Рішення

від 06.04.2021 по справі 910/3868/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2021Справа № 910/3868/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В. ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту"

про визнання недійсним договору

у справі № 910/3868/20

за позовом Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного

транспорту"

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Московської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

про стягнення 9 343 821,99 грн.,

За участю представників учасників справи (за зустрічним позовом):

від позивача: Галуза Л.О. за довіреністю № 05 від 11.01.2021;

від відповідача: Щербак І.І. за ордером серії КС № 778217 від 10.07.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Дніпровський завод залізничного транспорту" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Московської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9 343 821,99 грн. на підставі Договору № 17/18-07 від 18.07.2019, з яких: 8 554 445,73 грн. - основний борг; 697 692,43 грн. - пеня; 79 704,60 грн. - 3% річних та 11 979,23 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив роботи, виконані позивачем на підставі вищенаведеного договору згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 76, № 77, № 78, № 79, № 80, № 81, № 82 від 16.10.2019; № 70, № 71, № 88 від 16.11.2019; № 94, № 95, № 96, № 98, № 99 від 11.12.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2020 року (суддя Гумега О.В.) позовну заяву Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

13.04.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2020 року відкрито провадження у справі № 910/3868/20, вирішено розглядати вказану справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.05.2020 року.

04.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Представник позивача у підготовчому засіданні 25.05.2020 року подав клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 06.07.2020 року.

25.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи.

25.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

25.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

У підготовчому засіданні 06.07.2020 року судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, у зв`язку з чим нова ціна позову склала 9 651 517,11 грн., з яких: 8 554 445,73 грн. - основний борг; 837 918,82 грн. - пеня; 135 674,45 грн. - 3% річних та 123 478,11 грн. - інфляційні втрати.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 06.07.2020 року підтримав клопотання про призначення судової експертизи, яке надійшло через відділ діловодства суду 25.05.2020 року.

У підготовчому засіданні 06.07.2020 року судом розглянуто та відхилено клопотання відповідача про призначення судової експертизи, а також оголошено перерву до 13.07.2020 року.

13.07.2020 через відділ діловодства суду від представника Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява у справі № 910/3868/20 до Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту" (відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним укладеного між сторонами Договору підряду № 17/18-07 від 18.07.2019 року.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" зазначило, що просить суд визнати недійсним саме той Договір підряду № 17/18-07 від 18.07.2019, за яким Приватне підприємство "Дніпровський завод залізничного транспорту" (позивач за первісним позовом) звернулось з вимогами про стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту". Так, позивач за зустрічним позовом вказав, що Договір підряду № 17/18-07 від 18.07.2019 року був укладений сторонами з порушенням положень статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", пунктів 9.3, 9.3.15 Статуту позивача за зустрічним позовом та, відповідно, частин 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України, тобто спірний правочин укладений за наявності дефекту волі, що є підставою для визнання його недійсним на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту" про визнання недійсним Договору підряду № 17/18-07 від 18.07.2019 року повернуто заявнику.

29.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року.

05.08.2020 року матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року в справі № 910/3868/20 направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2020 року (залишеним у подальшому без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року) первісні позовні вимоги Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту" задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Київ-Московської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту" 8 554 445,73 грн. основного боргу, 837 918,82 грн. пені, 135 674,45 грн. 3 % річних, 123 478,11 грн. інфляційних втрат та 144 772,77 грн. судового збору.

У той же час постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на ухвалу господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року в справі № 910/3868/20 задоволено, означену ухвалу місцевого господарського суду скасовано, справу № 910/3868/20 передано на розгляд до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.

19.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Київ-Московської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2020 року.

20.10.2020 року матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 14.07.2020 року в справі № 910/3868/20 надійшли до господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020 року зустрічну позовну заяву в справі № 910/3868/20 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

У той же час 26.10.2020 року справу № 910/3868/20 направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2020 року (суддя Ломака В.С.) зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

У листопаді 2020 року представником Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" подано заяву про усунення недоліків.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" прийнято до розгляду суддею Ломакою В.С., вирішено здійснювати розгляд зустрічної позовної заяви у справі № 910/3868/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.12.2020 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 22.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту" про відкладення розгляду справи (зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту") на іншу дату.

У підготовчому засіданні 22.12.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту" про відкладення розгляду справи; встановлено Приватному акціонерному товариству "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" строк для подання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву до 15.01.2021 року; встановлено Приватному підприємству "Дніпровський завод залізничного транспорту" строк для подання заперечень на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву до 25.01.2021 року; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі (з розгляду зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту") на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 26.01.2021 року.

04.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив-заперечення Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту" від 31.12.2020 року № 31-12/20-01 на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом заперечив проти задоволення вимог Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" з огляду на те, що договори, укладені з філіями-замовниками, хоча і є спорідненими за загальним типом (відносяться до договорів підряду), однак відрізняються один від одного за чітко визначеним предметом договору та нормативно-технічною документацією, що визначає виконання договору та характеризує його належне виконання/невиконання. Також у вказаному відзиві зазначено, що спірний договір підряду має свій відокремлений предмет договору, для виконання має окрему нормативно-технічну документацію АТ "Укрзалізниця", не має ознак значного правочину, підписаний уповноваженими на його укладення особами, а за результатами виконання має свою мету - забезпечення прибуткової роботи Київ-Московської філії.

21.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" від 15.01.2021 року на відзив-заперечення, в якій останнє вказало, що предметом договору підряду № 5 від 01.07.2019 року, договору підряду № 6 від 01.07.2019 року та спірного договору підряду № 17/18-07 від 18.07.2019 року є виконання робіт з ремонту, тому означені договори є однорідними, а відтак, на думку Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", підлягають оцінці як один значний правочин. Крім того, особа, яка підписувала оспорюваний договір, - виконуючий обов`язки директора Київ-Московської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Бойко Сергій Михайлович, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення таких дій, тоді як наступне схвалення означеної угоди уповноваженою на те особою - Наглядовою Радою позивача за зустрічним позовом, у встановленому порядку не відбулося.

До початку підготовчого засідання 26.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", в якому останнє просило суд, зокрема, відкласти розгляд справи на іншу дату.

У підготовчому засіданні 26.01.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про відкладення розгляду справи, відкладено підготовче засідання на 16.02.2021 року, а також продовжено відповідачу за зустрічним позовом строк на подання заперечень на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву до 02.02.2021 року.

До початку підготовчого засідання 16.02.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли пояснення Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту" від 16.02.2021 року № 16-02/21-01, в яких останнє виклало додаткові обґрунтування на спростування зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту". Так, Приватне підприємство "Дніпровський завод залізничного транспорту" вказало на те, що зустрічний позов у даній справі було подано з метою ухилення від виконання Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" обов`язку з оплати виконаних робіт за спірним договором. Крім того, відповідач за зустрічним позовом звернув увагу на те, що просте додавання вартості договорів підряду, укладених кожною філією Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" окремо не свідчить про укладення таким чином значного правочину.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3868/20 (зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту") до судового розгляду по суті на 16.03.2021 року.

У судовому засіданні 16.03.2021 року оголошувалася перерва до 06.04.2021 року.

У судовому засіданні 06.04.2021 року представник Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" підтримав вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Приватного підприємства "Дніпровський завод залізничного транспорту" проти задоволення зустрічного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях на зустрічну позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2019 року між Приватним підприємством "Дніпровський завод залізничного транспорту" (далі - Підприємство), як виконавцем, в особі генерального директора Червоного Олега Васильовича та Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - Товариство), як замовником, в особі виконуючого обов`язки директора Київ-Московської філії Товариства Бойка Сергія Михайловича, який діяв на підставі довіреності від 18.07.2019 року № 456 укладено договір підряду № 17/18-07 (далі - Договір), за умовами якого Підприємство взяло на себе обов`язок у порядку та на умовах, визначених Договором, за завданням Товариства виконати роботи з капітального ремонту хопер-дозаторів з подовженням терміну служби у кількості 32 одиниць силами та на базі виробничих підрозділів - "Ремонтне вагонне депо - Помічна", "Ремонтне вагонне депо - ім. Т. Шевченко", а Товариство, у свою чергу, - оплатити виконані роботи у розмірі та строки, передбачені Договором.

У пункті 1.2 Договору сторони погодили, що строк виконання робіт - протягом строку, визначеного інструкціями АТ "Укрзалізниця" з капітального ремонту вагонів. Сторони спроможні погодити інший строк виконання робіт шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Роботи виконуються силами Підприємства, матеріалами та запасними частинами Товариства або Підприємства відповідно до домовленостей між сторонами та умов Договору, по цінам згідно Додатку № 2 та № 3 цього Договору (пункт 1.3 означеної угоди).

У пункті 1.4 Договору сторони підтвердили, що укладення та виконання ними Договору не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає їх вимогам (зокрема, щодо отримання усіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтвердили те, що укладення та виконання ними Договору не суперечить цілям діяльності сторін, положенням їх установчих документів чи інших локальних актів.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна робіт з ремонту вагонів становить 27 398 719,88 грн., у тому числі ПДВ - 4 566 453,28 грн. і не може бути збільшена.

Орієнтована ціна, зазначена у пункті 4.1 Договору, визначена сторонами у Плановій ціні Робіт, викладеній в Додатку № 2 до Договору (пункт 4.2 вказаного правочину).

За умовами пункту 4.3 Договору остаточна ціна робіт, що підлягає оплаті в порядку та на умовах, визначених Договором, складається з ціни фактично виконаних робіт, визначеної в калькуляції, за вирахуванням вартості металобрухту, що утворилися після ремонту вагонів. У випадку, якщо остаточна ціна робіт більша орієнтовної ціни, оплаті підлягає ціна робіт у розмірі не більшому ніж орієнтовна ціна. Оплата замовником ціни робіт у розмірі, не більшому ніж орієнтовна ціна, не є порушенням умов Договору.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги у цій справі, Товариство посилалося на те, що між сторонами, крім спірного Договору, було укладено аналогічні за змістом та предметом (виконання роботи з ремонту) договори підряду № 5 від 01.07.2019 року та № 6 від 01.07.2019 року, загальна сума яких склала 53 985 444,88 коп. Водночас відповідно до Звіту про фінансовий стан Товариства за 2018 рік вартість активів останнього становить 422 мільйони 163 тисячі гривень. Відтак, оскільки вищевказані договори підряду, на думку Товариства, підлягають оцінці як один значний правочин, предмет якого перевищує 10 відсотків вартості активів Товариства за даними його останньої річної фінансової звітності, прийняття рішення про вчинення такого правочину від імені замовника робіт, враховуючи приписи частини 1 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" та вимоги пункту 9.3.15 Статуту позивача за зустрічним позовом, належало до виключної компетенції Наглядової ради Товариства. Зважаючи, що Наглядовою радою Товариства будь-яких рішень про укладення з Підприємством, зокрема, спірного Договору, прийнято не було, враховуючи невчинення уповноваженим органом замовника дій, які свідчать про наступне схвалення спірних угод (у тому числі Договору), а також беручи до уваги обізнаність Підприємства щодо обмеження повноважень підписанта спірного Договору від імені замовника, Товариство посилалося на укладення оскаржуваної угоди неуповноваженою на те особою та за наявності дефекту волі, що є підставою для визнання її недійсною на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що зустрічний позов Товариства задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 844 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до cтатей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 5, 6 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Крім того, статтею 43 Господарського кодексу України передбачено свободу підприємницької діяльності, яка полягає в тому, що підприємці мають права без обмежень, самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин.

Отже, при укладенні Договору як позивач, так і відповідач, здійснюючи господарську діяльність на власний ризик, керувались принципами свободи договору та підприємницької діяльності, а відтак були вільні у визначенні умов договору.

Судом встановлено, що 01.07.2019 року між Підприємством (виконавець) та Товариством в особі Сумської філії Товариства (замовник) укладено договір підряду № 5, за умовами якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, за завданням замовника виконати роботи з деповського ремонту вагонів у кількості 46 вагонів-самоскидів (думпкар) силами на базі виробничих підрозділів - "Ремонтне вагонне депо - Знам`янка", "Ремонтне вагонне депо - Помічна", "Ремонтне вагонне депо - ім. Т. Шевченко".

Відповідно до пункту 1.2 цього договору строк виконання робіт - протягом строку, визначеного інструкціями АТ "Укрзалізниця" з деповського ремонту вагонів. Сторони спроможні погодити інший строк виконання робіт, шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Роботи виконується силами виконавця, матеріалами та запасними частинами замовника або виконавця відповідно до домовленостей між замовником і виконавцем та умов договору по цінам згідно додатку № 3 цього договору (пункт 1.3 договору № 5).

Відповідно до пункту 4.1 договору № 5 орієнтовна ціна робіт з ремонту вагонів становить 10 107 350,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 684 558,34 грн. і не може бути збільшена.

Орієнтована ціна, зазначена у пункті 4.1 договору, визначена сторонами у Плановій ціні Робіт, викладеній в Додатку № 2 до Договору (пункт 4.2 цього правочину).

За умовами пункту 4.3 договору № 5 остаточна ціна робіт, що підлягає оплаті в порядку та на умовах, визначених договором, складається з ціни фактично виконаних робіт, визначеної в калькуляції, за вирахуванням вартості металобрухту, що утворилися після ремонту вагонів. У випадку, якщо остаточна ціна робіт більша орієнтовної ціни, оплаті підлягає ціна робіт у розмірі не більшому ніж орієнтовна ціна. Оплата замовником ціни робіт у розмірі, не більшому ніж орієнтовна ціна, не є порушенням умов Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами (пункт 11.1 договору № 5).

Крім того, 01.07.2019 року між Підприємством (виконавець) та Товариством в особі Київ-Петрівської філії Товариства (замовник) укладено договір підряду № 6, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, за завданням замовника виконати роботи з деповського ремонту вагонів у кількості 75 вагонів-самоскидів (думпкар) силами на базі виробничих підрозділів - "Ремонтне вагонне депо - Знам`янка", "Ремонтне вагонне депо - Помічна", "Ремонтне вагонне депо - ім. Т. Шевченко".

Відповідно до пункту 1.2 договору № 6 строк виконання робіт - протягом строку, визначеного інструкціями АТ "Укрзалізниця" з деповського ремонту вагонів. Сторони спроможні погодити інший строк виконання робіт, шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Роботи виконується силами виконавця, матеріалами та запасними частинами замовника або виконавця відповідно до домовленостей між замовником і виконавцем та умов договору по цінам згідно додатку № 3 цього договору (пункт 1.3 договору № 6).

Відповідно до пункту 4.1 договору № 6 орієнтовна ціна робіт з ремонту вагонів становить 16 479 375,00 грн., у тому числі ПДВ - 2 746 562,50 грн. і не може бути збільшена.

Орієнтована ціна, зазначена у пункті 4.1 договору, визначена сторонами у Плановій ціні Робіт, викладеній в Додатку № 2 до Договору (пункт 4.2 цього правочину).

За умовами пункту 4.3 договору № 6 остаточна ціна робіт, що підлягає оплаті в порядку та на умовах, визначених договором, складається з ціни фактично виконаних робіт, визначеної в калькуляції, за вирахуванням вартості металобрухту, що утворилися після ремонту вагонів. У випадку, якщо остаточна ціна робіт більша орієнтовної ціни, оплаті підлягає ціна робіт у розмірі не більшому ніж орієнтовна ціна. Оплата замовником ціни робіт у розмірі, не більшому ніж орієнтовна ціна, не є порушенням умов Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами (пункт 11.1 договору № 6).

Обґрунтовуючи зустрічний позов, Товариство вказувало на те, що усі вищенаведені договори підряду, включаючи спірний, за своєю правовою природою є взаємопов`язаними та фактично становлять один значний договір.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (тут і далі у редакції, чинній на момент підписання оспорюваного Договору) значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності;

Водночас за умовами частини 1 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.

Пунктом 9.3.15 Статуту Товариства передбачено, що до виключної компетенції Наглядової ради Товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Звіту про фінансовий стан Товариства за 2018 рік, вартість активів останнього становить 422 мільйони 163 тисячі гривень.

У той же час, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що усі вищенаведені договори підряду (від 01.07.2019 року № 5, від 01.07.2019 року № 6 та спірний Договір) були укладені різними філіями Товариства (які мають окремий баланс, окремі поточні рахунки, а також здійснюють діяльність окремо у різних регіонах України), відрізняються за предметом та нормативно-технічною документацією, зокрема передбачають різний вид ремонту вантажних вагонів, а саме: деповський та капітальний, що проводяться за вимогами різних нормативних актів, а саме Настанови ЦВ-0142 "Вагони вантажні залізниць України колії 1520 (1524) мм, Настанова з деповського ремонту", затвердженою наказом АТ "Укрзалізниця" від 26.12.2013 року № 468-Ц" та Настанови ЦВ-0016 "Вагони вантажні залізниць України колії 1520 Правила капітального ремонту вантажних вагонів залізниць України колії 1520 мм", затвердженої наказом АТ "Укрзалізниця" від 20.06.2006 року № 242-Ц.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вказані договори не можуть вважатися одним значним правочином у розумінні приписів Закону України "Про акціонерні товариства", що свідчить про безпідставність відповідних посилань Товариства.

Крім того, недоведеними є твердження Товариства щодо відсутності повноважень у в.о. директора Київ-Московської філії Товариства Бойка Сергія Михайловича на укладення спірного правочину, оскільки при його укладенні останній діяв на підставі відповідної довіреності від 18.07.2019 року № 456, що прямо зазначено в тексті цього Договору.

Слід також зазначити, що право в.о. директора Київ-Московської філії Товариства Бойка Сергія Михайловича на розпорядження майном підприємства (з дотриманням вимог, визначених законодавством та іншими нормативно-правовими актами), а також право укладати відповідні договори на закупівлю товарів, робіт та послуг відповідно до законодавства України та в порядку, встановленому Товариством, закріплені у розділі 3 Посадової інструкції в.о. директора Київ-Московської філії Бойка С.М., затвердженої 08.08.2018 року в.о. Голови Правління Товариства.

Докази обмеження прав в.о. директора Київ-Московської філії Товариства Бойка Сергія Михайловича щодо укладення спірного договору (зокрема, у довіреності від 18.07.2019 року № 456) в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлену судом наявність у виконуючого обов`язки директора Київ-Московської філії Товариства Бойка Сергія Михайловича необхідного обсягу повноважень на підписання спірного Договору, а також відсутність підстав вважати договори підряду від 01.07.2019 року № 5, від 01.07.2019 року № 6 та від 18.07.2019 року № 17/18-07 одним значним правочином, суд дійшов висновку про безпідставність посилань Товариства на відсутність подальшого схвалення спірного Договору Наглядовою радою Товариства, оскільки таке подальше схвалення, за встановлених судом обставин, не є обов`язковим та не впливає на дійсність оскаржуваного правочину.

Інші доводи Товариства також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року в справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на те, що Товариство під час розгляду справи не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які воно посилалося як на підставу своїх (зустрічних) вимог до Підприємства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного зустрічного позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишаються за Товариством та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 180, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 16.04.2021 року.

Суддя В.С. Ломака