Ухвала

від 05.07.2021 по справі 920/639/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 липня 2021 року

м. Київ

справа № 920/639/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - Об`єднання)

на рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (далі - Товариство)

до Об`єднання

про стягнення 11 790 106,19 грн та

за зустрічним позовом Об`єднання

до Товариства

про стягнення 17 644 995,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2020 (згідно з відміткою на конверті) Об`єднання звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 зі справи № 920/639/17. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс у редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX, що набрав чинності з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках : 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Зміст касаційної скарги свідчить, що першою підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 924 Цивільного кодексу України та статті 314 Господарського кодексу України без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 11.06.2019 у справі №907/603/17.

Разом з тим, враховуючи специфіку правовідносин із транспортування теплової енергії, скаржник також посилається на відсутність правових висновків Верховного Суду щодо питання застосування ти самих норм права, а саме: статті 924 Цивільного кодексу України та статті 314 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Отже, одночасне посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також на відсутність таких висновків щодо тих же самих норм права як на підставу касаційного оскарження судових рішень є суперечливими та не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .

Окрім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви , іншої заяви і скарги.

Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Так, рішенням господарського суду Сумської області від 13.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у цій справі, первісний позов Товариства задоволено частково; стягнуто з Об`єднання заборгованість у розмірі 5 554 380,43 грн, 1000,00 грн пені та 83 315,71 грн судового збору, у задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Як свідчать матеріали касаційної скарги Об`єднання не погоджується з вказаними рішенням і постановою в частині відмови у задоволенні зустрічного позову щодо стягнення збитків у розмірі 667 150,83 грн, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у відповідній частині.

Отже, з огляду на викладене за подання цієї касаційної скарги судовий збір мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону у розмірі 20 014,52 грн (667 150,83*1,5%) *200% .

Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас Об`єднання у касаційній скарзі просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, посилаючись на скрутне фінансове становище.

За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті .

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на викладене, сама лише обставина скрутного фінансового становища не є підставою для відстрочення та/або звільнення від сплати судового збору в силу статті 8 Закону.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Об`єднанню необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог цієї ухвали, а також надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 20 014,52 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях" із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга).

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень залишається без розгляду до усунення недоліків.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 зі справи № 920/639/17 відхилити.

2. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення господарського Сумської області від 13.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 зі справи № 920/639/17 залишити без руху.

3. Надати акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" строк для усунення недоліків касаційної скарги до 26 липня 2021 року. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

4. Роз`яснити акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова