Постанова

від 24.02.2021 по справі 909/746/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Справа №909/746/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддів Гриців В.М.

Зварич О.В.

за участі секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірманн б/н від 21.12.2020 (вх.№ 01-05/3841/20 від 24.12.2020),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2020 (повний текст рішення складено 23.11.2020, суддя Кобецька С.М.),

у справі № 909/746/20

за позовом: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд.21, м. Івано-Франківськ,76004;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірманн , вул. І. Левинського, буд. 3-А, м. Івано-Франківськ,76018;

про стягнення 174 610, 14 грн.

за участю представників:

від позивача: Буджак В.М. (а порядку самопредставництва);

від відповідача: Манченко О.В. - адвокат (ордер серія АТ №1006452 від 21.12.2020);

1. Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису у відповідності до ст. 222 ГПК України.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 (головуючий-суддя Дубник О.П., судді: Гриців В.М. та Матущак О.І.) поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження.

Апелянтом до апеляційної скарги долучено нові докази, а саме: відповідь ЦНАП про надані адміністративні послуги; копію Договору оренди земельної ділянки від 25.02.2020; копію відповіді ДПС ГУ в Івано-Франківській області від 08.12.2020; копію витягу відповіді ДПС з ресурсу ЗІР.

В судовому засіданні 24.02.2021 представник відповідача просила долучити зазначені докази до матеріалів справи та зазначила, що в суді першої інстанції відповідач посилався на договір оренди від 25.02.2020, як на підставу заперечень проти позову.

Колегія суддів, порадившись на місці, без виходу до нарадчої кімнати, з посиланням на ст. 269 ГПК України ухвалила, задоволити клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів, та надати таким доказам правову оцінку.

В судове засідання 24.02.2021 з`явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Інших клопотань процесуального характеру учасниками провадження не заявлялось.

3. Короткий зміст позовних вимог.

01.09.2020 Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірманн про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 174 610, 14грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач - ТОВ Фірманн є власником виробничо-складських приміщень та фактичним користувачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,3033га з кадастровим номером 2610100000:20:009:0327 по вул. І.Левинського 3а в м. Івано-Франківськ. Вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади м. Івано-Франківська зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 12.03.2017 по 31.12.2019 в розмірі 174 610, 14грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Позовні вимоги мотивує приписами статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтею 206 Земельного кодексу України.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2020 у справі №909/746/20 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірманн на користь Івано-Франківської міської ради 145 082,57 грн - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 2 176,23 грн - судового збору. В частині стягнення 29 527,57грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати - відмовлено.

При ухваленні рішення, судом першої інстанції зроблено висновок, що документальними доказами, що містяться в матеріалах справи доведено, що відповідач - ТОВ Фірманн є власником нерухомого майна - виробничо-складських будівель по вул. І.Левинського 3а в м. Івано-Франківськ, розташованого на земельній ділянці площею 0,3033га, кадастровий номер 2610100000:20:009:0327. При цьому, в матеріалах справи відсутній укладений в період з 12.03.2017 по 31.12.2019 договір оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою та ТОВ Фірманн , як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а отже, за переконанням суду першої інстанції, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. При цьому розрахунок позивача (а.с.12) за період з 12.03.2017 по 31.12.2019 на суму 174 610, 14 грн визнається судом арифметично правильним.

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що як вбачається з розрахунку (а.с.12) позивачем заявлено до стягнення суму безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в сумі 174 610, 14 грн. за період з 12.03.2017 по 31.12.2019, в той час як позов пред`явлено 01.09.2020 (а.с.1), тобто поза межами трирічного строку позовної давності не додаючи при цьому доказів переривання такого строку. І як наслідок суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.09.2017 (в межах строку позовної давності) до 31.12.2019 (кінцевий строк визначений позивачем у розрахунку) в сумі 145 082,57 грн. В частині стягнення 29 527,57 грн, на переконання суду першої інстанції, слід відмовити.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи сторін у справі.

5.1. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірманн , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2020 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не з`ясовано у повній мірі обставини, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що стягнення коштів (збитків) за користування цією ж земельною ділянкою ТОВ Фірманн було предметом судового розгляду у 2017-2018 роках, зокрема, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2017 по справі №909/815/17 за позовом Івано-Франківської міської ради до ТОВ Фірманн про стягнення 130 415 грн 89 коп за період з 27.02.2014 по 29.11.2016 в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

Апелянт вважає, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.11.2017 по справі №909/815/17 встановлено фактичні обставини, які мають значення для справи, які судом першої інстанції у повній мірі не з`ясовано.

Зокрема, апелянт зазначає, що 27.02.2014 ОСОБА_1 , в якості засновника ТОВ Фірманн , внесла до статутного капіталу Товариства належне їй нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, внаслідок чого, до ТОВ Фірманн перейшло право на земельну ділянку, яке існувало у попереднього власника - ОСОБА_1 , яка в свою чергу, набула вказані приміщення за Договором дарування №35415 від 18.09.2007.

В подальшому, 21.10.2014 ТОВ Фірманн звернулося до Івано-Франківської міської ради щодо оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,3033 га. 03.12.2014 Івано-Франківська міська рада вирішила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Фірманн . Як встановлено судами у вищезазначеній справі, термін складання проекту землеустрою встановлено не було.

Вже під час розгляду справи №909/815/17 судом першої інстанції, Івано-Франківська міська рада прийняв рішення від 27.10.2017 про відмову у передачі в оренду земельної ділянки ТОВ Фірманн .

На думку апелянта, судом першої інстанції не з`ясовано у повній мірі обставини недобросовісної поведінки позивача, оскільки позивач, який сам з 2017 по 2020 роки без жодних обґрунтувань відмовляв ТОВ Фірманн в укладенні договору оренди земельної ділянки, вимагає стягнення не отриманої орендної плати за цей період (з 12.03.2017 по 31.12.2019), відтак, саме недобросовісна поведінка позивача призвела до того, що він не отримував орендної плати, а відповідач впродовж зазначеного періоду не мав договору оренди, а отже й правових підстав для сплати орендної плати.

Апелянт вважає, що позивачем у позові не доведено обґрунтованість розміру коштів, оскільки не доведено якою саме земельною ділянкою користувався, на думку позивача, відповідач - її площа, підстави користування, вартість. Позивач у даній справі мав надати суду докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні і визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Крім того, на переконання апелянта, позиція позивача та суду першої інстанції стосовно наявності кондиційних правовідносин є помилковою, оскільки відмовляючи у наданні земельної ділянки в оренду в 2017-2019 роках, позивач відмовився від отримання орендної плати за цей період, а отже не міг отримувати орендних платежів чи розраховувати на їх отримання.

Станом на момент розгляду спору, так само як і на момент звернення до суду 01.09.2020 є чинний Договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та відповідачем 25.02.2020. Наявність договірних відносин між сторонами виключає можливість подання кондиційного позову.

Апелянт стверджує, що однією з основних передумов виникнення кондиційних правовідносин є саме відсутність правової підстави користування земельною ділянкою, проте в даному випадку, у відповідача, як у особи, що правомірно придбала об`єкт нерухомого майна, водночас виникли правові підстави користування земельною ділянкою як у попереднього землекористувача згідно приписів чинного законодавства.

Також апелянт вважає, що при встановленні початку перебігу строку позовної давності, суд першої інстанції неправильно застосував положення ч.1 ст. 261 ЦК України. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки обчисленню строку перебігу позовної давності, а також не встановив чому позивач нараховує свої стягнення саме з 12.03.2017, що це за дата, чи є докази того, що саме в цей день позивач довідався, або міг довідатись про порушення свого права та не звав про це раніше. Позивачу було відомо про відсутність договору оренди земельної ділянки 27.10.2017, коли він приймав рішення про відмову у наданні земельної ділянки в оренду. Отже, позов подано не в частині, а в цілому після спливу позовної давності.

З огляду на вищенаведене, апелянт вважає, що оспорювань рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, судом було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду ґрунтуються на припущеннях та не відповідають обставинам справи.

5.2. Позивач - Івано-Франківська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2020 - без змін.

Івано-Франківська міська рада вважає прийняте рішення обґрунтованим, прийнятим з повним з`ясуванням обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК. Однак, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

На переконання позивача, доказами у справі доведено, що відповідач ТОВ Фірманн є власником нерухомого майна - виробничо-складських будівель по вул. І Левицького 3а в м. Івано-Франківськ, розташованого на земельній ділянці площею 0,3033 га, кадастровий номер 2610100000:20:009:0327. При цьому, в матеріалах справи відсутній укладений в період з 12.03.2017 по 31.12.2019 договір оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою та ТОВ Фірманн , як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а отже, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

Позивач стверджує, що Івано-Франківська міська рада, відмовляючи ТОВ Фірманн в укладенні договору оренди земельної ділянки, жодним чином не порушила вимог чинного законодавства, більше того, ТОВ Фірманн не зверталось до суду за захистом своїх порушених інтересів та не оскаржувало рішення Івано-Франківської міської ради про відмову у наданні земельної ділянки в оренду. А відтак, посилання апелянта на недобросовісну поведінку є безпідставними.

Стосовно сформованості земельної ділянки, то позивач вказує, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Як засвідчують відомості з публічної кадастрової карти України та Інформація Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка, площею 0,3033 га з кадастровим номером 2610100000:20:009:0327 є сформованою та перебуває в комунальній власності, дата державної реєстрації земельної ділянки 14.03.2016.

Щодо розрахунку суми безпідставно збережених коштів, то позивач зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель.

В матеріалах справи наявні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,3033 га з кадастровим номером 2610100000:20:009:0327 за 2017, 2018 та 2019 роки. За інформацією отриманою в ГУ ДПС в Івано-Франківській області кошти за користування земельною ділянкою площею 0,3033 га за період з 2017-2019 роки не декларувалися та не сплачувалися. Відтак, згідно розрахунків, розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування земельною ділянкою в період з 12.03.2017 по 31.12.2019 за площу 0,3033 га становить 174 610,14 грн.

Позивач вважає, що користування відповідачем земельною ділянкою, на якій знаходяться належні йому на праві власності об`єкти нерухомості, без правовстановлюючих документів, позбавило орендодавця можливості одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би одержати, якби його право не було порушено.

Отже, на думку позивача, докази надані Івано-Франківською міською радою містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що і було правильно досліджено судом першої інстанції.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №196886496 від 20.01.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірманн" є власником нерухомого майна - виробничо-складських будівель, за адресою: вул. І.Левинського 3а в м. Івано-Франківськ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30243426101), на підставі свідоцтва про право власності №18366735 від 27.02.2014 (а.с.23-24).

Як вбачається з Державного земельного кадастру №НВ-2610173102020 від 28.04.2020 (а.с.27) Відділом Держгеокадастру у м. Івано-Франківську 14.03.2016 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,3033 га з кадастровим номером 2610100000:20:009:0327 по вул. І.Левинського 3а в м. Івано-Франківськ для обслуговування виробничо-складських будівель.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки №272 від 17.01.2020 з план схемою земельної ділянки, 17.01.2020 інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради в присутності свідків та керівника ТОВ "Фірманн", проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:20:009:0327 по вул. І.Левинського 3а в м. Івано-Франківськ. Обстеженням встановлено, що вказана земельна ділянка використовується ТОВ "Фірманн" для обслуговування виробничо-складських будівель. Наявності правовстановлюючих документів, укладеного договору оренди земельної ділянки - не встановлено (а.с.14-16).

Згідно з інформацією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №1/9/09-19-55-04-19 від 02.01.2020 (а.с.25) ТОВ "Фірманн" протягом 2017-2019 років не сплачує податкові зобов`язання за користування земельною ділянкою площею 0,3033га з кадастровим номером 2610100000:20:009:0327 по вул. І.Левинського 3а в м. Івано-Франківськ.

Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області у витягах з технічної документації, встановлено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 2610100000:20:009:0327, з місце розташуванням: вул. І.Левинського 3а, м. Івано-Франківськ, з площею 0,3033 га, відповідно: станом на 2017 рік - 2 072 608,18 грн; станом на 2018 рік - 2 072 608,18 грн; станом на 2019 рік - 2 072 608,18 грн.

Розрахунком (а.с.12) позивачем визначено розмір безпідставно збережених коштів за використання землі ТОВ "Фірманн" без правовстановлюючих документів з 12.03.2017 по 31.12.2019 у сумі 174 610, 14 грн.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Предметом спору є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

Таким чином, нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

На переконання колегії суддів, застосування норм ст. 1212 Цивільного кодексу України у земельних відносинах можливе лише у випадку наявності спору між власником земельної ділянки та власником об`єкта нерухомого майна щодо права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тобто у випадку наявності відносин з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та неотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати.

Колегія суддів зазначає, що за змістом глави 15, статей 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин наведених положень законодавства, оскільки такі відносини до моменту укладення договору оренди мають ознаки кондикційних.

При цьому в матеріалах справи відсутній договір оренди земельної ділянки, укладений в спірний період між Івано-Франківською міською радою та ТОВ Фірманн , як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а отже, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Таким чином з огляду на обставини справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірманн , як власник об`єкта нерухомого майна, а саме виробничо-складських будівель по вул. І. Левицького 3а в м. Івано-Франківськ, розташованого на земельній ділянці площею 0,3033 га, та як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею у вигляді орендної плати, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Івано-Франківській міській раді на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Щодо посилання апелянта на те, що позивач - Івано-Франківська міська рада лише 25.02.2020 прийняв рішення про надання в оренду ТОВ Фірманн земельної ділянки площею 0,3033 га, договір оренди укладено 25.02.2020, у зв`язку з чим у відповідача до 25.02.2020 були відсутні правові підстави для сплати конкретної орендної плати, то слід зазначити, що договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем укладено 25.02.2020, а період стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати позивачем заявлено за період 2017-2019 років.

А тому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що наявність договірних відносин між сторонами виключає можливість подання кондиційного позову.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, зокрема, міськими радами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

З аналізу положень статті 791 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" вбачається, що при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати та для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Івано-Франківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав.

Так, судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,3033 га з кадастровим номером 2610100000:20:009:0327 по вул. І.Левицького, 3А у м. Івано-Франківську сформована як об`єкт цивільних прав.

Водночас, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданий головним управлінням Держгеокадастру у Івано-Франківській області Відділ у м. Івано-Франківську, обумовлений частиною 2 статті 20, частиною 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель за 2017, 2018, 2019 роки.

Як уже було зазначено вище, заявлені позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Щодо викладеної відповідачем в апеляційній скарзі заяви про застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Стаття 261 ЦК України містить визначення початку позовної давності, а саме, відповідно до ч.1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з тим, відповідач на підставі ч.3 ст.267 ЦК України звернувся до господарського суду першої інстанції з заявою про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності зазначив, що предметом позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача 174 610,14 грн безпідставно збережених коштів, за період з 12.03.2017 по 31.12.2019, позов пред`явлено 01.09.2020, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. І як наслідок, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.09.2017 (в межах строку позовної давності) по 31.12.2019 (кінцевий строк визначений позивачем у розрахунку) в сумі 145 082,57 грн.

Колегія суддів зазначає, що строку виконання зобов`язання у спірних правовідносинах не визначено, оскільки між сторонами у справі не укладено відповідного договору оренди, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню в сумі 145 082,57 грн, в межах строку позовної давності, а саме за період з 01.09.2017 по 31.12.2019.

За таких обставин, не приймаються аргументи апелянта на те, що господарським судом першої інстанції не невірно застосовано норми матеріального права щодо обчислення перебігу строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2020 у справі №909/746/20 необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

8. Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 928,74 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірманн залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2020 у справі 909/746/20 - без змін.

2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Фірманн .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 09.03.2021.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.П.Дубник

Судді В.М.Гриців

О.В.Зварич