Постанова

від 13.04.2021 по справі 359/1043/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 359/1043/21

провадження № 22-ц/824/6380/2021

головуючий у суді І інстанції Семенюта О.Ю.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Кредофінанс про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 359/1043/21, № 2/359/1669/2021 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ Кредофінанс про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

16 лютого 2021 заявник ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 подала до суду заяву про забезпечення позову та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира) та на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і знаходиться в нього або в інших осіб.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року заяву задоволено повністю.

Накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гурез І.О. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Указує, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову зазначив, що неприйняття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому суд першої інстанції ніяким чином не мотивував даний висновок. В оскаржуваній ухвалі не міститься посилань на те, яким саме чином вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Зазначає, що судом порушені норми територіальної юрисдикції (підсудності), визначені главою 3 ЦПК України, зокрема ст. 27 та 28 ЦПК України.

26 березня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що враховуючи предмет спірних правовідносин, з метою не допущення порушення процесуального права, даний спір має розглядатись за правилами виключної підсудності в порядку частини першої ст.30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна.

Вказує, що суд першої інстанції правильно врахував, що зняття позивачів з реєстрації в спірній квартирі, в якій позивачі фактично проживають та наявність оголошення про продаж квартири, яке підтверджене відповідними доказами є вагомою підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту.

В судове засідання сторони та інші учасники справи не з`явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

За правилами статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачений статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його.

Таким чином у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ Кредофінанс про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 27 квітня 2018 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Остапенко Є.Є., зареєстрований в реєстрі за № 225.

Із інформаційної довідки щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.6-7) вбачається, щоОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 09 листопада 2007 року на праві приватної спільної часткової власності по Ѕ частці належала квартира АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, загальна площа 36,8 кв.м., підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, НОМЕР_1 , 19 вересня 2007 року, Бориспільський міськвиконком.

З 27 квітня 2018 року вказана квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Остапенко Є.Є., зареєстрованого в реєстрі за № 225 (а.с.31-33). Згідно з п.2.1 цього договору за домовленістю сторін продаж квартири вчиняється за 260000 грн. Згідно з п.8.3 договору сторони домовились, що Продавці знімуть з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих у квартирі осіб, повністю звільнять відчужувану квартиру, а також передадуть Покупцю ключі в термін до 28 травня 2018 року.

Згідно з інформації з реєстраційної служби виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 01 лютого 2021 року (а.с.28) на підставі поданих представником ОСОБА_1 - ОСОБА_6 документів (заяви від 26 січня 2021 року, копії довіреності від 25 січня 2021 року, копії договору купівлі-продажу квартири від 27 квітня 2018 року, копії витягу з ДРРП про реєстрацію права власності) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було знято з реєстрації їх місця проживання у квартирі.

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 01 лютого 2021 року (а.с.34), складеного депутатом Бориспільської міської ради Зайцем Р.В. у квартирі проживають, але не зареєстровані ОСОБА_2 , 1952 р.н., ОСОБА_3 , 1950 р.н., ОСОБА_7 , 1973 р.н., ОСОБА_8 , 2004 р.н.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначив, що оскільки право власності на спірну квартиру зареєстровано за відповідачем, то він має можливість вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, що може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача, вірно виходив із того, що єдиною підставою для забезпечення позову відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України є наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивача.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача в разі встановлення неправомірних дій відповідача, суд дійшов до правильного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру.

Вказане відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У даному ж випадку вжиті заходи забезпечення позову є дієвою та оптимальною процесуальною дією, яка не дозволить відповідачу ОСОБА_1 на час вирішення спору розпорядитися спірним майном, а також допоможе зберегти у незмінному стані як сам об`єкт спірної нерухомості так і коло осіб, що можуть претендувати на нього.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що заява позивача не містить достатнього обґрунтування необхідності застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на спірну квартиру, оскільки саме у зв`язку із наявністю підстав вважати, що відповідач має можливості відчужити квартиру, судом і задоволено заяву про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суду не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог, не спростовують висновків суду, оскільки умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам, оскільки апелянтом не спростовано такий висновок суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм територіальної юрисдикції (підсудності), визначені главою 3 ЦПК України, зокрема ст. 27 та 28 ЦПК України колегія суддів виходить із наступного.

Як убачається із пред`явленого позову, предметом спору є правовідносини, внаслідок яких у відповідача виникло право власності на квартиру в м. Бориспіль, а саме: визнання правочину недійсним.

У ч. 1 ст. 30 ЦПК України йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, та встановлено, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна, як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Таким чином, виходячи із предмету спірних правовідносин, з метою не допущення порушення процесуального права, даний спір має розглядатись за правилами виключної підсудності в порядку ч.1 ст. 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна в м. Бориспіль, а саме Бориспільським міськрайонним судом Київської області.

Стосовно наведених у апеляційній скарзі доводів щодо незастосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок накладення арешту на майно, доводи скарги щодо порушення норм процесуального права в частині зустрічного забезпечення на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливають.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Крім того, частиною 6 ст. 154 ЦПК України передбачене право сторони на звернення з клопотанням про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке має бути вирішене судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. При цьому у клопотанні про зустрічне забезпечення сторона має право зазначити один із видів такого забезпечення із обґрунтуванням саме такого виду забезпечення.

За таких обставин, висновок суду про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру є законним та обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2021 року.

ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба