Ухвала

від 16.04.2021 по справі 400/1730/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 квітня 2021 року

Київ

справа №400/1730/19

адміністративне провадження №К/9901/12158/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні cправу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник Головне управління ДПС у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2018 №569111-1302-1407, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 (головуючий суддя - Кравець О.О., судді: Домусчі С.Д., Коваль М.П.),

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2018 №569111-1302-1407 про збільшення суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2018 рік на 63' 266,49 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово. За результатами її останнього розгляду Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 18.09.2019 адміністративний позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 06.06.2018 №569111-1302-1407.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.03.2020 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.09.2019.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема: статті 125 Земельного кодексу України, статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон № 973-IV).

Крім того, позивач наголошує на тому, що при вирішенні справ у подібних правовідносинах суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування однієї й тієї норми права, що свідчить про відсутність єдиної правозастосовної практики в питанні визначення платника орендної плати за землю на підставі договору оренди земельної ділянки, призначеної для ведення фермерського господарства. У підтвердження цих доводів ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 814/1005/16 (провадження №К/9901/19600/18) за позовом ОСОБА_2 до Баштанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, а також на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 804/16045/16 (провадження №К/9901/28759/18) за позовом Фермерського господарства Ріо-С до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Так, у вказаних судових рішеннях суд касаційної інстанції дійшов висновку, що обов`язок сплачувати плату за землю у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, укладеного між районною державної адміністрацією та фізичною особою, яка є засновником та керівником фермерського господарства, лежить на фермерському господарстві, для створення якого була надана земельна ділянка в оренду і яке є фактичним землекористувачем.

Позивач також навів постанову Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 808/3798/16 за позовом ОСОБА_3 до Енергодарської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Фермерського господарства Прогрес Агро Плюс (на стороні позивача) та Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (на стороні відповідача), про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В цій постанові Верховний Суд зробив висновок, згідно з яким, незважаючи на перебування земельних ділянок у фактичному користуванні фермерського господарства, обов`язок щодо сплати орендної плати за землю лежить на орендарі земельних ділянок - засновнику фермерського господарства, оскільки земельні ділянки не були передані фермерському господарству, як землекористувачу, в установленому законом порядку, а в силу положень статті 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов`язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

В постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 норми пунктів 288.1-288.4 статті 288 Податкового кодексу України, статті 125 Земельного кодексу України, статей 18, 20 Закону України Про оренду землі та статті 8 Закону України Про фермерське господарство застосовані у подібних правовідносинах так само, як і в постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 808/3798/16.

У касаційній скарзі позивач порушує питання щодо відступлення від висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 808/3798/16. Позивач вказує, що відповідно до висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду при вирішенні цивільних справ у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/92/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, з моменту створення фермерського господарства у правовідносинах користування земельною ділянкою відбувається фактична зміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Згідно з частиною першою статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Враховуючи наведені вище доводи позивача, для забезпечення єдності судової практики при вирішенні спорів щодо обов`язку сплачувати орендну плату за землі державної та (або) комунальної власності, які були надані фізичній особі для ведення фермерського господарства, в разі коли земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством, а в договір оренди не були внесені зміни стосовно орендаря, колегія суддів приходить до висновку, що є підстави для передачі цієї справи на розгляд палати, до якої входять судді колегії.

Керуючись статями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Справу №400/1730/19 (касаційне провадження К/9901/12158/20) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2018 №569111-1302-1407 передати на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів, до якої входить колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що розглядає цю справу.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду