Постанова

від 06.04.2021 по справі 520/8245/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 р. Справа № 520/8245/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 (суддя Мельников Р.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи,6 , повний текст складено 14.12.20) по справі № 520/8245/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.03.2020р. за №00000440511, №00000450511.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що станом на даний час ТОВ ХНЦС перебуває у процедурі судового оскарження податкових повідомлень-рішень, що прийняті на підставі акту перевірки №2926/20-30-14-01/37365857 від 09.08.2016р. та постанови Другого апеляційного адміністративного суду, а тому прийняття нових податкових повідомлень-рішень від 13.03.2020р. за №00000440511, №00000450511 до закінчення касаційного оскарження є передчасним. Також вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішення не надано оцінки доводам представника позивача щодо реальності здійснення господарських операцій.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

09.03.2021 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про відкладення розгляду справи на 2 тижні через сімейні обставини (у зв`язку з терміновою необхідністю супроводження рідної людини на операцію до Німеччини).

У зв`язку із знаходженням клопотання представника позивача, розгляд справи відкладено на 06.04.2020.

05.04.2021 від представника позивача через канцелярію суду повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через сімейні обставини.

За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки доводи вказаної заяви (про необхідність продовження періоду реабілітації) не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, зважаючи на вищевказані обставини та з урахуванням положень ст.45, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 313 КАС України не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації", код ЄДРПОУ - 37365857, зареєстровано як суб`єкт господарювання.

Контролюючим органом на підставі висновків акту від 09.08.2016 № 2926/20-30-14-01/37365857 та на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року було винесено податкові повідомлення-рішення від 13.03.2020 р. за №00000440511, №00000450511, про що було повідомлено підприємство позивача листом від 13.03.2020 року №9507/10/20-40-05-11-16.

Так, відповідно до податкового повідомлення-рішення №00000440511 до підприємства позивача за встановлене порушення пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.1391.9 п. 139.1 ст. 139, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України контролюючим органом збільшено суму грошового зобов`язання підприємства позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 311850,00 грн., а відповідно до податкового повідомлення-рішення №00000450511 до підприємства позивача за встановлене порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України контролюючим органом збільшено суму грошового зобов`язання підприємства позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 485207,55 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 388167,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 97041,55 грн.

Позивач, не погодившись із отриманими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач (суб`єкт владних повноважень) довів належними доказами правомірність та обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

За наслідками перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що в рамках розгляду справи №820/4729/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" (просп. Науки, буд. 48-А, корп. літ. І-ІІ, м. Харків,61000, код ЄДРПОУ37365857) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень судом було надано оцінку позовним вимогам Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" з урахуванням уточнень щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001061401 від 16.08.2016 року в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 311 850 грн. 00 коп. та податкове повідомлення - рішення № 0001071401 від 16.08.2016 року в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 485208 грн. 55 коп. (в тому числі за основним платежем в розмірі 388166 грн. 65 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 97041 грн. 90 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2016 № 0001061401 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 811417.50 грн. (750555 грн. - за основним платежем та 60 862,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2016 № 0001071401 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1277854.55 грн. (1 022 283,65 грн. - за основним платежем та 255 570,90 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). В іншій частині позовних вимог - відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 скасовано в частині задоволення позову та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даної частини позову - відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 13.12.2017 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі № 820/4729/16 в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень 16.08.2016 № 0001061401, № 0001071401 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 499567.50 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 438 705 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 60 862,50 грн.), а також в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 792 646 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 634 117 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 158 529 грн.) скасовано, та залишено в силі, у цій частині позовних вимог постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017.

В частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень 16.08.2016 № 0001061401, № 0001071401 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 449392,50 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 400 080 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 49312,50 грн.), а також в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 537 541,70 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 430 033,35 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107 508,35 грн.) постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі № 820/4729/16 залишено без змін.

Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі № 820/4729/16 в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень 16.08.2016 № 0001061401, № 0001071401 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 311850 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 311850 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 0 грн.), а також в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 485 208,55 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 388 166,65 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 97 041,90 грн.). Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.08.2016 року №0001061401 та №0001071401 в оскаржуваних частинах.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 820/4729/16 залишено без змін.

Згідно ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, враховуючи обставини того, що спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом на підставі судового рішення у справі №820/4729/16, то висновки суду у вказаній справі є такими, що не підлягають доказуванню.

Зі змісту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року у справі №820/4729/16 встановлено, що в періоди з 25.07.2016 по 29.07.2016 та з 01.08.2016 по 02.08.2016, на підставі направлення від 22.07.2016 № 705, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказів від 22.07.2016 № 853, від 29.07.2016 № 878, посадовою особою Центральна ОДПІ м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ХНЦС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.05.2016, за результатами якої складено акт від 09.08.2016 № 2926/20-30-14-01/37365857, яким зафіксовано порушення:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 150 635 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело за заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 452 317 грн.

Судом вказано, що порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 16.08.2016 № 0001061401, № 0001071401 ( з урахуванням рішень судів) в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 311 850 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 311850 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 0 грн.), а також в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 485 208,55 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 388 166,65 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 97 041,90 грн.).

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи оскаржувані рішення контролюючого органу на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, зазначив, що під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, а отже суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення відповідних операцій, у зв`язку з чим погодився з висновком суду першої інстанції про законність прийнятих податкових повідомлень - рішень № 0001061401 від 16.08.2016 року в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 311 850 грн. 00 коп. та № 0001071401 від 16.08.2016 року в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 485208 грн. 55 коп. (в тому числі за основним платежем в розмірі 388166 грн. 65 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 97041 грн. 90 коп., а отже й про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що згідно матеріалів справи між ТОВ "ХНЦС" (замовник) та ТОВ "Спек-Трейд" (виконавець), укладено договір про надання послуг від 17.08.2015 № С-170815, відповідно до пп.1.1 вказаного договору про надання послуг - в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні послуги щодо питання сертифікації та лабораторних (технічних) випробувань імпортованої продукції. Консультаційні послуги включають в себе також підготовку обов`язкових документів, необхідних для лабораторних (технічних) випробувань та подальшої сертифікації продукції.

На підтвердження реальності наданих послуг, їх сплати, отримання, надано первинні бухгалтерські документи, а саме: акти приймання - передачі документів за результатами виконаних робіт, рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "ХНЦС" (замовник) та ТОВ "ТБ "Донон" (виконавець), укладено договір про надання послуг від 13.11.2015 №Ф-0111/15, відповідно до пп.1.1 вказаного договору про надання послуг - в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні послуги щодо питання сертифікації та лабораторних (технічних) випробувань імпортованої продукції. Консультаційні послуги включають в себе також підготовку обов`язкових документів, необхідних для лабораторних (технічних) випробувань та подальшої сертифікації продукції.

З метою підтвердження реальності наданих послуг, їх сплати, отримання, надано первинні бухгалтерські документи, а саме: акти приймання - передачі документів за результатами виконаних робіт, рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення.

Також, між ТОВ "ХНЦС" (замовник) та ТОВ "ФЕРГАНА - ОПТ" (виконавець), укладено договір про надання послуг від 25.01.2016 №Ф-2501/16, відповідно до пп.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні послуги щодо питання сертифікації та лабораторних (технічних) випробувань імпортованої продукції. Консультаційні послуги включають в себе також підготовку обов`язкових документів, необхідних для лабораторних (технічних) випробувань та подальшої сертифікації продукції.

З метою підтвердження реальності наданих послуг, їх сплати, отримання, надано первинні бухгалтерські документи, а саме: акти приймання - передачі документів за результатами виконаних робіт, рахунки на оплату, акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення.

Як встановлено судом, вказані договори про надання інформативно - консультативних послуг з ТОВ "Спек Трейд", ТОВ "ТБ "Донон", ТОВ "Фергана - Опт", були укладені підприємством позивача для здійснення господарської діяльності шляхом надання послуг з проведення сертифікації продукції та замовлень до них для отримання в майбутньому прибутку; придбання інформаційно-консультаційних послуг здійснювалось шляхом акумулювання документів, необхідних для прийняття рішення та їх подальшої передачі позивачеві.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Приписами частини першої статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Термін "консультаційна послуга" не визначений на законодавчому рівні. Академічний тлумачний словник визначає консультацію як пораду фахівця з якого-небудь питання.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, консультаційну послугу можна визначити як інтелектуальну діяльність, здійснену професійним консультантом на оплатній чи безоплатній основі, в процесі якої консультант надає замовнику інформацію у вигляді порад, рекомендацій, висновків із питань, визначених замовником у різноманітних сферах діяльності в матеріалізованій формі, доступній для об`єктивного сприйняття.

Тобто, це надання замовнику певних знань у вигляді інформації, консультації або експертизи різних видах господарської діяльності, що відповідно передбачає здійснення певного аналізу, тобто визначення необхідності додаткових випробувань, подання додаткових документів тощо.

Враховуючи викладене, збирання документів, необхідних для проведення сертифікації за своєю природою не є консультативною послугою.

При цьому, необхідним є те, що документи, подані для підтвердження такої господарської операції, мають підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Ступінь деталізації опису господарської операції в первинному документі законодавством не встановлена.

Відтак, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджають прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

При цьому, потрібно, щоб первинні документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі таких операцій.

З долучених до матеріалів справи актів прийому - передачі документів, наданих на виконання робіт, встановлено, що вони не містять жодних посилань на перелік документів, які були передані позивачеві для подальших випробувань та сертифікації продукції.

Акти надання послуг за вказаними договорами також не містять жодних посилань на те, які саме послуги надані за ними: усне або письмове консультування з питань сертифікації та лабораторних (технічних) випробувань; складання проектів необхідних технічних та інших документів; надання консультаційних послуг, які виникають у позивача в процесі сертифікації. Крім того вказані акти складені відносно інформаційно-консультативних послуг, тоді як предметом договорі були саме консультативні послуг.

Зазначені документи носять загальний характер, у них не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по договору, який виконаний в повному обсязі.

Крім того, відомості актів приймання-передачі наданих послуг містять інформацію стосовно надання "Інформаційно-консультаційних послуг", тоді як предметом договорів були саме "консультаційні послуги" .

Враховуючи викладене вище, вказані первинні документи не розкривають суті господарських операцій, їх справжності.

Однак, згідно рахунків на оплату по договорам на надання консультативних послуг встановлено, що загальна вартість витрат на консультативні послуги за договорами з вказаними контрагентами значно перевищує вартість робіт по здійсненню самої сертифікації. Обґрунтування економічної доцільності укладання таких договорів позивачем не надано.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд приходить до висновку, що надані на підтвердження реальності господарських операцій за договорами надання консультаційних послуг первинні бухгалтерські документи, не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Оскільки податкові повідомлення-рішення, оскаржувані позивачем у даній справі, було прийнято на підставі висновків судового рішення у справі №820/4729/16 та усім доводам позивача стосовно спірних правовідносин вже було надано оцінку судом в рамках розгляду вказаної справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2020 р. за №00000440511, №00000450511.

Разом з тим, позивач ні під час розгляду у суді першої інстанції, ні під час розгляду апеляційної скарги не надав жодних доказів чи пояснень на спростування зазначених вище обставин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень доводів позивача стосовно передчасності винесення оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень, оскільки останні було винесено на підставі рішення суду апеляційної інстанції, а відповідно до приписів ст. 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Доводи апелянта з приводу не надання оцінки доводам представника позивача щодо реальності здійснення господарських операцій є безпідставними та спростовуються наведеними вище обставинами.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" - залишити без задоволення

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 по справі № 520/8245/2020 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 16.04.21.