Постанова

від 08.04.2021 по справі 907/748/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2021 р. Справа №907/748/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий),Зварич О.В., Г.Г.Якімець

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10 грудня 2019 року (суддя Ушак І.Г., повний текст виготовлено 24.12.2020) у справі №907/748/19 за позовом Ужгородської міської ради до Дочірнього підприємства СІ ПІ ЕМ БілдінгЮкрейн , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгород" про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2020 року Ужгородська міська рада (стягувач) звернулась до Господарського суду Закарпатської області у справі №907/748/19 із скаргою на дії державного виконавця, просила визнати незаконною та скасувати постанову від 07 жовтня 2020 року державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богдани Степанівни про закриття виконавчого провадження ВП № 62887913 з примусового виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 травня 2020 року (наказ від 18 серпня 2020 року № №907/748/19).

Скарга мотивована тим, що державний виконавець не обґрунтував в оскаржуваній постанові чому саме виконання рішення без участі боржника неможливо, яка саме участь боржника необхідна при примусовому виконанні рішення у цій справі. Хоча судове рішення зобов`язує боржника вчинити певні дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені обставини невиконання його у добровільному порядку. Скарга подана у десятиденний строк з дня отримання копії оскаржуваної постанови.

Орган ДВС не надав суду першої інстанції обгрунтованих письмових пояснень по суті скарги.

Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 10 грудня 2019 року у справі №907/748/19 задовольнив скаргу Ужгородської міської ради на дії державного виконавця Керечанин Б.С. Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (орган ДВС) щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 21 травня 2020 року (постанова від 07.10.2020); скасував постанову від 07 жовтня 2020 року державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Б.С. про закриття виконавчого провадження ВП № 62887913.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що орган ДВС в оскаржуваній постанові не обґрунтував висновок про неможливість виконання рішення суду про передачу каналізаційної мережі до комунальної власності без участі боржника як підставу закінчення виконавчого провадження. З матеріалів справи не вбачається, яким чином відсутність боржника при проведенні виконавчих дій щодо примусового виконання судового рішення у цій справі впливає на неможливість виконання судового рішення. Суд констатував, що орган ДВС прийняв оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, не вживши всіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішення, не забезпечивши в повному обсязі неупереджене, ефективне та своєчасне вчинення виконавчих дій, внаслідок чого виконання рішення суду, яке набрало законної сили, протиправно поставлено в залежність від волевиявлення боржника.

В апеляційній скарзі Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10 грудня 2019 року у справі №907/748/19 та постановити нове судове рішення, відповідно до якого відмовити у задоволенні скарги Ужгородської міської ради про скасування постанови про закриття виконавчого провадження ВП № 62887913.

Вважає, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Державний виконавець дотримав процесуальну процедуру визначену ст. 63 Закону України Про виконавче провадження при примусовому виконанні виконавчого документа та вжив усіх процесуальних заходів спрямованих на примусове виконання рішення суду. Щодо обґрунтовання неможливості виконання рішення суду без участі боржника зазначає, що наказ №907/748/19, виданий Господарським судом Закарпатської області 18 серпня 2020 року визначає спосіб виконання виконавчого документа у його резолютивній частині, а саме: Зобов`язати Дочірнє підприємство ПІ ЕМ БІЛДІНГ ЮКРЕЙН передати у комунальну власність територіальної громади м. Ужгород (Ужгородська міська рада, м. Ужгород, код ЄДРПОУ 33868924) за актом приймання-передачі позамайданчикову каналізаційну мережу d=500 мм від існуючого к/колодязя підвідного колектора КНС-1 у районі вул. Радіщева по Слов`янській набережній до місця підключення внутрішньомайданчикових мереж, загальною довжиною - 426 м/п. . Процесуальна форма виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначена ст. 63 Закону України Про виконавче провадження , за приписами якої особиста участь боржника при здійсненні примусового виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний особисто вчиняти певні дії або утриматися від їх вчинення є обов`язковою. Тобто, ст. 63 Закону України Про виконавче провадження не передбачає передачу державним виконавцем майна, яке вказано у виконавчому документі без участі боржника. Натомість, порядок передачі стягувачу предметів, визначений ст. 60 Закону України Про виконавче провадження , не передбачає зобов`язального характеру способу виконання та особисту участь боржника при вчиненні виконавчих дій.

Ужгородська міська рада у відзиві просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржену ухвалу без змін. Вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, а оскаржену ухвалу законною, обґрунтованою та такою, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи з таких підстав:

Зазначає, що із системного аналізу норм ст. 63 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що не передбачена особиста участь боржника при примусовому виконанні рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний особисто вчиняти певні дії або утриматися від їх вчинення є обов`язковою. Натомість, у кожному окремому випадку державний виконавець зобов`язаний перевірити можливість виконання рішення зобов`язального характеру без участі боржника та вжити всіх необхідних заходів спрямованих на його реальне виконання. Однак, усупереч вимогам закону державний виконавець не вжив жодних заходів спрямованих на встановлення можливості виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2020 року №907/748/19; не взяв до уваги, що позамайданчикова каналізаційна мережа d=500 мм від існуючого к/колодязя підвідного колектора КНС-1 у районі вул. Радіщева по Слов`янській набережній до місця підключення внутрішньомайданчикових мереж, загальною довжиною - 426 м/п є загальнодоступним об`єктом, вказаний об`єкт не може бути прихований та/або не приховується боржником, а відтак може бути переданий у комунальну власність територіальної громади м. Ужгород без участі боржника.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 11 лютого 2021 року поновив Ужгородському міському відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10 грудня 2020 року у справі №907/748/19 та відкрив апеляційне провадження.

Учасникам справи належним чином повідомлено про дату і місце проведення судового засідання, про що є підтвердження у матеріалах справи.

Ужгородська міська рада надіслала заяву розглянути скаргу без участі представника, залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржену ухвалу без змін.

За приписами частини першої статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та матеріали справи і вважає, що ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10 грудня 2019 року у справі №907/748/19 належить залишити без змін з таких підстав:

Обставини справи:

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 21 травня 2020 року у справі №907/748/19 зобов`язав Дочірнє підприємство СІ ПІ ЕМ БІЛДІНГ ЮКРЕЙН , м. Ужгород, код ЄДРПОУ 33331696 передати у комунальну власність територіальної громади м. Ужгород (Ужгородська міська рада, м. Ужгород, код ЄДРПОУ 33868924) за актом приймання-передачі позамайданчикову каналізаційну мережу d=500 мм від існуючого к/колодязя підвідного колектора КНС-1 у районі вул. Радіщева по Слов`янській набережній до місця підключення внутрішньомайданчикових мереж, загальною довжиною - 426 м/п.

Рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року.

18 серпня 2020 року Господарський суд Закарпатської області видав наказ №907/748/19 на примусове виконання рішення зі строком пред`явлення до виконання до 08 серпня 2023 року.

26 серпня 2020 року державний виконавець Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богдана Степанівна постановою відкрила виконавче провадження №62887913 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2020 року №907/748/19 та вказав боржнику протягом десяти робочих днів виконати рішення, яким суд зобов`язав Дочірнє підприємство СІ ПІ ЕМ БІЛДІНГ ЮКРЕЙН передати у комунальну власність територіальної громади м. Ужгород позамайданчикову каналізаційну мережу d=500 мм від існуючого к/колодязя підвідного колектора КНС-1 у районі вул. Радіщева по Слов`янській набережній до місця підключення внутрішньомайданчикових мереж, загальною довжиною - 426 м/п. (а.с.134-135, том 1).

Державний виконавець Керечанин Богдана Степанівна постановою від 09 вересня 2020 року у виконавчому провадженні №62887913 за невиконання рішення суду наклала на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100 грн; зобов`язала боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередила про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.137-138, том 1).

За фактом повторного невиконання рішення боржником, постановою від 23 вересня 2020 року у виконавчому провадженні №62887913 державний виконавець Керечанин Богдана Степанівна за невиконання рішення суду наклала на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100 грн, зобов`язала боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередила про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. (а.с.140-141, том 1).

07 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні №62887913 державний виконавець Керечанин Богдана Степанівна ухвалила постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч.1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження з посиланням на те, що боржник не виконав рішення суду, хоча до нього були застосовані штрафні санкції та направила до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення за ознаками ст. 382 КК України. (а.с.143-146, том 1).

23 жовтня 2020 року Ужгородська міська рада (стягувач) звернулась до Господарського суду Закарпатської області із скаргою, в якій просила суд визнати незаконною та скасувати постанову від 07 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні №62887913 про закінчення виконавчого провадження.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Закарпатської області ухвалою від 10 грудня 2019 року у справі №907/748/19, якою суд скасував постанову від 07 жовтня 2020 року державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Б.С. про закриття виконавчого провадження ВП № 62887913.

Згідно з статтею 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 19 Конституції України установлено обов`язок органів державної влади,їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

326 судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з статтею 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, інших посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час виконання судових рішень урегульовано розділом VІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їхні права. Одночасно підпунктом а частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено й частинами першою та п`ятою статті 74 Закону України Про виконавче провадження . Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 2 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч.1 ст.5 названого Закону).

Відповідно до статті 26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження установлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами пункту 11 частини 1 статті 39 цього Закону, з посиланням на які виконавче провадження було закінчено, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Статтею 63 Закону України Про виконавче провадження встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме:

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.3).

З обставин справи видно, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 травня 2020 року у справі №907/748/19 (яким суд зобов`язав Дочірнє підприємство СІ ПІ ЕМ БІЛДІНГ ЮКРЕЙН , м. Ужгород, код ЄДРПОУ 33331696 передати у комунальну власність територіальної громади м. Ужгород (Ужгородська міська рада, м. Ужгород, код ЄДРПОУ 33868924) за актом приймання-передачі позамайданчикову каналізаційну мережу d=500 мм від існуючого к/колодязя підвідного колектора КНС-1 у районі вул. Радіщева по Слов`янській набережній до місця підключення внутрішньомайданчикових мереж, загальною довжиною - 426 м/п.) набрало законної сили і на його примусове виконання Господарський суд Закарпатської області 18 серпня 2020 року видав наказ №907/748/19.

Державний виконавець Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богдана Степанівна при виконанні наказу Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2020 року №907/748/19 вчинила такі виконавчі дії:

- постановою від 26 серпня 2020 року відкрила виконавче провадження №62887913 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2020 року №907/748/19 та вказала боржнику протягом десяти робочих днів виконати рішення, яким суд зобов`язав Дочірнє підприємство СІ ПІ ЕМ БІЛДІНГ ЮКРЕЙН передати у комунальну власність територіальної громади м. Ужгород позамайданчикову каналізаційну мережу d=500 мм від існуючого к/колодязя підвідного колектора КНС-1 у районі вул. Радіщева по Слов`янській набережній до місця підключення внутрішньомайданчикових мереж, загальною довжиною - 426 м/п.;

- у постанові від 09 вересня 2020 року констатувала невиконання боржником самостійно наказу Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2020 року №907/748/19; за невиконання рішення суду наклала на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100 грн; зобов`язала боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередила про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення;

- у постанові від 23 вересня 2020 року констатувала повторне невиконання боржником самостійно наказу Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2020 року №907/748/19; за повторне невиконання рішення суду наклала на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100 грн, зобов`язала боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередила про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення;

- 07 жовтня 2020 року ухвалила постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2020 року №907/748/19 - на підставі п. 11 ч.1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження з посиланням на те, що боржник не виконав рішення суду, хоча до нього були застосовані штрафні санкції;

- 07 жовтня 2020 року направила до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення за ознаками ст. 382 КК України.

Необхідно зазначити, що у названих постановах від 26 серпня, 09 і 23 вересня 2020 року немає вказівки про час і місце вчинення виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2020 року №907/748/19, а в матеріалах справи відсутні докази, у який спосіб орган ДВС перевіряв виконання боржником наказу Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2020 року №907/748/19. Адже за приписами частини 3 статті 24 Закону України Про виконавче провадження виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Також, державний виконавець не вчинила дій, передбачених абзацом 2 частини 3 статті 63 Закону України Про виконавче провадження - в оскарженій постанові про закінчення виконавчого провадження не обґрунтовано висновок про неможливість виконання рішення суду про передачу каналізаційної мережі до комунальної власності без участі боржника як підставу закінчення виконавчого провадження. Виконавець не обґрунтувала у постанові, у чому полягає неможливість виконання судового рішення без участі боржника, яка саме його участь необхідна для примусовому виконанні цього рішення, та протиправно не вжила заходів примусового виконання, передбачених Законом.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що з матеріалів справи не вбачається яким чином відсутність боржника при проведенні виконавчих дій щодо примусового виконання судового рішення у цій справі впливає на неможливість виконання судового рішення. Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець зобов`язаний був вчинити всі необхідні дії для фактичного виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2020 року у справі №907/748/19 при відсутності його добровільного виконання боржником, чого останнім здійснено не було.

Відтак, державний виконавець Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богдана Степанівна неправильно трактувала вимоги та не застосувала абзац 2 частини 3 статті 63 Закону України Про виконавче провадження .

Викладене спростовує доводи скаржника про вжиття державним виконавцем у виконавчому провадженні № 62887913 усіх дій з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 18 серпня 2020 року у справі № 907/748/19, передбачених статтею 18 Закону України Про виконавче провадження ; про неможливість виконання рішення суду у справі № 907/748/19 з тих підстав, що процесуальна форма виконання рішення має немайновий характер, за якою боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, відповідно особиста участь боржника є обов`язкова.

За позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2020 року у справі №924/315/17 (за результатами розгляду касаційних скарг на судові рішення щодо скарги на дії органу ДВС) висловив таку позицію:

8.6. ... та обставина, що саме ПП (боржник) за Судовим рішенням зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону , оскільки Судове рішення хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та свідоме ухилення ПП від його виконання. У цьому висновку Суд враховує правовий висновок, викладений у пункті 12 постанови Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14. ...

8.9. Усвідомлюючи, що практика Європейського суду з прав людини не підлягає застосуванню у цій справі при вирішенні питань, пов`язаних із захистом прав Ради ratione personae , Суд все ж звертається до неї для розкриття значення принципу обов`язковості судового рішення.

8.10. У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27.08.1991, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див. mutatis mutandis рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

8.11. У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia , захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви" ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

8.12. Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Такий правовий висновок викладено у пункті 13 постанови Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14. .

З урахуванням викладеного, правильними є висновки суду першої інстанції про незаконність і необґрунтованість постанови державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керечанин Богдани Степанівни від 07 жовтня 2020 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Закарпатської області справі №907/748/19. Адже означену постанову орган ДВС прийняв не застосувавши усіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішення, не забезпечив в повному обсязі неупереджене, ефективне та своєчасне вчинення виконавчих дій, внаслідок чого виконання рішення суду, яке набрало законної сили, протиправно поставлено в залежність від волевиявлення боржника.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від Закарпатської області від 21 травня 2020 року у цій справі №907/748/19 набрало законної сили і таке повинно бути виконаним.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Господарський суд Закарпатської області постановив ухвалу від 10 грудня 2019 року у справі №907/748/19 з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак оскаржене рішення належить залишити без змін, апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) без задоволення.

Відповідно до положень частини 5 статті 240 ГПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.129,269,270, 271 276, 281, 282, 283, 284ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10 грудня 2019 року у справі №907/748/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покласти на Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2021 року.

Головуючий-суддя В.М.Гриців

Суддя О.В.Зварич

Суддя Г.Г.Якімець