Постанова

від 15.04.2021 по справі 742/3379/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 квітня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/3379/19

Головуючий у першій інстанції - Коротка А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/493/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Харечко Л.К.,

суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2020 року у складі судді Короткої А.О., повний текст якого складений 09.10.2020 у м. Прилуки Чернігівської області,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд про визнання договору оренди землі б/н від 21.12.2005, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 16.02.2006 за № 040684800011, укладеного між сторонами, недійсним. Просила стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Обгрунтовувала вимоги тим, що вказаний договір оренди був укладений між сторонами, відповідно до умов якого орендар прийняв від орендодавця в оренду земельну ділянку площею 4,1317 га та земельну ділянку площею 0,5355 га. Договір укладений на строк - п`ятнадцять років. Для того, щоб упевнитися у реєстрації договору оренди, адвокатом позивача було подано адвокатський запит до управління Держгеокадастру у Прилуцькому районі Чернігівської області, на який була надана відповідь про те, що договір оренди земельних ділянок, які знаходяться на території Мазківської сільської ради зареєстровано у реєстрі 16.02.2006. Водночас, копії витребуваного договору оренди управління Держгеокадастру не надав. На звернення до відповідача з запитом адвоката про надання копії договору, останній жодної відповіді не надав. Після того, позивачка все ж таки отримала свій примірник договору. При підготовці документів ОСОБА_1 встановила, що підписи на її примірнику договору їй не належать.

08.01.2019 відповідачу був направлений лист щодо розірвання договору, проте, оскільки, мирним шляхом врегулювати даний конфлікт не вдалося, позивачка була вимушена звернутись до суду з даним позовом. Таким чином, на підставі ст. ст. 11, 15, 203, 215 ЦК України просила задовольнити її вимоги, визнавши вказаний договір недійсним.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволені, договір оренди землі б/н від 21.12.2005, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 16.02.2006 за № 040684800011, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Крок-Укрзалізбуд визнаний недійсним. Стягнуто з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 768,40 грн та витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 4 086,00 грн.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Доводи скарги, в якій відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, зводяться до того, що правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Тобто, на думку відповідача, суд повинен був відмовити позивачці у задоволенні позову з тих підстав, що остання обрала неефективний спосіб захисту, адже з урахуванням норм цивільного законодавства, неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Відзив на апеляційну скаргу позивачкою не подавався.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Встановлено, що відповідно до умов договору оренди землі б/н від 21.12.2005 та акту прийому-передачі земельних ділянок від 21.12.2005 (а. с. 9, 10) ОСОБА_1 передала у строкове платне користування ТОВ Крок-Укрзалізбуд земельні ділянки площею 0,5355 га та 4,1317 га, що розташовані в межах Мазківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зі сплатою щорічної орендної плати в розмірі 1,5% від грошової вартості землі. Договір укладений на 15 років та зареєстрований у Прилуцькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.02.2006 за № 040684800011, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 10.01.2019 за № 152279880 (а. с. 11-13).

Довідка міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м. Прилуки Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.05.2018 за № 29-25-0.182-618/120-18 свідчить, що згідно з Книгою записів реєстрації державних актів на право власності на землю та прав постійного користування землею, договорів оренди землі, між ОСОБА_1 та ТОВ Крок-Укрзалізбуд зареєстрований договір оренди на земельні ділянки, які розташовані на території Мазківської сільської ради загальною площею 4,6672 га від 16.02.2006 року за № 040684800011, проте, архівний примірник договору оренди на вказані вище земельні ділянки в архіві управління відсутній (а. с. 14), що також підтверджується інформацією від 04.11.2019 за № 9-25-0.182-1199/120-19 та від 02.12.2019 за № 9-25-0.182-1351/120-19, наданою міськрайонним управлінням у Прилуцькому районі та м. Прилуки Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (а. с. 30, 36).

Відповідно до висновку експерта, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 30.07.2020 за № 999/1000/20-24 у графі Орендодавець договору оренди землі б/н від 21.12.2005, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Крок-Укрзалізбуд , що був зареєстрований в Державному реєстрі земель від 16.02.2006 за № 040684800011, підпис від імені ОСОБА_1 виконаний не нею, а іншою особою (а. с. 86 - 91).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 2 статті 263 ЦПК України передбачає, що при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Встановивши, що ОСОБА_1 договір оренди землі не підписувала, відповідно, істотні умови цього договору не погоджувала, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що у неї було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору.

Разом з цим, у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення .

Згідно з ч. 1 статті 15, ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 385/344/16-ц, від 19.08.2020 у справі № 358/815/17.

Зазначених положень чинного цивільного законодавства суд першої інстанції не врахував, тому враховуючи, що спірний договір оренди землі є неукладеним, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

При цьому, за наявності для того підстав, позивачка не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ Крок-Укрзалізбуд підлягають стягненню судові витрати за розгляд заяви про перегляд заочного рішення судом першої інстанції в розмірі 1 051,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 576,50 грн, а всього 2 627,50 грн (без повернення суми комісії).

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд задовольнити частково.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2020 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Крок-Укрзалізбуд (адреса місця реєстрації: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 30-Б, оф. 14, ЄДРПОУ 25391763) судові витрати в сумі 2 627,50 (дві тисячі шістсот двадцять сім) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді: