Постанова

від 06.04.2021 по справі 300/1767/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1767/20 пров. № А/857/2053/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

представник позивача: Борис Л.Д.

представник відповідача: Клебан М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі № 300/1767/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2020,-

суддя в 1-й інстанції - Біньковська Н.В.,

час ухвалення рішення - 14 год. 01 хв,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 21.12.2020,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДПС в Івано-Франківській області та просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0028354-5033-0911 від 26.05.2020, № 0028353-5033-0911 від 26.05.2020

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно визначено додаткові суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами - власниками об`єктів нежитлової нерухомості, оскільки рішення Цінівської сільської ради №107/13-2018 від 22.06.2018 Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік про зміну ставок податку з 0,2 до 1,0% розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, у встановленому законом порядку не оприлюднено, до відома населення не доведене. Прийняте органом місцевого самоврядування рішення вважає нікчемним і нечинним, з підстав відсутності факту його оприлюднення, а відтак стверджує, що прийняті Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на його основі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0028354-5033-0911 від 26.05.2020 та №0028353-5033-0911 від 26.05.2020.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач - ГУ ДПС в Івано-Франківській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржене рішення суду ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доказів відповідача, порушив принципи закріплені у КАС України щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Звертає увагу на те, що предметом спору в даній справі є правомірність чи протиправність винесення податкового повідомлення рішення, яким визначено зобов`язання із податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період 2019 року. Позивачем не заперечується факт отримання податкових повідомлень-рішень, не заперечується правильність визначення грошового зобов`язання (окрім незгоди із застосованою ставкою), більше того, і не заперечує необхідності виконання обов`язку платника податку

Також вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення оскаржені з огляду на те, що дані рішення контролюючого органу є наслідком правовідносин, які утворилися на підставі нечинного акту органу місцевого самоврядування. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки Орган ДПС не повідомлявся про скасування в судовому чи в іншому порядку рішення №107/13-2018, а винесенні податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Зазначає, що на законодавчому рівні закріплена чітка процедура розроблення та затвердження органом місцевого самоврядування власних регуляторних актів, зокрема й обов`язок оприлюднювати їх для можливості набрання ними чинності та подальшого застосування виключно в порядку та у спосіб, визначений законодавством. Відповідальність за додержання порядку офіційного оприлюднення покладається на орган, що видав регуляторний акт, оскільки відповідно до статті 57 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що Рішення 13 сесії 7 демократичного скликання Цінівської сільської ради № 107/13-2018 від 22.06.2018 року Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік не було оприлюднено, не доведено до відома населення (жителів територіальної громади), тому таке рішення є нечинним, а відтак не породжує прав та обов`язків та не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Вважає, що відповідачем нараховано суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік та винесено спірні податкові повідомлення - рішення на підставі нечинного рішення органу місцевого самоврядування, то такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи, власником об`єктів нерухомого майна - нежитлової будівлі - складське приміщення площею 907,3 кв м, нежитлової будівлі - навіс площею 54.9 кв м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Цінівської сільської ради №107/13-2018 від 22.06.2018 Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік , на території Цінівської сільської ради установлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно із додатком 2.

26.05.2020 ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0028353-5033-0911, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами - власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік в сумі 37861,63 грн. та податкове повідомлення-рішення №0028354-5033-0911, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами - власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік в сумі 2290,98 грн..

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся із позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що умовою застосування місцевого податку - податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки в 2019 році, відповідно до пп.12.3.4. п.12.3 ст.12 ПК України, є офіційне оприлюднення рішення Цінівської сільської ради в строк до 15.07.2018 року про встановлення ставок цього податку. Проте, оскільки зазначене рішення сільської ради не було оприлюднено в офіційних друкованих засобах інформації, а розміщення нормативно-правового акту на дошці оголошень жодним чином не здатне чітко зафіксувати дату його офіційного оприлюднення, що в свою чергу, унеможливлює визначення початку дії цього нормативно-правового акту прийшов до висновку, що таке не набуло чинності.

Суд також зазначив, що прийняття органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту про встановлення місцевих податків чи зборів визначає передумови виникнення у платника податків податкового обов`язку за відповідним податком чи збором, який полягає у його обчисленні, декларуванні та/або сплаті в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України.

Оскільки нечинний нормативно-правовий акт не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення, а також те, що в суду відсутні відомості про чинні станом на 2019 рік ставки та пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Цінівської сільської ради, і суд не є органом, уповноважених розраховувати відповідні податкові зобов`язання, прийшов до висновку що прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) податок на майно належить до місцевих податків.

Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом (підпункт б підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Рішенням Цінівської сільської ради від 22.06.2018 №107/13-2018 встановлено на території Цінівської сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до п.п. 266,4,2 п. 266,4 ст. 266 ПК України, також та зазначено, що дане рішення набирає чинності з 01.01.2019.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки матеріалами справи не підтверджується оприлюднення рішення Цінівської сільської ради №107/13-2018 від 22.06.2018, то відповідно, воно не набуло чинності, а відтак оскільки нечинний нормативно-правовий акт не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Так, згідно з ч.3 ст.15 Закону України Про доступ до публічної інформації проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Нормами п.1 ч.1 ст.5 цього Закону визначені способи оприлюднення проектів актів органів місцевого самоврядування: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом.

Аналіз приписів ч.11 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вказує на імперативний характер правила щодо обов`язкового оприлюднення органами місцевого самоврядування усіх проектів актів останніх, але з відсиланням на норми Закону України Про доступ до публічної інформації в частині регулювання порядку такого оприлюднення.

Колегія суддів не заперечує, що докази оприлюднення проекту спірного рішення у даній справі в матеріалах справи відсутні. Водночас, не применшуючи значення дотримання строків оприлюднення проектів рішень органів місцевого самоврядування, які визначені чинним законодавством, суд вважає, що порушення процесуальної норми повинно бути підставою для розгляду скасування такого рішення лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.

При цьому, суд враховує правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019р. у справі № 810/1354/18, згідно якої саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його недійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Колегія суддів також вважає, що висновок суд першої інстанції про те, що рішення Цінівської сільської ради №107/13-2018 від 22.06.2018 є нечинним, оскільки матеріалами справи не підтверджується дотримання порядку його оприлюднення, не відповідає матеріалам справи та є помилковим, оскільки суд констатує, що позивач не скористався правом звернення до суду з позовом про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким в тому числі керувався відповідач приймаючи податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи даний спір слід зазначити й про принцип диспозитивності, встановлений частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, який полягає у тому, що суд повинен вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Отже, суд зв`язаний предметом і розміром заявлених вимог, а враховуючи те, що позивач позовом ставить під сумнів правомірність податкових повідомлень-рішень з огляду на нечинність нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування, при цьому не ставить питання про скасування такого нормативно-правового акту, а також не визначає належний суб`єктивний склад відповідачів, суд позбавлений можливості відновити порушене право позивача (якщо це буде доведено) в межах цієї конкретної справи.

Вирішуючи в межах цієї конкретної справи питання правомірності застосування відповідачем рішення органу місцевого самоврядування, з огляду на всі фактичні обставини даної справи, враховуючи положення Основного Закону, зокрема статті 13 Конституції України Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству , статті 67 Конституції України, Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом , а також дотримання відповідачем положень Податкового кодексу України в частині його повноважень та функцій, колегія суддів вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою в позові відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі № 300/1767/20 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2020 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 15 квітня 2021 року