Ухвала

від 14.04.2021 по справі 932/2559/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/567/21 Справа № 932/2559/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2020 року про арешт майна по кримінальному провадженні № 42019041440000062, -

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2020 року задоволено клопотання слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_12 , по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР під № 42019041440000062, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 272 КК України про арешт майна, та накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на 442 земельні ділянки.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на те, що земельні ділянки, реєстрація яких здійснювалась від імені кадастрового реєстратора Відділу у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області ОСОБА_13 є об`єктами кримінально протиправних дій, а всі реєстраційні дії від імені ОСОБА_13 щодо реєстрації земельних ділянок є незаконними, такими, що виконані із використанням підроблених документів та існує ризик щодо подальшого незаконного відчуження цих земельних ділянок.

Суд першої інстанції зазначає, що згідно зібраних доказів встановлено факт здійснення незаконних реєстраційних дій щодо відчуження з комунальної власності вказаних земельних ділянок із використанням підроблених документів, невстановленими особами, в тому числі шляхом працевлаштування ОСОБА_14 до Відділу у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, є обґрунтовані підстави вважати, що у разі не накладення арешту, вказане нерухоме майно може бути повторно незаконно відчужено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:401:0041.

Також в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без виклику власників майна, копію ухвали було отримано 26.03.2021 року.

Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовує тим, що органом досудового розслідування не доведено існування підстав накладення арешту на майно, не вказано з яких саме підстав дана земельна ділянка відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Зазначає, що не зазначено яким чином земельна ділянка, що перебуває у власності територіальної громади м. Дніпро без відповідного рішення Дніпровської міської ради та погодження з власником нерухомого майна, що розташоване на означеній земельній ділянці лише на підставі дій кадастрового реєстратора.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:603:0038.

Також в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без виклику власників майна, копію ухвали було отримано 25.03.2021 року.

Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала не містить об`єктивно з`ясованих в судовому засіданні обставин з підтвердженням належними та допустимими доказами, які б свідчили про те, що земельна ділянка є доказом в кримінальному провадженні та пов`язана із злочинною діяльністю або придбана внаслідок вчинення злочину.

Зазначає, що державну реєстрацію земельної ділянки здійснено кадастровим реєстратором ОСОБА_15 , а не ОСОБА_13 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:328:0243.

Також в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без виклику власників майна, копію ухвали було отримано 01.04.2021 року.

Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовує тим, що право власності на зазначену земельну ділянку, виникло на підставі реєстраційних дій, в яких кадастровий реєстратор ОСОБА_13 не брав жодної участі, така земельна ділянка не може бути доказом по даному кримінальному провадженню та відповідно відсутні будь-які підстави для застосування щодо неї запобіжних заходів у вигляді арештів тощо.

Зазначає, що правомірність набуття ним права власності є доказом необґрунтованого застосування арешту щодо належного йому майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:143:0011.

Також в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без виклику власників майна, копію ухвали не отримувала.

Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовує тим, що слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 в судове засідання не з`явились, про місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З огляду на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без участі власників майна, а апеляційна скарга була подана у встановлений законом строк після того, як апелянти дізнались про судове рішення, строк на апеляційне оскарження вважається не пропущеним.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, слідчого відділу Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019041440000062 від 08.11.2019, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 272 КК України..

Слідчий СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся до слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про накладення арешту на вказані в клопотанні земельні ділянки, із забороною відчуження та розпорядження.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2020 року клопотання слідчого про арешт майна було задоволено та накладено арешт на вказані земельні ділянки.

Разом з тим, дослідивши обставини провадження, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дійшов до помилкового висновку про необхідність накладення арешту земельних ділянок з кадастровими номерами 1210100000:07:401:0041, 1210100000:01:603:0038, 1210100000:07:143:0011 та 1210100000:03:328:0243.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що арешт на майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів, за наявності обставин, які підтверджують, що незастосування заборони розпорядження майном призведе до зникнення, втрати, перетворення чи передачі цього майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Однак,слідчим недоведено існуванняправових підставдля накладенняарешту намайно,передбачених ч.2ст.170КПК України,про яківказано уйого клопотанні,оскільки нимне наданодоказів,що земельніділянки зкадастровими номерами1210100000:07:401:0041, 1210100000:01:603:0038,1210100000:07:143:0011та 1210100000:03:328:0243 відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв`язку із чим винесена постанова про визнання вказаної земельної ділянки речовим доказом є формальною.

Крім того, долучені до клопотання матеріали, на підтвердження його обґрунтованості, здобуті органом досудового розслідування в рамках іншого кримінального провадження.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні слідчий в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна та третіх осіб.

В порушення вказаних вимог закону, слідчим суддею, при накладенні арешту на вказану земельну ділянки не було враховано інтересів володільців майна, які є законними власником даних земельних ділянок.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, а також про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційні скарги підлягають задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:07:401:0041, 1210100000:01:603:0038, 1210100000:07:143:0011 та 1210100000:03:328:0243 за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, третіх осіб, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П ОС ТА НО ВИ В:

Апеляційні скарги ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2020 року про арешт майна по кримінальному провадженні № 42019041440000062 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2020 року скасувати в частині накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:07:401:0041, 1210100000:01:603:0038, 1210100000:07:143:0011 та 1210100000:03:328:0243.

В цій частині постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт земельних ділянок з кадастровими номерами 1210100000:07:401:0041, 1210100000:01:603:0038,1210100000:07:143:0011та 1210100000:03:328:0243 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4