Постанова

від 05.08.2021 по справі 357/8996/16-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Орєхов О.І.

Єдиний унікальний номер справи № 357/8996/16-а

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8720/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,

секретар - Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Білоцерківської міської ради Київської області, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправними дії та скасування реєстрації речового права на нерухоме майно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Білоцерківської міської ради, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області, приватного нотаріуса Губенко Тетяни Анатоліївни про визнання протиправними дій Управління щодо видачі довідки від 20.01.2016 №01-31/21, яка містить недостовірні відомості; дій щодо подання нотаріусу недостовірних документів для державної реєстрації; скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання неправомірними дій ради щодо включення до порядку денного та розгляд питання про включення до приватизації такого приміщення ( а. с. 2-9 том 1 ).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо видачі довідки від 20.01.2016 р. №01-31/21 та надання документів приватному нотаріусу для здійснення державної реєстрації речового права на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 . Скасовано державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення за АДРЕСА_3 . Визнано незаконними дії Білоцерківської міської ради щодо включення до порядку денного та розгляд постійними комісіями ради питання про включення до приватизації нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 ( а. с. 113-115 том 1 ).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року апеляційні скарги Білоцерківської міської ради Київської області, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області було задоволено частково, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року в частині задоволення вимог про визнання незаконними дій Білоцерківської міської ради Київської області щодо включення до порядку денного та розгляд постійними комісіями ради питання про включення до приватизації нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цій частині вимог було відмовлено. В іншій частині постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року залишена без змін ( а. с. 238-241 том 1 ).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року касаційні скарги Білоцерківської міської ради Київської області та Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області були задоволені частково. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 року скасовано, а провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції і позивачі мають право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією ( а. с. 72-77 том 2 ).

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2020 року заяву позивача ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено та справу № 357/8996/16-а за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Білоцерківської міської ради, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області, приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Тетяни Анатоліївни про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації передано до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ( а. с. 94-95 том 2 ).

Матеріали справи надійшли 28 травня 2020 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за вх. № 19937, що свідчить відповідний штамп суду.

Від представника позивачів - адвоката Запаскіна М.Р. 21 грудня 2020 року подано уточнену позовну заяву.

Позивачі просили суд:

визнати незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо видачі довідки від 20.01.2016 року № 01-31/21, яка містить недостовірні відомості, та визнати цю довідку нечинною;

визнати незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо подачі нотаріусу документів, що містять недостовірні відомості, для державної реєстрації права власності територіальної громади міста Біла Церква на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 ;

скасувати рішення приватного нотаріуса Губенко Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28880791 від 23.03.2016

скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13820903 про право власності територіальної громади міста Біла Церква на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , який було внесено на підставі цього рішення та закрити відповідний розділ

вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті. Документальне підтвердження судових витрат позивача буде надано суду не пізніше п`яти днів після розгляду справи по суті (ч. 8 ст. 141ЦПК України) ( а. с. 35-3638-48 том 3 ).

Уточнена позовна заява обгрунтована тим, що фізична особа ОСОБА_1 є власником квартири у багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.07.1997 року. Фізична особа ОСОБА_2 є власником квартири у багатоквартирному будинку за адресою АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27.09.2002 року.

Всі квартири в цьому будинку знаходяться у приватній власності. Рішенням загальних зборів співвласників даного будинку було вирішено створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Княжий дім , яке було зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 31.03.2016 року (код ЄДРПОУ 40387805).

Як вбачається з матеріалів інвентарної справи, зокрема: експлікації будинку, оцінного акту, плану поверхів будинку, спірне приміщення розташовано на першому поверсі, зазначено у технічному паспорті на багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_2 , року побудови - 1985 рік, під номером 1У, площею 13,80 кв.м. та записано в експлікації ліфтерська .

Таким чином, згідно технічної документації спірне приміщення є підсобним та підпадає під кваліфікації терміну допоміжного приміщення, визначеного Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, а також згідно з ДБН 2.2-25-2005 Житлові будинки. Основні положення .

В даному випадку приміщення літ. 1У "ліфтерська" на першому поверсі будинку будувалося для обслуговування ліфтів, для потреб всіх мешканців багатоквартирного будинку що є достатньою підставою для підтвердження того, що дане приміщення є допоміжним та не є окремим від будинку об`єктом цивільно-правових відносин.

Окрім того, позивачі звертають увагу суду на те, що в технічному паспорті на будинок взагалі відсутнє посилання на будь-яке приміщення під номером 85 . Звідки взялось приміщенням з таким номером позивачам невідомо.

Будь-яких змін до технічної документації на житловий багатоквартирний будинок щодо переведення приміщення літ. 1У ліфтерська у встановленому законом порядку в нежитлове приміщення №85 відповідачами не здійснювалось.

Згідно з технічним паспортом від 1985 року на багатоквартирний житловий будинок спірне приміщення зазначено літ. 1У та має площу 13,8 кв.м. Водночас у технічному паспорті на нежитлове приміщення № 85 від 26.08.2015 спірне приміщення має іншу нумерацію та іншу площу - 15,2 кв.м.

Проте, відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 09.11.2016 №15/1253 документи дозвільного характеру на перепланування (реконструкцію) приміщення АДРЕСА_3 не надавалися.

Отже, збільшення площі такого приміщення проведено самочинно, з порушенням вимог ст. 100 Житлового кодексу України, а також за рахунок зменшення площі загального коридору (на поверховому плані технічного паспорту літ.111 площею 20,80 кв.м.), яким користуються мешканці квартир під`їзду та є порушенням їх прав, як співвласників багатоквартирного будинку.

Приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т,А. 23 березня 2016 року було зареєстровано право власності Територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради на нежитлове приміщення у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені дії були вчинені на підставі пакету документів, поданих Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради .

Після реєстрації права власності на дане приміщення, Білоцерківською міською радою 15 квітня 2016 року розглядалось питання щодо приватизації вказаного приміщення шляхом викупу, а також шляхом продажу з аукціону (проект рішення був опублікований 18 липня 2016 року на офіційному сайті Білоцерківської міської ради).

Позивачі вважають,що спірне приміщення є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , яке є невід`ємною частиною цього будинку та не може бути відчужене у будь-який спосіб без відповідного рішення загальних зборів співвласників будинку. Окрім того вказане приміщення є спільною сумісною власністю усіх співвласників цього будинку та не може перебувати у власності територіальної громади міста Біла Церква. Спільна сумісна власність не підлягає державній реєстрації, відтак реєстрація права власності на спірне приміщення є незаконною та порушує права позивачів, як співвласників даного приміщення, а дії відповідача Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради , який сформував та подав документи щодо реєстрації незаконного речового права є неправомірними.

Відзив Білоцерківської міської ради на уточнену позовну заяву надійшов до суду 02 лютого 2021 року . У відзиві відповідач просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі мотивуючи тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 27 жовтня 1999 року № 318, управлінням житлово-комунального господарства Білоцерківського міськвиконкому видано розпорядження від 28 грудня 1999 року № 94 Про передачу житлових будинків, які належали ВАТ Росава на баланс відповідної ЖЕК , серед яких є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з усіма його нежитловими приміщеннями, в тому числі і спірне приміщення. Вищевказані документи не були оскаржені та не скасовані.

Пунктом 9 статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до повноважень визначених Положенням про управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради та чинного законодавства, управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради видано довідку від 20 січня 2016 року № 01 -31/21, що нежитлове приміщення №85 в будинку інвентарний №1030062 за адресою: АДРЕСА_2 та має площу згідно технічного паспорту 15,2 кв.м перебуває на балансі комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 7 і належить до комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква.

Відповідач зазначає, що довідка видана на виконання пункту 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 , який передбачає виключний перелік документів необхідних для процедури проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи вище вказане, право власності на спірне приміщення було зареєстровано у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому територіальна громада м.Біла Церква, в особі Білоцерківської міської ради володіє вказаним майном на законних правових підставах.

Щодо позиції позивачів в частині того, що спірне приміщення перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 і відноситься категорії допоміжного приміщення, вважають за необхідним зазначити наступне.

Так, у відповідності до Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку визначено - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), а нежитлове приміщення, відповідно до зазначеного вище закону, це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно технічного паспорту комунального підприємства Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації від 26 серпня 2015 року, приміщення № 85 площею 15,2 кв.м зазначається як нежитлове.

Крім того, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна загальною площею 15,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - також значиться, як нежитлове приміщення.

Разом з тим звертають увагу суду, що згідно акту приймання - передачі в управління об`єкта від 31 травня 2016 року, за яким комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 7 передано в управління ОСББ Княжий дім багатоповерховий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , де зазначено наявне нежитлове приміщення комунальної власності загальною площею 15,2 кв.м.

Вказаний акт було підписано представниками комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 7 та головою правління ОСББ Княжий дім , а також іншими представниками ОСББ Княжий дім .

Також зазначають, що спірне приміщення було предметом оренди - ательє по ремонту одягу, що підтверджується договором оренди № 1115 нежитлового приміщення від 04 вересня 2015 року.

Вважають, що зазначеним договором оренди нежитлового приміщення підтверджується той факт, що спірне нежитлове приміщення не є допоміжним, оскільки було предметом оренди , а тому відповідно не є таким, що призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Також звертають увагу суду, що твердження позивачів, що спірне приміщення згідно матеріалів інвентарної справи 1985 року є ліфтерською , є сумнівним та не може визнаватися безумовною підставою віднесення спірного приміщення до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир.

Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю ТОТУС-Сервіс від 08 липня 2020 року № 36, на час обслуговування ліфтів в житловому будинку АДРЕСА_2 , а саме до 01 червня 2016 року, в нежитловому приміщенні № 85 комунікації які забезпечують експлуатацію ліфтів не проходили. Дане приміщення працівниками ТОВ ТОТУС-Сервіс для технічного обслуговування і експлуатації не використовувалось.

Отже, в спірному приміщенні відсутнє спеціальне обладнання та комунікації, які забезпечують експлуатацію ліфтів, а тому необхідності у використанні цього приміщення для обслуговування та експлуатації ліфтів даного будинку ніколи не виникало.

Із вищевикладеного вбачається, що спірне нежитлове приміщення не є допоміжним, а відноситься до нежитлового фонду, є комунальною власністю та самостійним об`єктом цивільно-правових відносин територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради.

Як вбачається з технічного паспорту, виданого комунальним підприємством Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації від 26 серпня 2015 року, при здійснені інвентаризації нежитлового приміщення загальною площею 15,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , присвоєно порядковий номер - 85.

Окрім того, зазначають, що Комунальне підприємство Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації листом від 23 січня 2021 року №135 повідомило, що відповідно матеріалів інвентаризаційної справи, площа нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , станом на момент технічної інвентаризації 26 серпня 2015 року змінилася з 13,8 кв.м на 15,2 кв.м за рахунок перепланування, що не потребує дозвільних документів.

З огляду на зазначене вище, доводи позивача про відсутність в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 , нежитлового приміщення під номером 85 загальною площею 15,2 кв.м є необґрунтованими та такими, що не знаходять свого підтвердження.

Враховуючи вищевказане вважають, що державою офіційно визнано і підтверджено факт виникнення в територіальної громади м. Біла Церква, в особі Білоцерківської міської ради права власності на нежитлове приміщення № 85 загальною площею 15 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом внесення запису про право власності №13820903 від 22 березня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстровано у відповідності до вимог чинного законодавства України, а територіальна громада м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради володіє вказаним майном на законних правових підставах, а тому вказані факти не мають піддаватися сумніву ( а. с. 68-77 том 3).

Протокольною ухвалою суду 08 лютого 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2021 року, хвалою суду від 08.02.2021 року приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Тетяну Анатоліївну виключено із числа співвідповідачів ( а. с. 96-97 ,98-99 том 3).

Представником позивачів - адвокатом Запаскіним М.Р. 13 квітня 2021 року подано заяву про уточнення позову ( без зміни предмету та підстав ). Необхідність подачі такої заяви виникла під час судового засідання 16 березня 2021 року . Просив суд визнати незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо видачі довідки від 20.01.2016 року № 01-31/21, визнати незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо подачі нотаріусу документів для державної реєстрації права власності за територіальною громадою міста Біла Церква приміщення № 85 за адресою АДРЕСА_2 , яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку; скасувати рішення приватного нотаріуса Губенко Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28880791 від 23.03.2016 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13820903 про право власності територіальної громади міста Біла Церква на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , який було внесено на підставі цього рішення та закрити відповідний розділ та вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті. Документальне підтвердження судових витрат позивача буде надано суду не пізніше п`яти днів після розгляду справи по суті (ч. 8 ст. 141ЦПК України).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо видачі довідки від 20.01.2016 року № 01-31/21 та подачі нотаріусу документів для державної реєстрації права власності за територіальною громадою міста Біла Церква приміщення № 85 за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Губенко Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28880791 від 23.03.2016 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13820903 про право власності територіальної громади міста Біла Церква на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , який було внесено на підставі цього рішення та закрити відповідний розділ.

В задоволенні позовних вимог до Білоцерківської міської ради відмовлено .

Стягнуто з відповідача Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області на користь держави судовий збір у розмірі 2 204,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову .

В апеляційній скарзі зазначено, що суд неповно з`ясував всі обставини ,що мають значення для вирішення справи. Скарга обґрунтована тим,що дії відповідачів щодо видачі довідки і подальші дії є законними , а відтак висновок суду про незаконність дій відповідача безпідставні.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивачі зазначили, що рішення суду першої інстанції є обгрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства , підстави для його скасування відсутні . Доводи відзиву співпадають із доводами , викладеними у позові.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони була своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 05 серпня 2021 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи .

Представник позивачів та представник відповідачів приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачі є співвласниками багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , на підставі договорів купівлі-продажу квартир (квартира в„–2 ) 16 липня 1997 року та від 27вересня 2002 року (квартира в„–10 ), які посвідчені державним нотаріусом Білоцерківської міської державної нотаріальної контори та зареєстрованими в реєстрі за №4- 2625, №1-2878.

Рішенням загальних зборів співвласників даного будинку було вирішено створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Княжий дім , яке було зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 31.03.2016 року (код ЄДРПОУ 40387805).

Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області видано довідку від 20 січня 2016 року № 01-31/21 про те, що нежитлове приміщення № 85 в будинку інвентарний № 1030062, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та має площу згідно технічного паспорту 15,2 кв.м. перебуває на балансі комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 7 і належить до комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква.

На підставі поданих Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області документів, приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т.А. як державним реєстратором 23.03.2016 р. прийнято рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28880791. Відповідно до вказаного рішення за Білоцерківською міською радою зареєстровано право комунальної власності (розмір частки 1) нежитлового приміщення розміром 15,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як на підставу виникнення права власності, відповідачі посилались на рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 27 жовтня 1999 року № 318 "Про передачу житлових будинків та інженерних мереж ВАТ "Росава" в комунальну власність міста" та розпорядження управління житлово-комунального господарства Білоцерківського міськвиконкому № 94 від 28 грудня 1999 року "Про передачу житлових будинків, які належали ВАТ "Росава" на баланс відповідної ЖЕК", якими вирішено визнати за виконавчим комітетом міської ради право власності на ряд житлових будинків, які знаходяться на балансі житлово-експлуатаційних контор управління житлово-комунального господарства, серед яких житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з усіма його нежитловими приміщеннями, в тому числі і нежитловим приміщенням в„– 85 .

Після реєстрації права власності Білоцерківська міська рада включила за поданням постійної комісії з питань інвестицій, регуляторної політики, торгівлі, послуг та розвитку підприємництва, власності, комунального майна та приватизації до порядку денного десятої сесії ради питання щодо затвердження спірного приміщення до приватизації шляхом викупу.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивачі зазначали ,що спірне приміщення є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , яке є невід`ємною частиною цього будинку та не може бути відчужене у будь-який спосіб без відповідного рішення загальних зборів співвласників будинку. Окрім того вказане приміщення є спільною сумісною власністю усіх співвласників цього будинку та не може перебувати у власності територіальної громади міста Біла Церква. Спільна сумісна власність не підлягає державній реєстрації, відтак реєстрація права власності на спірне приміщення є незаконною та порушує права позивачів, як співвласників даного приміщення.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласники багатоквартирного будинку - це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Згідно ст. 14 цього Закону порядок здійснення прав співвласників визначається законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери. горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Відповідно до п. 3 ст. 1 цього Закону нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Згідно з п. 6 ст. 1 цього Закону спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні).

При цьому, згідно п. 2 ст. 5 цього Закону, спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

З огляду на вказане , суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщенню багатоквартирного житлового будинку незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання. Лише приміщення, які із самого початку будувалися з іншим призначенням (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2020 року у справі № 915/1096/18.

Судом також правильно враховано рішення Конституційного суду України від 02 березня 2004 року № 1-2/2004 відповідно до якого - 1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін. ) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир ( кімнат у квартирах ) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додатковий дій, зокрема створення об`єднання співвласн6иків багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 є допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку, оскільки значиться у технічному паспорті на багатоквартирний будинок 1985 року побудови, під номером 1У, площею - 13,80 кв.м. як "ліфтерська".

Отже, в даному випадку приміщення літ. 1У "ліфтерська" на першому поверсі будинку будувалося для обслуговування ліфтів, для потреб всіх мешканців багатоквартирного будинку, тому посилання відповідачів на те, що статус такого приміщення є нежитловим і не відноситься до допоміжних, є необгрунтованими.

Доводи відповідачів про те, що листом від 18 листопада 2016 року ТОВ "Тотус-сервіс" повідомляло КП Білоцерківської міської ради ЖЕК-7, що нежитлове приміщення № 85 для ремонту ліфтів ним не використовувалося, не підтверджує правомірність віднесення цього приміщення до комунальної власності територіальної громади.

Разом з тим, в оскаржуваній довідці від 20 січня 2016 року площа нежитлового приміщення визначена - 15,2 кв.м., що не відповідає площі цього приміщення, зазначеній в технічному паспорті від 1985 року - 13,8 кв.м.

Слід зазначити , що згідно листа Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 09 листопада 2016 року № 15/1253 документи дозвільного характеру на перепланування (реконструкцію) приміщення АДРЕСА_3 не надавалися.

Отже, збільшення площі такого приміщення проведено самочинно, з порушенням вимог ст. 100 Житлового кодексу України, а також за рахунок зменшення площі загального коридору (на поетажному плані технічного паспорту літ. 111 площею 20,80 кв.м.), яким користуються мешканці квартир під`їзду та є порушенням їх прав, як співвласників багатоквартирного будинку.

Необхідно зазначити, що згідно наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N127 Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна технічна інвентаризація проводиться перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна.

Відповідачем не доведено суду правомірність виготовлення технічного паспорту від 26 серпня 2015 року без дозволу на переобладнання приміщення "ліфтерської" площею 13.8 кв.м. у відокремлене нежитлове приміщення, зі збільшенням площі до 15,2 кв.м., та без дотримання порядку такого переобладнання.

Отже, відповідачем не доведено законність віднесення до комунальної власності допоміжного приміщення "ліфтерської", яке належить до спільної власності співвласників квартир. Не надано таких доказів і до апеляційних скарг .

За таких обставин, правильним є висновок суду ,що дії Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради щодо видачі довідки від 20 січня 2016 року та надання документів приватному нотаріусу для здійснення державної реєстрації речового права на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 є незаконними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин), державним реєстратором є - нотаріус, а згідно ч. 3 цієї статті Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Державний реєстратор відповідно до частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зобов`язаний встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено повноваження суб`єктів державної реєстрації прав, до яких зокрема належить забезпечення проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав.

Таким чином, на нотаріуса, як на спеціального суб`єкта, законом покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно і в цій частині держава делегує нотаріусам свої владні повноваження.

Відповідно до абз. 4, 5 ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п`ятим цієї частини.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Закон не містить безумовної заборони нотаріусу здійснювати функції державного реєстратора прав на нерухоме майно без попереднього вчинення нотаріальної дії щодо такого майна. Нотаріус може вчиняти нотаріальні дії, передбачені Законом України Про нотаріат , а також окремо здійснювати реєстраційні дії як державний реєстратор відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і такі реєстраційні дії можуть бути пов`язаними із вчиненням нотаріальних дій, тобто бути похідними від них або ж проводитись окремо за відповідною заявою заявника.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до обгрунтованого висновку ,що нотаріусом не було перевірено правовстановлюючих документів на багатоквартирний жилий будинок, 1985 року побудови, щодо підтвердження належності нежитлового приміщення № 85 до комунальної власності, в тому числі чи є це приміщення допоміжним, тобто без перевірки відомостей про зареєстровані права співвласників квартир багатоквартирного будинку.

Отже дії приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу щодо здійснення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а саме проведення 22 березня 2016 року державної реєстрації нежитлового приміщення в житловому будинку, загальною площею 15,2 кв.м, в будинку по АДРЕСА_2 , форма власності - комунальна, на підставі довідки від 20 січня 2016 року № 01-31/21 виданої Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, також не грунтуються на вимогах закону, тому така державна реєстрація права комунальної власності підлягає скасуванню.

В частині другій статті 26 Закону № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса міського нотаріального округу - про державну реєстрацію права власності, відповідає вимогам закону та є ефективним.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року у справі №756/13679/16-ц.

Крім того, судом при розгляді даної справи враховано правові висновки, викладені у справі в аналогічних правовідносинах у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 11-404апп18 щодо суб`єктного складу, де вказано, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності.

Більше того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 зазначила: Державний реєстратор, зокрема приватний нотаріус зобов`язаний виконувати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був .

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 357/7734/18.

Окрім цього, державний реєстратор не є належним відповідачем у таких справах, більше того, його залучення у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не є обов`язковим, оскільки рішення у справі не матиме впливу на його права чи обов`язки.

Отже, зазначена вимога про скасування реєстраційної дії не є самостійною вимогою до реєстратора, який вчиняє певні дії відповідно до чинного законодавства, не тягне окремих процесуальних наслідків для реєстратора та не порушує його права та інтереси.

Зазначене узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020року ( справа № 910/3648/19).

Відповідно до 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України відповідачі не надали суду доказів, які б спростовували доводи позивачів. До апеляційних скарг таких доказів також не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає ,що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374.375,381 - 384 ЦПК України, суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Білоцерківської міської ради Київської області, Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судоввого рішення складено 09 серпня 2021 року.

Головуючий

Судді