Ухвала

від 07.04.2021 по справі 916/1426/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1426/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Толсторебрової О. О.,

Кабінету Міністрів України - Субота О. В.,

Міністерства оборони України - Козирської Г. Б., Горбулінського Т. Б.,

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси - не з`явився,

Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області - не з`явився,

Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області -

не з`явився,

Мисливсько-рибальського підприємства Сокіл Громадської організації Військово-мисливське товариство ?Південь? - Оксюти В. В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю Лагуна-Юг - не з`явився,

Громадської організації Сокіл - не з`явився,

Фізичної особи-підприємця Блізнюк Ольги Костянтинівни - не з`явився,

ОСОБА_1 - не з`явився,

ОСОБА_2 - не з`явився,

ОСОБА_3 - не з`явився,

ОСОБА_4 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону

на постанову Південного-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020

(у складі колегії суддів: Будішевська Л. О.(головуючий), Таран С. В., Поліщук Л. В.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 (у складі колегії суддів: Волков Р. В. (головуючий), Літвінов С. В., Невінгловська Ю. М.)

у справі № 916/1426/18

за позовом Заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Мисливсько-рибальського підприємства Сокіл Громадської організації Військово-мисливське товариство ?Південь?

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Лагуна-Юг , Громадської організації Сокіл , Фізичної особи-підприємця Блізнюк Ольги Костянтинівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Заступник військового прокурора Південного регіону України (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач, КМУ, Кабмін), Міністерства оборони України (далі - позивач, МОУ, Міністерство), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (далі - позивач, КЕВ м. Одеси) до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (далі - відповідач, Овідіопольська РДА), Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (далі - відповідач, Молодіжненська сільрада) (правонаступником якої є Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області), Мисливсько-рибальського підприємства Сокіл Громадської організації Військово-мисливське товариство ?Південь? (далі - відповідач, МРП Сокіл ), в якому просив:

визнати незаконним та скасувати розпорядження Овідіопольської РДА від 06.02.2003 № 65 Про визнання права власності на будівлі та споруди Мисливсько-рибальського підприємства ?Сокіл? Південної-регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на базі відпочинку ?Сокіл? (далі - оспорюване розпорядження);

визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Молодіжне, видане 25.03.2003 виконавчим комітетом Молодіжненської сільради МРП Сокіл (далі - оспорюване свідоцтво про право власності).

На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що протягом 2003- 2008 років вказане нерухоме майно було незаконно розділено та відчужено фізичним та юридичним особам. Розпорядження Овідіопольської РДА від 06.02.2003 № 65 є незаконним та порушує право державної власності та право держави в особі Кабміну та Міністерства як органів державної влади, які наділені повноваженнями здійснювати управління військовим нерухомим майном.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 29.08.2018 та від 31.10.2018 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю Лагуна-Юг (далі - ТОВ Лагуна-Юг ), Громадську організацію Сокіл (далі - ГО Сокіл ), Фізичну особу-підприємця Блізнюк Ольгу Костянтинівну (далі - ФОП Блізнюк О. К.), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Молодіжненська сільрада, МРП Сокіл у відзивах на позовну заяву, а ТОВ Лагуна-Юг , ФОП Блізнюк О. К., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у письмових поясненнях заявили у суді першої інстанції про застосування до позовних вимог прокурора наслідків спливу позовної давності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020, в задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розпорядження спірним майном здійснено Овідіопольською РДА з перевищенням своїх повноважень та порушує право державної власності.

Втім вважали, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав спливу позовної давності, мотивуючи таке рішення посиланням, зокрема, на обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2002 у справі № 18/375, яким Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України зобов`язано разом із фахівцями МОУ здійснити інвентаризацію майна, у тому числі туристичної бази, та посиланням на те, що позивачі у випадку належного здійснення повноважень власника, володільця, користувача, опікуючись та цікавлячись спірним майном, мали довідатись про долю цього майна безпосередньо після прийняття оспорюваного розпорядження РДА та видачі спірного свідоцтва про право власності, які існують більш ніж 15 років.

Крім того, суди вважали, що принаймні з 02.03.2007 Кабміну було достеменно відомо про те, що спірне нерухоме майно було передано МОУ та про порушення права власності держави з огляду на зміст листа голови Верховної ради України від 02.03.2007 № 01/7-148 Прем`єр-міністру України, в якому голова Верховної ради України просив розглянути пропозиції щодо введення мораторію на об`єкти власності колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР до законодавчого визначення правонаступника майна цього товариства на території України.

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій також врахували практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у т. ч. щодо застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, у січні 2021 року Керівник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив скасувати постанову апеляційного господарського суду від 17.12.2020 та рішення суду першої інстанції від 09.09.2020, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2021 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г., відкрито касаційне провадження у справі № 916/1426/18 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Призначено розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні на 24.03.2021.

Розпорядженням Заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.03.2021 № 29.3-02/420 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/1426/18 у зв`язку з обранням судді Сухового В. Г. членом Вищої ради правосуддя (відповідно до рішення XVIII чергового з`їзду суддів України від 09.03.2021) та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021 судову справу № 916/1426/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Міщенко І. С.

Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2021 прийнято до розгляду справу №916/1426/18 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту ч. 2 ст. 287 ГПК України слідує, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п. 1).

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

Обґрунтовуючи наявність передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підстави для скасування судових рішень, прокурор, серед іншого, зазначив про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень ст. 256, 257, 260, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при розгляді позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень органів державної влади або місцевого самоврядування, викладених у постанові (у п. 83) Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справах № 310/5980/13-ц та № 487/10119/14-ц, в результаті чого суди у справі № 916/1426/18, яка розглядається, безпідставно відмовили у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Овідіопольської РДА від 06.02.2003 № 65, посилаючись на сплив позовної давності.

У справі № 469/1044/17 за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, на яку здійснено посилання у касаційній скарзі прокурора, Велика Палата Верховного Суду у п. 83 постанови від 15.09.2020 виклала правовий висновок, відповідно до якого рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19). Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що позовна давність не поширюється на вимогу про визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування був підтриманий Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 02.12.2020 у справах № 310/5980/13-ц та № 487/10119/14-ц, на які також посилається прокурор у поданій касаційній скарзі.

Відповідно до ч. 4 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та учасників справи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про передачу справи №916/1426/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду за власної ініціативи з огляду на необхідність відступити від її висновку, викладеному у постанові (у п.83) від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, з таких мотивів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності.

Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються:

прямо (ст. 268 ЦК України). Серед переліку вимог, на які позовна давність не поширюється (ст. 268 ЦК України) відсутня вимога про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (ст. 21 ЦК України);

опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги). Зокрема, у п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц зроблено висновок про незастосування позовної давності до негаторного позову.

Вимога про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (ст. 21 ЦК України) не входить в перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, а по своїй суті не є такою, що виключає застосування до неї позовної давності.

Отже, на позови про визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування поширюються положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

У ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Grafescolo S.R.L. v. The Republic of Moldova (ЄСПЛ, № 36157/08, § 22, 23, рішення від 22.07.2014) зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням ст. 6 Конвенції.

Аналогічні підстави для відступу від правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо непоширення позовної давності на вимогу про визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування, викладеного у постанові (у п. 83) від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, зазначав суддя Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду В. І. Крат в окремій думці від 02.12.2020 у справі №487/10119/14-ц.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо незастосування позовної давності до вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади або місцевого самоврядування, викладеного у постанові (у п. 83) від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Зазначене питання може вирішити саме Велика Палата Верховного Суду в межах виконання своїх основних повноважень щодо забезпечення єдності судової практики шляхом розгляду справ, які Верховним Судом у складі касаційного суду передані їй на розгляд з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необхідним передати справу № 916/1426/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 4 ст. 302 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 916/1426/18 разом з касаційною скаргою Керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на постанову Південного-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2020.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко