Постанова

від 19.04.2021 по справі 920/639/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р. Справа № 920/639/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" та Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

на рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 (повний текст складено 24.11.2020)

у справі №920/639/17 (судді: Джепа Ю.А., Соп`яненко О.Ю., Котельницька В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про стягнення 11790106,19 грн.

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

про стягнення 17644995,70 грн.

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Дубовик В.В., адвокат;

- відповідача Танчик О.М., адвокат;

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (далі - ТОВ Сумитеплоенерго ) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - АТ Сумське МНВО ) у якій просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 11 790 106,19 грн., а також судові витрати по справі.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ Сумитеплоенерго посилається на статтю 530, частину 1 статті 526, статтю 629, частину 1 статті 909 ЦК України та частину 1 статті 193 ГК України, вказуючи при цьому про неналежне виконання АТ Сумське МНВО умов укладеного між сторонами договору №2/10 перевезення вантажу (теплової енергії) від 01.09.2005 (в редакції протоколу розбіжностей від 11.11.2005) за період з жовтня 2016 по квітень 2017, що складається з: 10 246 345,17 грн - основний борг, 419 581,52 грн - інфляційне збільшення суми боргу, 1 010 241,50 грн - пеня, 113 938,00 грн - 3 % річних.

У серпні 2017 АТ Сумське МНВО звернулось до Господарського суду Сумської області з зустрічною позовною заявою, у якій, посилаючись на статті 193, 224, 314 ГК України та статті 525, 526, 610, 611, 614, 623 ЦК України просило стягнути з ТОВ Сумитеплоенерго 25 565 915,40 грн збитків, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог АТ Сумське МНВО посилається на неналежне виконання ТОВ Сумитеплоенерго умов укладеного між сторонами договору №2/10 від 01.09.2005, зокрема неналежне виконанням ТОВ Сумитеплоенерго обов`язків з транспортування теплової енергії за цим договором, оскільки ТОВ Сумитеплоенерго не забезпечило збереження теплової енергії під час її транспортування тепловими мережами, які знаходяться в його користуванні, що в свою чергу призвело до понаднормативних втрат теплової енергії у період з жовтня 2016 по березень 2017.

У лютому 2020 АТ Сумське МНВО подало заяву від 12.02.2020 № 17-8/104 (вх. № 490к від 12.02.2020) про зменшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом, у якій просило стягнути з ТОВ Сумиобленерго на свою користь збитки у розмірі 17 644 995,70 грн, а також витрати по сплаті судового збору.

Також АТ Сумське МНВО подало заяву від 12.02.2020 № 18-7/99 (вх. № 486к від 12.02.2020) про застосування строків позовної давності, у якій просило застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ Сумитеплоенерго у справі № 920/639/17 та відмовити у задоволенні позовних вимог по первісному позову у справі в частині заборгованості за актами приймання-передачі виконаних робіт №№ 1441, 1442, 1443 та 1444 від 31.10.2016 на загальну суму 688 747,46 грн, №№ 1649, 1650, 1651 та 1652 від 30.11.2016 на загальну суму 1 784 310,09 грн, №№ 1858, 1859, 1860 та 1861 від 31.12.2016 на загальну суму 2 218 907,19 грн, а всього 4 691 964,74 грн, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 первісний позов ТОВ "Сумитеплоенерго" задоволено частково. Стягнуто з АТ "Сумське МНВО" на користь ТОВ "Сумитеплоенерго" заборгованість за договором від 01.09.2005 №2/10 в сумі 5554380,43 грн та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 83315,71 грн. У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду в частині вимог первісного позову про стягнення суми основної заборгованості мотивовано тим, що такі вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Задовольняючи вказані вимоги первісного позову частково, місцевий господарський суд вказав про наявність підстав для задоволення заяви АТ Сумське МНВО про застосування строків позовної давності. Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову про стягнення пені, інфляційних та 3% річних господарський суд першої інстанції вказав, що ТОВ Сумитеплоенерго не надало у матеріали справи розрахунку із зазначення періодів нарахування пені, інфляційних та річних, в той час як суд не може самостійно встановлювати періоди нарахування пені, інфляційних та річних, тобто фактично встановлювати межі позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову, господарський суд першої інстанції вказав, що АТ Сумське МНВО не надало доказів протиправної поведінки ТОВ Сумитеплоенерго , причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, не надано доказів вини, також не довело завдання збитків саме ТОВ Сумитеплоенерго .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ "Сумитеплоенерго" та АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на вказане рішення суду.

У поданій апеляційній скарзі АТ Сумське МНВО просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов АТ Сумське МНВО задовольнити повністю.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги АТ Сумське МНВО посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права (на застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме статті 924 ЦК України та 314 ГК України), не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до винесення незаконного рішення.

01.02.2021 від АТ "Сумське МНВО" надійшла заява про часткову відмову від апеляційної скарги, в якій заявник просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 у справі №920/639/17 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову АТ "Сумське МНВО" щодо стягнення з ТОВ "Сумитеплоенерго" збитків за порушення умов договору транспортування теплової енергії №2/10 від 01.09.2005, що призвели до понаднормативних втрат теплової енергії у період березень 2017 року на загальну суму 667150,83 грн. та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов АТ "Сумське МНВО" у відповідній частині задовольнити, в іншій частині оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 у справі №920/639/17 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову АТ "Сумське НВО" апеляційне провадження закрити.

У поданій заяві АТ Сумське МНВО повідомляє, що у нього відсутні грошові кошти для сплати судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі та, хоча і вважає викладені у апеляційній скарзі вимоги повністю обґрунтованими, однак відмовляється від частини вимог апеляційної скарги щодо яких не має можливості сплатити судовий збір.

ТОВ Сумитеплоенерго у поданій апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 у цій справі скасувати в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову про стягнення 4 691 964,74 грн - основного боргу, 1 010 241,50 грн - пені, 419 581,52 грн - інфляційних та 113 938,00 грн - 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.

В обґрунтування вказаних вимог ТОВ Сумитеплоенерго посилається на неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (глави 32 ГК України, статті 267 ЦК України, статей 21, 37 Закону України Про транспорт , статей 2, 3, 12 Закону України Про трубопровідний транспорт , статті 1 Закону України Про теплопостачання ) та порушення норм процесуального права (статей 74, 75, 86, 236, 237 ГПК України).

Зокрема, ТОВ Сумитеплоенерго вважає, що відносини за укладеним ним з АТ Сумське МНВО договором не є перевезенням теплової енергії, а тому на них поширюється загальний строк позовної давності 3 роки (частина 1 статті 257 ЦК України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 05.01.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сумитеплоенерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 у справі №920/639/17, розгляд справи призначено на 10.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відмовлено АТ "Сумське МНВО" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу АТ "Сумське МНВО" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 у справі №920/639/17 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Сумське МНВО" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 у справі №920/639/17 в частині оскарження позовних вимог за зустрічним позовом у розмірі 667150,83 грн.; вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг АТ "Сумське МНВО" та ТОВ "Сумитеплоенерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 у справі №920/639/17 в одному апеляційному провадженні; розгляд справи призначено на 10.02.2021.

У судовому засіданні 10.02.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 03.03.2021.

Судове засідання, призначене на 03.03.2021 не відбулось у зв`язку з замінуванням будівлі Північного апеляційного господарського суду, що підтверджується актом Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 розгляд справи №920/639/17 призначено на 15.03.2021.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 №09.1-08/1008/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/639/17 у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 11.03.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 справу №920/639/17 прийняттю до провадження колегією суддів у визначеному складі, відкладено розгляд справи №920/639/17 на 19.04.2021.

Позиції учасників справи.

04.02.2021 від АТ "Сумське МНВО" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Сумитеплоенерго", у якому АТ Сумське МНВО проти поданої ТОВ Сумитеплоенерго апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову - залишити без змін.

10.02.2021 від ТОВ "Сумитеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "Сумське МНВО", у якому ТОВ Сумитеплоенерго проти доводів апеляційної скарги АТ Сумське МНВО заперечує, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу АТ Сумське МНВО - без задоволення.

22.02.2021 від ТОВ "Сумитеплоенерго" надійшли додаткові пояснення, у яких ТОВ Сумитеплоенерго надало пояснення по суті своїх доводів додатково до викладеного у апеляційній скарзі та доводів, наведених у судовому засіданні, яке відбулось 10.02.2021.

01.03.2021 від АТ "Сумське МНВО" надійшли додаткові пояснення, у яких АТ Сумське МНВО виклало свою позицію щодо необхідності складання перевізних документів при транспортування теплової енергії та наведеної у поясненнях ТОВ Сумитеплоенерго судової практики.

09.04.2021 від ТОВ "Сумитеплоенерго" надійшли додаткові пояснення по справі, у яких ТОВ Сумитеплоенерго не погоджується з викладеною АТ Сумське МНВО у додаткових поясненнях позицією та вважає її такою, що не відповідає ані обставинам справи, ані чинному законодавству; надає пояснення по суті своїх доводів додатково до викладених у процесуальних документах, наявних у матеріалах справи, а також наведених у судових засіданнях.

14.04.2021 від АТ Сумське МНВО надійшли додаткові пояснення, у яких АТ Сумське МНВО наводить додаткові доводи щодо перевізних документів, якими передбачено оформлення факту перевезення теплової енергії, зокрема за умовами укладеного сторонами спору договору.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01.09.2005 ВАТ Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе , в подальшому переіменоване на АТ Сумське МНВО , (як відправник) та ТОВ Сумитеплоенерго (як перевізник) уклали договір № 2/10 (в редакції протоколу розбіжностей від 11.11.2005 - перевезення вантажу (теплової енергії) (далі - договір №2/10) за умов п. 1.1 якого перевізник зобов`язався доставити ввірений йому відправником вантаж - теплову енергію в теплоносії - гарячій воді (далі за договором - теплова енергія) в пункти призначення - на вказані у п. 3.9 договору № 2/10 об`єкти юридичних та фізичних осіб - споживачів житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - споживачі або абоненти), а відправник зобов`язався сплачувати перевізнику за перевезення теплової енергії встановлену п. 2.2 договору № 2/10 плату на умовах, в порядку та в строки, встановлені договором.

Пунктом 2.4 договору № 2/10 сторони погодили, що АТ Сумське МНВО здійснює оплату у розмірі 100% загальної вартості договору на банківський рахунок перевізника (ТОВ Сумитеплоенерго ) частками (платежами), кожну з яких, у розмірі 100 % провізної плати за минулий (розрахунковий) місяць перевезення теплової енергії, - протягом 15-ти днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт у минулому місяці.

Згідно з п. 1.3. договору № 2/10 межі розподілу балансової належності та межі розподілу експлуатаційної відповідальності за стан теплових мереж між відправником та перевізником вказані в акті розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком № 2 - невід`ємною частиною договору № 2/10.

Перелік теплових мереж, за допомогою яких перевізник здійснює перевезення теплової енергії за договором, встановлений додатком № 1 до договору. Схеми теплових мереж (у т.ч. від ЦТП до споживачів), по яким здійснюється перевезення теплової енергії, вказані у додатках № 8, 8.1-8.19 до договору, які в одному примірнику знаходяться у відправника.

Перелік теплових навантажень, найменувань та місцезнаходження об`єктів визначений в додатку № 9 до договору № 2/10 (п. 3.9 договору № 2/10).

Перелік магістральних та внутрішньоквартальних теплових мереж, якими здійснюється транспортування теплової енергії визначено додатками № 1.1 та 1.2. до договору № 2/10.

Умовами договору № 2/10 передбачено, що транспортування теплової енергії магістральними та внутрішньо квартальними мережами відбувається від теплової камери - ГК 605 відповідача за зустрічним позовом до зовнішньої стіни об`єктів споживачів. Таким чином, як ТК 605 так і зовнішня стіна об`єктів споживачів є межею розподілу відповідальності сторін за договором № 2/10.

Відповідно до п. 3.10 договору № 2/10 приймання-передача теплової енергії здійснюється щомісячно повноваженими представниками сторін.

При прийманні-передачі теплової енергії відправник до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний передати перевізнику акт приймання-передачі теплової енергії (додаток №10), у двох примірниках, підписаних з боку відправника (п. 3.11 договору № 2/10).

За умов п. 3.12 договору № 2/10 протягом 3-х календарних днів після закінчення розрахункового місяця, перевізник зобов`язаний підписати зі свого боку та передати відправнику з рук в руки один примірник акту приймання-передачі теплової енергії разом із податковою накладною та актом виконаних робіт (підписаним зі свого боку, у двох примірниках).

Відправник протягом 3-х днів з дня отримання вказаних у п. 3.12 договору № 2/10 документів зобов`язаний прийняти результати робіт з перевезення теплової енергії, підписати акт приймання-передачі виконаних робіт та один його примірник передати позивачу за первісним позовом або мотивовано відмовитися від прийняття результатів робіт з перевезення теплової енергії. У випадку мотивованої відмови від прийому результатів робіт з перевезення теплової енергії, сторонами протягом 2-х днів з моменту відмови укладається акт з переліком порушень (недоліків) результатів робіт з перевезення теплової енергії та строків на їх усунення. Після усунення порушень (недоліків), вказаних в акті, відправник зобов`язаний прийняти результати робіт з перевезення теплової енергії у вищенаведеному порядку. Підписані сторонами акт приймання-передачі теплової енергії та акт приймання-передачі виконаних робіт є підтвердженням того, що перевезення теплової енергії є здійсненим і перевізник передав відправнику теплову енергію після її перевезення (п. 3.13 договору № 2/10).

Умовами п. 6.2 договору №2/10 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати, АТ Сумське МНВО сплачує ТОВ Сумитеплоенерго пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день заборгованості.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.07.2015 у справі №920/1332/14 внесено зміни до договору № 2/10 - у назві договору, в тексті договору, в додатках, додаткових договорах до договору, в усіх відмінках та значеннях. Зокрема змінено: Відправник на Теплогенеруюча компанія; Перевізник на Теплотранспортуюча компанія; перевезення на транспортування; вантаж на теплова енергія; перевезення вантажу (теплової енергії) на транспортування теплової енергії; провізна плата на плата за транспортування теплової енергії; період перевезення на період транспортування.

Згідно з п. 2.4 договору № 2/10, в редакції додаткового договору від 14.02.2017, теплогенеруюча компанія щомісячно до 25 числа місяця наступного за місяцем надання послуг здійснює оплату згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) на підставі рахунку на оплату, наданого теплотранспортуючою компанією.

Пунктом 4.5.1 договору № 2/10 на АТ Сумське МНВО покладається обов`язок оплачувати провізну плату.

ТОВ Сумитеплоенерго належним чином та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором № 2/10 з жовтня 2016 по квітень 2017, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які підписані уповноваженими посадовими особами сторін договору.

Листом № 4203 від 09.11.2016 ТОВ Сумитеплоенерго повідомило АТ Сумське МНВО , що не погоджується з вказаними в акті приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2016 втратами теплової енергії в об`ємі 10513,997 Гкал, що у відсотках становить 44,66%. Оскільки, відповідно до тарифів, затверджених Національною комісією що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах в межах території обслуговування ТОВ Сумитеплоенерго в зоні обслуговування споживачів Котельня ППВ ПАТ Сумське НВО складають 13,9 % в рік, в тому числі 27,92 % в жовтні місяці 2016. Враховуючи наведене, ТОВ Сумитеплоенерго прийнято до розрахунків лише кількість спожитої споживачами ПАТ Сумське НВО теплової енергії в кількості 13029,653 Гкал.

Листом № 4962 від 08.12.2016 ТОВ Сумитеплоенерго повідомило АТ Сумське МНВО , що не погоджується з вказаними в акті приймання-передачі теплової енергії за листопад 2016 втратами теплової енергії в об`ємі 10126,797 Гкал, що у відсотках становить 23,08%. Оскільки, відповідно до тарифів, затверджених Національною комісією що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах в межах території обслуговування ТОВ Сумитеплоенерго в зоні обслуговування споживачів Котельня ППВ ПАТ Сумське НВО складають 13,9 % в рік, в тому числі 15,23 % в листопаді місяці 2016. Враховуючи наведене, ТОВ Сумитеплоенерго прийнято до розрахунків лише кількість спожитої споживачами ПАТ Сумське НВО теплової енергії в кількості 39819,975 Гкал.

Листом № 32 від 05.01.2017 ТОВ Сумитеплоенерго повідомило АТ Сумське МНВО , що не погоджується з вказаними в акті приймання-передачі теплової енергії за грудень 2016 року втратами теплової енергії в об`ємі 11646,066 Гкал, що у відсотках становить 21,73%. Оскільки, відповідно до тарифів, затверджених Національною комісією що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах в межах території обслуговування ТОВ Сумитеплоенерго в зоні обслуговування споживачів Котельня ППВ ПАТ Сумське НВО складають 13,9 % в рік, в тому числі 12,06 % в грудні місяці 2016. Враховуючи наведене, ТОВ Сумитеплоенерго прийнято до розрахунків лише кількість спожитої споживачами ПАТ Сумське НВО теплової енергії в кількості 41936,634 Гкал.

Листом № 635 від 07.02.2017 ТОВ Сумитеплоенерго повідомило АТ Сумське МНВО , що не погоджується з вказаними в акті приймання-передачі теплової енергії за січень 2017 втратами теплової енергії в об`ємі 16314,995 Гкал, що у відсотках становить 21,73%. Оскільки, відповідно до тарифів, затверджених Національною комісією що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах в межах території обслуговування ТОВ Сумитеплоенерго в зоні обслуговування споживачів Котельня ППВ ПАТ Сумське НВО складають 13,9 % в рік, в тому числі 11,05% в січні місяці 2017. Враховуючи наведене, ТОВ Сумитеплоенерго прийнято до розрахунків лише кількість спожитої споживачами ПАТ Сумське НВО теплової енергії в кількості 37 281,805 Гкал.

Листом № 1184 від 07.03.2017 ТОВ Сумитеплоенерго повідомило АТ Сумське МНВО , що не погоджується з вказаними в акті приймання-передачі теплової енергії за лютий 2017 втратами теплової енергії в об`ємі 7278,818 Гкал, що у відсотках становить 16,25%. Оскільки, відповідно до тарифів, затверджених Національною комісією що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах в межах території обслуговування ТОВ Сумитеплоенерго в зоні обслуговування споживачів Котельня ППВ ПАТ Сумське НВО складають 13,9 % в рік, в тому числі 11,22 % в лютому місяці 2017. Враховуючи наведене, ТОВ Сумитеплоенерго прийнято до розрахунків лише кількість спожитої споживачами ПАТ Сумське НВО теплової енергії в кількості 37 503,202 Гкал.

Листом № 1830 від 18.04.2017 ТОВ Сумитеплоенерго повідомило АТ Сумське МНВО , що не погоджується з вказаними в акті приймання-передачі теплової енергії за березень 2017 втратами теплової енергії в об`ємі 8132,128 Гкал, що у відсотках становить 24,75%. Оскільки, відповідно до тарифів, затверджених Національною комісією що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах в межах території обслуговування ТОВ Сумитеплоенерго в зоні обслуговування споживачів Котельня ППВ ПАТ Сумське НВО складають 13,9 % в рік, в тому числі 14,63% в березні місяці 2017. Враховуючи наведене, ТОВ Сумитеплоенерго прийнято до розрахунків лише кількість спожитої споживачами ПАТ Сумське НВО теплової енергії в кількості 24 723,382 Гкал.

На виконання умов договору ТОВ Сумитеплоенерго направило АТ Сумське МНВО рахунки на оплату разом із супровідними листами.

Відповідно до позовної заяви вартість послуг з перевезення теплової енергії, які ТОВ Сумитеплоенерго надано АТ Сумське МНВО за період з жовтня 2016 по квітень 2017 становить 10 246 345,17 грн.

АТ Сумське МНВО не виконало зобов`язання, покладені на нього п.п. 2.4, 4.5.1 договору № 2/10 та не сплатило ТОВ Сумитеплоенерго кошти за перевезення теплової енергії.

Предметом розгляду у цій справі за первісним позовом є обґрунтованість заявлених ТОВ Сумитеплоенерго вимог про стягнення з АТ Сумське МНВО заборгованості за договором №2/10 перевезення вантажу (теплової енергії) від 01.09.2005 (в редакції протоколу розбіжностей від 11.11.2005) за період з жовтня 2016 по квітень 2017, що складається з: 10 246 345,17 грн - основний борг, 419 581,52 грн - інфляційне збільшення суми боргу, 1 010 241,50 грн - пеня, 113 938,00 грн - 3 % річних.

Предметом розгляду у цій справі за зустрічним позовом є обґрунтованість заявлених АТ Сумське МНВО вимог про стягнення з ТОВ Сумитеплоенерго збитків у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ Сумитеплоенерго зобов`язання за договором №2/10 від 01.09.2005 щодо транспортування теплової енергії тепловими мережами, які знаходяться користуванні ТОВ Сумитплоенерго , що, на думку АТ Сумське МНВО призвело до понаднормативних втрат теплової енергії у період з жовтня 2016 по березень 2017.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо вимог первісного позову про стягнення основної заборгованості.

За приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до статті 1 ГК України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

За визначенням частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями частини 1 статті 175 ГК визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Оскільки сторони спору уклали договір на транспортування продукції трубопроводами, за умов якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, з огляду на визначену статтею 627 ЦК України свободу договору, об`єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів, закріплене в статті 306 ГК України, а відтак на нього, разом із нормами ЦК України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт" та інших законодавчих актів поширюються й норми ГК України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення.

За визначенням частини 1 статті 306 ГК України (розміщеної в Главі 32 цього Кодексу "Правове регулювання перевезення вантажів", яка включена до Розділу VI "Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання") перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту (частина 3 статті 306 ГК України).

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина 5 статті 306 ГК України).

Закон України Про теплопостачання регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (стаття 2 цього Закону).

Так, у статті 1 Закону України Про теплопостачання наведено основні терміни, вжиті у цьому Законі, і передбачено, зокрема, що транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору; магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі; місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів (частина 1 статті 19 Закону України Про теплопостачання ).

Статтею 21 Закону України Про транспорт передбачено, що єдину транспортну систему України становлять: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України Про трубопровідний транспорт та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 37 Закону України Про транспорт ).

Відповідно до преамбули Закону України Про трубопровідний транспорт цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності трубопровідного транспорту.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт; промисловий трубопровідний транспорт (стаття 2 Закону України Про трубопровідний транспорт ), а відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України Про транспорт , цим Законом та іншими актами законодавства України.

Статтею 12 Закону України Про трубопровідний транспорт передбачено, що господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Економічні та соціальні відносини підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту, що виникають у процесі їх діяльності, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди.

При цьому, магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

Частиною 5 статті 307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Судом встановлено, що сторонами спору 01.09.2005 укладено договір № 2/10 (в редакції протоколу розбіжностей від 11.11.2005) перевезення вантажу (теплової енергії).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За визначенням статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

За правилами частини 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Враховуючи встановлені у справі обставини, зокрема те, що факт надання ТОВ Сумитеплоенерго АТ Сумське МНВО послуг з перевезення теплової енергії за період з жовтня 2016 по квітень 2017 на загальну суму 10 246 345,17 грн підтверджується наявними у справі доказами (актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за вказаний період, які підписані уповноваженими посадовими особами сторін договору, не містять будь-яких зауважень, заперечень чи відмови від прийняття послуг, а відтак, відповідно до п. 3.13 договору №2/10, є підтвердженням належного виконання ТОВ Сумитеплоенерго та прийняття АТ Сумське МНВО зобов`язання за договором №2/10), а також норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених ТОВ Сумитеплоенерго вимог до АТ Сумське МНВО вимог.

АТ Сумське МНВО подало заяву від 12.02.2020 № 18-7/99 (вх. № 486к від 12.02.2020) про застосування строків позовної давності, у якій просить застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ Сумитеплоенерго у цій справі та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Сумитеплоенерго в частині вимог про стягнення заборгованості за актами приймання-передачі виконаних робіт №№ 1441, 1442, 1443 та 1444 від 31.10.2016 на загальну суму 688 747,46 грн, №№ 1649, 1650, 1651 та 1652 від 30.11.2016 на загальну суму 1 784 310,09 грн, №№ 1858, 1859, 1860 та 1861 від 31.12.2016 на загальну суму 2 218 907,19 грн, а всього 4 691 964,74 грн у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Щодо поданої АТ Сумське МНВО заяви колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Предметом первісного позову у справі є стягнення з АТ Сумське МНВО на користь ТОВ Сумитеплоенерго заборгованості за договором від 01.09.2005 № 2/10 (в редакції протоколу розбіжностей від 11.11.2005) перевезення вантажу (теплової енергії) за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року.

Умовами п 2.4 договору № 2/10 сторони погодили, що АТ Сумське МНВО здійснює оплату у розмірі 100% загальної вартості договору на банківський рахунок перевізника (ТОВ Сумитеплоенерго ) частками (платежами), кожну з яких, у розмірі 100% провізної плати за минулий (розрахунковий) місяць перевезення теплової енергії, - протягом 15-ти днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт у минулому місяці.

Як встановлено вище, за своєю правовою природою укладений сторонами спору договір є договором на транспортування продукції трубопроводами, за умов якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, він підпадає під визначення перевезення вантажів, закріплене в статті 306 ГК України, а відтак на нього, разом із нормами ЦК України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт" та інших законодавчих актів поширюються й норми ГК України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення.

Порядок вирішення спорів щодо перевезень визначено статтею 315 ГК України.

Зокрема частиною 5 статті 315 ГК України встановлено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відтак, ТОВ Сумитеплоенерго мало звернутися до суду з позовом про стягнення з АТ Сумське МНВО заборгованості за договором перевезення вантажу (теплової енергії) протягом шести місяців щодо кожного окремого акту приймання-передачі виконаних робіт за цим договором.

Таким чином ТОВ Сумитеплоенерго мало б звернутися до суду про стягнення з АТ Сумське МНВО заборгованості за актами приймання-передачі виконаних робіт за договором № 2/10 від 31.10.2016 №№ 1441, 1442, 1443 та 1444 на загальну суму 688 747,46 грн у строк до 30.04.2017; за актами приймання-передачі виконаних робіт за договором № 2/10 від 30.11.2016 №№ 1649, 1650, 1651 та 1652 на загальну суму 1 784 310,09 грн у строк до 30.05.2017; за актами приймання-передачі виконаних робіт за договором № 2/10 від 31.12.2016 №№ 1858, 1859, 1860 та 1861 на загальну суму 2 218 907,19 грн у строк до 30.06.2017.

Однак, ТОВ Сумитеплоенерго звернулось до суду з позовом про стягнення з АТ Сумське МНВО заборгованості за договором від 01.09.2005 № 2/10 перевезення вантажу (теплової енергії), в редакції протоколу розбіжностей від 11.11.2005, за період з жовтня 2016 по квітень 2017, лише 12.07.2017, тобто з порушенням строків позовної давності щодо заборгованості за вказаними актами.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

За наведених підстав колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до заявлених ТОВ Сумитеплоенерго позовних вимог приписів частини 5 статті 315 ГК України, про що АТ Сумське МНВО подано відповідну заяву.

З огляду на викладене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про задоволення вимог первісного позову про стягнення з АТ Сумське МНВО на користь ТОВ Сумитеплоенерго заборгованості за перевезення теплової енергії за договором №2/10 в сумі 5 554 380,43 грн та відмову у задоволенні первісного позову в іншій частині вимог про стягнення заборгованості за перевезення теплової енергії за спірним договором в сумі 4691964,74 грн у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Щодо вимог первісного позову про стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

За прострочення виконання грошового зобов`язання ТОВ Сумитеплоенерго здійснило нарахування АТ Сумське МНВО пені в сумі 1 010 241,50 грн, 419 581,52 грн інфляційного збільшення суми боргу та 113 938,00 грн - 3 % річних.

Як встановлено вище, сторони спору у п. 6.2 договору № 2/10 погодили, що у випадку несвоєчасної оплати, АТ Сумське МНВО сплачує ТОВ Сумитеплоенерго пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день заборгованості.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтями 546, 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі (стаття 547 ЦК України).

За визначенням частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ЦК України).

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Пеня та інші нарахування у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

ТОВ Сумитеплоенерго у позовній заяві вказало, що обґрунтований розрахунок пені в сумі 1 010 241,50 грн, інфляційного збільшення суми боргу в сумі 419 581,52 грн та 3 % річних в сумі 113 938,00 грн додано до позовної заяви. Проте, як свідчать наявні у справі матеріали, ТОВ Сумитеплоенерго не додало такого розрахунку до позовної заяви; матеріали справи не містять такого розрахунку із зазначення періодів нарахування пені, інфляційних та річних.

Оскільки суд повинен лише перевірити правильність нарахування ТОВ Сумитеплоенерго заявлених до стягнення пені, інфляційних та річних та не може встановлювати періоди нарахування пені, інфляційних та річних, тобто фактично встановлювати межі позовних вимог, а також право АТ Сумське МНВО на здійснення контррозрахунку та заперечення правильності нарахувань, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову ТОВ Сумитеплоенерго в частини вимог про стягнення з АТ Сумське МНВО пені в сумі 1010241,50 грн, інфляційного збільшення суми боргу в сумі 419581,52 грн та 3% річних в сумі 113938,00 грн.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги про те, що заявлені до стягнення суми заборгованості АТ Сумське МНВО зазначені у позовній заяві по періодам (в таблицях на сторінках 2 та 3 позовної заяви), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що зазначені таблиці містять відомості про місяць поставки, номери актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), номер та дату виставленого рахунку та суму вартості послуг, однак не містять відомостей про періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних та їх розрахунку, про стягнення яких заявлено у позові.

Відтак місцевий господарський суд не мав можливості здійснити перевірку їх правильності їх нарахування.

За цих же підстав такої можливості позбавлений і апеляційний господарський суд.

Щодо вимог зустрічного позову.

Як вже встановлено під час розгляду справи, за умовами п. 1.1. договору № 2/10 ТОВ Сумитеплоенерго зобов`язалось транспортувати теплову енергію від межи розподілу балансової належності теплових мереж до об`єктів юридичних та фізичних осіб - споживачів житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання позивача за зустрічним позовом.

Згідно з п. 1.3. договору № 2/10, межі розподілу балансової належності та межі розподілу експлуатаційної відповідальності за стан теплових мереж вказані в акті розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є до додатком № 2 до договору № 2/10, а перелік об`єктів споживачів АТ Сумське МНВО визначений в додатку № 9 до цього договору. Перелік магістральних та внутрішньоквартальних теплових мереж, якими здійснюється транспортування теплової енергії визначено додатками № 1.1 та 1.2. до договору № 2/10.

Умовами договору № 2/10 передбачено, що транспортування теплової енергії магістральними та внутрішньо квартальними мережами відбувається від теплової камери - ГК 605 ТОВ Сумитеплоенерго до зовнішньої стіни об`єктів споживачів. Таким чином, як ТК 605 так і зовнішня стіна об`єктів споживачів є межею розподілу відповідальності сторін за договором № 2/10.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 централізоване постачання гарячої води та централізоване опалення це послуги, спрямовані на задоволення потреб споживача у гарячій воді та у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири/будинку, які надаються виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання та внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Рішенням Виконкому Сумської міської ради № 322 від 20.05.2011 ТОВ Сумитеплоенерго визначено виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і надає ці послуги споживачам з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання та теплопостачання.

Фактично теплова енергія позивача за зустрічним позовом транспортується трьома етапами:

1) від колектора, який знаходиться на його території до межі розподілу балансової належності теплових мереж - ТК 605. Фактичні втрати теплової енергії на цій ділянці неможливо встановити за відсутністю приладу обліку на межі розподілу балансової належності ТК 605.

2) від ТК 605 до зовнішньої стіни об`єктів споживачів. Фактичні втрати теплової енергії в магістральних та внутрішньоквартальних теплових неможливо встановити за відсутністю приладу обліку на межі розподілу балансової належності ТК 605 та не відсутністю оснащення 100% загальнобудинковими приладами обліку теплової енергії об`єктів споживачів.

3) внутрішньобудинковими системами гарячого водопостачання та теплопостачання. Фактичні втрати теплової енергії неможливо встановити на цій ділянці за відсутністю загально будинкових приладів обліку теплової енергії на всіх об`єктах споживачів та відсутністю приладів обліку в приміщенні споживачів.

Пунктом 7.2.43. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 за № 71 (далі - Правила) передбачено, що облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем.

У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

В основу розрахунку розміру заявлених до стягнення збитків АТ Сумське МНВО поклало не розмір фактичних понаднормативних втрат в магістральних теплових мережах, а порахувало понаднормативні втрати теплової енергії як величину втраченої, недовідпущеної (непоставленої) продукції, у чому і полягають збитки. Збитки виникли внаслідок недовідпуску теплової енергії споживачам, тобто у разі відсутності понаднормативних втрат (тобто належного виконання зобов`язання без нормативних втрат), ця продукція була б відпущена споживачам (отримана споживачем) і відповідно ними сплачена, однак споживачі цієї продукції не отримали, вона втрачена при транспортуванні.

Окрім того, до розрахунку збитків АТ Сумське МНВО безпідставно включило фактичні втрати у внутрішньобудинкових системах гарячого водопостачання та теплопостачання споживачів, оскільки ТОВ Сумитеплоенерго не експлуатує ці мережі і не відповідає за їх стан.

Також до розрахунку збитків необґрунтовано включено фактичні втрати у власних теплових мережах АТ Сумське МНВО , оскільки відповідальність за їх стан несе саме АТ Сумське МНВО .

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. При цьому для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, завдання збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Проте, АТ Сумське МНВО не надало доказів протиправної поведінки ТОВ Сумитеплоенерго , причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, не надано доказів вини, також не доведено завдання збитків саме ТОВ Сумитеплоенерго .

Житлові будинки в зоні відповідальності АТ Сумське МНВО не оснащені приладами обліку теплової енергії 100%, визначити фактичні теплові втрати в тепловій мережі ТОВ Сумитеплоенерго неможливо.

Відповідно до п. 2.6 Постанови НКРЕКП Про затвердження порядку формування тарифу на теплову енергію № 377 втрати теплової енергії в процесі її транспортування тепловими мережами здійснюються в установленому законодавством порядку відповідно до методик та інших нормативних документів з нормування втрат. Оскільки визначити фактичні втрати теплової енергії в тепловій мережі неможливо - приймаються розрахункові втрати теплової енергії ТОВ Сумитеплоенерго .

За таких підстав, оскільки відсутні засоби обліку для встановлення фактичних втрат в теплових мережах ТОВ Сумитеплоенерго , відсутні докази порушення останнім умов договору № 2/10, що призвели до понаднормативних втрат, також те, що до розрахунку збитків включено не фактичні втрати теплової енергії в теплових мережах, в межах відповідальності ТОВ Сумитеплоенерго , а величину втраченої, недовідпущеної (непоставленої) продукції, чим порушено п. 7.2.43. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 за № 71, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність вимог зустрічного позову.

При цьому, місцевим господарським судом досліджено висновки комплексної судової інженерно-технічної та комісійної економічної експертизи, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, та повторної комплексної економічної експертизи, проведеної ТОВ Центр судових експертиз Альтернатива .

Зокрема, у висновку № 20350/20869/15392 комплексної судової інженерно-технічної та комісійної економічної експертизи від 06.07.2018 зазначено, що відсутність необхідних вихідних даних стосовно фактичного обсягу теплової енергії, яка була передана в період з грудня 2015 по березень 2016 АТ Сумське МНВО в мережі ТОВ Сумитеплоенерго для її транспортування споживачам, унеможливлює визначення обсягу фактичних втрат за договором транспортування теплової енергії № 2/10 від 01.09.2005 (в редакції протоколу розбіжностей від 11.11.2005) в межах компетенції судових експертів - економістів підтвердити Розрахунки збитків ПАТ Сумське НВО , що виникли у зв`язку з понаднормативними втратами при транспортуванні теплової енергії тепловими мережами ТОВ Сумитеплоенерго за період з жовтня 2016 по березень 2017 на загальну суму 25565915,35 грн та визначити суму збитку не надається можливим, в зв`язку з тим, що судовому експерту при проведенні інженерно-технічного дослідження не можливо встановити обсяг фактичних та понаднормативних втрат при транспортуванні теплової енергії тепловими мережами ТОВ Сумитеплоенерго за період з жовтня 2016 по березень 2017.

Висновком судової експертизи не підтверджено наведені АТ Сумське МНВО у зустрічному позові твердження про те, що в період з жовтня 2016 по березень 2017 року обсяг понаднормативних втрат теплової енергії в теплових мережах, належних на праві користування ТОВ Сумитеплоенерго , становив 24294,4431 Гкал.

Також вказаним висновком експертизи не підтверджено і завдання ТОВ Сумитеплоенерго збитків АТ Сумське МНВО понаднормативними втратами теплової енергії на суму 25565915,40 грн.

Крім того вказаним висновком експертизи встановлено, що відсутні необхідні вихідні данні стосовно фактичного обсягу теплової енергії, яка була передана в період з жовтня 2016 по березень 2017 АТ Сумське МНВО в мережі ТОВ Сумителоенерго для її транспортування споживачам, що унеможливлює визначення обсягу фактичних втрат за договором № 2/10. Розрахунки збитків АТ Сумське МНВО , що виникли у зв`язку з понаднормативними витратами за період з жовтня 2016 по березень 2017 на загальну суму25565915,40 грн суд не може вважати обґрунтованими, оскільки неможливо встановити обсяг фактичних та понаднормативних втрат при транспортування теплової енергії.

У висновку № 12/20 судової інженерно-технічної експертизи від 22.01.2020 встановлено, що обсяг фактичних втрат теплової енергії АТ Сумське МНВО , переданої для транспортування ТОВ Сумитеплоенерго за договором транспортування теплової енергії № 2/10 від 01.09.2005, в редакції протоколу розбіжностей від 11.11.2005 у період з жовтня 2016 по березень 2017 року, міг складати 52420,78 Гкал (у жовтні, листопаді і грудні 2016, відповідно 6338,60 Гкал, 10026,29 Гкал і 10926,24 Гкал, а у січні, лютому і березні 2017 - 9126,19 Гкал, 8389,49 Гкал і 7613,97 Гакл), з них обсяг понаднормативних втрат тепла - 16895,69 Гкал (у жовтні, листопаді і грудні 2016, відповідно 3274,00 Гкал, 4315,42 Гкал і 3953,71 Гкал, а у січні, лютому і березні 2017 - 2151,63 Гкал, 2561,52 Гкал і 639,41 Гкал). Проведення експертних досліджень по другому питанню неможливо з причини, вказаної в дослідницькій частині висновку.

В наведеному в пункті 1 висновку № 12/20 припущенні не зазначено, що обсяг фактичних втрат теплової енергії позивача за зустрічним позовом конкретно складає 52420,78 Гкал, а зазначено, що міг складати 52420,78 Гкал.

Також зміст вказаного висновку свідчить, що експертом не досліджувалися обставини - в якому саме місці, з яких саме причин, в результаті яких саме умов, під дією яких саме факторів могли статися понаднормові витоки теплоносія, щодо яких наведено припущення у цьому висновку.

Наведене підтверджує відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями ТОВ Сумитеплоенерго щодо надання послуг з транспортування теплової енергії та недоведеними наслідками щодо наявності понаднормативних втрат теплової енергії при наданні цих послуг, про які зазначає АТ Сумське МНВО в зустрічному позові, що не доводить вину ТОВ Сумитеплоенерго у завданні таких збитків.

Система теплопостачання, по якій подавався теплоносій в теплові мережі є замкненою і включає в себе не тільки теплові мережі АТ Сумське МНВО на виході з джерела теплопостачання (Котельня ППВ), магістральні та квартальні теплові мережі відповідача за зустрічним позовом, по яким надавалась послуга з транспортування, а також і внутрішньобудинкові та внутрішньоквартирні теплові мережі, по яким теплоносій, циркулюючи, повертається зворотними трубопроводами до джерел теплопостачання (визначення поняття теплоносія згідно зі статтею 1 Закону України Про теплопостачання ). Окрім того, до цієї системи входять також теплові мережі і об`єкти АТ Сумське МНВО .

Експертом не досліджувались внутрішньобудинкові та внутрішньоквартирні теплові мережі споживачів, зазначені у додатку № 9 до договору № 2/10, по яким теплоносій також циркулював і повертався в зворотні трубопроводи ТОВ Сумитеплоенерго .

Згідно з пунктом 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України 14.02.2007 № 71, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за № 197/13464, облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на мережі розподілу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем.

У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

Також, експертом не досліджувались внутрішньо будинкові та внутрішньо квартирні засоби обліку теплової енергії та гарячої води споживачів, зазначених в додатку № 9 до договору № 2/10.

Окрім того, експертом не досліджувалось в якому саме проектному режимі здійснює облік теплової енергії засіб обліку Ергомера-125.АБ , встановлений на другому тепловому виводі Котельні північного-промислового вузла АТ Сумське НВО , огляд якого здійснювався спільно експертом з представниками сторін у справі.

З дослідницької частини висновку вбачається, що на момент проведення експертизи експертом досліджувався засіб обліку теплової енергії в місці виробництва теплової енергії - КППВ позивача за зустрічним позовом, що встановлений на першому тепловому виводі. Разом з цим, судовий експерт визнає, що в спірний період (жовтень 2016 - березень 2017) засіб обліку теплової енергії був встановлений на другому тепловому виводі (абз. 1 арк. 15 висновку № 12/20).

З наведеного вбачається, що висновок експерта № 12/20 містить припущення (абз.1 арк.16 висновку) щодо того, що з технічної точки зору, немає підстав вважати, що інженерне виконання вузла обліку теплової енергії на ІІ-ому тепло виводі, у спірний період, відрізняється від виконання взула обліку теплової енергії на працюючому 1-ому тепловиводі.

Судовий експерт у висновку (арк. 17 висновку) визнає, що з отриманих у зазначеному звіті випробувань слідує, що теплові втрати при перевезенні теплоенергії по тепломережах перевізника - ТОВ Сумитеплоенерго знаходились в межах допустимих теплових втрат .

Також експертом встановлено (арк. 21 висновку), що у зв`язку з наведеним, слід зазначити, що нормативні втрати теплової енергії в мережах залежать від кількості і якості виробляємого тепла, тому оскільки вироблялась менша кількість теплової енергії, ніж було річним планом, то нормативні втрати теплової енергії також повинні бути меншими.

Експертом встановлено (арк. 7 висновку), що на запит на четвертий пункт клопотання судового експерта щодо обсягу втрат теплової енергії внаслідок аварій в теплових мережах ТОВ Сумитеплоенерго в спірний період, АТ Сумське МНВО повідомило експерту, що не володіє інформацією про обсяг втрат теплової енергії в Гкал та теплоносія в м 3 внаслідок аварій в тепломережах, що обслуговувалися ТОВ Сумитеплоенерго у період жовтень 2016 - березень 2017.

З огляду на наведене колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що висновки проведених у справі судових експертиз достеменно не встановлюють фактів, які свідчать про обґрунтованість зустрічних вимог щодо відшкодування збитків.

Відповідно до р. ІІ Порядку урахування втрат теплової енергії в теплових мережах у тарифах на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 01.07.2016 № 1214, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за № 1124/29254, урахування втрат теплової енергії в теплових мережах у тарифах на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання здійснюється шляхом визначення в річному плані ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та подальшого використання в розрахунках тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання на плановий період згідно з вимогами Порядку формування тарифів із визначенням та використанням в розрахунках тарифів відповідного показника Втрати теплової енергії в теплових мережах на рівні:

- розрахункових втрат теплової енергії в теплових мережах на плановий період - ліцензіатам, які не мають перевищення або мають перевищення до 0,5 відсоткового пункту включно фактичних втрат теплової енергії в теплових мережах за базовий період (у відсотках) від розрахункових втрат теплової енергії в теплових мережах на плановий період (у відсотках), та ліцензіатам, які мають таке перевищення понад 0,5 відсоткового пункту, але не схвалили в НКРЕКП Програму;

- фактичних втрат теплової енергії в теплових мережах за базовий період у відсотках, зменшених на 0,5 відсоткового пункту, - ліцензіатам, які мають перевищення від 0,5 до 10 відсоткових пунктів включно фактичних втрат теплової енергії в теплових мережах за базовий період (у відсотках) від розрахункових втрат теплової енергії в теплових мережах на плановий період (у відсотках) та яким НКРЕКП схвалила Програму до початку прогнозного періоду.

Відтак АТ Сумське МНВО , як колишній ліцензіат, мало розрахувати і нормативні фактичні (якщо АТ Сумське МНВО стверджує про їх наявність) втрати в теплових мережах, урахувати втрати в тарифах на теплову енергію і подати їх для затвердження уповноваженому органу Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики послуг. Натомість АТ Сумське МНВО не скористалось наданим йому правом.

Відповідно до положень статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 73, 76 ГПК України).

З викладеного слідує, що положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.08.2020 у справі № 922/3582/19).

Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Однак АТ Сумське МНВО не довело належними, допустимими та достовірними доказами, в розумінні статей 76-78 ГПК України наведених в обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог обставин, в т.ч. щодо факту та розміру завданих йому збитків.

Щодо тверджень АТ Сумське МНВО у апеляційній скарзі про те, що місцевим господарським судом не було застосовано статтю 314 ГК України та статтю 924 ЦК України колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що АТ Сумське МНВО не довело у встановленому чинним законодавством порядку факту та розміру завданих йому ТОВ Сумитеплоенерго збитків про стягнення яких заявило зустрічний позов у цій справі, відтак у суду були відсутні підстави для застосування вказаних вище положень ЦК України та ГК України, оскільки питання щодо наявності підстав для застосування цих статей є похідним, у разі якщо позивачем було доведено факт та розмір завдання йому збитків, про стягнення яких він звернувся з позовом.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що АТ Сумське МНВО у поданій зустрічній позовній заяві не посилалось на статтю 924 ГК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 у справі №920/639/17 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 у справі №920/639/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2020 у справі №920/639/17 залишити без змін.

Справу №920/639/17 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 20.04.2021.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак