Постанова

від 13.04.2021 по справі 912/1410/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2021 року м.Дніпро Справа № 912/1410/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Михайловій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2020 (прийняте суддею Коваленко Н.М., повне судове рішення складено 09.12.2020) у справі № 912/1410/20

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Агрокемікал"

до відповідачів:

1. Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра"

2. ОСОБА_1

про стягнення 384 134,93 грн

та за зустрічним позовом

1. Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра"

2. ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД"

про визнання недійсними положень договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 384 134,93 грн, з яких 163 251,59 грн - сума боргу по договору купівлі-продажу, 204 221,65 грн - сума процентів за користування товарним кредитом по договору купівлі-продажу, 16 661,69 грн - сума пені по договору купівлі-продажу.

У свою чергу, Приватне сільськогосподарське підприємство "Віра" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД", в якому просить:

1. Визнати недійсними:

- положення п. 7.2 та 7.3 розділу 7 "Правові наслідки порушення умов договору (зобов`язання)" договору купівлі - продажу № 3 947 від 18 квітня 2018 року, укладеного між ТОВ "Агросфера ЛТД" та ПСП "Віра", щодо збільшення процентів за користування кредитом до 35% та до 350% у випадку прострочення оплати, як такі, що не узгоджуються з вимогами закону;

- положення договору купівлі - продажу № 3 947 від 18 квітня 2018 року, укладеного між ТОВ "Агросфера ЛТД" та ПСП "Віра", вказані у третьому та четвертому реченнях п. 4.2., розділу 4 "Умови оплати", щодо визначень "правомірне користування товарним кредитом" та "неправомірне користування товарним кредитом", як такі, що не узгоджуються з вимогами закону.

2. Відмовити ТОВ "Агросфера ЛТД" у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПСП "Віра" та ОСОБА_1 процентів за користування товарним кредитом у сумі 204 221,65 грн.

3. Стягнути з ПСП "Віра" на користь ТОВ "Агросфера ЛТД" 157 192,88 грн. боргу та 9 509, 58 грн. пені за прострочення виконання договору купівлі-продажу № 3947 від 18 квітня 2018 року, укладеного між ТОВ "Агросфера ЛТД" та ПСП "Віра" (по специфікаціям 5, 6, 7).

4. При ухваленні рішення вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

5. Відмовити позивачу ТОВ "Агросфера ЛТД" у задоволенні позовних вимог в частині, що перевищує суми, які визнаються позивачами - ПСП "Віра" та ОСОБА_1 по зустрічному позову.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2020 у справі № 912/1410/20:

- первісний позов задоволено повністю;

- стягнуто солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра" та гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Агрокемікал" по договору купівлі-продажу №3 947 від 18.04.2018 борг у сумі 163 251,59 грн, проценти за користування товарним кредитом у сумі 204 221,65 грн, пеню у сумі 16 661,69 грн.;

- стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Агрокемікал" 2 881,01 грн судового збору;

- стягнуто з гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Агрокемікал" 2 881,01 грн судового збору;

- відмовлено у задоволенні зустрічного позову повністю.

Приймаючи рішення про задоволення первісних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив тих обставин, що відповідач-1 своєчасно не здійснив оплату спірного придбаного товару за договором купівлі-продажу.

Зі змісту п. 4.7. Договору випливає право Продавця здійснювати індексацію боргу по визначеним та узгодженим сторонами у п. 4.7., 4.8. Договору формулах, як на дату, визначену як останній строк оплати - в разі здійснення Покупцем оплати в такий день, так і будь-яку наступну дату, в разі неправомірного користування товарним кредитом, тобто в разі невиконання відповідачем взятого на себе обов`язку по оплаті товару у строк, визначений у відповідній Специфікації. При цьому, у п. 4.8. Договору, сторони вирішили для розрахунків брати міжбанківський курс гривні до Долара США (курс продажу), який підтверджується довідкою банку ПАТ "ПУМБ", а не курсом НБУ.

На підставі ч. 5 ст. 694, ст. 536 ЦК України та положень п.п. 7.2, 7.3. договору судом задоволено вимоги про стягнення процентів за користування товарним кредитом.

Вимоги про стягнення пені заявлені на підставі п. 7.1 договору.

Солідарне стягнення заявленої до стягнення заборгованості з відповідача-2 задоволено у зв`язку з укладеним договором поруки №3947/1-ПОР від 18.04.2018.

За Договорами відступлення права вимоги №3947/2-ВПВ та №3947/3-ВПВ/ПОР від 01.06.2020 всіх прав та обов`язків ТОВ "Агросфера ЛТД" як за Договором купівлі-продажу №3974 від 18.04.2018, так і за Договором поруки №3947/1-ПОР від 18.04.2018 передано ТОВ "Бест Агрокемікал".

В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними положень договору купівлі-продажу судом відмовлено, оскільки позивачі за зустрічним позовом не навели підстав, встановлених законом, які б заперечували дійсність. Незазначення у законі формулювань, які вживаються у договорі, не є підставою, встановленою законом, яка заперечує дійсність правочину.

Так, зокрема суд не погодився з тотожністю понять "товарний кредит" та "комерційний кредит", тому застосування ст. 1057 ЦК України в даних правовідносинах є невірним. Тоді як вживане у договорі поняття "товарний кредит" є аналогічним поняттю "продаж товару у кредит".

Щодо неможливості збільшення процентної ставки у зв`язку з простроченням повернення кредиту, суд зазначив, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Право сторін на узгодження в договорі зміни розміру процентної ставки, залежно від кількості днів прострочення підтверджено практикою Великої Палати Верховного Суду. Поняття "правомірне" та "неправомірне" користування чужими коштами чи кредитом є достатньо вживаними поняттями в судовій практиці, в тому числі Верховного Суду.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Віра" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2020 у справі № 912/1410/20, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра" та ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" та визнати недійсними:

- положення п. 7.2. та 7.3. розділу 7 "Правові наслідки порушення умов договору (зобов`язання)" договору купівлі-продажу № 3 947 від 18.04.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Віра" щодо збільшення процентів за користування кредитом до 35% та до 350% у випадку прострочення оплати, як такі, що не узгоджуються з вимогами закону;

- положення договору купівлі - продажу № 3947 від 18 квітня 2018, укладеного між ТОВ "Агросфера ЛТД" та ПСП "Віра", вказаних у третьому та четвертому реченнях п. 4.2, розділу 4 "Умови оплати", щодо визначень "правомірне користування товарним кредитом" та "неправомірне користування товарним кредитом", як такі, що не узгоджуються з вимогами закону.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Агрокемікал" 157 192, 88 грн боргу та 9 509, 58 грн пені за прострочення виконання договору купівлі-продажу № 3947 від 18.04.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Віра" (по специфікаціям 5,6,7).

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бест Агрокемікал" у задоволенні позовних вимог про стягнення 384 134, 93 грн з Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра" та ОСОБА_1 .

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ті обставини, що позовна заява була підписана не керівником ТОВ "Агросфера ЛТД" Гуленко О. І., а представником позивача ТОВ "Агросфера ЛТД", адвокатом Маліковою О.В. Проте, договір про надання послуг у сфері права № 13/18 від 1 березня 2018 року не передбачає права підпису позовної заяви і у п. 2.2 - права виконавця договору.

Отже, позовну заяву від 27 березня 2020 року, яка була прийнята господарським судом Кіровоградської області до розгляду 10 квітня 2020 року, не можна вважати волевиявленням позивача ТОВ "Агро- сфера ЛТД" на звернення до суду, поданим відповідно до вимог ГПК України.

Аналіз ст. 1057 ЦК України та ст. 14.1.254 ПК України говорить про те, що поняття "товарний кредит" є тотожним саме "комерційному кредиту".

Товарний кредит - це вид договору купівлі-продажу, за якого покупцю передається у власність товар, за який він може розплатитися через певний проміжок часу.

Ст. 694 ЦК України розрізняє два види таких договорів: продаж товару в кредит з відстроченням платежу і продаж товару з розстроченням платежу, тобто ця норма є загальною, а ст. 1057 ЦК України - більш детальною, яка конкретизує спосіб розрахунку за придбаний товар.

Лексичний аналіз словосполучень "товарний кредит" та "комерційний кредит", наведений судом у рішенні, не виправдовує відмову від застосування ст. 1057 ЦК України. Оскільки основним словом в обох словосполученнях є слово "кредит".

Оскільки в договорі, що є предметом спору, зазначається про продаж товару на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу, то у цій частині правовідносини регулюються саме ст. 1057 ЦК України, з застосуванням наслідків, передбачених для таких угод.

Наслідки порушення договору комерційного кредиту, таким чином, визначаються ст. 1050 ЦК України - тобто повинно бути застосовану положення ст. 625 ЦК України, яку суд не застосував.

Актами цивільного законодавства, що регулюють правовідносини, які виникають з договору комерційного кредиту, не передбачено можливості збільшення процентної ставки за таким договором, в тому числі, як наслідку порушення умов договору.

Ст. 536 ЦК України не може бути застосована до вказаних правовідносин як підстава для збільшення розміру відсотків за договором, оскільки розмір відсотків, відповідно до цієї норми, вже був зазначений у договорі (п. 4.2)

Відповідно до ст. 694 ч. 5 абзац 2 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця оплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. Такий обов`язок визначено відповідно до п. 4.2 договору - товарний кредит з відстроченням або розстроченням платежу по даному договору надається на умовах оплати 0,01 % річних за користування товарним кредитом.

За таких обставин, положення п. 7.2 та 7.3 договору купівлі - продажу щодо збільшення процентів за користування кредитом до 35 % та до 350 % у випадку прострочення оплати є недійсними як такі, що не узгоджуються з вимогами закону.

Також цивільний кодекс не містить визначень "правомірне користування товарним кредитом" та "неправомірне користування товарним кредитом". Ці положення договору, вказані у третьому та четвертому реченнях п. 4.2., не узгоджуються з вимогами закону.

Перераховуючи норми права на обґрунтування задоволення позовних вимог за первісним позовом, суд так і не послався на норму цивільного чи господарського кодексу, яка б підтвердила право вираховувати ціну проданого товару на час подання позовної заяви до суду, як це просив позивач (і задовольнив суд).

Неправильне застосування судом норм права в частині визначення ціни товару потягло наслідки неправильного визначення заборгованості в цілому за договором.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Так, позивач не погоджується з доводами апелянта щодо відсутності у представника позивача повноважень на підписання позовної заяви. Ордер, який видано відповідно до Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція Господарського процесуального кодексу України не вимагає. Для підтвердження повноважень представника у господарському процесі достатньо ордеру, за наявності якого суд не повинен перевіряти повноваження представника на підставі договору про надання правової допомоги, навіть за клопотанням іншої сторони.

Словосполучення "товарний кредит" та "комерційний кредит" містять різні прикметники кредиту, які не є синонімами, тому застосування ст. 1057 ЦК України в даних правовідносинах є невірним. Системний аналіз частини другої статті 536. частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Отже, сторони вільні у визначенні розміру процентної ставки. Право сторін на узгодження в договорі зміни розміру процентної ставки, залежно від кількості днів прострочення підтверджено Великою Палатою у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Апелянт не навів підстав, встановлених законом, які б заперечували дійсність договору. Не зазначення у законі формулювань, які вживаються у договорі ("правомірне користування товарним кредитом" та "неправомірне користування товарним кредитом"), не є підставою, встановленою законом, яка заперечує дійсність правочину.

Відповідно до змісту п. 4.7. Договору купівлі-продажу № 3947 від 18.04.2018 випливає право Продавця здійснювати індексацію боргу по визначеним та узгодженим сторонами у п. 4.7., 4.8. Договору купівлі-продажу № 3947 від 18.04.2018 формулах, як на дату, визначену як останній строк оплати - в разі здійснення Покупцем оплати в такий день, так і будь-яку наступну дату, в разі неправомірного користування товарним кредитом, тобто в разі невиконання відповідачем взятого на себе обов`язку по оплаті товару у строк, визначений у відповідній Специфікації.

ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надала. Про дату, час та місце судових засідань повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 12.04.2021 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі; також у клопотанні зазначено, що вона підтримує вимоги поданої апеляційної скарги.

6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2020 у справі № 912/1410/20; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.03.2021 о 14:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2021 постановлено судове засідання у справі, призначене на 16.03.2021 о 14:00 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра" Дуковської Т.М. з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

В судовому засіданні, яке відбулось 16.03.2021 о 14:00 год. оголошено перерву в судове засідання до 13.04.2021 о 15:00 год.

В судовому засіданні 13.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

18.04.2018 між ТОВ "АГРОСФЕРА ЛТД" (далі - Продавець) та ПСП "ВІРА" (далі - Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 3 947 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість Засобів Захисту Рослин, Мікродобрив іменованих у подальшому ТОВАР, відповідно до умов даного Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Конкретний вид Товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід`ємною частиною даного Договору. Ціна Товару встановлена по домовленості Сторін, а Сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті - Долар США. Оплата вартості Товару (виконання зобов`язання) підлягає у гривні, згідно розділу 4 цього Договору. (п. 3.1. Договору)

Умови оплати Товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях) до Договору. (п. 4.1. Договору)

Товарний кредит з відстроченням або з розстроченням платежу по даному Договору надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування Товарним кредитом. Товарний кредит наданий Продавцем Покупцю в межах строків визначених Умовами оплати Товару у Специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених Умовами оплати Товару - є неправомірне користування Покупцем товарним кредитом. Якщо Покупець прострочив оплату Товару, він продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2. (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3. Договору. (п. 4.2. Договору)

Нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості Товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період: з моменту фактичного відвантаження Товару до дня фактичної оплати Покупцем суми вартості Товару отриманого на умовах "товарного кредиту. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній. Якщо буде мати місце факт, що передбачений п. 4.7., 4.8. даного Договору, то відповідно і нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється на уже проіндексовану згідно п.4.7. чи п. 4.8. суму вартості Товару (боргу) по Договору, тобто на ПСП. (п. 4.3. Договору)

При розрахунку процентів день надання товару у кредит та оплата вартості Товару проданого у кредит вважається як один день, при цьому день надання Товару у кредит не включається до розрахунку, а день оплати - включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році - 365. Якщо Покупець прострочив оплату Товару проданого в кредит, проценти нараховуються на суму заборгованості по Товарному кредиту і за весь період прострочення, до дати його фактичної оплати. Дата фактичної оплати це - дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. (п. 4.4. Договору)

Відповідно до п. 4.5. Договору сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється Покупцем у термін, який визначається:

- датою, яка вказана в УМОВАХ ОПЛАТИ у Специфікації, як останній день строку оплати вартості Товару проданого в кредит, а якщо Покупець прострочив оплату Товару (неправомірне користування), оплата процентів здійснюється Покупцем щоденно і по дату фактичної оплати вартості Товару проданого в кредит;

- датою фактичної оплати вартості Товару проданого в кредит, у випадку дострокової оплати Товару;

Товар вважається оплаченим Покупцем у момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Оплата вартості Товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на Товар в межах періоду часу, що вказаний у п. 4.7. та згідно способів викладених у пунктах 4.7., 4.8., Договору. (п. 4.6. Договору)

У п. 4.7. Сторони погодили зміну ціни на Товар:

Якщо у періоди часу: з моменту підписання Специфікації до відвантаження (поставки Товару) та протягом всього строку користування Покупцем товарним кредитом (як правомірне користування так і неправомірне), офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (Долар США), що визначений у Специфікації до Договору на момент її підписання Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю проіндексовану суму вартості Товару у гривні по Договору.

Далі наведено формули визначення зміни ціни Товару.

Відповідно до п. 4.8. Договору якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п.4.7. Договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), підтвердженого довідкою банку, то Продавець має право на індексацію суми вартості Товару у гривні, а Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю уже проіндексовану суму вартості Товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), згідно формули, наведеної далі за текстом.

У п. 4.8. Договору сторони також узгодили, що міжбанківський курс гривні до Долара США (курс продажу) підтверджується довідкою банку: ПАТ "ПУМБ", а якщо діяльність ПАТ "ПУМБ" припинено чи/або відсутня інформація щодо ставки валютного курсу на певну дату, то ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ "УКРСОЦБАНК". Кількість разів при яких може бути задіяна індексація суми вартості Товару у гривні (боргу) є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміни курсу гривні до Долара США, згідно пунктів 4.7., 4.8. Договору, у періоди: починаючи з моменту підписання Специфікації до відвантаження (поставки Товару Покупцю), та протягом всього періоду користування Покупцем товарним кредитом (як правомірного користування так і неправомірного).

Сторони Договору домовились про те, що грошовий еквівалент суми вартості товару (зобов`язання) у іноземній валюті визначається у Специфікації по офіційному курсу гривні до долара США. Зміна ціни на Товар при підписанні видаткової накладної (відвантаження Товару) здійснюється у спосіб передбачений пунктом 4.7. Договору, а у подальшому ціна на Товар коригується до міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курсу продажу) - М1. і здійснюється у спосіб передбачений пунктом 4.8., якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - А1, на дату відвантаження Товару буде величиною меншою ніж міжбанківський валютний курс - М1 на ту ж дату (п. 4.9. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору у випадку порушення строків оплати, обумовлених у Специфікаціях) до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-и календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього Договору (п. 7.2. Договору).

Якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплаченний, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом (п. 7.3. Договору).

Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 (п. 13.1 Договору).

На виконання умов Договору сторони підписали Специфікації №1 від 18.04.2018; №2 від 18.04.2018; №3 від 14.06.2018; №4 від 14.06.2018; №5 від 29.10.2018; №6 від 29.10.2018, №7 від 03.06.2019, якими узгодили конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися позивачем.

Поставка всього товару, визначеного:

- у Специфікації №5 від 29.10.2018 здійснена ТОВ "Агросфера ЛТД" Покупцю - ПСП "Віра" відповідно до видаткової накладної №8548 від 31.10.2018;

- у Специфікації №6 від 29.10.2018 здійснена ТОВ "Агросфера ЛТД" Покупцю - ПСП "Віра" - відповідно до видаткової накладної №8552 від 31.10.2018;

- у Специфікації №7 від 03.06.2019 здійснена ТОВ "Агросфера ЛДТ" Покупцю - ПСП "Віра" відповідно до видаткової накладної №3194 від 04.06.2019.

Передплата у розмірі 27,00 грн, яка виникла від останнього платежу була зарахована позивачем в рахунок часткового погашення товарного кредиту по специфікації №5 від 29.10.2018, яка є предметом цього позову. Специфікації № 1-4 не є предметом спору.

ПСП "Віра" не виконало взяті на себе зобов`язання та не розрахувалося з ТОВ "Агросфера ЛТД" за специфікаціями №5 від 29.10.2018; №6 від 29.10.2018, №7 від 03.06.2019.

18.04.2018 між ТОВ "АГРОСФЕРА ЛТД" - кредитором, ОСОБА_1 - поручителем та ПСП "ВІРА" - боржником був укладений договір поруки №3 947/1-ПОР (далі - договір поруки).

Предметом цього договору поруки є зобов`язання поручителя перед кредитором відповідати за порушення боржником перед кредитором зобов`язань по договору купівлі-продажу від 18.04.2018 № 3 947.

Пунктом 5.1. цього договору поруки узгоджено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до пункту 8.1. Договору поруки він набирає чинності з дати його підписання Сторонами Договору та діє протягом 4-х (чотирьох) років.

За Договорами відступлення права вимоги №3947/2-ВПВ та №3947/3-ВПВ/ПОР від 01.06.2020 всі права та обов`язки ТОВ "Агросфера ЛТД" як за Договором купівлі-продажу №3974 від 18.04.2018, так і за Договором поруки №3947/1-ПОР від 18.04.2018 перейшли до ТОВ "Бест Агрокемікал".

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1 ст. 692 ЦК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стаття 694 ЦК України визначає порядок продажу товару в кредит.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. (ч. 1)

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 2)

У разі невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. (ч. 3)

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. (ч. 4)

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. (ч. 5)

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1-2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Специфікації №5, відповідно до п. 4.1. Договору, визначено строк оплати товару - до 25.10.2019. Вартість товару по Специфікації №5 - 82 657,26 грн, еквівалент вартості товару (зобов`язання) в доларах США - 2 924,27. Офіційний курс 1 грн/1дол. США за 29.10.2018 - 28,266 грн.

Позивач за первісним позовом частково зарахував сплату 27 грн 01.11.2018 в погашення боргу ПСП "Віра" по Специфікації №5 за міжбанківським курсом банку ПАТ "ПУМБ", як узгоджено сторонами у п. 4.8. Договору.

Зі змісту п. 4.7. Договору випливає право Продавця здійснювати індексацію боргу по визначеним та узгодженим сторонами у п. 4.7., 4.8. Договору формулах, як на дату, визначену як останній строк оплати - в разі здійснення Покупцем оплати в такий день, так і будь-яку наступну дату, в разі неправомірного користування товарним кредитом, тобто в разі невиконання відповідачем взятого на себе обов`язку по оплаті товару у строк, визначений у відповідній Специфікації.

Залишок боргу ПСП "Віра" по Специфікації №5 станом на 16.03.2020 за обґрунтованим розрахунком позивача за первісним позовом, враховуючи міжбанківський курс станом на 16.03.2020 складає 76 264,54 грн.

У Специфікації №6, відповідно до п. 4.1. Договору, визначено строк оплати товару - до 25.10.2019. Вартість товару по Специфікації №6 - 72 811,62 грн, еквівалент вартості товару (зобов`язання) в доларах США - 2 575,95. Офіційний курс 1 грн/1дол. США за 29.10.2018 - 28,266 грн.

За такою Специфікацією ПСП "Віра" не проведено розрахунків.

Борг по Специфікації №6 станом на 16.03.2020 за обґрунтованим розрахунком позивача, враховуючи міжбанківський курс станом на 16.03.2020 складає 67 203,84 грн.

У Специфікації №7, відповідно до п. 4.1. Договору, визначено строк оплати товару - до 25.10.2019. Вартість товару по Специфікації №7 - 20 363,76 грн, еквівалент вартості товару (зобов`язання) в доларах США - 758,30. Офіційний курс 1 грн/1дол. США за 03.06.2019 - 26,8546 грн.

За такою Специфікацією ПСП "Віра" не проведено розрахунків.

Борг по Специфікації №7 станом на 16.03.2020 за обґрунтованим розрахунком позивача, враховуючи міжбанківський курс станом на 16.03.2020 складає 19 783,21 грн.

За викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у ПСП "Віра" перед позивачем основного боргу в сумі 163 251,59 грн. з урахуванням індексації.

На підставі ч. 5 ст. 694 ЦК України позивач за первісним позовом нарахував проценти у сумі 204 221,65 грн на прострочену суму заборгованості відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплаченим (з 25.10.2019) до 16.03.2020. Розмір процентів сторони визначили у п. 7.2., 7.3. Договору.

Колегія суддів зазначає, що ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.

Проценти правомірно нараховані на суму боргу - 158 001,56 грн, яка визначена шляхом індексації відповідно до міжбанківського курсу долара США на підставі довідки ПАТ "ПУМБ" станом на день, коли настав строк виконання зобов`язання по сплаті по Специфікаціям (на 25.10.2019).

Так за період 25.10.2019-03.11.2019 на суму заборгованості 158 001,56 грн нараховано 35% річних у розмірі 1 515,08 грн (перші 10 днів прострочення, нарахування відсотків на підставі п. 7.2. Договору).

За період 04.11.2019-31.12.2019 на суму заборгованості 158 001,56 грн нараховано 350% річних у розмірі 87 874,84 грн (процентна ставка, визначена у п. 7.3. Договору, за період, який починається через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений).

За період 01.01.2020-16.03.2020 на суму заборгованості 158 001,56 грн нараховано 350% річних у розмірі 114 831,73 грн (процентна ставка, визначена у п. 7.3. Договору).

За викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з ПСП "Віра" на користь позивача процентів за користування товарним кредитом у сумі 204 221,65 грн.

Стосовно невизначення позивачем правової природи заявлених ним у цій частині сум та стосовно правових підстав для цих вимог, колегія суддів зазначає, що згідно з принципом "jura novit curia" суд знає закони. Саме суд повинен дати правильну юридичну кваліфікацію фактичним обставинам, навіть якщо сторона на цю норму права не посилається.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)

Також, згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 2 Закону).

На підставі п. 7.1. Договору позивач нарахував пеню у сумі 16 661,69 грн на суму заборгованості в розмірі 158 001,56 грн за період 25.10.2019-16.03.2020, яка правильно задоволена судом першої інстанції.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до п. 5.1. договору поруки у разі порушення Боржником (ПСП "Віра") зобов`язання, забезпеченого порукою, Боржник (ПСП "Віра") і Поручитель ( ОСОБА_1 ) відповідають перед Кредитором (ТОВ "Агросфера ЛТД") як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

Згідно п. 4.1. договору поруки у разі порушення зобов`язання Боржником по основному договору, Кредитор має право, на власний вибір, направити Поручителю письмову вимогу виконати забезпечене порукою зобов`язання або пред`явити позов з вимогами до Поручителя.

Кредитор скористався своїм правом, подавши даний позов у справі.

Згідно з п. 4.2. договору поруки Поручитель повинен виконати забезпечене порукою зобов`язання, викладене у письмовій вимозі чи/або викладене у тексті позовної заяви Кредитора згідно умов, що передбачені основним договором.

Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за Договором відповідачі за первісним позовом не здійснили.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач за первісним позовом набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за Договором.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, під час вирішення спору встановлений факт заборгованості ПСП "Віра" за Договором у сумі 384 134,93 грн, з яких 163 251,59 грн сума основного боргу, 204 221,65 грн процентів за користування товарним кредитом по Договору, 16 661,69 грн пені, яка з урахуванням договору поруки підлягає стягненню з відповідачів за первісним позовом солідарно.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності підстав для індексації боргу.

Частина 2 статті 198 Господарського кодексу передбачає, що грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Частиною 2 статті 524 Цивільного Кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частин першої та другої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 3.1. Договору купівлі-продажу передбачено визначення грошового еквіваленту зобов`язання до іноземної валюти - Долар США.

Як встановлено вище, умовами Договору (п.п. 4.7., 4.8., 4.9.) погоджено індексацію суми вартості товару у гривні в залежності від зміни офіційного курсу гривні до іноземної валюти - долара США, визначено умови її проведення та порядок визначення проіндексованої суми вартості товару. Згідно п. 4.7 продавець має право здійснювати індексацію суми боргу протягом всього періоду правомірного та неправомірного користування кредитом.

За зустрічним позовом позивач просив визнати недійсними:

- положення п. 7.2 та 7.3 розділу 7 "Правові наслідки порушення умов договору (зобов`язання)" договору купівлі - продажу № 3 947 від 18 квітня 2018 року щодо збільшення процентів за користування кредитом до 35% та до 350% у випадку прострочення оплати, як такі, що не узгоджуються з вимогами закону;

- положення договору купівлі - продажу № 3 947 від 18 квітня 2018 року, вказані у третьому та четвертому реченнях п. 4.2., розділу 4 "Умови оплати", щодо визначень "правомірне користування товарним кредитом" та "неправомірне користування товарним кредитом", як такі, що не узгоджуються з вимогами закону.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судом обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

За положеннями статті 1057 ЦК України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу

Частиною 5 статті 694 ЦК України перебачено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищенаведених норм, товарний кредит (у даному випадку на умовах відстрочення платежу зі сплатою процентів) є різновидом комерційного кредиту.

Термін "користування чужими грошовими коштами", що вживається у статті 536 ЦК України може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Частиною 3 статті 692, частиною 5 статті 694 ЦК України конкретизовано визначений статтею 536 цього Кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в разі прострочення оплати товару та передбачене статтею 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Пунктами 7.2, 7.3 Договору купівлі-продажу визначено інший розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в разі прострочення оплати товару та відповідно користування товарним кредитом після закінчення строку, який погоджувався сторонами, як правомірний.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивач не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування товарним кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі п.п.7.2, 7.3 договору купівлі-продажу у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.

При цьому зміна ставки річних в залежності від строку прострочення не заборонена законодавством, так само, як і не заборонено законом визначати інший розмір відсотків річних, ніж визначений ч. 2 ст. 625 ЦК України, спосіб нарахування річних у зазначених пунктах договору сторонами не змінювався.

Колегія суддів також не погоджується з доводами апелянта щодо наявності підстав для визнання недійсним п. 4.2. договору щодо визначень "правомірне користування товарним кредитом" та "неправомірне користування товарним кредитом", як такі, що не узгоджуються з вимогами закону.

Вживання у судовій практиці, у тому числі Верховним Судом, понять "правомірного та неправомірного користування чужими грошовими коштами", так само, як і понять "правомірного та неправомірного користування кредитом", є поширеним, окрім того, вживання подібних виразів у договорі не суперечить жодним нормам законодавства (Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2020 по справі № 916/4932/15, від 23.02.2021 по справі № 910/5297/20, 10.12.2020 по справі № 910/3262/16, від 24.09.2020 по справі № 905/2852/16, від 31.07.2020 по справі № 914/128/18, від 02.07.2020 по справі № 910/18618/17, від 04.06.2020 по справі № 902/5/19).

У відповідності з правилом дозвільної направленості суб`єкти цивільного права можуть вчиняти будь-які дії, що не заборонені законом. Одним з проявів цього принципу є те, що більшість норм цивільного права носять диспозитивний характер.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи, що сторони самостійно визначили та погодили положення п.п. 4.2., 7.2., 7.3. договору купівлі-продажу, а позивач за зустрічним позовом не навів положень законодавства, яким суперечать вказані пункти договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання їх недійсними та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності у представника позивача адвоката Малікової О.В. повноважень на підписання позовної заяви.

Як установлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження повноважень на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" адвокатом Маліковою О.В. додано: ордер серії АЕ № 1018857 від 16.03.2020 та копію договору про надання послуг у сфері права № 13/18 від 01.03.2018.

За приписами статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Таким чином, з огляду на те, що представник позивача - адвокат Малікова О.В. вела судову справу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД", вона як адвокат має право, зокрема, на вчинення такої процесуальної дії, як подання та підписання позовної заяви від імені Товариства.

Отже, ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером, так само як і дослідження цього договору, Господарський процесуальний кодекс України не вимагає.

Окрім того, договір про надання послуг у сфері права № 13/18 від 01.03.2018 надає повноваження адвокату представляти інтереси замовника з усіма правами, які надаються Господарським процесуальним кодексом України.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені вище обставини справи апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 278, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Віра" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2020 у справі № 912/1410/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2020 у справі № 912/1410/20 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.04.2021

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко