Рішення

від 13.04.2021 по справі 357/8996/16-а

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8996/16-а

2/357/647/21

Категорія 62

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 квітня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Бараєва А. В., Сокур О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправними дії та скасування реєстрації речового права на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2016 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Білоцерківської міської ради, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області, приватного нотаріуса Губенко Тетяни Анатоліївни про визнання протиправними дій Управління щодо видачі довідки від 20.01.2016 р. №01-31/21, яка містить недостовірні відомості; дій щодо подання нотаріусу недостовірних документів для державної реєстрації; скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання неправомірними дій ради щодо включення до порядку денного та розгляд питання про включення до приватизації такого приміщення ( а. с. 2-9 том 1 ).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо видачі довідки від 20.01.2016 р. №01-31/21 та надання документів приватному нотаріусу для здійснення державної реєстрації речового права на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 . Скасовано державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення за АДРЕСА_3 . Визнано незаконними дії Білоцерківської міської ради щодо включення до порядку денного та розгляд постійними комісіями ради питання про включення до приватизації нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 ( а. с. 113-115 том 1 ).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року апеляційні скарги Білоцерківської міської ради Київської області, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області було задоволено частково, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року в частині задоволення вимог про визнання незаконними дій Білоцерківської міської ради Київської області щодо включення до порядку денного та розгляд постійними комісіями ради питання про включення до приватизації нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цій частині вимог було відмовлено. В іншій частині постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року залишена без змін ( а. с. 238-241 том 1 ).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року касаційні скарги Білоцерківської міської ради Київської області та Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області були задоволені частково. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 року скасовані, а провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції і позивачі мають право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією ( а. с. 72-77 том 2 ).

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2020 року заяву позивача ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено та справу № 357/8996/16-а за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області, приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Тетяни Анатоліївни про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації передано до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ( а. с. 94-95 том 2 ).

28 травня 2020 року матеріали справи надійшли до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за вх. № 19937, що свідчить відповідний штамп суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2020 року головуючим суддею визначено Кошель Л.М. ( а. с. 99 ).

Ухвалою судді Кошель Л.М. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. постановлено розгляд справи провести за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01 липня 2020 року ( а с. 103-104 том 2 ).

Дана справа тривалий час перебувала на розгляді в провадженні судді Кошель Л.М.

26 вересня 2020 року винесено розпорядженням за № 335 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу, так як у судді Кошель Л.М. закінчилися повноваження у зв`язку з відставкою ( а. с. 237 том 2 ).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020 року головуючим судде визначено суддю Орєхова О.І. ( а. с. 238 том 2 ).

Ухвалою судді від 01 жовтня 2020 року постановлено прийняти до провадження зазначену справу. Вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 жовтня 2020 року ( а. с. 242-243 том 2 ).

21 грудня 2020 року за вх. № 50408 судом отримано від представника позивачів - адвоката Запаскіна М.Р. уточнену позовну заяву, в якій просив суд визнати незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо видачі довідки від 20.01.2016 року № 01-31/21, яка містить недостовірні відомості, та визнати цю довідку нечинною; визнати незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо подачі нотаріусу документів, що містять недостовірні відомості, для державної реєстрації права власності територіальної громади міста Біла Церква на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Губенко Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28880791 від 23.03.2016 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13820903 про право власності територіальної громади міста Біла Церква на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , який було внесено на підставі цього рішення та закрити відповідний розділ та вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті. Документальне підтвердження судових витрат позивача буде надано суду не пізніше п`яти днів після розгляду справи по суті (ч. 8 ст. 141ЦПК України) ( а. с. 35-3638-48 том 3 ).

Зазначена уточнена позовна заява мотивована тим, що фізична особа ОСОБА_1 , (надалі - Позивач-1 ) є власником квартири у багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.07.1997 року. Фізична особа ОСОБА_2 , (надалі - Позивач-2 ) є власником квартири у багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.09.2002 року.

Разом позивач-1 та позивач-2 є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Всі квартири в цьому будинку знаходяться у приватній власності. Рішенням загальних зборів співвласників даного будинку було вирішено створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Княжий дім , яке було зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 31.03.2016 року (код ЄДРПОУ 40387805).

Як вбачається з матеріалів інвентарної справи, зокрема: експлікації будинку, оцінного акту, плану поверхів будинку, спірне приміщення розташовано на першому поверсі, зазначено у технічному паспорті на багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_2 , будинок За року побудови - 1985 рік, під номером 1У, площею 13,80 кв.м. та записано в експлікації ліфтерська .

Таким чином, згідно технічної документації спірне приміщення є підсобним та підпадає під кваліфікації терміну допоміжного приміщення, визначеного ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, а також згідно з ДБН 2.2-25-2005 Житлові будинки. Основні положення .

В даному випадку приміщення літ. 1У "ліфтерська" на першому поверсі будинку будувалося для обслуговування ліфтів, для потреб всіх мешканців багатоквартирного будинку що є достатньою підставою для підтвердження того, що дане приміщення є допоміжним та не є окремим від будинку об`єктом цивільно-правових відносин.

Окрім того, позивач звертає увагу суду на те, що в технічному паспорті на будинок взагалі відсутнє посилання на будь-яке приміщення під номером 85. Звідки взялось приміщенням з таким номером позивачу невідомо.

Будь-яких змін до технічної документації на житловий багатоквартирний будинок щодо переведення приміщення літ. 1У ліфтерська у встановленому законом порядку в нежитлове приміщення НОМЕР_3 відповідачами не здійснювалось.

Згідно з технічним паспортом від 1985 року на багатоквартирний житловий будинок спірне приміщення зазначено літ. 1У та має площу 13,8 кв.м. Водночас у технічному паспорті на нежитлове приміщення № 85 від 26.08.2015 спірне приміщення має іншу нумерацію та іншу площу - 15,2 кв.м.

Проте, відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 09.11.2016 №15/1253 документи дозвільного характеру на перепланування (реконструкцію) приміщення АДРЕСА_3 не надавалися.

Отже, збільшення площі такого приміщення проведено самочинно, з порушенням вимог ст. 100 Житлового кодексу України, а також за рахунок зменшення площі загального коридору (на поетажному плані технічного паспорту літ.111 площею 20,80 кв.м.), яким користуються мешканці квартир під`їзду та є порушенням їх прав, як співвласників багатоквартирного будинку.

23.03.2016 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Тетяною Анатоліївною (надалі - Відповідач-3 або Реєстратор ) було зареєстровано право власності Територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради (надалі - Відповідач-1 ) на нежитлове приміщення у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Приміщення ).

Зазначені дії були вчинені на підставі пакету документів, поданих Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (надалі - Відповідач-2 ).

Після реєстрації права власності на дане приміщення, Білоцерківською міською радою 15.04.2016 розглядалось питання щодо приватизації вказаного приміщення шляхом викупу, а також шляхом продажу з аукціону (проект рішення був опублікований 18.07.2016 року на офіційному сайті Білоцерківської міської ради).

Позивачі вважають спірне приміщення допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , яке є невід`ємною частиною цього будинку та не може бути відчужене у будь-який спосіб без відповідного рішення загальних зборів співвласників будинку. Окрім того вказане приміщення є спільною сумісною власністю усіх співвласників цього будинку та не може перебувати у власності територіальної громади міста Біла Церква. Спільна сумісна власність не підлягає державній реєстрації, відтак реєстрація права власності на спірне приміщення є незаконною та порушує права позивачів, як співвласників даного приміщення, а дії відповідача-2, який сформував та подав документи щодо реєстрації незаконного речового права є неправомірними.

02 лютого 2021 року за вх. № 4586 судом отримано відзив Білоцерківської міської ради на уточнену позовну заяву, в якій просили суд відмовити в її задоволені в повному обсязі мотивуючи тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 27 жовтня 1999 року № 318, управлінням житлово-комунального господарства Білоцерківського міськвиконкому видано розпорядження від 28 грудня 1999 року № 94 Про передачу житлових будинків, які належали ВАТ Росава на баланс відповідної ЖЕК , серед яких є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з усіма його нежитловими приміщеннями, в тому числі і спірне приміщення. Вищевказані документи не були оскаржені та не скасовані.

Пунктом 9 статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до повноважень визначених Положенням про управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради та чинного законодавства, управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради видано довідку від 20 січня 2016 року № 01 -31/21, що нежитлове приміщення НОМЕР_3 в будинку інвентарний №1030062 за адресою: АДРЕСА_2 та має площу згідно технічного паспорту 15,2 кв.м перебуває на балансі комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 7 і належить до комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква.

Одночасно звертають увагу суду, що дана довідка видана на виконання пункту 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (надалі - Порядок №1127), яка передбачає виключний перелік документів необхідних для процедури проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи вище вказане, право власності на спірне приміщення було зареєстровано у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому територіальна громада м. Біла Церква, в особі Білоцерківської міської ради володіє вказаним майном на законних правових підставах.

Щодо позиції позивачів в частині того, що спірне приміщення перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 і відноситься категорії допоміжного приміщення, вважають за необхідним зазначити наступне.

Так, у відповідності до Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку визначено - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), а нежитлове приміщення, відповідно до зазначеного вище закону, це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно технічного паспорту комунального підприємства Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації від 26 серпня 2015 року, приміщення № 85 площею 15,2 кв.м зазначається як нежитлове.

Крім того, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна загальною площею 15,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - також значиться, як нежитлове приміщення.

Разом з тим звертають увагу суду, що згідно акту приймання - передачі в управління об`єкта від 31 травня 2016 року, за яким комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 передано в управління ОСББ Княжий дім багатоповерховий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , де зазначено наявне нежитлове приміщення комунальної власності загальною площею 15,2 кв.м.

Вказаний акт було підписано представниками комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 7 та головою правління ОСББ Княжий дім , а також іншими представниками ОСББ Княжий дім .

Також зазначають, що спірне приміщення було предметом оренди під ремонт одягу, що підтверджується договором оренди № 1115 нежитлового приміщення від 04 вересня 2015 року.

Вважають, що зазначеним договором оренди нежитлового приміщення підтверджується той факт, що спірне нежитлове приміщення не є допоміжним, оскільки було предметом оренди під ремонт одягу, а тому відповідно не є таким, що призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Також звертають увагу суду, що твердження позивачів, що спірне приміщення згідно матеріалів інвентарної справи 1985 року є ліфтерською , є сумнівним та не може визнаватися безумовною підставою віднесення спірного приміщення до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир.

Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС-Сервіс від 08 липня 2020 року № 36, на час обслуговування ліфтів в житловому будинку АДРЕСА_2 , а саме до 01 червня 2016 року, в нежитловому приміщенні № 85 комунікації які забезпечують експлуатацію ліфтів не проходили. Дане приміщення працівниками ТОВ ТОТУС-Сервіс для технічного обслуговування і експлуатації не використовувалось.

Отже, в спірному приміщенні відсутнє спеціальне обладнання та комунікації, які забезпечують експлуатацію ліфтів, а тому необхідності у використанні цього приміщення для обслуговування та експлуатації ліфтів даного будинку ніколи не виникало.

Із вищевикладеного вбачається, що спірне нежитлове приміщення не є допоміжним, а відноситься до нежитлового фонду, є комунальною власністю та самостійним об`єктом цивільно-правових відносин територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради.

Як вбачається з технічного паспорту, виданого комунальним підприємством Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації від 26 серпня 2015 року, при здійснені інвентаризації нежитлового приміщення загальною площею 15,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , присвоєно порядковий номер - 85.

Окрім того, зазначають, що Комунальне підприємство Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації листом від 23 січня 2021 року №135 повідомило, що відповідно матеріалів інвентаризаційної справи, площа нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , станом на момент технічної інвентаризації 26 серпня 2015 року змінилася з 13,8 кв.м на 15,2 кв.м за рахунок перепланування, що не потребує дозвільних документів.

З огляду на зазначене вище, доводи позивача про відсутність в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 , нежитлового приміщення під номером 85 загальною площею 15,2 кв.м є необґрунтованими та такими, що не знаходять свого підтвердження.

Враховуючи вищевказане вважають, що державою офіційно визнано і підтверджено факт виникнення в територіальної громади м. Біла Церква, в особі Білоцерківської міської ради права власності на нежитлове приміщення № 85 загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом внесення запису про право власності №13820903 від 22 березня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстровано у відповідності до вимог чинного законодавства України, а територіальна громада м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради володіє вказаним майном на законних правових підставах, а тому вказані факти не мають піддаватися сумніву ( а. с. 68-77 том 3 ).

08 лютого 2021 року протокольно з занесенням в протокол судового засідання закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2021 року ( а. с. 96-97 том 3 ).

Ухвалою суду від 08.02.2021 року приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Тетяну Анатоліївну виключено із числа співвласників у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області, приватного нотаріуса Губенко Тетяни Анатоліївни про визнання протиправними дії та скасування реєстрації речового права на нерухоме майно ( а. с. 98-99 том 3 ).

13 квітня 2021 року за вх. № 17282 судом отримано заяву, яка підписана представником позивачів - адвокатом Запаскіним М.Р. заяву про уточнення позову ( без зміни предмету та підстав ), необхідність виникла під час судового засідання 16.03.2021 року та просив суд визнати незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо видачі довідки від 20.01.2016 року № 01-31/21, визнати незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо подачі нотаріусу документів для державної реєстрації права власності за територіальною громадою міста Біла Церква приміщення АДРЕСА_3 , яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку; скасувати рішення приватного нотаріуса Губенко Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28880791 від 23.03.2016 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13820903 про право власності територіальної громади міста Біла Церква на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , який було внесено на підставі цього рішення та закрити відповідний розділ та вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті. Документальне підтвердження судових витрат позивача буде надано суду не пізніше п`яти днів після розгляду справи по суті (ч. 8 ст. 141ЦПК України).

В судове засідання представник позивачів - адвокат Запаскін М.Р. не з`явився, 13.04.2021 року за вх. № 17396 судом отримано заяву, в якій останній просив розгляд справи проводити за наявними у справі матеріалами без участі представника позивачів. Просив врахувати пояснення та доводи, які були надані у попередніх судових засіданнях.

Представник відповідачів Яковенко А.Ю. в судове засідання не з`явилася, 13.04.2021 року за вх. № 17394 судом отримано заяву, в якій просила справу розглядати за відсутності представника відповідача за невиявними матеріалами. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення надані сторонами в судовому засіданні 16.03.2021 року, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до матеріалів справи, позивачі є співвласниками багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , на підставі договорів купівлі-продажу квартир (квартира АДРЕСА_6 ) 16.07.1997 р. та від 27.09.2002 р. (квартира АДРЕСА_7 ), які посвідчені державним нотаріусом Білоцерківської міської державної нотаріальної контори та зареєстрованими в реєстрі за №4- 2625, №1-2878.

Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області видано довідку від 20.01.2016 р. № 01-31/21 про те, що нежитлове приміщення № 85 в будинку інвентарний № 1030062, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та має площу згідно технічного паспорту 15,2 кв.м. перебуває на балансі комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 7 і належить до комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква.

На підставі поданих Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області документів, приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т.А. як державним реєстратором 23.03.2016 р. прийнято рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28880791. Відповідно до вказаного рішення за Білоцерківською міською радою зареєстровано право комунальної власності (розмір частки 1) нежитлового приміщення розміром 15,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як на підставу виникнення права власності, відповідачі посилались на рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 27.10.1999 р. № 318 "Про передачу житлових будинків та інженерних мереж ВАТ "Росава" в комунальну власність міста" та розпорядження управління житлово-комунального господарства Білоцерківського міськвиконкому № 94 від 28.12.1999 р. "Про передачу житлових будинків, які належали ВАТ "Росава" на баланс відповідної ЖЕК", якими вирішено визнати за виконавчим комітетом міської ради право власності на ряд житлових будинків, які знаходяться на балансі житлово-експлуатаційних контор управління житлово-комунального господарства, серед яких житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з усіма його нежитловими приміщеннями, в тому числі і нежитловим приміщенням АДРЕСА_8 .

Після реєстрації права власності Білоцерківська міська рада включила за поданням постійної комісії з питань інвестицій, регуляторної політики, торгівлі, послуг та розвитку підприємництва, власності, комунального майна та приватизації до порядку денного десятої сесії ради питання щодо затвердження спірного приміщення до приватизації шляхом викупу.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивачі вважають спірне приміщення допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , яке є невід`ємною частиною цього будинку та не може бути відчужене у будь-який спосіб без відповідного рішення загальних зборів співвласників будинку. Окрім того вказане приміщення є спільною сумісною власністю усіх співвласників цього будинку та не може перебувати у власності територіальної громади міста Біла Церква. Спільна сумісна власність не підлягає державній реєстрації, відтак реєстрація права власності на спірне приміщення є незаконною та порушує права позивачів, як співвласників даного приміщення.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласники багатоквартирного будинку - це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Згідно ст. 14 цього Закону порядок здійснення прав співвласників визначається законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери. горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Відповідно до п. 3 ст. 1 цього Закону нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно з п. 6 ст. 1 цього Закону спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні).

При цьому, згідно п. 2 ст. 5 цього Закону, спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

З наведених норм, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщенню багатоквартирного житлового будинку незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання. Лише приміщення, які із самого початку будувалися з іншим призначенням (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2020 року у справі № 915/1096/18.

Судом враховується рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 1-2/2004 відповідно до якого - 1.1. Допоміжні приміщення ( підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін. ) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир ( кімнат у квартирах ) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додатковий дій, зокрема створення об`єднання співвласн6иків багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне не житлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 є допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку, оскільки значиться у технічному паспорті на багатоквартирний будинок 1985 року побудови, під номером АДРЕСА_9 , площею - 13,80 кв.м. як "ліфтерська".

Отже, в даному випадку приміщення літ. 1У "ліфтерська" на першому поверсі будинку будувалося для обслуговування ліфтів, для потреб всіх мешканців багатоквартирного будинку, тому посилання відповідачів на те, що статус такого приміщення є нежитловим і не відноситься до допоміжних, є необгрунтованими.

Посилання відповідачів на те, що листом від 18.11.2016 р. ТОВ "Тотус-сервіс" повідомляло КП Білоцерківської міської ради ЖЕК-7 про те, що не житлове приміщення № 85 для ремонту ліфтів ним не використовувалося, не підтверджує правомірність віднесення цього приміщення до комунальної власності територіальної громади.

Разом з тим, в оскаржуваній довідці від 20.01.2016 р. площа нежитлового приміщення визначена - 15,2 кв.м., що не відповідає площі цього приміщення, зазначеній в технічному паспорті від 1985 року - 13,8 кв.м.

При цьому, згідно листа Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 09.11.2016 р. № 15/1253 документи дозвільного характеру на перепланування (реконструкцію) приміщення АДРЕСА_3 не надавалися.

Отже, збільшення площі такого приміщення проведено самочинно, з порушенням вимог ст. 100 Житлового кодексу України, а також за рахунок зменшення площі загального коридору (на поетажному плані технічного паспорту літ. 111 площею 20,80 кв.м.), яким користуються мешканці квартир під`їзду та є порушенням їх прав, як співвласників багатоквартирного будинку.

Необхідно зазначити, що згідно наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. N127 Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна технічна інвентаризація проводиться перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна.

Відповідачем не доведено суду правомірність виготовлення технічного паспорту від 26.08.2015 р. без дозволу на переобладнання приміщення "ліфтерської" площею 13.8 кв.м. у відокремлене нежитлове приміщення, зі збільшенням площі до 15,2 кв.м., та без дотримання порядку такого переобладнання.

Отже, відповідачем не доведено законність віднесення до комунальної власності допоміжне приміщення "ліфтерської", яке належить до спільної власності співвласників квартир.

За таких обставин, дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо видачі довідки від 20.01.2016 р. та надання документів приватному нотаріусу для здійснення державної реєстрації речового права на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 є незаконними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин), державним реєстратором є - нотаріус, а згідно ч. 3 цієї статті Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Державний реєстратор відповідно до частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зобов`язаний встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Положеннями ч. 1 ст. 9 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено повноваження суб`єктів державної реєстрації прав, до яких зокрема належить забезпечення проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав.

Таким чином, на нотаріуса, як на спеціального суб`єкта, законом покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно і в цій частині держава делегує нотаріусам свої владні повноваження.

Відповідно до абз. 4, 5 ч. 5 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п`ятим цієї частини.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Закон не містить безумовної заборони нотаріусу здійснювати функції державного реєстратора прав на нерухоме майно без попереднього вчинення нотаріальної дії щодо такого майна. Нотаріус може вчиняти нотаріальні дії, передбачені Законом України Про нотаріат , а також окремо здійснювати реєстраційні дії як державний реєстратор відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і такі реєстраційні дії можуть бути пов`язаними із вчиненням нотаріальних дій, тобто бути похідними від них або ж проводитись окремо за відповідною заявою заявника.

Враховуючи зазначене, нотаріусом не було перевірено правовстановлюючих документів на багатоквартирний жилий будинок, 1983 року побудови, щодо підтвердження належності нежитлового приміщення № 85 до комунальної власності, в тому числі чи є це приміщення допоміжним, тобто без перевірки відомостей про зареєстровані права співвласників квартир багатоквартирного будинку.

Отже дії приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу щодо здійснення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а саме проведення 22.03.2016 р. державної реєстрації нежитлового приміщення в житловому будинку, загальною площею 15,2 кв.м, в будинку по АДРЕСА_2 , форма власності - комунальна, на підставі довідки від 20.01.2016 р. № 01-31/21 виданої Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, також не грунтуються на вимогах закону, тому така державна реєстрація права комунальної власності підлягає скасуванню.

В частині другій статті 26 Закону № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса міського нотаріального округу - про державну реєстрацію права власності, відповідає вимогам закону та є ефективним.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року у справі №756/13679/16-ц.

Крім того, судом при розгляді даної справи враховано правові висновки, викладені у справі в аналогічних правовідносинах у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 11-404апп18 щодо суб`єктного складу, де вказано, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності.

Більше того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 зазначила: Державний реєстратор, зокрема приватний нотаріус зобов`язаний виконувати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був .

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 357/7734/18.

Окрім цього, державний реєстратор не є належним відповідачем у таких справах, більше того, його залучення у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не є обов`язковим, оскільки рішення у справі не матиме впливу на його права чи обов`язки.

Отже, зазначена вимога про скасування реєстраційної дії не є самостійною вимогою до реєстратора, який вчиняє певні дії відповідно до чинного законодавства, не тягне окремих процесуальних наслідків для реєстратора та не порушує його права та інтереси.

Зазначене узгоджується з позицією викладеною в постанові ВП ВС від 15.01.2020 у справі № 910/3648/19.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправними дії та скасування реєстрації речового права на нерухоме майно є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Водночас, звертаючись до суду 21.12.2020 року з уточненою позовною заявою, вимоги позивачів до відповідача Білоцерківської міської ради відсутні, тому відсутні підстави для задоволення вимог до Білоцерківської міської ради, яка є стороною у справі ( відповідач ).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачі при зверненні до суду були звільнені від сплати судового збору, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ( Категорія 1 ), що підтверджується відповідними посвідченням ( а. с. 13, 17 том 1 ).

Відповідно до ч. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На час звернення до суду ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становила - 551,20 гривень. Окрім цього, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених Законом.

Оскільки, позовні вимоги позивачів до Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 204,80 гривень ( дві вимоги по 551,20 гривень за кожну по кількісті позивачів ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 382 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-83, 89, 133, 141, 142, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", Законом України Про приватизацію державного житлового фонду , суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправними дії та скасування реєстрації речового права на нерухоме майно, - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо видачі довідки від 20.01.2016 року № 01-31/21 та подачі нотаріусу документів для державної реєстрації права власності за територіальною громадою міста Біла Церква приміщення № 85 за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Губенко Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28880791 від 23.03.2016 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13820903 про право власності територіальної громади міста Біла Церква на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , який було внесено на підставі цього рішення та закрити відповідний розділ.

В задоволенні позовних вимог до Білоцерківської міської ради, - відмовити.

Стягнути з відповідача Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області на користь держави судовий збір у розмірі 2 204,80 гривень ( дві тисячі двісті чотири гривні вісімдесят копійок ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_10 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 );

Позивача ОСОБА_2 ( адреса проживання: АДРЕСА_11 , паспорт НОМЕР_2 , виданий МВ № 1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 07.12.2001 року );

Відповідач: Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. А. Шептицького, буд. 2, ЄДРПОУ: 20577351 );

Відповідач: Білоцерківська міська рада ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, ЄДРПОУ: 26376300 ).

Повне судове рішення складено 13 квітня 2021 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов