержавах, де в цей період велис я бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (ф лотів).

Позивач вважає, що відпов ідач неправомірно дійшов вис новку про неможливість визна ння його учасником бойових д ій, оскільки під час проходже ння військової служби в у пер іод 1990-1992 років залучався до уч асті в забезпеченні громадс ького порядку та забезпеченн і бойової діяльності військ в умовах надзвичайного стану та збройних конфліктах по но рмалізації обстановки, відно влення законності та правопо рядку на території республік Закавказзя, а саме, з 15 січня 1990 р. по 09 серпня 1992 р. в м. Баку Азерб айджанської РСР.

Представник відповідача позов не визнав, подав запере чення проти позовних вимог. В ідповідач в обґрунтування св оїх заперечень посилається н а постанову Кабінету Міністр ів України № 63 від 08.02.1994 р. «Про ор ганізаційні заходи щодо заст осування Закону України «Про статус ветеранів війни, гара нтії їх соціального захисту» , в якій визначено перелік дер жав та періоди бойових дій на їх території. В даному Перелі ку такі держави як Союз Рад янських Соціалістичних Ре спублік, Вірменська РСР відс утні. Також, відповідач посил ається на те, що згідно з п. 6 при мітки вказано, що до країн, на території яких відбувались б ойові дії, направлялись війс ькові фахівці Генерального ш табу Збройних Сил СРСР, тобто даний пункт поширюється сам е на військових фахівців, а по зивач до даної категорії не в ідноситься.

Розглянувши подані докум енти і матеріали, заслухавши пояснення представників сто рін, свідків, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обстави ни, на яких ґрунтується позов , об'єктивно оцінивши докази, я кі мають юридичне значення д ля розгляду справи і вирішен ня спору по суті, Окружний адм іністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, про ходив військову службу в Збр ойних Силах СРСР та України т а органах безпеки, під час про ходження якої він перебував в країнах Закавказзя, а саме в період з 15.01.1990 р. по 09.08.1992 р. в м. Баку Азербайджанської РСР.

Дані факти підтверджуютьс я витягом з послужного списк у архівної справи № 1004, яка збе рігається в Головному управл інні СБ України у м. Києві та К иївській області.

11 червня 2008 року ОСОБА_1 зв ернувся до начальника Управл іння роботи з особовим склад ом Служби безпеки України з з аявою про розгляд на Комісії з питань визнання учасникам и бойових дій з рапортом про в изнання його учасником бойов их дій у зв'язку з виконанням н им спецзавдання в умовах над звичайного стану при вирішен ні збройного конфлікту між в ірменським та азербайджансь ким населенням на території колишнього СРСР питання про встановлення статусу учасни ка війни відповідно до Закон у України «Про статус учасни ка війни, гарантії їх соціаль ного захисту»та визнання йог о учасником бойових дій.

За результатом розгляду ос обової справи та довідкових матеріалів ОСОБА_1, відпов ідач листом від 23.06.2008 року № 11/4-К- 38/64 відмовив позивачу у розгл яді його звернення про винес ення на розгляд Комісії Цент рального управління Служби б езпеки України по розгляду п итань, пов' язаних із встано вленням статусу учасника вій ни відповідно до Закону Укра їни «Про статус ветеранів ві йни, гарантії їх соціального захисту»питання про визнанн я його учасником бойових дій .

Дослідивши матеріали сп рави, Окружний адміністратив ний суд м. Києва дійшов виснов ку про відсутність підстав д ля відмови в задоволенні поз овних вимог, зважаючи на наст упне.

У відповідності з п. 2 ст. 6 З акону України «Про статус ве теранів соціального захист у», учасниками бойових дій ви знаються учасники територі ї інших країн - військовосл ужбовці Радянської Армії , Військ Флоту, Комітет у державної безпеки, особ и рядового, начальницького військовослужбовці Міністе рства внутрішніх справ колиш нього Союзу РСР (включаючи ві йськових та технічних спеціа лістів і радників), працівник и відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишньог о Союзу РСР проходили службу , працювали чи перебували у ві дрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії. і бр али участь у бойових діях чи з абезпеченні бойової діяльно сті військ (флотів).

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойов их дій у них та категорії прац івників визначаються Кабіне том міністрів України.

Постановою Кабінету Мініс трів України № 63 від 08.02.1994 року «П ро організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального зах исту», затверджений перелік держав, яким надавалася допо мога за участю військовослуж бовців Радянської Армії , Військово-Морського Флоту , Комітету державної безпек и та осіб рядового, начальниц ького складу і військовослуж бовців Міністерства внутріш ніх справ колишнього Союзу Р СР, військовослужбовців Збро йних Сил, Служби безпеки, Служ би зовнішньої розвідки, інши х військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх сп рав, і періодів бойових дій на їх території, де також містит ься вказівка, що бойові дії ве лися і в інших країнах після г рудня 1979 року.

Суд дійшов висновку, що п ід визначенням «інші країни після 1979 року», яке міститься в Постанові Кабінету Міністрі в України № 63 від 08.02.1994 року, слід розуміти в т.ч. і колишній Сою з РСР. Такий висновок суду обґ рунтовується наступним.

24 серпня 1991 року внаслідок пр оголошення України незалежн ою демократичною державою, У країна стала незалежною держ авою по відношенню до будь-як ої країни, в т.ч. і по відношенн ю до колишнього Союзу РСР. Так им чином, враховуючи те, що виз начення «інші країни після 1979 року»міститься в Постанові Кабінету Міністрів України, яка прийнята у відповідності до законодавства незалежної держави України, то термін «і нші країни»слід розуміти по відношенню саме до незалежно ї держави Україна, а не по відн ошенню до колишнього Союзу Р СР.

Слід зазначити, що в примітц і № 6 до п. «інші країни після 1979 р оку»встановлено, що Генераль ним штабом Збройних Сил коли шнього Союзу РСР і після 1979 рок у направлялись військові фах івці в країни, на території як их велися бойові дії, але Гене ральний штаб Збройних Сил Ук раїни не володіє такою інфор мацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги нада валися на підставі довідок 10 Г оловного управління Генерал ьного штабу Збройних Сил СРС Р про їх особисту участь у бой ових діях.

Відповідач стверджує, що за значена примітка свідчить пр о те, що пункт «інші країни піс ля 1979 року»розповсюджується в иключно на військових фахівц ів, які направлялись Генерал ьним штабом Збройних Сил кол ишнього Союзу РСР в країни, на території яких велися бойов і дії.

З таким твердженням відпов ідача суд не погоджується ви ходячи з наступного.

На відміну від інших приміт ок № № 1, 2, 3, 4, 5, 7 до цього пункту, в я ких безпосередньо зазначено , що вони поширюються на обмеж ене коло осіб, примітка № б до пункту «інші країни після 1979 р оку»лише встановлює, що нада ння пільг саме військовим фа хівцям, які направлялись Ген еральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР залежи ть від наявності довідок 10 Гол овного управління Генеральн ого штабу Збройних Сил СРСР п ро їх особисту участь у бойов их діях. При цьому зазначена п римітка № б ніяким чином не об межує коло осіб на яких розпо всюджується п. «інші країни п ісля 1979 року». Таким чином, вваж ати що п. «інші країни після 1979 року»стосується виключно ві йськових фахівців, що направ лялися Генеральним штабом Зб ройних Сил немає жодних підс тав.

Крім того, відповідач вка зує, що твердження ОСОБА_1 щодо перебування його на тер иторії Азербайджанської РСР у період з 1990 р. по 1992 р., не доводя ть того, що він брав участь у б ойових діях.

Проте слід зазначити, що ч инне законодавство України н е містить визначення

терміну «бойові дії», а та кож вичерпних характеристик , які б давали можливість визн ачити певні дії як бойові. Так им чином, при визначенні, чи ма ють дії, в яких позивач брав уч асть на території Азербайджа нської РСР характер бойових, слід враховувати в повному о бсязі обставини, які супрово джували його перебування на зазначених територіях. При ц ьому слід, також враховувати , що загальновідомими фактам и є те, що в період, який переду вав відокремленню колишніх с оюзних республік Союзу СРСР та створення на їх території незалежних держав, а саме у пе ріод з 1988 по 1991 роки в СРСР, зокре ма в середньоазійских респуб ліках, виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супров оджувались збройними сутичк ами. Збройні сили СРСР і орган и внутрішніх справ у даних ре гіонах виконували бойові зав дання, метою яких були захист мирного населення та прибор кання конфліктуючих сторін. На час існування Союзу РСР та партійної ідеології, що пану вала у той період, не визнавал ось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії і ре альна інформація про їх траг ічні наслідки замовчувалась , що не дає можливості встанов ити виключно з офіційних док ументів, якими в даному випад ку є витяг з послужного списк у позивача від 05.12.2008 р. № 11/1/1-9530, що по зивач брав участь у бойових д іях на території Азербайджан ської РСР.

Проте, окрім вищезазначен их офіційних документів, поз ивачем в судових засіданнях надані статті засобів масово ї інформації щодо подій на те риторії Азербайджанської РС Р під час виконання позиваче м завдань ЗС СРСР на зазначен ій території. Відповідно до і нформації, яка міститься в за значених виданнях, на той час на ній території відбувалис ь масові заворушення та безп орядки з використанням вогне пальної зброї, які супроводж увались чисельними людським и жертвами серед громадськог о населення та постраждалими серед працівників правоохор онних органів та військовосл ужбовців.

Хоча Азербайджан не включ ений у перелік держав і періо дів бойових дій, судом при роз гляді справи встановлено, що позивач виконував завдання в умовах масових заворушень та безпорядків при міжетнічн их збройних конфліктах, які в ідбувались на території Азер байджанської РСР, Вірменсько ї РСР з застосуванням вогнеп альної зброї та піддавав риз ику своє життя і здоров'я.

У частині 2 статті 19 Консти туції України закріплено, що органи державної влади та ор гани місцевого самоврядуван ня, їх посадові особи зобов'яз ані діяти лише на підставі, в м ежах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституціє ю та законами України.

Відповідно до ч. І та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завдан ням адміністративного судоч инства є захист прав, свобод т а інтересів фізичних осіб, пр ав та інтересів юридичних ос іб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, орг анів місцевого самоврядуван ня, їхніх посадових та службо вих осіб, інших суб'єктів при з дійсненні ними владних управ лінських функцій на основі з аконодавства, в тому числі на виконання делегованих повно важень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-я кі рішення, дії чи бездіяльні сть суб'єктів владних повнов ажень, крім випадків, коли щод о таких рішень, дій чи бездіял ьності Конституцією чи закон ами України встановлена інши й порядок судового проваджен ня.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адмі ністративного судочинства У країни у справах щодо оскарж ення рішень, дій чи бездіяльн ості суб' єктів владних повн оважень адміністративні суд и перевіряють, чи прийняті (вч инені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що пе редбачені Конституцією та за конами України;

2) з використанням повнов аження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з ур ахуванням усіх обставин, що м ають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупередж ено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запо бігаючи несправедливій диск римінації;

8) пропорційно, зокрема з д отриманням необхідного бала нсу між будь-якими несприятл ивими наслідками для прав, св обод та інтересів особи і ціл ями, на досягнення яких спрям оване це рішення (дія);

9) з урахуванням права ос оби на участь у процесі прийн яття рішення;

10) своєчасно, тобто протяг ом розумного строку.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинс тва України при вирішенні сп рави по суті суд може задовол ьнити адміністративний позо в повністю або частково чи ві дмовити в його задоволенні п овністю або частково, у разі з адоволення адміністративно го позову суд може прийняти п останову про визнання протип равними рішення суб'єкта вла дних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіял ьності і про скасування або в изнання нечинним рішення чи окремих його положень, про по ворот виконання цього рішенн я чи окремих його положень із зазначенням способу його зд ійснення.

Суд може прийняти іншу пост анову, яка б гарантувала дотр имання і захист прав, свобод, і нтересів людини і громадянин а, інших суб'єктів у сфері публ ічно-правових відносин від п орушень з боку суб'єктів влад них повноважень.

Враховуючи вищенаведене, с уд прийшов до висновку про за доволення позовних вимог в п овному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодекс у адміністративного судочин ства України, кожна сторона п овинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог и та заперечення, крім випадк ів, встановлених статтею 72 цьо го Кодексу. Відповідач, як су б' єкт владних повноважень, не довів правомірності відмо ви в розгляді питання на Ком ісії Центрального управлінн я Служби безпеки України по р озгляду питань, пов' язаних із встановленням статусу уча сника війни, про визнання поз ивача учасником бойових дій .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС У країни, Окружний адміністрат ивний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов' язати Службу безпе ки України розглянути на Ком ісії Центрального управлінн я Служби безпеки України по р озгляду питань, пов' язаних із встановленням статусу уча сника війни відповідно до За кону України «Про статус вет еранів війни, гарантії їх соц іального захисту», питання п ро визнання ОСОБА_1 учасни ком бойових дій.

3. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державно го бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративн ого судочинства України наби рає законної сили після закі нчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, в становленого цим Кодексом, я кщо таку заяву не було подано .

Постанова суду може бути ос каржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання зая ви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційн ої скарги. Заява про апеляцій не оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня ск ладення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається пр отягом двадцяти днів після п одання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляц ійне оскарження та апеляційн а скарга подаються Київськом у апеляційному адміністрати вному суду через Окружний ад міністративний суд міста Киє ва.

Суддя Добрянська Я.І.