Постанова

від 16.04.2021 по справі 460/3694/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/3694/19 пров. № А/857/3234/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 460/3694/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

суддя в 1-й інстанції -Друзенко Н.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 14.12.2020,-

В С Т А Н О В И В:

28.11.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії виходячи суми боргу, що становить 71144,29 грн. за період з 01.01.2016 по 12.11.2019 виплати донарахованої частини пенсії та про зобов`язання здійснити розрахунок, нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії виходячи з суми боргу, що становить 71144,29 грн. за період з 01.01.2016 по 12.11.2019 виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати .

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів їх виплати він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії. Звертає увагу суду на те, що виникнення у відповідача обов`язку щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку виплати пенсії пов`язане не з фактом подання ним заяви, а з фактом виплати йому заборгованості.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що тривале не нарахування та виплата пенсії за минулі періоди сталася з вини відповідача, зокрема призначення і виплата йому пенсії в заниженому розмірі, а відтак наявні підстави для компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих на підставі рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 05.11.2015 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

28.03.2018 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області № 5/45Г від 19.03.2018.

Сума доплати по перерахунку пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 виплачена у квітні 2018 року. Відтермінована сума пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 склала 70952,01 грн. Виплата відтермінованої суми за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 проводиться у розмірі 50% (1478,17 грн.), а з 01.01.2020 у розмірі 100% (2956,36 грн.) відповідно до Постанови №103.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 29.11.2017 у справі №569/12378/17, яка набрала законної сили 08.05.2018, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5/84 від 12 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області, з 01 січня 2016 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5/84 від 12 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області, з 01 січня 2016 року, відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей №900 від 23.12.2015 року, ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції , №947 від 18.11.2015 року Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року .

На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 12.11.2019.

Листом від 20.11.2019 відповідач повідомив позивачу, що на виконання рішення суду розмір його пенсії перераховано з врахуванням довідки від 12.05.2017 №5/84. Борг по перерахунку за період в 01.01.2018 по 31.05.2018 із сумі 41,80 грн. виплачено в червні 2018 року шляхом зарахуванням на рахунок позивача в Ощадбанку. Сума боргу по перерахунку за період до дати набрання судовим рішення законної сили з 01.02.2016 по 31.12.2017 (192,28 грн.) на даний час не виплачена. Виплату буде здійснено відповідно до Порядку погашення заборговане пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649. Доплата за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 в сумі 70952,01 грн. проводиться відповідно до п. 3 Постанови №103, а саме: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця у розмірі 50 відсотків різниці між розміром підвищеної пенсії та розміром отриманої пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, що складає 1478,17 грн.; з 1 січня 2020 року - щомісяця у розмірі 100 відсотків різниці між розміром підвищеної пенсії та розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми (по 30.06.2021) - 2956,33 грн. Виплата пенсії проводиться з дотриманням вимог законодавства. Враховуючи те, що нарахування та виплата пенсії, обчисленої за рішенням суду, проводиться без порушення термінів та умов виплати, визначених законодавством, підстав для нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу в зв`язку з порушенням термінів їх виплати немає.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 12.11.2019.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17.

Проте, судом першої інстанції вірно встановлено, що виплата перерахованої пенсії позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 71144,29грн. (70952,01грн. + 192,28грн.) здійснюється у відповідності до пункту 3 Порядку №103 (в редакції чинній на момент проведення перерахунку пенсії), зокрема, сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Окрім того, суд також вірно встановив, що здійснення виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у відповідності до пункту 3 Порядку №103 (в редакції чинній на момент проведення перерахунку пенсії) позивачем не оскаржується.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що донарахована позивачу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсія в розмірі 71144,29 грн. не виплачена в повному обсязі, оскільки така виплата здійснюється частинами у відповідності до Порядку №103, а відтак підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 12.11.2019 відсутні.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене відповідачем рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, за результатами всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому немає підстав для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Згідно п.3 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 460/3694/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор